Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Договори щодо виробництва цукру, м'ясо-молочних та інших харчових продуктівСодержание книги
Поиск на нашем сайте
1. Серед цих видів виробничо-господарських договорів провідне місце належить договорам, що їх укладають КСГП, ВСГК, ДСГП, АСГТ та селянські (фермерські) господарства з підприємствами, на яких переробляється сільськогосподарська сировина і виготовляються продукти харчування. В першу чергу — це цукрокомбінати і цукрозаводи. Вони виробляють цукор як найважливіший продукт харчування для людей, мелясу — для виготовлення різного виду печива та інших виробів; жом — корисний вид кормів для великої рогатої худоби. На м'ясокомбінатах провадиться забій великої рогатої худоби і свиней, виробляються м'ясні продукти для харчування людей, а також сировина для легкої промисловості. Визначне місце серед продуктів харчування належить продукції з молока, а також продукції з овочів та фруктів, винограду та ін. Виробництво цієї продукції є основними напрямами господарювання сільськогосподарських підприємств, воно забезпечує роботою працівників сільського господарства і працівників переробної промисловості. Виробництво згаданої продукції становить собою економічну основу внутрішньогосподарської діяльності підприємств-товаровиробників у сфері внутрішньогосподарської діяльності, надає їм можливість стати товаровиробником і брати участь у ринкових економічних відносинах. Вона забезпечує їхню участь у сфері зовнішніх господарчо-підприємницьких стосунках з переробними підприємствами як другою стороною в системі господарчо-підприємницьких відносин і таким чином призводить до наповнення розвинутих ринкових економічних відносин в суспільстві в цілому. Правове забезпечення функціонування зазначених господарчо-підприємницьких відносин здійснюється на основі чинного законодавства, статуту кожного з суб'єктів господарчо-підприємницької діяльності і цілого ряду аграрно-договірних зобов'язань. Саме договори між товаровиробником і переробним підприємством забезпечують достатньо вичерпне правове регулювання ринкових економічних відносин між ними. Виробничо-підприємницька діяльність цукропереробних заводів, м'ясокомбінатів, маслозаводів, овочеконсервних, виноробних та інших підприємств, їхня організаційно-комерційна діяльність щодо збуту (продажу) виробленої продукції провадиться при обов'язковому додержанні законодавства про якість та безпеку харчових продуктів. Відповідні правомочності з цих питань визначені Законом "Про якість і безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини", прийнятим Верховною Радою України 23 грудня 1997 р. 2. Аграрно-договірні зобов'язання цукрокомбінатів (цукрозаводів) і сільськогосподарських підприємств, що займаються вирощуванням цукрових буряків, визначаються договором про вирощування, збирання і переробку цукрових буряків. Предметом договору є співробітництво сторін по вирощуванню і збиранню цукрових буряків, яке здійснюється сільськогосподарським підприємством як товаровиробником, що охоплюється відповідним виробничим процесом виділення найбільш придатних для цього земельних площ, посіву, обробітку, боротьби з шкідниками, збирання і зберігання, доставки до переробного підприємства — цукрозаводу. Завод як друга сторона приймає сировину, переробляє її і виробляє належну продукцію. Метою договору є досягнення сторонами оптимально можливої прибутковості від цього виробництва. Термін договору — один рік. Договором визначаються права та обов'язки сторін. Зокрема, господарство за власний рахунок доставляє буряки на цукровий завод згідно з діючим стандартом і певної кількості. Наприклад, АСГТ "Карапиші" Миронівського району Київської області у 1998 р. поставив на завод 60 тис. кг буряків з площі 400 га. Обсяг цукросировини визначається виходячи з середньопосівної площі та урожайності за останніх 5 років. Договором передбачено обов'язок господарства вибрати рівномірно належну кількість готової продукції, завершити виробництво цукру і жому до 1 квітня, меляси — до 1 травня. Якщо