ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Професійних захворювань і професійних отруєнь



Відповідно до Закону України «Про охорону праці» (стаття 25) власник зобов'язаний проводити розслідування та вести облік не­щасних випадків, професійних захворювань та аварій.

Порядок розслідування, реєстрації та обліку нещасних випад­ків на виробництві регламентується «Положенням про розсліду­вання та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях».

Розслідування проводиться за участю представників проф­спілкової організації, членом якої є потерпілий, та представника Фонду соціального страхування. У розслідуванні групових та зі смертельними наслідками нещасних випадків бере участь пред­ставник органу державного нагляду.

За висновками роботи комісії з розслідування нещасного ви­падку роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або його довіреній особі не пізніше 3 днів з моменту закінчення розслідува­ння (додаток 10).

За наслідками розслідування на облік беруться нещасні ви­падки, які трапилися:

• під час виконання трудових обов'язків, а також дій в інте­-
ресах підприємства без доручення роботодавця (дії в інтересах
підприємства — це дії працівника, які не входять в коло його
прямих обов'язків, зокрема, надання необхідної допомоги іншому
працівникові у піднятті та встановленні важкого пристосування,
дії щодо запобігання аваріям, гасіння пожеж тощо);

• на робочому місці на території підприємства або в іншому місці
роботи протягом робочого часу разом зі встановленими перервами;

• протягом часу, необхідного для приведення в порядок знаряддя
виробництва, засобів захисту, одягу перед початком або після закін­-
чення роботи, а також часу, призначеного для особистої гігієни;

• під час проїзду на роботу або з роботи на транспорті під-­
приємства або сторонньої організації, яка надала його згідно з
договором (заявкою), а також на власному транспорті, який ви-­
користовувався в інтересах виробництва;

• під час аварій (пожеж тощо), а також під час їх ліквідації на
виробничих об'єктах;

• під час надання підприємствам шефської допомоги.


Про кожний нещасний випадок очевидець, працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинен доповісти керівнику робіт (майстру, бригадиру).

Цей керівник, у свою чергу, зобов'язаний:

• терміново організувати надання медичної допомога потерпілому;

• повідомити про випадок власника (керівника) підприємства;

• зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на
робочому місці та устаткування у такому стані, в якому вони бу­-
ли на момент події (якщо це не загрожує життю та здоров'ю
інших працівників і не призведе до тяжчих наслідків).

Роботодавець, отримавши повідомлення про нещасний випадок, наказом призначає комісію з розслідування у складі керівника служби охорони праці, керівника структурного підрозділу.

До комісії залучаються представник профспілки, членом якої є потерпілий, та представник Фонду соціального страхування.

Комісія з розслідування зобов'язана протягом трьох діб з мо­менту події:

• обстежити місце нещасного випадку, опитати очевидців і
осіб, які причетні до нього, та отримати пояснення потерпілого
(якщо це можливо);

• розглянути відповідність умов праці та засобів виробництва
проекту та паспортам, а також дотримання вимог нормативно-
технічної документації з експлуатації устаткування і норматив­
них актів з охорони праці;

• встановити обставини і причини нещасного випадку, визна­-
чити відповідальних за це осіб, а також розробити заходи щодо
запобігання подібним випадкам;

• скласти акт за формою Н-1 у п'яти примірниках.

Акт за формою Н-1 разом з матеріалами розслідування збері­гається на підприємстві 45 років.

Нещасні випадки з учнями і студентами навчальних закладів, що сталися під час проходження ними виробничої практики або виконання робіт на підприємстві під керівництвом його посадових осіб, розслідуються і беруться на облік підприємством. У розсліду­ванні обов'язково бере участь представник навчального закладу.

Якщо вказані роботи проводилися під керівництвом праців­ника навчального закладу або на виділеній для цих цілей ділянці, то нещасний випадок розслідується комісією установи освіти, до якої входять також представники підприємства. Такий випадок береться на облік навчальним закладом.

Нещасні випадки з учнями і студентами під час трудового і професійного навчання у навчальному закладі розслідуються та


беруться на облік відповідно до «Положення про організацію охорони праці і порядок розслідування нещасних випадків у на­вчально-виховних закладах».

Розслідуванню та обліку підлягають також випадки професій­ного захворювання, отруєння та аварій.

Захворювання відносять до професійного відповідно до списку професійних захворювань, затвердженого Міністерством охорони здоров'я України та Міністерством праці та соціального захисту.

Зв'язок профзахворювання з умовами праці визначається на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, яка складається санепідстанцією за участю представ­ників підприємства.

Власник підприємства зобов'язаний організувати розслідування причини кожного випадку профзахворювання протягом 10 днів з моменту отримання повідомлення про профзахворювання.

