Правове регулювання експортно-імпортних операцій суб'єктів агробізнесу

1. Правове регулювання експортно-імпортних операцій здійснюється в рамках аграрної зовнішньоторговельної полі­тики держави і має бути спрямоване на забезпечення актив­ного зовнішньоекономічного балансу України. З урахуванням природно-кліматичних умов в Україні є значна кількість га­лузей АПК, які спроможні випускати конкурентоспроможну продукцію на зовнішній ринок: зернове господарство (зерно, борошно), буряківництво (цукор, спирт), олійні культури (олія), виноградарство (винна продукція), плодоовочівництво

(плоди, овочі, консерви), картоплярство (крохмаль, спирт), скотарство, вівчарство, птахівництво (м'ясо-молочна продук­ція, вовна, овчина, шкіра тощо). На сучасному етапі вже практично сформована концепція аграрної зовнішньоторго­вельної політики, яка грунтується, по-перше, на розвитку в Україні вільної і регульованої державної системи міжнародної торгівлі ресурсами у сфері агропромислового виробництва, по-друге, створенні спільних підприємств для виробництва сільськогосподарської продукції і виробництва матеріально-технічних засобів, по-третє, на залученні іноземного капіталу, міжнародних фінансових інститутів, банків, приватного біз­несу для інвестування агропромислового комплексу, по-чет­верте, на розширенні науково-технічних зв'язків з метою під­вищення наукоємності та конкурентоздатності виробництва.

2. Відповідно до п. 1. ст. 1 Закону України "Про зовніш­ньоекономічну діяльність", експорт (експорт товарів) — про­даж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через кордон України, включаючи реекспорт товарів. При цьому термін "реекспорт" (реекспорт товарів) означає продаж іноземним суб'єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, які були ра­ніше імпортовані на територію України.

Згідно з п. 2 ст. 1 названого Закону імпорт (імпорт товарів) — це купівля (в тому числі з оплатою в негрошовій формі) ук­раїнськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезен­ням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного спо­живання установами та організаціями України, розташовани­ми за її межами.

3. Правове регулювання експортно-імпортних операцій суб'єктів агробізнесу здійснюється способами, передбачени­ми в законодавстві щодо зовнішньоекономічної діяльності, а саме:

— ліцензуванням;

— квотуванням;

— забороною на здійснення окремих видів зовнішньоеко­номічної діяльності;

— позбавленням режиму найбільшого сприяння або піль­гового спеціального режиму;

— запровадженням спеціального мита;

— запровадженням індикативних цін щодо імпорту та/або експорту товарів;

— іншими способами, передбаченими законами та міжна­родними договорами України.

4. З метою стимулювання експорту або імпорту продукції сільського господарства і АПК або встановлення обмежень щодо вивозу чи ввозу окремих видів продуктів харчування та сільськогосподарської сировини, захисту вітчизняних товаро­виробників в Україні запроваджено режим ліцензування, пе­редбачений ст. 16 Закону України "Про зовнішньоекономіч­ну діяльність", а також запроваджені механізми захисту інте­ресів національного товаровиробника від субсидованого та демпінгового імпорту, відповідно до прийнятих Верховною Радою України 22 грудня 1998 р. названих вище спеціальних законів з цих питань.

5. Ліцензія — це оформлений належним чином дозвіл на експорт-імпорт певної продукції, товару, іншого майна про­тягом певного періоду. 3алежно від терміну дії, іменного ха­рактеру, обсягу продукції, товару, щодо яких встановлюється режим ліцензування, експортні (імпортні) ліцензії поділяють­ся на: генеральні та індивідуальні, разові та відкриті. Серед імпортних ліцензій розрізняють також: антидемпінгові, ком­пенсаційні, спеціальні.

