Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Правове регулювання експортно-імпортних операцій суб'єктів агробізнесуСодержание книги
Поиск на нашем сайте
1. Правове регулювання експортно-імпортних операцій здійснюється в рамках аграрної зовнішньоторговельної політики держави і має бути спрямоване на забезпечення активного зовнішньоекономічного балансу України. З урахуванням природно-кліматичних умов в Україні є значна кількість галузей АПК, які спроможні випускати конкурентоспроможну продукцію на зовнішній ринок: зернове господарство (зерно, борошно), буряківництво (цукор, спирт), олійні культури (олія), виноградарство (винна продукція), плодоовочівництво (плоди, овочі, консерви), картоплярство (крохмаль, спирт), скотарство, вівчарство, птахівництво (м'ясо-молочна продукція, вовна, овчина, шкіра тощо). На сучасному етапі вже практично сформована концепція аграрної зовнішньоторговельної політики, яка грунтується, по-перше, на розвитку в Україні вільної і регульованої державної системи міжнародної торгівлі ресурсами у сфері агропромислового виробництва, по-друге, створенні спільних підприємств для виробництва сільськогосподарської продукції і виробництва матеріально-технічних засобів, по-третє, на залученні іноземного капіталу, міжнародних фінансових інститутів, банків, приватного бізнесу для інвестування агропромислового комплексу, по-четверте, на розширенні науково-технічних зв'язків з метою підвищення наукоємності та конкурентоздатності виробництва. 2. Відповідно до п. 1. ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", експорт (експорт товарів) — продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через кордон України, включаючи реекспорт товарів. При цьому термін "реекспорт" (реекспорт товарів) означає продаж іноземним суб'єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, які були раніше імпортовані на територію України. Згідно з п. 2 ст. 1 названого Закону імпорт (імпорт товарів) — це купівля (в тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами. 3. Правове регулювання експортно-імпортних операцій суб'єктів агробізнесу здійснюється способами, передбаченими в законодавстві щодо зовнішньоекономічної діяльності, а саме: — ліцензуванням; — квотуванням; — забороною на здійснення окремих видів зовнішньоекономічної діяльності; — позбавленням режиму найбільшого сприяння або пільгового спеціального режиму; — запровадженням спеціального мита; — запровадженням індикативних цін щодо імпорту та/або експорту товарів; — іншими способами, передбаченими законами та міжнародними договорами України. 4. З метою стимулювання експорту або імпорту продукції сільського господарства і АПК або встановлення обмежень щодо вивозу чи ввозу окремих видів продуктів харчування та сільськогосподарської сировини, захисту вітчизняних товаровиробників в Україні запроваджено режим ліцензування, передбачений ст. 16 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а також запроваджені механізми захисту інтересів національного товаровиробника від субсидованого та демпінгового імпорту, відповідно до прийнятих Верховною Радою України 22 грудня 1998 р. названих вище спеціальних законів з цих питань. 5. Ліцензія — це оформлений належним чином дозвіл на експорт-імпорт певної продукції, товару, іншого майна протягом певного періоду. 3алежно від терміну дії, іменного характеру, обсягу продукції, товару, щодо яких встановлюється режим ліцензування, експортні (імпортні) ліцензії поділяються на: генеральні та індивідуальні, разові та відкриті. Серед імпортних ліцензій розрізняють також: антидемпінгові, компенсаційні, спеціальні. Ліцензування і квотування експорту та імпорту запроваджуються Україною самостійно в особі її державних органів у таких випадках: — у разі різкого погіршення розрахункового балансу України, якщо негативне сальдо його перевищує на відповідну дату 25 відсотків від загальної суми валютних вимог України; — у разі досягнення встановленого Верховною Радою України рівня зовнішньої заборгованості; — у разі значного порушення рівноваги щодо певних товарів на внутрішньому ринку України, особливо сільськогосподарської продукції, продуктів рибальства, продукції харчової промисловості та промислових товарів широкого вжитку; — при необхідності забезпечити певні пропорції між імпортною та вітчизняною сировиною у виробництві; — при необхідності здійснення заходів у відповідь на дискримінаційні дії інших держав; — у разі порушення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності правових норм цієї діяльності, встановлених цим Законом (у вигляді санкції запроваджується режим ліцензування); — відповідно до міжнародних товарних угод, які укладає або до яких приєднується Україна (запроваджується режим квотування). В Україні запроваджуються такі види експортних (імпортних) ліцензій: генеральна, разова (індивідуальна), відкрита (індивідуальна). По кожному виду товару встановлюється лише один вид ліцензії. 