Комісія з розслідування зобов'язана:

• скласти програму розслідування причин профзахворювання;

• провести розслідування обставин та причин профзахворю-­
вання, скласти акт за відповідною формою.

У цьому акті повинні бути вказані заходи щодо запобігання розвиткові професійного захворювання, забезпечення нормаліза­ції умов праці, а також визначена відповідальність підприємства і посадових осіб за виникнення профзахворювання.

Громадський контроль за розслідуванням профзахворювань здій­снюють уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці, а також професійні спілки через свої виборні ор­гани та представників.



Питання ао розділу



 

1. Дайте визначення змісту поняття «охорона праці».

2. Розкажіть про соціально-економічне значення охорони праці.

3. Які ви знаєте основні законодавчі акти з охорони праці?

4. Назвіть основні принципи державної політики у галузі охо­-
рони праці.

5. Розкажіть про умови укладання та виконання колективного
договору.

6. Які права на охорону праці має працівник під час роботи на
підприємстві?


7. Назвіть, які права має працівник на пільги та компенсації за
важкі та шкідливі умови праці.

8. Як законодавство охороняє працю жінок і підлітків?

9. Розкажіть порядок забезпечення працюючих засобами індивіду­-
ального захисту.

 

10. Які державні та громадські органи здійснюють в Україні на­-
гляд та громадський контроль за охороною праці?

11. Визначте види відповідальності, що існують за порушення за­-
конодавства про охорону праці.

12. Назвіть основні причини травмування на виробництві.

13. Визначте види інструктажів, розкрийте їх зміст.

14. Які основні причини профзахворювань і профотруєнь на вироб­-
ництві ви знаєте?

15. Назвіть основні заходи запобігання травматизму на виробництві.

16. Розкажіть про порядок розслідування нещасних випадків на
виробництві.



Розділ II основи

БЕЗПЕКИ ПРАЦІ В ГАЛУЗІ


2.1. Загальні питання безпеки праці

О

дним з найважливіших завдань охорони праці є забез­печення таких умов праці, які б вилучали можливість дії на працюючих різного роду небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

Згідно зі статтею 153 Кодексу законів про працю, власник підприємства зобов'язаний забезпечити належне технічне об­ладнання всіх робочих місць і створювати на них умови праці відповідно до нормативних актів з охорони праці.

Умови праці — це сукупність факторів виробничого середовища і виробничого процесу, які впливають на здоров'я і працездатність людини під час її професійної діяльності.

Працездатність — здатність людини до праці, яка визначається рівнем її фізичних і психофізіологічних можливостей, а також станом здоров'я та професійною підготовкою.

Безпека — відсутність неприпустимого ризику, що пов'язаний з можливістю нанесення ушкодження.

Безпека* праці — стан умов праці, за якого відсутній виробни­чий травматизм.

Безпека умов праці — стан умов праці, за яких вплив на пра­цюючого небезпечних і шкідливих виробничих факторів взагалі відсутній або дія шкідливих виробничих факторів не перевищує граничне допустимих рівнів.

Безпека виробничого процесу — здатність виробничого процесу відповідати вимогам безпеки праці під час його проведення в умовах, встановлених нормативно—технічною документацією.

Безпека виробничого устаткування — здатність устаткування зберігати безпечний стан при виконанні заданих функцій у пев­них умовах протягом встановленого часу.

Умови праці поділяються на 4 класи:

1 клас — оптимальні умови праці, за яких зберігається здоров'я працюючих і працездатність підтримується на високому рівні протягом тривалого часу;


2 клас — допустимі умови праці, за яких параметри факторів вироб-­
ничого середовища не перевищують встановлені гігієнічні нормативи;

3 клас — шкідливі умови праці, які характеризуються наяв-­
ністю факторів виробничого середовища і трудового процесу, рівні
яких перевищують гігієнічні нормативи і можуть мати негативний
вплив на організм працюючого; шкідливі умови праці поділяються
на 4 ступені (за величиною перевищення гігієнічних нормативів і
виразності змін у організмі працюючих);

4 клас — небезпечні (екстремальні) умови праці, що характе­-
ризуються таким рівнем виробничих чинників, коли їхня дія про­-
тягом робочої зміни створює великий ризик виникнення тяжких
форм професійних захворювань, отруєнь, загрозу для життя.

Нанесення травми людині на виробництві зумовлюється наяв­ністю фізичних, хімічних, біологічних та психофізіологічних небезпечних і шкідливих виробничих чинників.

Фізичні небезпечні виробничі чинники — це рухомі машини, елементи обладнання, вироби, матеріали, підвищена або знижена температура поверхні обладнання чи матеріалів, небезпечна напруга електричної мережі, енергія стиснутого газу, повітря тощо.