Ліцензування і квотування експорту та імпорту запрова­джуються Україною самостійно в особі її державних органів у таких випадках:

— у разі різкого погіршення розрахункового балансу Ук­раїни, якщо негативне сальдо його перевищує на відповідну дату 25 відсотків від загальної суми валютних вимог України;

— у разі досягнення встановленого Верховною Радою Ук­раїни рівня зовнішньої заборгованості;

— у разі значного порушення рівноваги щодо певних това­рів на внутрішньому ринку України, особливо сільськогоспо­дарської продукції, продуктів рибальства, продукції харчової промисловості та промислових товарів широкого вжитку;

— при необхідності забезпечити певні пропорції між ім­портною та вітчизняною сировиною у виробництві;

— при необхідності здійснення заходів у відповідь на дис­кримінаційні дії інших держав;

— у разі порушення суб'єктом зовнішньоекономічної ді­яльності правових норм цієї діяльності, встановлених цим Законом (у вигляді санкції запроваджується режим ліцензу­вання);

— відповідно до міжнародних товарних угод, які укладає або до яких приєднується Україна (запроваджується режим квотування).

В Україні запроваджуються такі види експортних (імпорт­них) ліцензій: генеральна, разова (індивідуальна), відкрита (індивідуальна).

По кожному виду товару встановлюється лише один вид ліцензії.

6. Ліцензування здійснюється в межах квот. Квота — це граничний обсяг певної категорії продукції, товарів, в розмірі якого дозволено експортувати з України, імпортувати в Україну протягом встановленого терміну без зазначення чи з ви­значенням конкретних країн, куди вони експортуються чи з яких вони імпортуються. В Законі України "Про зовніш­ньоекономічну діяльність" квоти поділяються на антидемпін­гові, компенсаційні, спеціальні.

По кожному виду товару може встановлюватись лише один вид квоти.

Відповідно до ст. З Закону України "Про державне регулю­вання імпорту сільськогосподарської продукції" від 17 липня 1997 р. Кабінет Міністрів України встановлює щорічні квоти (кількісні обмеження) на ввезення продукції, що підпадає під визначення першої та другої груп Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності та оподатковується ввізним митом за пільговою ставкою у встановленому цим Законом розмірі.

Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 24 травня 1997 р. "Про регулювання ринку цукру" встановле­но загальну квоту поставки цукру на внутрішній ринок для задоволення внутрішніх потреб держави, визначено порядок формування і розміщення квоти на виробництво цукру, який поставляється на внутрішній ринок.

Загальна квота поставки цукру на внутрішній ринок (за­гальна квота на цукор) — максимальна кількість цукру, яка має бути поставлена на внутрішній ринок з 1 вересня поточ­ного року до 1 вересня наступного року. Під час визначення загальної квоти на цукор враховуються такі критерії:

— місткість внутрішнього ринку цукру (обсяги цукру, які можуть бути реалізовані протягом одного року з урахуванням попиту);

— роздрібна ціна на цукор та закупівельна ціна на цукрові буряки;

— виробництво цукру в середньому за останні три роки, імпорт його та цукровмісних продуктів;

— рівень платоспроможності населення;

— рівень попиту на цукор (обсяги цукру, що забезпечені платоспроможністю населення).

Загальна квота на цукор визначається Міжвідомчою комі­сією з питань регулювання ринку цукру. Цукор, вироблений понад загальну квоту, підлягає вільній реалізації лише за ме­жами держави. Обсяги поставок цукру на експорт виробники визначають самостійно з урахуванням необхідних ресурсів для виконання зобов'язань за загальною квотою.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. (дію постанови продовжено до 31 березня 1999 р. згідно з постановою Кабінету Міністрів від 28 січня 1999 р.¹) на виконання ст. 2 Протоколу від 14 листопада 1997 р. до Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про вільну торгівлю від 24 червня 1993 р. та Прото­колу між Урядом України і Урядом Російської Федерації від 26 грудня 1997 р. про механізм поставок українського цукру білого, який ввозитиметься у 1998 році на територію Росій­ської Федерації без обкладення митом запроваджено режим ліцензування цукру білого, що походить і поставляється з те­риторії України на територію Російської Федерації у 1998 р. без обкладення митом у межах квоти, встановленої за домов­леністю з Російською Стороною. Експорт цукру до Росій­ської Федерації в межах квоти здійснюється на основі ліцен­зій, виданих Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі, з терміном дії не більш як 90 календарних днів, згід­но з договорами купівлі-продажу за попереднім погодженням заявок суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності із Мініс­терством АПК в порядку, визначеному чинним законодав­ством. Даною постановою передбачається також встановлен­ня індикативних цін на зазначений цукор білий без обкладен­ня митом в межах квоти.

