Закон України «Про охорону праці»



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Закон України «Про охорону праці»



Закон України «Про охорону праці» — це самостійна гілка в законодавстві України про працю. Закон визначає основні по­ложення конституційного права громадян на охорону життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює відносини між ро­ботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці, а також встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Дія закону поширюється на всі підприємства, установи і організа­ції незалежно від форми власності та видів діяльності (далі — підпри­ємство), фізичних осіб, які, відповідно до законодавства, використову­ють найману працю, та на всіх громадян, які працюють за наймом.


Закон не відмінив жодної з діючих норм і дозволив:

• створити органи управління охороною праці та систему ор-­
ганів нагляду за охороною праці;

• створити власну нормативну базу з охорони праці;

• забезпечити гласність з питань охорони праці;

• ввести економічні важелі управління охороною праці;

• визначити роль колективних договорів;

• увести нові інститути управління і нагляду за охороною пра­-
ці на підприємстві (уповноважені найманими працівниками особи
з питань охорони праці);

• розпочати підготовку дипломованих спеціалістів з охорони праці.
Розглянемо основні принципи державної політики в галузі

охорони праці:

• пріоритет життя і здоров'я працюючих, відповідальність ро­-
ботодавця за створення безпечних і здорових умов праці;

• комплексне вирішення завдань охорони праці на основі
створення національної програми поліпшення безпеки, гігієни
праці та виробничого середовища;

• соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди
потерпілим від нещасних випадків, профзахворювань;

• встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх під-­
приємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від
форм власності;

• організація навчання населення, професійної підготовки і під-
вищення кваліфікації працюючих з питань охорони праці.

Чітко висвітлена соціальна спрямованість Закону. Він гаран­тує не лише здорові та безпечні умови праці, а й соціальний за­хист працівників, інвалідів праці, а також сімей тих, хто загинув на виробництві.

Закон передбачає також відшкодування моральної шкоди працівникові, якщо небезпечні або шкідливі умови праці при­звели до моральної шкоди потерпілого, порушили його нормаль­ні життєві зв'язки.

Розмір відшкодування моральної шкоди може досягати 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян незалежно від будь-яких інших страхових виплат.

Вперше Закон проголошує, що працівник може відмовитися від роботи, якщо не виконується законодавство з охорони праці, а роботодавець при цьому буде виплачувати йому середній заробіток.

На виконання Закону для проведення наукових досліджень у галузі охорони праці створено Національний науково-дослід­ний інститут охорони праці, для навчання керівних працівників


і спеціалістів з охорони праці створено Головний навчально-ме­тодичний центр Держнаглядохоронпраці.

Фінансування охорони праці здійснюється власником.

Працівник не несе жодних витрат на заходи з охорони праці. Для фінансування заходів з охорони праці на підприємствах, у галузях і на державному рівні створюються фонди охорони праці.

На рис. 2 схематично подано законодавчу базу з охорони праці.

КОДЕКС ЗАКОНІВ ПРО ПРАЦЮ


         
   
 
   
 
 

ПРО КОЛЕКТИВНІ ДОГОВОРИ І УГОДИ

ПРО ОХОРОНУ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

ПРО ВИКОРИСТАННЯ ЯДЕРНОЇ ЕНЕРГІЇ ТА РАДІАЦІЙНУ БЕЗПЕКУ

ПРО ДОРОЖНІЙ РУХ

ЗАКОНОДАВСТВО

ПРО ОХОРОНУ

ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ

ПРО ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ ВІД НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ НА ВИРОБНИЦТВІ ТА ПРОФЕСІЙНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКІ СПРИЧИНИЛИ ВТРАТУ ПРАЦЕЗДА ТНОСТІ

ПРО ПОЖЕЖНУ БЕЗПЕКУ

ПРО ПОВОДЖЕННЯ З РАДІОАКТИВНИМИ ВІДХОДАМИ

ПРО ОХОРОНУ ЗДОРОВ'Я

ПРАЦІ


Рис. 2



Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»

Цей Закон визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціа­льного страхування громадян від нещасного випадку на вироб­ництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Завданнями страхування від нещасних випадків є такі:

• здійснення профілактичних заходів, спрямованих на усунен­-
ня шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання не­
щасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням;

• відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на ви-­
робництві від нещасних випадків або професійних захворювань;

• відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахова­-
ним і членам їх сімей.

Дія Закону поширюється на осіб, які працюють за умовами тру­дового договору на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності, а також на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно.

Гарантом забезпечення прав у страхуванні від нещасних ви­падків на виробництві для всіх застрахованих є держава.

Основними принципами страхування від нещасних випадків є такі:

• паритетність держави, представників застрахованих осіб та
роботодавців в управлінні страхуванням від нещасних випадків;

• своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;

• обов'язковість страхування від нещасних випадків осіб, які пра­-
цюють за умовами трудового договору, а також добровільність тако­-
го страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно;

• диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і
стану безпеки праці, рівня виробничого травматизму на кожному
підприємстві;

• економічна зацікавленість суб'єктів страхування в поліп­-
шенні умов і безпеки праці.

