Організація збуту (продажу) сільськогосподарської продукції

1. Виробничо-господарська діяльність колективно-коопе­ративних сільськогосподарських підприємств і товариств се­лянських (фермерських) домашніх підсобних господарств охоплює собою цілеспрямовану з метою забезпечення реалі­зації і одержання прибутку організацію збуту (продажу) ви­робленої сільськогосподарської продукції. Здійснення збуту (продажу) вироблених і виготовлених продуктів харчування та сільськогосподарської сировини становить собою, по-пер­ше, реалізацію виробником належного йому права власності на цю продукцію, реалізацію його права розпорядження нею; по-друге, організація збуту (продажу) своєї продукції є про­явом його права на підприємницьку діяльність; по-третє, ра­ціональна організація збуту (продажу) продукції забезпе­чується одержання її власником відповідного прибутку (дохо­ду), без чого виробничо-господарська діяльність була б недо­цільною і непотрібною.

Закон України "Про підприємництво" від 7 лютого 1991 р. поширює свою чинність на юридичні і фізичні особи, які зай­маються підприємницькою діяльністю, а тому його норми становлять собою правову основу регулювання відносин сільськогосподарських товаровиробників щодо організації збуту (продажу) продукції, яку вони виробляють і виготовля­ють. З прийняттям нового Цивільного кодексу України відпо­відні правові норми про підприємництво будуть закріплені в ньому, а потреба в Законі "Про підприємництво" відпаде.

2. За своїм економіко-соціальним змістом відносини орга­нізації збуту (продажу) продукції ототожнюються із терміном маркетинг, що походить від англійського слова market — ринок.

Питання належної організації збуту (продажу) сільсько­господарської продукції мають важливе виробничо-господар­ське економічне значення як для виробників, так і для орга­нів державного управління сільським господарством. Цим питанням приділена увага в правових актах, якими визначені повноваження органів державно-правового регулювання сільського господарства. Так зокрема, це — Положення про Головне управління ринкових відносин, маркетингу та балан­сів продовольчих ресурсів Міністерства агропромислового комплексу України, яке затверджене наказом від 19 грудня 1997 р.

Головне управління організовує систему маркетингу у сфері виробництва і реалізації сільськогосподарської продук­ції та продуктів її переробки, сприяє інформуванню товаро­виробників усіх форм власності з цих питань, створенню умов для реалізації продукції через ринкову інфраструктуру, відновленню традиційних і освоєнню нових ринків збуту. Про доцільність застосування маркетингу йдеться в Поло­женні про Головне управління землеробства і маркетингу продукції рослинництва Мінагропрому України, в Положенні про Головне управління виробництва і маркетингу продукції тваринництва з державною племінною інспекцією Мінагропром України. У вирішенні питань маркетингу зацікавлені й структурні підрозділи міністерства, організація збуту (продажу) сільськогосподарської продукції є складним управлінсько-розпорядчим, економічним і організаційним процесом. Кожний з видів сільськогосподарської продукції, зокрема, продукція переробки, будучи товаром, підпорядкована загальним засадам реалізації, що відпо-вимогам ринкових економічних відносин. Практичне застосування маркетингу потребує спеціальної комерційно-методичної розробки науково-практичних засад, умов, порядку і особливостей реалізації сільськогосподарської продукціїта продукції її переробки. Потреба в таких рекомендаціях методики є вкрай необхідною і тому, що в сільському господарстві України відсутній певний досвід здійснення на­шої організації збуту (продажу) цих товарів внаслідок цілого ряду причин.

3. За теперішніх часів органи державно-правового регулюваннясільського господарства фактично не є підготовленими застосування сучасних методів організації збуту (продажу) сільськогосподарської продукції. Першопричина цього полягає у відсутності умов і навичок до впровадження засад ринкової економіки у сфері сільськогосподарського виробництва та споживання.

У перші роки проголошення незалежності України йшлося про піднесення значущості приватної власності, перехід до ринкових економічних відносин у сільському господарстві. Однак економіка сільського господарства занепадала, дедалі більше поширювалися бартерні (договірні) відносини, виробничо-господарські потужності не розвивалися, продуктивність сільського господарства катастрофічне зменшувалась, оподаткування сільськогосподарського товаровиробника непомірно зростало, колгоспники і працівники державних сільськогосподарських підприємств роками не одержували грошової оплати за свою працю. Внаслідок наведених причин, факторів і умов щодо застосування такого методу організації збуту (продажу) продуктів харчування і продовольчої сировини, як маркетинг, його впровадження на відповідному рівні виробниками цих товарів передчасне. Для цього необхідно здійснити цілий ком­плекс заходів: організаційио-правових, організаційно-управлінських, агротехнологічних, матеріально-технічних, зміцнити економіку сільськогосподарських підприємств, істотно j підвищити рівень професіоналізму спеціалістів і керівників.

4. Маркетинг як суспільно-економічна система — це сукупність методів, способів, засобів, спрямованих на організацію збуту (продажу) сільськогосподарської продукції (продук­тів харчування) і сільськогосподарської сировини з метою задоволення споживчого попиту та одержання прибутку. Маркетинг являє собою наукову концепцію та засновану на систему управління виробничою та збутовою діяльністю під­приємств АПК, що забезпечує виявлення потреб споживачів, і виробництво відповідних цим потребам видів сільськогосподарської продукції, просування товарів до споживачів одержання на цій основі максимального прибутку.