Квоти у поточному році діють до дня проведення аукціону з їх продажу на наступний рік та поширюються на імпортні поставки продукції тваринництва з усіх країн. При цьому сільськогосподарська продукція, яка підлягає квотуванню, не звільняється від обкладення ввізним (імпортним) митом.

Обсяг квоти стосовно окремого виду (типу, сорту) продук­ції тваринництва не може перевищувати 10 відсотків від обся­гу виробництва аналогічної продукції в Україні року, що пе­редує поточному. Конкретний обсяг квоти в межах зазначе­них 10 відсотків визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до обсягів вітчизняного виробництва окремого ви­ду продукції тваринництва та обсягів її споживання (вклю­чаючи імпортовану) у році, який передує поточному.

Квоти вважаються винятком з преференційних або пільго­вих режимів, у тому числі з угод про вільну торгівлю, митні союзи, виробничу кооперацію та інших подібних міжнарод­них угод, якщо це передбачено такими угодами.

Щорічні квоти на ввезення імпортної продукції тварин­ництва реалізуються за кошти на аукціонах, які проводяться Міністерством сільського господарства і продовольства Ук­раїни протягом 60 календарних днів з дня оприлюднення статистичних даних щодо фактичних обсягів вітчизняного ви­робництва продукції тваринництва та обсягів її споживання (включаючи імпортовану) у році, який передує поточному. Квоти, що залишаються нереалізованими протягом зазначе­ного строку, подальшій реалізації або використанню не під­лягають. За проведення аукціону з покупців імпортних квот стягується державне мито у розмірі, передбаченому законо­давством.

Доходи, отримані від продажу квот, зараховуються до Дер­жавного бюджету України. Інформація щодо дати запрова­дження та розміру квот на продукцію тваринництва, а також відомості щодо проведення аукціонів з продажу таких квот оприлюднюються в офіційних періодичних виданнях Верхов­ної Ради України та Кабінету Міністрів України не пізніше ніж за ЗО календарних днів до дня проведення відповідного аукціону. Квота вважається реалізованою тільки після повної сплати її вартості особою, яка виграла аукціон. Подальший перепродаж квот не дозволяється, при цьому вантажоодержу­вачем імпортної продукції, що підлягає квотуванню, може бу­ти виключно особа, яка виграла аукціон.

Квоти встановлюються на ввезення кожного виду продук­ції окремої чотиризначної товарної позиції груп І та II, згідно з Товарною номенклатурою зовнішньоекономічної діяльнос­ті, і підрозділяються на лоти, кожний з яких має становити один відсоток від загального обсягу квоти >на таку товарну позицію.

Для проведення аукціону Міністерство сільського госпо­дарства і продовольства України створює з числа своїх пра­цівників, які мають статус державних службовців, аукціонну комісію, що діє від імені та за дорученням зазначеного Мініс­терства.

Участь в аукціонах з продажу квот може взяти будь-яка особа, яка подала аукціонній комісії заявку про свою участь за формою, встановленою Міністерством сільського госпо­дарства і продовольства України, внесла реєстраційну плату та заставний внесок у сумах, що визначаються міністерством. Встановлення додаткових вимог до учасників аукціонів з про­дажу квот, обмеження їх кількості або відмова у допуску їх до участі в аукціоні за іншими причинами не дозволяється.

Реєстраційна плата встановлюється на рівні, достатньому для покриття витрат Міністерства сільського господарства і продовольства України з організації та проведення аукціону в розрахунку на одного учасника. Реєстраційна плата не підля­гає поверненню учасникам аукціону або врахуванню у ціні продажу квоти.

Заставний внесок підлягає поверненню учасникам, які не перемогли в аукціонних торгах, або враховується при змен­шенні суми вартості придбаної квоти для переможців аукці­онних торгів. Заставний внесок не повертається переможцю аукціонних торгів, який протягом п'яти робочих днів, наступ­них за днем проведення аукціонних торгів, не сплачує повну вартість придбаної квоти. При цьому сума заставного внес­ку такого учасника спрямовується до Державного бюджету "України.

З урахуванням положень цієї статті Кабінет Міністрів Ук­раїни встановлює порядок проведення аукціонів з продажу квот на ввезення продукції тваринництва на територію України та оприлюднює його.

Спори між покупцями ввізних квот та Міністерством^: сільського господарства і продовольства України вирішують­ся в судовому порядку.