6. Ліцензування здійснюється в межах квот. Квота — це граничний обсяг певної категорії продукції, товарів, в розмірі якого дозволено експортувати з України, імпортувати в Україну протягом встановленого терміну без зазначення чи з визначенням конкретних країн, куди вони експортуються чи з яких вони імпортуються. В Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність" квоти поділяються на антидемпінгові, компенсаційні, спеціальні. По кожному виду товару може встановлюватись лише один вид квоти. Відповідно до ст. З Закону України "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції" від 17 липня 1997 р. Кабінет Міністрів України встановлює щорічні квоти (кількісні обмеження) на ввезення продукції, що підпадає під визначення першої та другої груп Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності та оподатковується ввізним митом за пільговою ставкою у встановленому цим Законом розмірі. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 24 травня 1997 р. "Про регулювання ринку цукру" встановлено загальну квоту поставки цукру на внутрішній ринок для задоволення внутрішніх потреб держави, визначено порядок формування і розміщення квоти на виробництво цукру, який поставляється на внутрішній ринок. Загальна квота поставки цукру на внутрішній ринок (загальна квота на цукор) — максимальна кількість цукру, яка має бути поставлена на внутрішній ринок з 1 вересня поточного року до 1 вересня наступного року. Під час визначення загальної квоти на цукор враховуються такі критерії: — місткість внутрішнього ринку цукру (обсяги цукру, які можуть бути реалізовані протягом одного року з урахуванням попиту); — роздрібна ціна на цукор та закупівельна ціна на цукрові буряки; — виробництво цукру в середньому за останні три роки, імпорт його та цукровмісних продуктів; — рівень платоспроможності населення; — рівень попиту на цукор (обсяги цукру, що забезпечені платоспроможністю населення). Загальна квота на цукор визначається Міжвідомчою комісією з питань регулювання ринку цукру. Цукор, вироблений понад загальну квоту, підлягає вільній реалізації лише за межами держави. Обсяги поставок цукру на експорт виробники визначають самостійно з урахуванням необхідних ресурсів для виконання зобов'язань за загальною квотою. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. (дію постанови продовжено до 31 березня 1999 р. згідно з постановою Кабінету Міністрів від 28 січня 1999 р.1) на виконання ст. 2 Протоколу від 14 листопада 1997 р. до Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про вільну торгівлю від 24 червня 1993 р. та Протоколу між Урядом України і Урядом Російської Федерації від 26 грудня 1997 р. про механізм поставок українського цукру білого, який ввозитиметься у 1998 році на територію Російської Федерації без обкладення митом запроваджено режим ліцензування цукру білого, що походить і поставляється з території України на територію Російської Федерації у 1998 р. без обкладення митом у межах квоти, встановленої за домовленістю з Російською Стороною. Експорт цукру до Російської Федерації в межах квоти здійснюється на основі ліцензій, виданих Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі, з терміном дії не більш як 90 календарних днів, згідно з договорами купівлі-продажу за попереднім погодженням заявок суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності із Міністерством АПК в порядку, визначеному чинним законодавством. Даною постановою передбачається також встановлення індикативних цін на зазначений цукор білий без обкладення митом в межах квоти. Квоти у поточному році діють до дня проведення аукціону з їх продажу на наступний рік та поширюються на імпортні поставки продукції тваринництва з усіх країн. При цьому сільськогосподарська продукція, яка підлягає квотуванню, не звільняється від обкладення ввізним (імпортним) митом. Обсяг квоти стосовно окремого виду (типу, сорту) продукції тваринництва не може перевищувати 10 відсотків від обсягу виробництва аналогічної продукції в Україні року, що передує поточному. Конкретний обсяг квоти в межах зазначених 10 відсотків визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до обсягів вітчизняного виробництва окремого виду продукції тваринництва та обсягів її споживання (включаючи імпортовану) у році, який передує поточному. Квоти вважаються винятком з преференційних або пільгових режимів, у тому числі з угод про вільну торгівлю, митні союзи, виробничу кооперацію та інших подібних міжнародних угод, якщо це передбачено такими угодами. Щорічні квоти на ввезення імпортної продукції тваринництва реалізуються за кошти на аукціонах, які проводяться Міністерством сільського господарства і продовольства України протягом 60 календарних днів з дня оприлюднення статистичних даних щодо фактичних обсягів вітчизняного виробництва продукції тваринництва та обсягів її споживання (включаючи імпортовану) у році, який передує поточному. Квоти, що залишаються нереалізованими протягом зазначеного строку, подальшій реалізації або використанню не підлягають. За проведення аукціону з покупців імпортних квот стягується державне мито у розмірі, передбаченому законодавством. Доходи, отримані від продажу квот, зараховуються до Державного бюджету України. Інформація щодо дати запровадження та розміру квот на продукцію тваринництва, а також відомості щодо проведення аукціонів з продажу таких квот оприлюднюються в офіційних періодичних виданнях Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України не пізніше ніж за ЗО календарних днів до дня проведення відповідного аукціону. Квота вважається реалізованою тільки після повної сплати її вартості особою, яка виграла аукціон. Подальший перепродаж квот не дозволяється, при цьому вантажоодержувачем імпортної продукції, що