господарство з своєї вини не вибрало належну йому продукцію у зазначений термін, воно передає заводу право її продати по ціні за домовленістю. Згідно з договором вироблена продукція із зданих на переробку цукрових буряків, крім втрат при їх зберіганні і залишених в рахунок вартості технічної переробки є власністю господарства. Розрахунки за вартість технічної переробки цукрових буряків проводиться на давальницьких умовах: цукром, жомом, мелясою, 31 відсоток — заводові, а 69 відсотків — господарству. При невиконанні зазначених обсягів розрахунки проводяться у співвідношенні: 40 відсотків на 60 відсотків — цукром, жомом, мелясою. Відповідно до договору Турбівського цукрового заводу (замовник) і бурякосіючими КСГП Липовецького району Вінницької області, як виробниками цукросировини, однією з його умов є визначення цукристості буряків. Виробники цукросировини зобов'язані доставляти замовникові цукрові буряки за загальною квотою базисної цукристості у 16 відсотків. Договором між цукрозаводом (Замовником) і виробником цукрових буряків (Господарством) визначаються умови і порядок оплати вартості зданої цукросировини. Так, згідно з договором між ВАТ Томашпільського цукрового заводу і КСГП ім. Котовського с. Комаргород Томашпільського району Вінницької області, на замовника накладається обов'язок оплатити виробникові цукрові буряки, прийняті для виробництва цукру за встановленою ціною в залежності від цукристості, але не нижче рівня мінімальної оптової відпускної ціни на цукрові буряки, встановленою міжвідомчою комісією з питань регулювання ринку цукру (84 грн., включаючи ПДВ, за одну тону при базисній цукристості). Розрахунки з Виробником цукросировини здійснюються по мірі надходження коштів від реалізації цукру на спеціальний рахунок Замовника, з якого 60 відсотків суми одразу перераховується на спеціальний рахунок Виробника цукросировини, а остаточні розрахунки здійснюються не пізніше 1-го травня наступного року. В разі неможливості реалізації цукру Замовником, залишки передаються Виробникові цукросировини за його згодою за ціною мінімального рівня (190 грн., включаючи ПДВ, за одну тону) на суму еквівалентну вартості зданих буряків. У зв'язку з фінансовими труднощами, які в цей час зазнають сільськогосподарські підприємства і цукрові заводи, вони змушені застосовувати взаєморозрахунки на давальницьких умовах, наприклад, визначені договором між АСГТ "Карагіиші" Миронівського району Київської області і ВАТ "Лукацукор". Договором між ними передбачено, що розрахунки за технічну переробку цукрових буряків провадять на давальницьких умовах: цукром, жомом, пелясою у співвідношенні 31 відсоток заводові, а 69 відсотків — господарству. При остаточних взаєморозрахунках замовник повертає товаровиробнику 50 відсотків вартості доставки бурякосировини на цукровий завод. Шляхом укладання договорів регулюються взаємовідносини між сільськогосподарським підприємництвом і СФГ, з одного боку, молокозаводом, наділеного правомочностями покупця молокосировини. Предметом таких договорів є види молокосировини, що її виробляє постачальник. Зокрема, молоко незбиране, молоко знежирене, вершки тощо. Постачання на завод молокосировини провадиться за графіком, погодженим між сторонами. Постачальник зобов'язаний постачати молокосировину за такою якістю, яка визначається ГОСТом, наприклад, вершки із коров'ячого молока — ТУ 10.02.867-90. Кількість і якість сировини визначається у присутності представника покупця згідно з чинними стандартами України. На покупця покладаються обов'язки вчасно прийняти сировину за узгодженим графіком, остаточно визначити кількість і якість у відповідності до вимог стандартів, забезпечити розвантаження, миття та дезинфекцію автомолокоциетерн з відміткою у відповідних документах, а також необхідністю надавати у разі необхідності транспорт для перевезення сировини. Результати приймання сировини оформляються актом, який своєчасно надсилається постачальником. Згідно з договором ціни на сировину формуються в залежності від якості, кількості та періодичності постачання. Покупець зобов'язується своєчасно платити за сировину за погодженими сторонами цінами, оформлені протоколом погодження цін. Ціни на сировину відповідно до взаємної домовленості можуть змінюватися залежно від сезону, умов ринку, якості і кількості сировини. У випадках, коли сировина перевозиться транспортом товаровиробника, покупець відшкодовує витрати на автотранспорт відповідно до калькуляції, але не вище зазначених розцінок з урахуванням ПДВ. Сторона, яка заподіяла другій стороні своїми діями збитки, зобов'язана відшкодувати їх у повному обсязі. 