Хімічні небезпечні та шкідливі виробничі чинники — це дія на людину їдких, токсичних та подразнюючих речовин. Хімічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори поділяються:

• за характером дії на організм людини (загальнотоксичні, по­
дразнюючі, канцерогенні, мутагенні);

• за способом проникнення до організму людини (через органи
дихання, через систему травлення, через шкірний покрив).

Біологічні небезпечні та шкідливі виробничі чинники — це біо­логічні об'єкти, вплив яких на працюючих призводить до травми або захворювання (бактерії, віруси, рослини, тварини).

Психофізіологічні небезпечні та шкідливі чинники — це фізичні та нервово-психічні перевантаження.

Безпечність виробничих процесів досягається комплексом про­ектних та організаційних рішень. Це — вибір технологічного процесу, робочих операцій, черговості обслуговування обладнання тощо. Безпечність виробничих процесів полягає у запобіганні впливу небезпечних і шкідливих факторів на працюючих. Забезпечується це завдяки організаційним заходам (навчання, інструктажі, виконання вимог інструкцій з охорони праці) та технічним засобам безпеки.

Дія технічних засобів захисту повинна забезпечити безпеку працюючих від початку робочого процесу до його закінчення і не має припинитися раніше за дію небезпечного або шкідливого виробничого фактора.


Основними технічними засобами безпеки для запобігання виробничого травматизму є огороджувальні та запобіжні пристрої, блокування, профілактичні випробування машин.

Основні вимоги, що висуваються до технічних засобів без­пеки — це підвищення продуктивності праці, зниження небезпеки та шкідливості при обслуговуванні обладнання та виконанні техноло­гічних операцій, надійність і міцність, зручність під час обслуго­вування устаткування та засобів захисту, виконання вимог тех­нічної естетики.

Важливу роль відіграє використання комплексної механізації, автоматизації та дистанційного керування в тих випадках, коли дію небезпечних і шкідливих виробничих факторів не можна усунути.

Безпечність виробничого устаткування досягається: правильним вибором принципів дії, конструктивних схем, матеріалів, робочих процесів, максимальним використанням засобів механізації, авто­матизації, дистанційного керування; врахуванням вимог до тех­нічної документації з монтажу, експлуатації, ремонту, транспор­туванню і зберіганню.

З точки зору охорони праці основними вимогами до устат­кування є безпечність для здоров'я і життя людей, надійність і зручність під час експлуатації. При проектуванні машин і меха­нізмів обов'язково повинні враховуватися ергономічні вимоги: розміщення механізмів керування на робочому місці, зусилля для приведення в дію механізмів керування тощо.

При конструюванні устаткування частини, що обертаються, рухаються, комунікації (трубопроводи, кабелі тощо) необхідно розміщувати у корпусі машини, щоб вилучити можливість до­ступу до них працюючих. Устаткування має відповідати вимогам електробезпеки і гарантувати захист працюючих від ураження електричним струмом.

У конструкції устаткування повинні передбачатися вбудо­вані (місцеві) відсмоктувачі, необхідні для видалення пожежо-вибухонебезпечних сумішей, небезпечних і шкідливих хіміч­них речовин, пилу тощо безпосередньо з місця їх виникнення. Щоб уникнути шуму та вібрації або знизити їх до регламенто­ваних рівнів, необхідно застосовувати звукопоглинаючі мате­ріали, кожухи тощо.

Механізми керування технологічним обладнанням повинні мати безпечні та зручні форми і поверхню, встановлюватися у безпеч­ному для працюючих місці, приводитись у дію зусиллями, що встановлені відповідними нормами, мати напис про призначення, інструкцію з експлуатації тощо.


При монтажі всі стаціонарні машини, верстати, апарати тощо мають бути встановлені й закріплені таким чином, щоб вилучити можливість їхнього зсуву під час роботи.

Під час експлуатації все технологічне устаткування має утри­муватися у справному стані й використовуватися лише за при­значенням. Крім того, необхідно усунути можливість випадко­вого дотику працюючих до устаткування, що має температуру понад 45°С. Якщо цього зробити неможливо, поверхня устатку­вання повинна мати теплоізоляцію або огородження.

Технологічне устаткування, обслуговування якого пов'язане з переміщеннями працюючого на висоті, повинне мати безпечні й зручні за конструкцією і розмірами робочі майданчики, переходи та драбини. Майданчики та драбини заввишки понад 1,3 м від підлоги обладнуються поручнями.

Устаткування має підлягати періодичному профілактичному оглядові, ремонтам за графіками.

Щойно встановлене устаткування приймається комісією за участю представників органів державного нагляду за охороною праці.





Последнее изменение этой страницы: 2016-06-06; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.227.247.17 (0.017 с.)