Кабінет Міністрів України подає Верховній Раді України до 1 березня чергового року письмовий звіт про виконання вимог цієї статті стосовно продажу квот на поточний рік.

7. Протягом останніх років здійснено ряд заходів щодо лі­бералізації експорту шляхом скасування експортних квот та ліцензій, оскільки законодавчі акти обмежували експорт то­варів, сільськогосподарської продукції (тварини, м'ясо, мо­лочні продукти, зернові культури, цукор, спирт). Однак, здійснюючи курс на лібералізацію зовнішньої торгівлі, вжи­ваються заходи щодо обмеження експорту сільськогосподар­ської сировини, імпорту продуктів харчування та створення посильного протекціонізму щодо експорту готової продукції сільського господарства і АПК. Відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами" (із наступними змінами та допов­неннями), його експорт-імпорт здійснюють спеціально упов­новажені організації, підприємства.

Відповідно до Закону України "Про вивізне (експортне) мито на живу худобу та шкіряну сировину" від 7 травня

1996 р., постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого

1997 р. "Про порядок експорту живої худоби сільськогоспо­дарськими товаровиробниками — юридичними особами без сплати вивізного (експортного) мита" звільнено сільськогос­подарських виробників від сплати мита при експорті живої худоби. При цьому підставою для митного оформлення екс­порту живої худоби сільськогосподарськими товаровиробни­ками — юридичними особами без сплати вивізного (експорт­ного) мита є довідка, видана управлінням сільського госпо­дарства та продовольства обласної державної адміністрації {а для сільськогосподарських товаровиробників, працюючих на території Автономної Республіки Крим — органами, визначе­ними Радою міністрів АР Крим) за формою, встановленою даною постановою. Довідка видається за наявності у юридич­ної особи документів, які підтверджують, що продукція, яка експортується без сплати вивізного (експортного) мита, є товаром власного виробництва, а юридична особа — експортер є сільськогосподарським товаровиробником. Згідно з вище­згаданою постановою довідка оформляється в трьох примір­никах, два з яких видаються заявнику, третій зберігається в організації, яка видала довідку. Довідка подається митному органу разом з вантажною митною декларацією та карткою реєстрації — обліку зовнішньоекономічного договору (контр­акту), що видається Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі.

Важливим елементом експортно-імпортних операцій є встановлення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності ці­ни на експортний (імпортний) товар. Ціни та експортні чи імпортні товари визначаються самостійно сторонами зовніш­ньоекономічних контрактів. При цьому варто враховувати, що у випадках, передбачених чинним законодавством Украї­ни та міжнародними угодами, регулювання ціноутворення при експортно-імпортних операціях в Україні здійснюється шляхом встановлення нормативно-правовими актами індика­тивних, фіксованих або граничних (нижніх) рівнів цін по зов­нішньоторговельних угодах.

Так, Указом Президента України "Про заходи щодо вдос­коналення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовніш­ньоекономічної діяльності" від 10 лютого 1996 р. було затвер­джено Положення про індикативні ціни у сфері зовніш­ньоекономічної діяльності, яке встановлює порядок запро­вадження індикативних цін, визначення їх рівнів та застосування таких цін. Під індикативними розуміються ціни на товари, які відповідають цінам, що склалися чи складають­ся на відповідний товар на ринку експорту або імпорту на мо­мент здійснення експортної (імпортної) операції з урахуван­ням умов поставки та умов здійснення розрахунків, визначе­них згідно з законодавством України. Індикативні ціни мо­жуть запроваджуватись на товари:

— щодо експорту яких застосовано антидемпінгові заходи або розпочато антидемпінгові розслідування чи процедури в Україні або за її межами;

— щодо яких застосовуються спеціальні імпортні процеду­ри відповідно до ст. 19 Закону України "Про зовнішньоеко­номічну діяльність";

— щодо експорту яких встановлено режим квотування, лі­цензування;

— щодо експорту яких встановлено спеціальні режими;

— експорт яких здійснюється у порядку, передбаченому ст. 20 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність";

— в інших випадках на виконання міжнародних зобов'я­зань України.