3. За умов становлення ринкових економічних відносин сільськогосподарські підприємства з метою одержання кредитів укладають договори лізингу як новий вид договірних зобов'язань. Правове регулювання суспільних відносин при цьому провадиться у відповідності з нормами Закону "Про лізинг", який прийнятий Верховною Радою України 16 грудня 1997 р. Цей Закон визначає поняття лізингу як різновиду цивільно-правового договору, його економічні і правові засади, правомочності сторін та їхню відповідальність в разі порушення умов договору. Лізингове зобов'язання покликане регулювати відносини з приводу підприємницької діяльності, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів. Вона полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу нерухомого або рухомого майна (сільськогосподарських машин, устаткування, обладнання, транспортних засобів тощо). Сільськогосподарське підприємство правомочне укладати з лізингодавцем фінансовий лізинг, тобто договір, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший від строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. При цьому сума відшкодування вартості об'єкту лізингу в складі лізингових платежів за період дії договору фінансового лізингу повинна включати не менше 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. При використанні фінансового лізингу строк, на який об'єкт лізингу (майно) передається в тимчасове користування, передбачає виплату лізингових платежів, які покривають повну вартість амортизації обладнання або більшу частину, додаткові витрати і прибуток лізингодавця. Після завершення строку договору лізингоодержувач може придбати об'єкт договору за залишковою вартістю, укласти новий договір на менший термін і за пільговою ставкою, повернути об'єкт угоди лізингодавцю. Зазначена правомочність лізингоодержувача передбачена ст. 4 Закону "Про лізинг". Лізингоодержувач має право придбати майно (об'єкт лізингу) у свою власність і як суб'єкт права власності передати його в лізинг іншій стороні. В цьому випадку має місце, так званий зворотній лізинг. Пайовим вважається лізинг в разі здійснення його за участю суб'єктів лізингу на основі укладення багатостороннього договору на залучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може становити більше 80 відсотків вартості набутого для лізингу майна. Виконання договору лізингу охоплює момент передачі об'єкта лізингу лізингодавцем лізингоодержувачу відповідно до строку і умов, визначених договором. Одержане на підставі договору майно зараховується на баланс лізингоодержувача з позначенням, що це майно взято у фінансовий лізинг. При оперативному лізингу майно залишається на балансі лізингодавця із зазначенням, що це майно передано у лізинг. Воно зараховується на позабалансовий рахунок лізингоодержувача також із зазначенням, що це майно одержано в лізинг. Договором лізингу на лізингоодержувача покладається обов'язок вносити періодичні лізингові платежі. Величина періоду, за який вноситься лізинговий платіж, встановлюється сторонами за договором лізингу і може бути нерівномірною. Розмір платежів становлять суми, по-перше, що сплачуються лізингодавцю як відсоток за залучений ним кредит для придбання майна за договором лізингу; по-друге, платіж як винагороду за отримане в лізинг майно; по-третє, відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу, якщо об'єкт застрахований лізингодавцем; а також інші витрати лізингодавця. Договором лізингу визначаються розміри, спосіб, форма і