підлягає квотуванню, може бути виключно особа, яка виграла аукціон. Квоти встановлюються на ввезення кожного виду продукції окремої чотиризначної товарної позиції груп І та II, згідно з Товарною номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності, і підрозділяються на лоти, кожний з яких має становити один відсоток від загального обсягу квоти >на таку товарну позицію. Для проведення аукціону Міністерство сільського господарства і продовольства України створює з числа своїх працівників, які мають статус державних службовців, аукціонну комісію, що діє від імені та за дорученням зазначеного Міністерства. Участь в аукціонах з продажу квот може взяти будь-яка особа, яка подала аукціонній комісії заявку про свою участь за формою, встановленою Міністерством сільського господарства і продовольства України, внесла реєстраційну плату та заставний внесок у сумах, що визначаються міністерством. Встановлення додаткових вимог до учасників аукціонів з продажу квот, обмеження їх кількості або відмова у допуску їх до участі в аукціоні за іншими причинами не дозволяється. Реєстраційна плата встановлюється на рівні, достатньому для покриття витрат Міністерства сільського господарства і продовольства України з організації та проведення аукціону в розрахунку на одного учасника. Реєстраційна плата не підлягає поверненню учасникам аукціону або врахуванню у ціні продажу квоти. Заставний внесок підлягає поверненню учасникам, які не перемогли в аукціонних торгах, або враховується при зменшенні суми вартості придбаної квоти для переможців аукціонних торгів. Заставний внесок не повертається переможцю аукціонних торгів, який протягом п'яти робочих днів, наступних за днем проведення аукціонних торгів, не сплачує повну вартість придбаної квоти. При цьому сума заставного внеску такого учасника спрямовується до Державного бюджету "України. З урахуванням положень цієї статті Кабінет Міністрів України встановлює порядок проведення аукціонів з продажу квот на ввезення продукції тваринництва на територію України та оприлюднює його. Спори між покупцями ввізних квот та Міністерством: сільського господарства і продовольства України вирішуються в судовому порядку. Кабінет Міністрів України подає Верховній Раді України до 1 березня чергового року письмовий звіт про виконання вимог цієї статті стосовно продажу квот на поточний рік. 7. Протягом останніх років здійснено ряд заходів щодо лібералізації експорту шляхом скасування експортних квот та ліцензій, оскільки законодавчі акти обмежували експорт товарів, сільськогосподарської продукції (тварини, м'ясо, молочні продукти, зернові культури, цукор, спирт). Однак, здійснюючи курс на лібералізацію зовнішньої торгівлі, вживаються заходи щодо обмеження експорту сільськогосподарської сировини, імпорту продуктів харчування та створення посильного протекціонізму щодо експорту готової продукції сільського господарства і АПК. Відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами" (із наступними змінами та доповненнями), його експорт-імпорт здійснюють спеціально уповноважені організації, підприємства. Відповідно до Закону України "Про вивізне (експортне) мито на живу худобу та шкіряну сировину" від 7 травня 1996 р., постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 1997 р. "Про порядок експорту живої худоби сільськогосподарськими товаровиробниками — юридичними особами без сплати вивізного (експортного) мита" звільнено сільськогосподарських виробників від сплати мита при експорті живої худоби. При цьому підставою для митного оформлення експорту живої худоби сільськогосподарськими товаровиробниками — юридичними особами без сплати вивізного (експортного) мита є довідка, видана управлінням сільського господарства та продовольства обласної державної адміністрації {а для сільськогосподарських товаровиробників, працюючих на території Автономної Республіки Крим — органами, визначеними Радою міністрів АР Крим) за формою, встановленою даною постановою. Довідка видається за наявності у юридичної особи документів, які підтверджують, що продукція, яка експортується без сплати вивізного (експортного) мита, є товаром власного виробництва, а юридична особа — експортер є сільськогосподарським товаровиробником. Згідно з вищезгаданою постановою довідка оформляється в трьох примірниках, два з яких видаються заявнику, третій зберігається в організації, яка видала довідку. Довідка подається митному органу разом з вантажною митною декларацією та карткою реєстрації — обліку зовнішньоекономічного договору (контракту), що видається Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі. Важливим елементом експортно-імпортних операцій є встановлення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності ціни на експортний (імпортний) товар. Ціни та експортні чи імпортні товари визначаються самостійно сторонами зовнішньоекономічних контрактів. При цьому варто враховувати, що у випадках, передбачених чинним законодавством України та міжнародними угодами, регулювання ціноутворення при експортно-імпортних операціях в Україні здійснюється шляхом встановлення нормативно-правовими актами індикативних, фіксованих або граничних (нижніх) рівнів цін по зовнішньоторговельних угодах. Так, Указом Президента України "Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності" від 10 лютого 1996 р. було затверджено Положення про індикативні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності, яке встановлює порядок запровадження індикативних цін, визначення їх рівнів та застосування таких цін. Під індикативними розуміються ціни на товари, які відповідають цінам, що склалися чи складаються на відповідний товар на ринку експорту або імпорту на момент здійснення експортної (імпортної) операції з урахуванням умов поставки та умов здійснення розрахунків, визначених згідно з законодавством України. Індикативні ціни можуть запроваджуватись на товари: — щодо експорту яких застосовано антидемпінгові заходи або розпочато антидемпінгові розслідування чи процедури в Україні або за її межами; — щодо яких застосовуються спеціальні імпортні процедури відповідно до ст. 19 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"; — щодо експорту яких встановлено режим квотування, ліцензування; — щодо експорту яких встановлено спеціальні режими; — експорт яких здійснюється у порядку, передбаченому ст. 20 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"; — в інших випадках на виконання міжнародних зобов'язань України. Індикативні ціни розробляє Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України та уповноважені ним організації на базі результатів аналізу інформації, одержаної від митних, фінансових, статистичних державних органів, банківських, інформаційних та інших установ і організацій України, з інших джерел, за відповідними методиками. При цьому враховуються стандарти якості товарів, чинні в Україні та визнані у світовій практиці, передбачені законодавством України умови поставки і розрахунків, стан кон'юнктури зовнішніх та внутрішніх ринків, цінова інформація та прогнози щодо можливих цінових коливань, контрактна практика щодо відповідного товару на відповідному ринку та інша інформація кон'юнктурно-цінового характеру. Індикативні ціни, запроваджені відповідно до цього Положення, є обов'язковими до використання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності всіх форм власності при укладенні та здійсненні зовнішньоекономічних угод (контрактів). Рішення про запровадження індикативних цін приймає та переліки індикативних цін затверджує Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України. Таке рішення та переліки індикативних цін публікуються Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України або уповноваженими ним організаціями в газеті "Урядовий кур'єр" не менш як раз на місяць. Наприклад, постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 1996 р. "Про впорядкування експорту живої худоби" зобов'язано встановлювати індикативні ціни на живу худобу, що експортується. З метою захисту інтересів вітчизняних товаровиробників України та її суб'єктів господарської діяльності скорочення дефіциту торговельного балансу держави, забезпечення сприятливих умов для експорту запроваджено державний контроль за експортом та імпортом товарів. Порядок його здійснення встановлено Законами України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну" від 22 грудня 1998 р., "Про внесення змін до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 22 грудня 1998 р., "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" та Законом України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" від 22 грудня 1998 р. При експорті, імпорті сільськогосподарської продукції державними органами (митною службою, ветеринарною медициною) України згідно з вимогами законів України "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції", "Про ветеринарну медицину", "Про карантин рослин", ст. 18 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність" здійснюється ветеринарний, фітосанітарний контроль підка-рашинних товарів, об'єктів тваринного світу. Відповідно до ст. 4 Закону України "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції", сільськогосподарська продукція, яка ввозиться на митну територію України, підлягає обов'язковій сертифікації, санітарно-епідеміологічному, радіологічному, а в разі ввезення товарів І та II груп Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності — ветеринарному контролю. При цьому іноземні сертифікати беруться до уваги виключно у випадках, коли взаємне визнання таких сертифікатів передбачено нормами відповідних міжнародних договорів. Підставою для перевезення через митний кордон України продукції І—XXIV груп Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності є сертифікат відповідності, виданий уповноваженим згідно з чинним законодавством органом, або свідоцтво про визнання іноземного сертифіката. Кабінет Міністрів України може тимчасово обмежувати ввезення сільськогосподарської продукції з країн, де був оголошений або стосовно яких був оголошений Україною або іншими країнами карантин. Рішення щодо зазначеного обмеження має бути оприлюдненим. Продукти, призначені для продажу населенню, які підпадають під визначення II—XXI груп Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності, можуть бути випущені з-під митного контролю на території України з країн, вільних від карантину, за умови наявності на тарі (коробах, упаковках, розфасовках), а у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, безпосередньо на продукті, відомостей про назву продукту, масу (об'єм), склад, із зазначенням переліку використаних у процесі виготовлення інших продуктів харчування, харчових