Здійснення маркетингу охоплює собою наступні складові частини: по-перше, дослідження ринку; по-друге, сегментування та відбір цільових ринків; по-третє, розробка комплек­су заходів щодо вивчення товару, покупців, конкурентів, рин­ку, прогнозування наявного та наступного попиту, організації виробництва та збуту товару, фінансування своєї діяльності; по-четверте, реалізація кожного із зазначених заходів.

Ефективне застосування маркетингу на підприємствах АПК перебуває у безпосередньому зв'язку з досконалим ме­неджментом, тобто управлінням його діяльністю. Таке управ­ління охоплює собою організацію керівниками і спеціаліста­ми АПК раціональної та якісної роботи співробітників ціле­спрямований вплив менеджера на підлеглих йому працівників (персонал) в інтересах успішного вирішення завдань, що поставлені перед ними, та результативної роботи підприємства.

Істотним компонентом маркетингу є попит. Попит — це суспільна або особиста потреба в матеріальних благах та по­слугах, засобах виробництва та предметах вжитку, забезпе­ченні грошовими коштами. В процесі організації збуту (про­дажу) сільськогосподарської продукції має значення форму­вання попиту. Йому сприяє обізнаність покупців про пожив­ні якості товару, про наявність на ринку необхідного покупцеві товару, про потреби, які цей товар задовольняє, про наявність у цього товару рис якості, що задовольняють потреби покупця; про якість задоволення потреб, опис спо живання якостей товару, про гарантії захисту покупців, якщо вони не будуть задоволені якісними властивостями товару.

Умовою застосування маркетингу треба розглядати спосо­би інформування потенційних споживачів. З цією метою про­водиться відповідна реклама цього виду товару через всі до­ступні її засоби: виставки, ярмарки, аукціони, плакати, філь­ми, рекламні буклети, каталоги, рекламні планшети та лис­тівки. Наведені та інші способи інформації призначені в першу чергу для тих, хто приймає рішення щодо придбання товару. Заходи щодо формування попиту мають за мету забез­печити ввезення на ринок товарів ринкової новизни, зокре­ма, нові сорти сільськогосподарських культур, нові породи тварин, найсучасніші види сільськогосподарської техніки (комбайни, сівалки), отрутохімікати та ін.

Результативність маркетингу настає за умови стимулюван­ня збуту (продажу) сільськогосподарської продукції залежно від призначення товарів чи то для виробничого чи особистого користування. Стимулювання полягає в заінтересованості по­середників продавати товар з максимальною енергією, роз­ширювати коло його покупців, надавати цінові знижки най­більш необхідним товарам. Стимулювання реалізації продук­ції можливе внаслідок різкого збільшення оплати праці посе­редників, якщо ними забезпечено збут (продаж) зумовленої кількості товару.

Застосування заходів, спрямованих на стимулювання своєчасного і вигідного для виробника сільськогосподарської продукції або ж сільськогосподарської техніки повною мірою залежить від нього самого. Поряд із звичайними факторами забезпечення ефективного збуту (продажу) продукції існують чинники, які виходять за межі внутрішньогосподарської ді­яльності виробника. До цих чинників слід віднести врахуван­ня виробником конкуренції як фактору, що функціонує по­ряд з виробником конкретного виду товару. Цей чинник по­лягає в тому, що на ринку товарів — видів продукції сільсько­го господарства або ж товарів для цієї галузі народного господарства є інші виробники такого роду продукції. Саме вони виступають на ринку конкурентами, тобто виникає фак­тор конкуренції, який має безпосередній вплив на маркетинг усіх, виробників.

За своїм суспільно-економічним змістом конкуренція ста­новить собою суперництво між товаровиробниками за кращі економічно вигідніші умови виробництва і реалізації продук­ції. Це суперництво полягає в діяльності, обумовленій належною обізнаністю щодо попиту на ринку відповідних товарів сільськогосподарської продукції і товарів для сільськогосподарських виробників, з якісними показниками і наявним» можливостями для задоволення потреб покупців, з ціновим фактором, тривалістю зберігання і придатністю для спожи­вання та ін.

Характеристику маркетингу як суспільно-економічного явища та його науково-практичне обгрунтування доцільної доповнити наведенням оцінок зарубіжних авторів. Відомий американський економіст Ф. Котлер визначає маркетинг людську діяльність, спрямовану на задоволення потреб за до­помогою обміну. А провідний теоретик з проблем управлінь Друкер про основну мету маркетингу висловився таким чи­ном: "Мета маркетингу — зробити зусилля по збуту непотрібними. Його мета — так добре пізнати і зрозуміти, що товар послуга будуть так підходити споживачеві, що вони буя продавати себе самі. Маркетинг не починається там, де завершується виробництво. Він повністю базується на вивченні споживчого попиту і його основна мета — виробляти і пропо­нувати споживачам такий товар, послуги, інфраструктуру, сервіс тощо, які відповідають платоспроможному попиту".

Британський інститут маркетингу визначає маркетинг як функцію управління, що полягає в організації і координації всіх форм ділової активності, пов'язаної з оцінкою платоспроможності споживанням і перетворенням її ефективного попиту на певний товар, просуванням товару чи послуги до кінцевого споживача або клієнта з метою досягнення прибутку чи інших цілей, намічених компанією.

У зарубіжній літературі щодо маркетингу визначаються такі засади — правила:

— виробляйте те, що можна продати, замість того, щоб прагнути продати те, що можете виробляти;

— вивчайте потреби і задовольняйте їх;

— любіть клієнта, а не товар.

Безперечно, що зарубіжний досвід треба вивчати, уза­гальнювати і впроваджувати.

 

Розділ XVII

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ

ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