Індикативні ціни розробляє Міністерство зовнішніх еко­номічних зв'язків і торгівлі України та уповноважені ним ор­ганізації на базі результатів аналізу інформації, одержаної від митних, фінансових, статистичних державних органів, бан­ківських, інформаційних та інших установ і організацій Ук­раїни, з інших джерел, за відповідними методиками. При цьому враховуються стандарти якості товарів, чинні в Україні та визнані у світовій практиці, передбачені законодавством України умови поставки і розрахунків, стан кон'юнктури зов­нішніх та внутрішніх ринків, цінова інформація та прогнози щодо можливих цінових коливань, контрактна практика що­до відповідного товару на відповідному ринку та інша інфор­мація кон'юнктурно-цінового характеру. Індикативні ціни, запроваджені відповідно до цього Положення, є обов'язкови­ми до використання суб'єктами зовнішньоекономічної діяль­ності всіх форм власності при укладенні та здійсненні зов­нішньоекономічних угод (контрактів). Рішення про запровадження індикативних цін приймає та переліки індикативних цін затверджує Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України. Таке рішення та переліки індикативних цін публікуються Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України або уповноваженими ним організаціями в газеті "Урядовий кур'єр" не менш як раз на місяць. Наприк­лад, постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 1996 р. "Про впорядкування експорту живої худоби" зобов'я­зано встановлювати індикативні ціни на живу худобу, що експортується.

З метою захисту інтересів вітчизняних товаровиробників України та її суб'єктів господарської діяльності скорочення дефіциту торговельного балансу держави, забезпечення спри­ятливих умов для експорту запроваджено державний конт­роль за експортом та імпортом товарів. Порядок його здій­снення встановлено Законами України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну" від 22 грудня 1998 р., "Про внесення змін до Закону України "Про зовніш­ньоекономічну діяльність" від 22 грудня 1998 р., "Про захист

національного товаровиробника від субсидованого імпорту" та Законом України "Про захист національного товаровироб­ника від демпінгового імпорту" від 22 грудня 1998 р.

При експорті, імпорті сільськогосподарської продукції державними органами (митною службою, ветеринарною ме­дициною) України згідно з вимогами законів України "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської про­дукції", "Про ветеринарну медицину", "Про карантин рос­лин", ст. 18 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність" здійснюється ветеринарний, фітосанітарний контроль підка-рашинних товарів, об'єктів тваринного світу. Відповідно до ст. 4 Закону України "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції", сільськогосподарська про­дукція, яка ввозиться на митну територію України, підлягає обов'язковій сертифікації, санітарно-епідеміологічному, ра­діологічному, а в разі ввезення товарів І та II груп Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності — ветери­нарному контролю. При цьому іноземні сертифікати беруться до уваги виключно у випадках, коли взаємне визнання таких сертифікатів передбачено нормами відповідних міжнародних договорів. Підставою для перевезення через митний кордон України продукції І—XXIV груп Товарної номенклатури зов­нішньоекономічної діяльності є сертифікат відповідності, ви­даний уповноваженим згідно з чинним законодавством орга­ном, або свідоцтво про визнання іноземного сертифіката. Кабінет Міністрів України може тимчасово обмежувати вве­зення сільськогосподарської продукції з країн, де був оголо­шений або стосовно яких був оголошений Україною або ін­шими країнами карантин. Рішення щодо зазначеного обме­ження має бути оприлюдненим.

Продукти, призначені для продажу населенню, які підпа­дають під визначення II—XXI груп Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності, можуть бути випущені з-під митного контролю на території України з країн, вільних від карантину, за умови наявності на тарі (коробах, упаков­ках, розфасовках), а у випадках, визначених Кабінетом Мі­ністрів України, безпосередньо на продукті, відомостей про назву продукту, масу (об'єм), склад, із зазначенням переліку використаних у процесі виготовлення інших продуктів харчу­вання, харчових добавок (консервантів), барвників тощо, вмісту хімічних речовин або сполук, а також сертифіката походження таких продуктів. Окремо наводяться відомості про енергомісткість, дату граничного строку використання, по­бічні ефекти споживання або про їх відсутність, назву харчо­вих добавок (консервантів) за їх наявності, місце виготовлен­ня, найменування й адресу виробника таких продуктів та по­силання на власника торгової марки за його наявності, а по віднесених до підакцизних товарів — відомості зазначаються згідно із законами України. Зазначені відомості мають бути виконані українською мовою за винятком торгової марки, логотипу компанії чи її назви або власної назви продукту, що можуть виконуватися іноземними мовами.