строки внесення лізингових платежів та умови їх перегляду. Результативність таких правовідносин пов'язана із здійсненням певних юридичних дій, зокрема, укладенням лізингового договору, договору купівлі-продажу об'єкта лізингу, складання акту про прийняття об'єкта лізингу в експлуатацію, укладення договору на технічне обслуговування переданого на підставі договору лізингу майна, укладення договору на страхування об'єкта лізингу. Виконання зазначених операцій безпосередньо пов'язане з використанням об'єкта лізингу. Сюди входить відображення лізингових операцій в бухгалтерському обліку і звітності. На цьому етапі провадиться виплата лізингодавцю лізингових платежів, а після закінчення строку лізингу вирішується питання щодо подальшого використання об'єкта лізингу. 4. В системі аграрно-договірних зобов'язань сільськогосподарських товаровиробників визначне місце належить їхнім договорам з м'ясокомбінатами. Згідно з договором товаровиробник (господарство) доставляє на м'ясокомбінат заздалегідь підготовлену для здачі партію худоби, яку супроводжує для здачі спеціальний представник. Здавана в обумовлені строки худоба, птиця і м'ясо, мають відповідати за якістю діючим стандартам, технічним умовам, ветеринарним вимогам для забійних тварин. Ціни на здавану живу худобу визначаються за домовленістю між сторонами. Заготівельник дотримується правил щодо прийняття худоби на забій і переробки худоби не пізніше однієї доби після закінчення п'ятигодинного передзабійного витримування, необхідного для проведення ветеринарного контролю. М'ясокомбінат розраховується за прийняту худобу згідно з її вагою та якістю м'яса, одержаного після забою, не пізніше 10 днів після переробки і оформлення приймально-здавальних документів. Переробне підприємство зобов'язане продати товаровиробникові м'ясопродукти за оптово-відпускними цінами в межах 10 відсотків від вартості проданої худоби. За порушення договірного зобов'язання сторони несуть певну відповідальність. За невиконання зобов'язання по прийманню худоби, передбаченого договором, заготівельник сплачує товаровиробникові неустойку в розмірі вартості неприйнятої продукції за цінами, визначеними в договорі. При невиконанні обсягів, зазначених у договорі товаровиробник сплачує м'ясокомбінату неустойку в розмірі вартості недопоставленої продукції, за цінами, обумовленими у договорі. В умовах економічних негараздів сільськогосподарські підприємства реалізовують вироблену ними продукцію тваринництва шляхом її обміну на пальне і мастильні матеріали, запасні частини до сільськогосподарських машин, в порядку плати за проведений ремонт техніки, автопокришки та інші подібні потреби. Так, між Вознесенською продовольчою компанією Миколаївської області і колективним сільськогосподарським підприємством у с. Воронівка Вознесенського району була укладена угода, згідно з якою продовольча компанія брала на себе зобов'язання поставити КСГП дизельне паливо в кількості 18205 літрів за ціною 43 коп. за один літр, включаючи ПДВ. КСГП с. Воронівка розраховується за дизельне паливо м'ясом свиней у живій вазі П-ї і ІН-Ї категорії за ціною 2,75 грн. за 1 кг, включаючи ПДВ. Всього вага м'яса 2847 кг. У разі невиконання договору сторони несуть майнову відповідальність згідно з чинним законодавством. 5. Впровадження ринкових економічних відносин взагалі, а в сільському господарстві зокрема, є можливим при відповідному розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, певному стані економіки сільськогосподарського товаровиробника, належному рівневі рентабельності і прибутковості. Відсутність цих критеріїв у переважній частині сільськогосподарських підприємств (КСГП, ДСГП, ВСГК, АСГТ) та селянських (фермерських) господарств змусили цих товаровиробників у своїх економічних відносинах застосовувати договір міни (так званий бартер). Ці відносини за своєю юридичною сутністю є цивільно-правовими відносинами і регулюються нормами Цивільного кодексу України (ст. 241). Згідно з цією нормою за договором міни проводиться обмін одного майна на інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує. У системі АПК внаслідок застосування міни майно переходить у власність від однієї сторони до другої. У разі, коли суб'єктом договору міни є державне підприємство, майно переходить в його розпорядження на праві повного господарського відання. За договором міни кожна із сторін взаємно стає власником майна, одержаного нею в обмін. До взаємовідносин, що складаються внаслідок міни майна застосовуються відповідно правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає із змісту відносин сторін. У сучасних скрутних економічних умовах сільськогосподарські підприємства, якщо в них немає коштів, змушені застосовувати обмін своєї продукції на необхідні для них вироби промисловості (запасні частини, автопокришки, пальне і мастильні матеріали та ін.). Ці взаємовідносини оформляються відповідним договором. Наведемо приклад такого договору. Між Вознесенською продовольчою компанією (постачальник) і КСГП "Дружба" (підприємець) було укладено договір про те, що постачальник надає господарству дизельне паливо, а господарство за це розраховується таким чином: за 1 кг яловичини І категорії — 5,5 кг палива; за 1 кг яловичини II категорії — 4,9 кг палива; у грошовому виразі 1 кг яловичини І категорії оцінюється у 2,863 грн.; 1 кг яловичини II категорії — у 2,55 грн.; 1 кг яловичини худої — 1,3 грн. У виробничо-підприємницькій практиці трапляються випадки придбання сільськогосподарської продукції також шляхом обміну. Так, АСГТ "Карапиші" Миронівського району Київської області 20 листопада 1998 р. уклало договір міни з ДП "Ера". Згідно з договором ДП "Ера" реалізує покупцеві комбайн "Рось-2", а покупець надає за цей комбайн 14,5 тис. кг цукру. Ще один приклад. У 1997 р. ПВФ "Елен-96" уклало договір міни з СФГ "Скіф", згідно з яким останнє передає своєму контрагенту сільськогосподарську продукцію в обмін на нафтопродукти. Нафтопродукти повинні відповідати вимогам ГОСТу. Господарство по факту одержання нафтопродуктів передає до 1 жовтня 1998 р., у співвідношенні: за 1 т дизельного палива 2,1 т насіння соняшнику. Господарство здійснює оплату за навантаження насіння соняшнику. З метою ліквідації заборгованості між підприємством-боржником і підприємством-кредитором укладаються відповідні угоди. Так, Українсько-югославсько-ліванське спільне підприємство "Хортиця-Агро" і ВАТ "Родіна" Василівського району Запорізької області уклали додаткову угоду про ліквідацію заборгованості з боку ВАТ "Родіна". Останнє бере на себе зобов'язання поставляти сільськогосподарську продукцію на переробні підприємства в межах Запорізької області. Господарство "Родіна" за свій рахунок доставляє насіння соняшнику і самостійно здає його на рахунок (картку) "Хортиця-Агро". Якість здаваного насіння соняшнику повинна відповідати вимогам ГОСТу на відповідну продукцію. Розмір заборгованості, що переходить на 1998 р., фіксується в акті звірки, який підписується сторонами за результатами розрахунків у 1997 р. Заборгованість становить 47,23 т насіння соняшнику. Покриття заборгованості в 1998 р. провадиться в розмірі заборгованості за 1997 р., збільшеної в 1,5 ра-за, що становитиме 70,845 т насіння соняшнику на суму 22320 грн., у тому числі ПДВ в сумі 3720 грн. по ціні 315,08 грн. за 1 тону. Згідно з договором, в першу чергу оплачуються штрафні санкції, а після цього — основний борг. Із змісту цієї угоди стосовно санкції в розмірі 50 відсотків необхідно зробити висновок, що спільне українсько-югославсько-ліванське підприємство "Хортиця-Агро" по-хижацькому обирає ВАТ "Родіну", що в цьому районі панує байдуже ставлення до стану сільського господарства в цілому і захисту майнових прав та інтересів сільськогосподарських товаровиробників та їх працівників, відсутня елементарна юридична грамотність керівників ВАТ та таке необхідне при подібного роду укладанні договорів юридичне обслуговування акціонерних товариств.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-06-22; просмотров: 182; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.144.98.61 (0.013 с.) |