Юридичне обслуговування з питань зовнішніх правовідносин

1. Аграрні зовнішні правовідносини з одного боку своїми суб'єктами мають сільськогосподарські виробничо-підприєм­ницькі утворення, а з другого — державні і акціонерні (кор­поративні) переробні, агросервісні, постачальницькі, банків­ські та інші об'єднання, установи, організації. Взаємини між ними за правовою формою головним чином є договірними. Ця форма визначає зміст, характер і правову природу право­відносин між ними. Вона також характеризує зміст прав і обов'язків юридичної служби та здійснюваного нею юридич­ного обслуговування цих суб'єктів.

В умовах переходу України до ринкових відносин значно зростає роль усіх без винятку господарських договорів. Відпо­відно до загальних законів "Про підприємництво", "Про під­приємства в Україні" та спеціальних — "Про сільськогоспо­дарську кооперацію" тощо всі зовнішньогосподарські відно­сини виробника продукції, робіт та послуг регулюються ви­ключно на договірних засадах.

Аналіз правозастосовчої практики в Україні свідчить про те, що сільськогосподарські підприємства (кожне з них) укла­дають щороку від 20 до 200 господарських договорів, залежно від розміру господарства. А тому юристи, які обслуговують ці підприємства, обов'язково мають брати участь в процесі регу­лювання зовнішньогосподарських відносин, починаючи з підготовки проекту договору (угоди, контракту), його укла­дення та виконання.

Питання про значущість укладання господарських догово­рів, активне ставлення до їхнього виконання, пред'явлення претензій і застосування майнових санкцій в разі невиконан­ня або неналежного виконання договірних зобов'язань зазна­чаються у Загальному положенні про юридичну службу.

2. Відповідно до чинного законодавства на юрисконсульта покладено обов'язок брати участь у підготовленні та укладен­ні договорів, стороною в яких є господарство, що обслугову­ється ним. Це означає, що юрисконсульт, беручи участь у цьому процесі, повинен виявити, насамперед, свою обізна­ність у законодавчих актах, уміння їх використовувати при підготовці проекту договору чи при вивченні проекту, який надійшов від іншої сторони. Зокрема, юрисконсульт має ке­руватися, передусім, законами, а не підзаконними актами, які іноді суперечать їм. Це, зокрема, стосується проблеми укла­дання договорів на реалізацію продукції. Традиційно (у гір­шому розумінні) склалося так, що господарствам накидають реалізацію продукції виключно за договорами контрактації. Але ж за чинним цивільним законодавством є ще чимало за­конних способів реалізації: через договори купівлі-продажу (найбільш перспективний спосіб, оскільки сторони можуть самостійно домовитися про ціну), постачання, комісії, міни (бартерна угода) та інші. Юрисконсульт має довести своєму працедавцеві-підприємцю в чому полягає перевага того чи ін­шого способу реалізації продукції, підготувати проект догово­ру, який відповідатиме чинному законодавству, і, звичайно, інтересам підприємця.

При розгляді проектів договорів, які надійшли в господар­ство від заготівельників, постачальників, агросервісних орга­нізацій (установ, підприємств), юрисконсульт має перевірити їх відповідність чинному законодавству, доповісти керівнико­ві про юридичну та економічну доцільність укладання таких договорів, або про негативні для його господарства умови. Якщо юрисконсульт вважає укладання договору недоціль­ним, він повинен дати правовий висновок на проект і пере­дати останній керівникові свого господарства. Наприклад, старший юрисконсульт агрофірми ім. Крупської (Крим) О. О. Москаленко в разі, коли проект запропонованого дого­вору був невигідним для господарства, на ньому відверто за­значив: "Договір кабальний, укладенню не підлягає". Так робить більшість кваліфікованих юристів, і до їхньої думки уважно прислуховуються керівники господарств.