добавок (консервантів), барвників тощо, вмісту хімічних речовин або сполук, а також сертифіката походження таких продуктів. Окремо наводяться відомості про енергомісткість, дату граничного строку використання, побічні ефекти споживання або про їх відсутність, назву харчових добавок (консервантів) за їх наявності, місце виготовлення, найменування й адресу виробника таких продуктів та посилання на власника торгової марки за його наявності, а по віднесених до підакцизних товарів — відомості зазначаються згідно із законами України. Зазначені відомості мають бути виконані українською мовою за винятком торгової марки, логотипу компанії чи її назви або власної назви продукту, що можуть виконуватися іноземними мовами. Продукти, які продаються населенню із порушенням вимог, встановлених цією статтею, вважаються такими, що були ввезені в Україну із порушенням митних правил. Ввезення сільськогосподарської продукції, що підпадає під визначення І—XXI груп Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності, громадянами на митну територію України у межах неторгового (туристичного) обороту у будь-яких обсягах без сертифіката встановленого зразка не дозволяється. Це обмеження не поширюється на продукти харчування в упаковці виробника, що надходять на адресу фізичних осіб у міжнародних поштових відправленнях вагою до 10 кілограмів. Кабінет Міністрів України визначає та оприлюднює перелік харчових добавок (консервантів), продукти із вмістом яких не можуть бути ввезені на територію України. При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, зокрема експорту (імпорту) продукції агропромислового комплексу, між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності виникають розрахункові, кредитні та інші фінансові відносини, пов'язані з використанням іноземної валюти. Ці відносини регулюються спеціальними законодавчими актами про валютно-розрахункові операції. Основними формами розрахунків у здійсненні експорту (імпорту) продукції, в тому числі сільськогосподарської, є акредитивна, інкасова, попередня (авансова) оплата, розрахунки продукцією, товарами на еквівалентну суму по бартерній (товарообмінній) угоді. Порядок оплати, застосування форм розрахунків залежить від національної приналежності контрагента українського учасника, умов зовнішньоторгових угод. Так, згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 19 грудня 1993 р. "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та Закону України від 23 вересня 1994 р. із змінами, внесеними Законом України від 7 травня 1996 р. "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", у розрахунках між українськими та іноземними суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності у межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються через уповноважений банк, яким є будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований в Україні. У контракті на експорт продукції, товарів український суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності повинен передбачити обов'язок іноземного господарюючого суб'єкта щодо проведення оплати експортної продукції в терміни, що не перевищують 90 днів від дати митного оформлення продукції, яка експортується. Указом Президента України "Про заходи впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб'єкти підприємницької діяльності України" від 4 жовтня 1994 р. встановлено, що розрахунки за зовнішньоекономічними договорами, предметом яких є товари (роботи, послуги), здійснюються відповідно до Уніфікованих правил та звичаїв для документальних акредитивів, Уніфікованих правил з інкасо, прийнятих Міжнародною торговою палатою. При експорті (імпорті) продукції в країни СНД, куди експортується більша частина сільськогосподарської продукції, українські суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності зобов'язані в розрахунках з господарськими суб'єктами цих країн застосовувати акредитивну чи попередню форму оплати продукції, товарів. При здійсненні бартерних (товарообмінних) операцій розрахунки у валюті не провадяться, якщо ціни експортної та імпортної продукції еквівалентні. Ціна продукції визначається у вільно конвертованій валюті. Чинне законодавство України закріплює способи захисту прав власності на сільськогосподарську продукцію, прав на вільний вибір переробників та покупців сільськогосподарської продукції. Відповідно до ст. 5 Закону України "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції", з метою запобігання створенню штучного дефіциту сільськогосподарської продукції в Україні та спекулятивного збільшення цін на продукти першої необхідності забороняється введення обмежень на вільне переміщення сільськогосподарської продукції вітчизняного виробництва на всій території України, визначення сільськогосподарському товаровиробнику конкретних переробників або споживачів, а також встановлення обов'язкових мінімальних цін їх реалізації (продажу). Рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийняті всупереч положенням цієї статті, не підлягають виконанню. Посадові особи зазначених органів за видання (підписання) рішень, що суперечать положенням цієї статті, несуть відповідальність згідно із законами України.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-06-22; просмотров: 341; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.223.241.235 (0.011 с.) |