Договірна дисципліна та відповідальність за її порушення

1. Особливого значення додержання договірної дисциплі­ни набуває в умовах впровадження засад ринкових економіч­них відносин. Втілення в практику цих засад в першу чергу зумовлене рівноправністю усіх форм власності — приватної,

колективної І державної, які становлять економічну основу правосуб'єктності всіх учасників договірних відносин. Рів­ноправність усіх учасників в системі договірних взаємовідно­син сільськогосподарських товаровиробників є свого роду економічною і юридичною гарантією ефективної господарчо-підприємницької діяльності; вона виключає допустимість протиставлення економічних інтересів усіх суб'єктів цих від­носин за договорами. Державно-правовою гарантією захисту майнових прав сторін за договором є спільний і єдиний поря­док вирішення майнових спорів у разі порушення аграрно-договірних зобов'язань в арбітражному суді, оскільки сторони за цими договорами є юридичними особами. Додержання до­говірної дисципліни в однаковій мірі відповідає інтересам кожної із сторін і інтересам держави.

За сучасних умов договірна дисципліна набуває принци­пово нових рис. Вона грунтується не на режимі встановлення державою договірних відносин, а на засадах підприємництва, які передбачають вільний вибір видів діяльності та асорти­менту продукції залежно від попиту на ринку; пошук надій­них партнерів і налагодження з ними взаємовигідних зв'язків; набуття репутації відповідального за своє слово і діло партне­ра, підтримання і збереження такої репутації; визначення повноважень державних інституцій та їх відповідальності пе­ред суб'єктами підприємництва.

Як і раніше, договірна дисципліна грунтується на закріп­леному у правових нормах порядку реалізації договірних від­носин, додержання яких гарантується та забезпечується дер­жавою в особі її виконавчої, а відтепер — і судової влади. Воднораз нині суб'єкт підприємництва має можливість розір­вати укладений договір, сплативши контрагентові всі збитки. Такі дії, як свідчить світова практика, треба також кваліфіку­вати як додержання договірної дисципліни, а не як її пору­шення, оскільки при цьому шкода відшкодовується відразу.

З урахуванням наведеного є підстави розглядати сучасну договірну дисципліну як усвідомлене підпорядкування сторо­нами своїх дій сумлінному виконанню взятих на себе за дого­вором зобов'язань, здійснюване з обов'язковим додержанням певних вимог, порядку і правил як під час укладання, так і під час виконання договору з метою збереження ділової (бізнесо­вої) гідності та репутації. Крім того, її треба розглядати як за­кріплений у правових нормах міжнародних договорів, чинних

національних законодавчих та господарських, у тому числі зовнішньоекономічних, договорів, порядок реалізації дого­вірних зобов'язань, додержання яких визнається і гарантуєть­ся державою та забезпечується судовою владою.

2. Зворотним боком договірної дисципліни є майнова від­повідальність сторін за порушення договірних зобов'язань. Вона являє собою правовідносини, що складаються з приводу порушень договірних зобов'язань і дістають вияв у несприят­ливих для винної сторони наслідках, зумовлених реалізацією умов договору про відповідальність, договірних санкцій та санкцій, встановлених чинним законодавством.

Характерною особливістю цієї відповідальності є те, що з одного боку умови договору, а з іншого — норми законів, президентських та інших нормативно-правових актів є "дже­релами" визначення підстав настання такої відповідальності та звільнення від неї, обрання виду і розміру штрафних санкцій.

3. За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань, тобто за порушення договірної дисципліни, сто­рони несуть майнову відповідальність, яка визначається умо­вами конкретного договору. Саме договір сторін є їхньою вза­ємною згодою на визначення підстав настання відповідаль­ності чи звільнення від неї, видів правопорушень, за які на­стає відповідальність, а також видів і розміру штрафних санкцій за конкретні правопорушення.