Якщо проект договору, що надійшов, у ряді пунктів не від­повідає чинному законодавству, юрисконсульт складає про­токол розбіжностей, візує договір і передає на підпис керівни­кові господарства разом із протоколом розбіжностей. На практиці заготівельні організації часто пропонують проекти договорів контрактації, які не відповідають чинному законо­давству. Зокрема зазначають, наприклад, що половину за­контрактованої продукції вивозитиме своїм транспортом гос­подарство, а решту — заготівельник. Погодитися на ці умови є правом господарства. Але слід мати на увазі, що вивезення законтрактованої продукції — це обов'язок заготівельника. КСГП, СпС, АТ, ДСГП можуть (але не зобов'язані) надавати допомогу у вивезенні продукції. Отже, юристи суб'єктів аграрного підприємництва можуть у протоколі розбіжностей підставне зазначати, що продукція (сировина) має вивозити­ся лише заготівельником.

Кваліфіковані юристи мають консультувати керівника суб'єкта підприємництва, давати йому пораду, "не засвідчува­ти" такий договір своі'м підписом, а повертати його заготі­вельникам із супроводжувальним листом, у якому зазначати: "Договір складено з порушенням чинного законодавства. Підготуйте належним чином проект договору для укладення". Такі підходи юристів до питань належного укладання догово­рів привели б до того, що господарства не укладали б кабаль­них, не забезпечених лімітами та фондами під замовлення до­говорів.

Якщо ж перевірений проект договору відповідає чинному законодавству, юрист візує його і передає на підпис керівни­кові господарства.

Юрист здійснює контроль за виконанням укладених дого­ворів, висловлює пропозиції керівництву по застосуванню санкцій щодо контрагентів, які порушили договірні зобов'я­зання. Зважаючи на те, що господарства в середньому укла­дають близько 100 господарських договорів із різних галузей виробничо-господарської діяльності та об'єктивної неможли­вості для юриста одноособове здійснити контроль за вико­нанням усіх договорів, велике значення належить організації контрольних функцій з боку адміністрації з постійним інфор­муванням юриста відповідними спеціалістами господарства про перебіг виконання (або невиконання) договірних зо­бов'язань. Такий досвід нагромаджено в Києво-Святошинському районі Київщини та в ряді інших районів країни. Тут наказами керівників господарства на конкретних спеціалістів покладено обов'язок письмово інформувати юриста про ви­конання або невиконання договорів за галузями та напря­мами виробничо-господарської діяльності. Такий порядок дисциплінує спеціалістів, дає можливість юристові своєчасно застосовувати штрафні санкції та ін. Якщо ж спеціаліст не­своєчасно повідомив про порушення контрагентом умов до­говору чи приховав відомості про наявність порушень, то на нього накладається дисциплінарне стягнення, а якщо строк позовної давності для стягнення штрафних санкцій уже ми­нув, то спеціаліста можна притягти ще й до матеріальної від­повідальності.

Подання допомоги з боку спеціалістів сільськогосподар­ського підприємства не звільняє юриста від здійснення конт­рольних функцій за виконанням договірних зобов'язань із боку як самого господарства, так і контрагента.

3. У процесі юридичного обслуговування важливе місце належить виконанню договірних зобов'язань і застосуванню майнових санкцій. Додержання цих правомочностей юрис­консультами підкреслюється у Загальному положенні про юридичну службу.

На юридичну службу покладається обов'язок вести позов­ну роботу, що полягає у представленні в установленому зако­ном порядку інтересу підприємств у судах та інших органах під час розгляду правових питань і спорів; у поданні правової оцінки претензій, які заявлені підприємством у зв'язку з по­рушенням його майнових прав і законних інтересів. Юрис­консульти використовуючи свій практичний досвід подають відповідні пропозиції з питань удосконалення правового за­безпечення господарської діяльності підприємств.

 

 

Частина четверта

Аграрне право зарубіжних країн

 

Розділ XXIX АГРАРНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН