Класифікація виробничих приміщень з електробезпеки

Для розробки заходів щодо запобігання електротравматизму, пов'язаних з розміщенням електроустаткування підприємства, необхідно знати характеристику приміщень. Відповідно до правил улаштування електроустановок (ПУЕ), за ступенем небезпеки

ураження людини електричним струмом приміщення поділяються на наступні три категорії.

1. Приміщення без підвищеної небезпеки — це приміщення, де
відсутні умови, що створюють підвищену чи особливу небезпеку.

2. Приміщення з підвищеною небезпекою — це приміщення,
що характеризуються наявністю хоча б однієї з таких умов ураження
електричним струмом:

 

• підвищена вологість (відносна вологість повітря тривалий
час перевищує 75 % або пара та конденсуюча волога у ви­
гляді дрібних крапель) або струмопровідний пил (техноло­
гічний, атмосферний пил, що потрапляє в середину агрегатів,
технологічного обладнання, осідає на проводах, струмопро
відних частинах і погіршує умови охолодження та ізоляції,
але не викликає небезпеки аварії);

• струмопровідна підлога (металева, залізобетонна);

• висока температура повітря (+35°С);

• можливість одночасного дотику працюючого до з'єднаних
з землею металоконструкцій, обладнання з одного боку, та
до металевих корпусів електрообладнання — з іншого.

3. Особливо небезпечні приміщення — це приміщення, що ха­
рактеризуються наявністю хоча б однієї з таких умов ураження
електричним струмом:

• відносна вологість повітря постійно тримається близько
100 % (стеля, підлога, стіни покриті вологою);

• хімічно активне середовище (у приміщенні є агресивні пари,
гази, рідини, які діють на ізоляцію та руйнують струмопро-
відні частини електроустаткування);

• одночасно дві й більше умов підвищеної небезпеки (див. п. 2).

4.9. Допуск до роботи з електрикою

До електротехнічного персоналу належить особи, які зайняті на обслуговуванні, ремонті та експлуатації електроустановок. Електротехнічний персонал умовно поділяють на такі групи:

• адміністративно-технічний персонал (начальники служб,
цехів, майстри);

• оперативний персонал (черговий персонал, який безпосередньо
обслуговує електроустановки);

• ремонтний персонал (працівники, що займаються експлуа­
таційно-ремонтним обслуговуванням та необхідною наладкою
електрообладнання);

• оперативно-ремонтний персонал (ремонтний персонал, спе­
ціально навчений і підготовлений для оперативного обслугову­
вання електроустановок, де відсутній черговий персонал).

До роботи з електрикою допускаються особи, які:

• пройшли навчання та перевірку знань «Правил безпечної експ­
луатації електроустановок» з присвоєнням відповідної групи (1—5);

• пройшли медичний огляд.

Особи, які допускаються до роботи з електрикою, проходять медичний огляд при влаштуванні на роботу і періодично, один раз на рік, при обслуговуванні діючих електроустановок.

Роботи на електроустановках проводяться за нарядом або роз­порядженням. Наряд-допуск — це письмове розпорядження на виконання роботи, викладене на спеціальному бланку, де визна­чений зміст, місце, час початку і закінчення роботи, необхідні заходи безпеки, склад бригади і особи, які відповідають за без­печне виконання роботи. Розпорядження — це усне завдання на безпечне виконання роботи.

Для безпечного виконання роботи здійснюються такі органі­заційні заходи:

• видання наряду або розпорядження;

• призначення осіб, відповідальних за безпечне проведення робіт;

• підготовка робочого місця та допуск до роботи;

• нагляд під час роботи;

• перерви в роботі.

До початку роботи виконуються технічні заходи щодо під­готовки робочого місця: необхідні відімкнення, перевірка відсутнос­ті напруги на струмопровідних частинах, встановлення заземлення, наявність плакатів, інструкцій тощо.

До роботи з електрикою не допускаються особи, молодші 18 ро­ків. Учні, студенти, які проходять виробничу практику або на­вчання і не досягли 18-річного віку, працюють з електрикою під постійним наглядом кваліфікованого працівника обмежений час, що визначений навчальним планом.

4.10. Колективні та індивідуальні засоби захисту в електроустановках

Для забезпечення електробезпеки використовуються окремо або в поєднанні один з одним такі технічні способи та засоби:

• захисне заземлення;

• занулення;

• вирівнювання потенціалів;

• мала напруга;

• захисне відімкнення;

• ізоляція струмопроводів;

• огороджувальні пристрої;

• попереджувальна сигналізація, блокування, знаки безпеки;

• засоби захисту та запобіжні пристрої.

Для захисту людей від ураження електрострумом внаслідок пошкодження ізоляції і переході напруги на струмопровідні частини машин, механізмів, інструментів тощо застосовують захисне за­землення (рис. 25) чи занулення (рис. 26).

 

 

Рис. 25. Заземлення

Рис. 26. Занулення

Захисне заземлення — навмисне електричне з'єднання з землею або її еквівалентом металевих струмопровідних частин, що можуть опинитися під напругою.

Заземлення здійснюється за допомогою природних, штучних або змішаних заземлювачів.

Занулення — це навмисне електричне з'єднання з нульовим захисним провідником металевих струмонепровідних частин, які можуть опинитися під напругою (корпуси електроустаткування, кабельні конструкції, сталеві труби тощо).

Метою занулення є усунення небезпеки ураження людини під час пробою на корпус обладнання однієї фази мережі електричного струму. Ця мета досягається внаслідок швидкого відімкнення максимальним струмовим захистом частини мережі, на якій тра­пилося замикання на корпус.

Завдяки підключенню до нейтральної точки джерела всіх не-струмопровідних частин обладнання, однофазне замикання на корпус перетворюється в однофазне коротке замикання, яке при­зводить до спрацьовування максимального струмового захисту.

Захисне заземлення і занулення виконують з метою:

• забезпечення нормальних режимів роботи установки;

• забезпечення безпеки людей при порушенні ізоляції мережі
струмопровідних частин;

• захисту електроустаткування від перенапруги;

• захисту людей від статичної електрики.

Малу напругу (не більше 42 В) застосовують для живлення електроприймачів невеликої потужності: ручного електрофіко-ваного інструменту, переносних ламп, ламп місцевого освітлен­ня, сигналізації.

У приміщеннях без підвищеної і особливої небезпеки вико­ристовують переносні світильники з напругою 42 В, а для роботи у приміщеннях з підвищеною і особливою небезпекою, в тісноті, незручному положенні, коли є небезпека дотику працюючого до металевих, добре заземлених частин, застосовують переносні світильники місцевого освітлення напругою 12 В. У приміщеннях, на робочих місцях, де за умовами безпеки праці електроприймачі не можуть живитися безпосередньо від мережі напругою до 1000 В, треба застосовувати розподільні або знижувальні трансформатори із вторинною напругою 42 В і нижче.

Захисне відімкнення — захист швидкої дії, що забезпечує ав­томатичне відімкнення електроустановки під час виникнення в ній небезпеки ураження людини струмом. Така небезпека може виникнути при замиканні фази на корпус, зниженні опору ізо­ляції мережі нижче відповідного рівня, а також у випадку дотику людини безпосередньо до струмопровідної частини, що знахо­диться під напругою.

Захисне відімкнення використовується у тих випадках, коли інші захисні заходи (заземлення, занулення) ненадійні, їх важко здійснити (в умовах вічної мерзлоти), дорого коштують або у випадках, коли до безпеки обслуговування висуваються підви­щені вимоги (в шахтах, кар'єрах), а також у пересувних електро­установках. Найбільше розповсюджене обладнання захисного відімкнення у мережах до 1000 В. Захисне відімкнення обов'язкове для ручних електроінструментів.

Основні вимоги, яким має відповідати обладнання захисного відімкнення: висока чутливість, малий час відімкнення, селектив­ність дії, здатність здійснювати самоконтроль справності, надійність.

Для захисту від дотику до частин, що перебувають під напругою, використовується також подвійна ізоляція — електрична ізоляція, що складається з робочої та додаткової ізоляції. Робоча ізоляція — ізоляція струмопровідних частин електроустановки. Додаткова ізоляція простіше досягається виготовленням корпусу з ізоляційного матеріалу (електропобутові прилади).

Огороджувальні переносні засоби призначені для тимчасового огородження струмопровідних частин і запобігання помилкових операцій з комутаційною апаратурою. До них належать ізоля­ційні накладки, ковпаки, переносні заземлення (заземлювачі), щити, клітки, плакати.

Часто використовується звукова та світлова сигналізація, написи, плакати та інші засоби інформації, що попереджують про небезпеку.

Огороджувальні пристрої бувають як суцільні, так і сітчасті. Суцільні огороджувальні пристрої у вигляді кожухів та кришок використовують в електроустановках напругою до 1000 В^ Сіт­часті огороджувальні пристрої — в електроустановках напругою до 1000 В та вище.

Щоб запобігти попаданню людини під напругу внаслідок по­милкових дій під чаас роботи, застосовуються спеціальні при­строї — пристрої блокування безпеки.

Механічне блокування виконується за допомогою замків, сто­порів, защепок та інших механічних пристроїв, які стопорять поворотну частину механізму у відімкненому стані.

За допомогою блокувальних контактів електричне блокування здійснює відімкнення напруги під час відчинення дверей огород-жувальних пристроїв.

Електричне блокування має забезпечувати відімкнення напруги за такого розчинення дверей, щоб людина не змогла потрапити за огородження до струмопровідних частин безпосередньо сама або за допомогою інструмента.

Електромагнітне блокування здійснюється за допомогою спе­ціальних електромагнітних замків (запорів).

Блокування застосовується в електроустановках напругою понад 220 В, в яких часто ведуться роботи на струмопровідних части­нах, що огороджуються. Блокування забезпечує зняття напруги зі струмопровідної частини електроустановки під час проникнення до неї. За принципом дії блокування буває механічне, електричне та електромагнітне. Механічне блокування використовують в електричних апаратах (рубильниках, автоматах). Електричне бло­кування здійснює розрив мережі контактами, що встановлені на дверях огороджувальних пристроїв, кришках і дверцятах кожухів.

4 1-165

⁴ 97

В апаратурі автоматики, обчислювальних машинах використо­вують блочні схеми: коли блок видаляється зі свого місця, штеп­сельний роз'єм розмикається.

Запобіжні написи, плакати та пристрої призначені для при­вернення уваги працюючих до безпосередньої небезпеки, наказу й дозволу певних дій з метою забезпечення безпеки, а також отримання необхідної інформації.

Всі знаки безпеки встановлюють у місцях, перебування в яких пов'язано з можливою небезпекою для працюючих, а також на виробничому устаткуванні, що є джерелом такої небезпеки.

Запобіжні написи, плакати поділяються на чотири групи:

• попереджуючі;

• забороняючі;

• наказуючі;

• вказувальні.

ГҐопереджуючі знаки призначені для попередження працю­ючих про підвищену небезпеку. Вивішують такі знаки у вигляді плакатів, на захисних засобах, на переносних щитах. Зміст на­писів, наприклад:

«Стій — висока напруга!», «Не залазь — уб'є!»

Забороняючі знаки призначені для заборони певних дій. Виві­шують їх на рубильниках, ключах управління тощо. Зміст написів, наприклад:

«Не вмикати — працюють люди»

Наказуючі знаки призначені для дозволу певних дій пра­цюючих тільки під час виконання конкретних вимог безпеки праці (наприклад, обов'язкове застосування спеціальних засобів індивідуального захисту працюючих, вжиття заходів щодо забез­печення безпеки праці), вимог пожежної безпеки і для показу евакуаційних шляхів.

Вказувальні знаки вказують місцезнаходження різних об'єктів і пристроїв, пунктів медичної допомоги, складів, майстерень, вог­негасників тощо.

Електрозахисні засоби призначені для захисту персоналу, який обслуговує електроустановки. За призначенням електрозахисні засоби поділяються на ізолювальні (діелектричні рукавиці, боти, калоші, інструмент з ізолюючими ручками тощо), огороджувальні (переносні огородження, заземлення тощо) та запобіжні (пояси, захисні окуляри тощо). Ізолювальні засоби під час експлуатації періодично випробовують.

При експлуатації для запобігання виникнення електротравматизму використовують спеціальні засоби індивідуального захисту, які поділяються на основні й додаткові.

До основних електрозахисних засобів відносяться засоби захисту, ізоляція яких довготривалий час витримує робочу напругу і які дозволяють доторкатися до струмопровідних частин, що пе­ребувають під напругою.

Ці засоби надійно ізолюють та витримують напругу мережі, обладнання, дають можливість працювати з ними.

В електроустановках напругою до 1000 В до основних елект­розахисних засобів належать:

• ізолюючі штанги;

• ізолюючі та електровимірювальні обценьки;

• покажчики напруги;

• діелектричні рукавиці;

• інструмент з ізольованими ручками.

До додаткових засобів електрозахисту в електроустановках до 1000 В належать:

• діелектричні калоші, килимки;

• переносне заземлення;

• огороджувальні пристрої;

• плакати та знаки безпеки.

Діелектричні калоші та боти захищають працюючих від напруги кроку і використовуються під час роботи зі штангою, обценьками.

Додаткові електрозахисні засоби застосовують тільки разом з основними.