Обов'язковому страхуванню від нещасних випадків на вироб­ництві підлягають:

• особи, які працюють за умовами трудового договору;

• учні та студенти навчальних закладів, залучені до будь-яких
робіт під час, перед або після занять; під час набуття професій­
них навичок; у період проходження виробничої практики (стажу-­
вання), виконання робіт на підприємствах.


Для страхування від нещасних випадків на виробництві не по­трібно згоди або заяви працівника.

Особам, які підлягають страхуванню від нещасних випадків, ^вдається свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціаль­не страхування.

Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку.

Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціально­го страхування від нещасних випадків на виробництві.

Закон гарантує соціальний захист працівників, інвалідів праці, а також сімей тих, хто загинув на виробництві.

Законом забезпечується особливий захист інтересів важко травмованих працівників, а також інтересів утриманців та чле­нів сімей загиблих.

Якщо трапиться страховий випадок, Фонд соціального стра­хування зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі відшкоду­вати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження йо­го здоров'я. У разі його смерті особам, які перебували на його утриманні, має бути призначена пенсія у зв'язку з втратою їх­нього годувальника.

За потерпілим, тимчасово переведеним на легку оплачувану за нижчими тарифами роботу, зберігається його середньомісяч­ний заробіток.

Кодекс законів про працю

Кодекс законів про працю України — основний закон націо­нального трудового законодавства.

Законодавство про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці, регулює тру­дові відносини працівників усіх підприємств, установ незалежно від форм власності, виду діяльності й галузевої належності.

Працівники реалізують право на працю укладанням трудового договору на підприємстві, в установі тощо.

Працівники мають право на:

• відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого
дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки;

• здорові й безпечні умови праці;

• матеріальне забезпечення в порядку соціального страхуван­-
ня в старості, у разі хвороби, втрати працездатності, а також ма­-
теріальну допомогу в разі безробіття;


об'єднання в професійні спілки;

• вирішення колективних трудових конфліктів.

Умови договорів про працю, які порушують чинне законодав­ство України про працю, вважаються недійсними.

Закон України

«Про охорону здоров'я населення»

Цей Закон визначає правові, організаційні, економічні та со­ціальні основи охорони здоров'я населення в Україні.

За Конституцією України кожен громадянин України має пра­во на охорону здоров'я. Це право передбачає:

• життєвий рівень, необхідний для підтримання здоров'я людини;

• безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище;

• безпечні та здорові умови праці, навчання, побуту і відпочинку;

• кваліфіковану медико-санітарну допомогу, до якої входить
також вільний вибір лікаря та медичної установи;

• матеріальну компенсацію за втрачене здоров'я.

Держава згідно з Конституцією України гарантує всім грома­дянам реалізацію їхніх прав у сфері охорони здоров'я у спосіб:

• створення мережі закладів охорони здоров'я;

• надання всім громадянам гарантованого рівня медико-сані-
тарної допомоги;

• здійснення державного нагляду в сфері охорони здоров'я;

• встановлення відповідальності за порушення прав громадян
у сфері охорони здоров'я.

Громадяни України зобов'язані:

• піклуватися про своє здоров'я і здоров'я своїх дітей, не шко-­
дити здоров'ю інших громадян;

• проходити своєчасно медичні огляди, робити профілактич­-
ні щеплення;

• надавати невідкладну допомогу іншим громадянам, які опи-
нилися в умовах, що загрожують їхньому життю і здоров'ю.

Окремо в Законі передбачено охорону здоров'я матері та ди­тини, неповнолітніх. У статті 65 Закону йдеться про контроль тру­дового і виробничого навчання та умов праці підлітків.

Держава піклується, щоб виробниче навчання підлітків здійс­нювалося тільки з тих професій, які відповідають їхньому вікові, фізичному і розумовому розвитку та стану здоров'я.

Трудове і виробниче навчання неповнолітніх здійснюється під систематичним медичним контролем. Медичні огляди працюючих підлітків повинні проводитися не рідше 1 разу на рік.


Закон України

«Про пожежну безпеку»

Закон визначає правові, економічні та соціальні основи за­безпечення пожежної безпеки на території України. Забезпе­чення пожежної безпеки є невід'ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національ­ного багатства і навколишнього природного середовища. Цей За­кон наголошує, що забезпечення пожежної безпеки підприємств покладається на їх керівників.

Власники підприємств зобов'язані:

• розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожеж­-
ної безпеки;

• забезпечувати дотримання протипожежних вимог, стандар-­
тів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов
державного пожежного нагляду;

• організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки.
У загальноосвітніх, професійних і вищих навчально-виховних

закладах організовується вивчення правил пожежної безпеки на виробництві та в побуті, а також дій у разі пожежі.

Державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки в населених пунктах і на об'єктах незалежно від форм власності здійснюється державною пожежною охороною.

Усі працівники при прийнятті на роботу і щорічно за місцем роботи проходять інструктажі з питань пожежної безпеки.

Особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань пожежної безпеки, до роботи не допускаються.

На підприємствах з метою проведення профілактики пожеж, організації їх гасіння створюються добровільні пожежні дружини.

За порушення вимог пожежної безпеки до службових осіб за­стосовуються штрафні санкції та адміністративні стягнення.

Громадський контроль за виконанням вимог законодавства з пожежної безпеки здійснюють добровільні пожежні дружини.



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-06; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.110.106 (0.015 с.)