4. За загальним правилом сторона, яка порушила зобов'я­зання за договором,, мусить відшкодувати іншій стороні зав­дані їй збитки. Тому відсутність у договорі розділу про відпо­відальність сторін не звільняє порушника від неї. Саме за­гальне правило породжує об'єктивне право на відшкодування збитків будь-якої сторони в разі порушення її прав і заподіян­ня їй шкоди іншою стороною. Відповідно до ст. 203 Цивіль­ного кодексу відповідальність має наставати у повному обся­зі, в тому числі й за неодержані прибутки.

Рівночасно за низку порушень договірної дисципліни, які зачіпають й інтереси держави, остання встановлює свої межі відповідальності.

Так, порушення фінансово-розрахункової дисципліни призводить до порушення не тільки прав аграрних підприєм­ців, а й інтересів держави в цілому. Саме тому згідно з зако­нодавством винна сторона, крім відшкодування збитків, мусить також сплачувати спеціальні штрафні санкції. Так, від­повідно до Указу Президента України від 16 березня 1995 р. "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в на­родному господарстві України" (п. 2) до вересня 1997 р. за несвоєчасну сплату заборгованості, що виникла після 10 квіт­ня 1995 р., підприємства-боржники сплачували на користь кредиторів, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 0,5 від­сотка від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, якщо більший розмір пені не було передбачено уго­дою сторін.

5. За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором на створення (передачу) науково-технічної про­дукції на винну сторону покладається обов'язок відшкодувати потерпілій стороні всі збитки включно з неодержаними при­бутками. Виконавець за цим договором за невиконання зо­бов'язань має ще відшкодувати замовникові вартість одержа­них для виконання замовлення матеріальних цінностей. За використання переданої замовникові науково-технічної про­дукції з порушенням умов договору (скажімо, продаж її ін­шим клієнтам) виконавець повинен передати замовникові всі кошти, одержані від цього, а також компенсувати моральну шкоду. Якщо замовник на порушення умов договору пере­дасть (перепродасть) науково-технічну продукцію, він також мусить відшкодувати виконавцеві всі збитки в повному обсязі (за порушення умов договору і авторських прав виконавця). У договорі на використання науково-технічної продукції сторо­ни можуть передбачати й штрафні санкції.

6. За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором на реалізацію сільськогосподарської продукції та сировини суб'єкти аграрного підприємництва сторони-виробника також несуть відповідальність у повному обсязі. Крім того, сторони в договорах можуть встановлювати й штрафні санкції (наприклад, за несвоєчасне виконання зо­бов'язань із забезпечення аграрного товаровиробника тарою, пакувальним матеріалом, за порушення графіка вивезення продукції та сировини, продаж продукції та сировини гіршої якості, ніж це передбачено умовами договору, порушення розрахункової дисципліни тощо).

З метою підвищення відповідальності суб'єктів підприєм­ницької діяльності за виконання договірних зобов'язань Ука­зом Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" (п. 4) встановлено, що боржники—підприємства роздрібної торгівлі (незалежно від форм власності) сплачують на користь вироб­ника сільськогосподарської продукції та продовольства суму заборгованості та пеню в розмірі 1,5 відсотка, а також до міс­цевого бюджету пеню в розмірі 1,5 відсотка від суми платежу за кожен день його банківського прострочення, якщо біль­ший розмір пені не передбачено угодою сторін.

За порушення сторонами умов договору на користування електроенергією майнова відповідальність настає на підставі Правил користування електричною енергією, а не норм ци­вільного законодавства.

Так, відповідно до цих Правил та договору на користуван­ня електричною енергією енергопостачальна організація (райенерго), винна у виникненні перерв в енергопостачанні, сплачує її споживачеві 10-кратну вартість невідпущеної енер­гії. Треба підкреслити, що Правила не передбачають відшко­дування споживачеві заподіяної відключеннями електроенер­гії навіть прямої шкоди. Виплата символічної 10-кратної вартості невідпущеної енергії, певна річ, не покриває шкоди, заподіяної, особливо взимку, наприклад, відключенням елек­троенергії в інкубаторах, теплицях тощо.

Майнову відповідальність несуть також суб'єкти аграрного підприємництва і як сторони договору про спільну діяльність.

 

Розділ XXVI