Продукти, які продаються населенню із порушенням ви­мог, встановлених цією статтею, вважаються такими, що були ввезені в Україну із порушенням митних правил.

Ввезення сільськогосподарської продукції, що підпадає під визначення І—XXI груп Товарної номенклатури зовніш­ньоекономічної діяльності, громадянами на митну територію України у межах неторгового (туристичного) обороту у будь-яких обсягах без сертифіката встановленого зразка не дозво­ляється. Це обмеження не поширюється на продукти харчу­вання в упаковці виробника, що надходять на адресу фізич­них осіб у міжнародних поштових відправленнях вагою до 10 кілограмів.

Кабінет Міністрів України визначає та оприлюднює пере­лік харчових добавок (консервантів), продукти із вмістом яких не можуть бути ввезені на територію України.

При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, зокрема експорту (імпорту) продукції агропромислового комплексу, між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності виникають розрахункові, кредитні та інші фінансові відносини, пов'язані з використанням іноземної валюти. Ці відносини регулюють­ся спеціальними законодавчими актами про валютно-розра­хункові операції. Основними формами розрахунків у здій­сненні експорту (імпорту) продукції, в тому числі сільсько­господарської, є акредитивна, інкасова, попередня (авансова) оплата, розрахунки продукцією, товарами на еквівалентну су­му по бартерній (товарообмінній) угоді.

Порядок оплати, застосування форм розрахунків залежить від національної приналежності контрагента українського учасника, умов зовнішньоторгових угод. Так, згідно з Декре­том Кабінету Міністрів України від 19 грудня 1993 р. "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та Закону України від 23 вересня 1994 р. із змінами, внесеними Законом України від 7 травня 1996 р. "Про порядок здійснен­ня розрахунків в іноземній валюті", у розрахунках між укра­їнськими та іноземними суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності у межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійсню­ються через уповноважений банк, яким є будь-який комер­ційний банк, офіційно зареєстрований в Україні. У контракті на експорт продукції, товарів український суб'єкт зовніш­ньоекономічної діяльності повинен передбачити обов'язок іноземного господарюючого суб'єкта щодо проведення опла­ти експортної продукції в терміни, що не перевищують 90 днів від дати митного оформлення продукції, яка експор­тується.

Указом Президента України "Про заходи впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб'єкти підприєм­ницької діяльності України" від 4 жовтня 1994 р. встановле­но, що розрахунки за зовнішньоекономічними договорами, предметом яких є товари (роботи, послуги), здійснюються відповідно до Уніфікованих правил та звичаїв для докумен­тальних акредитивів, Уніфікованих правил з інкасо, прийня­тих Міжнародною торговою палатою.

При експорті (імпорті) продукції в країни СНД, куди екс­портується більша частина сільськогосподарської продукції, українські суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності зо­бов'язані в розрахунках з господарськими суб'єктами цих країн застосовувати акредитивну чи попередню форму оплати продукції, товарів.

При здійсненні бартерних (товарообмінних) операцій роз­рахунки у валюті не провадяться, якщо ціни експортної та ім­портної продукції еквівалентні. Ціна продукції визначається у вільно конвертованій валюті.

Чинне законодавство України закріплює способи захисту прав власності на сільськогосподарську продукцію, прав на вільний вибір переробників та покупців сільськогосподар­ської продукції. Відповідно до ст. 5 Закону України "Про дер­жавне регулювання імпорту сільськогосподарської продук­ції", з метою запобігання створенню штучного дефіциту сільськогосподарської продукції в Україні та спекулятивного збільшення цін на продукти першої необхідності забороняється введення обмежень на вільне переміщення сільськогос­подарської продукції вітчизняного виробництва на всій тери­торії України, визначення сільськогосподарському товарови­робнику конкретних переробників або споживачів, а також встановлення обов'язкових мінімальних цін їх реалізації (продажу).

Рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийняті всупереч положенням цієї статті, не підлягають виконанню. Посадові особи зазначених органів за видання (підписання) рішень, що суперечать положен­ням цієї статті, несуть відповідальність згідно із законами України.