Аналіз стану охорони праці в адміністративних приміщеннях

Аналіз стану охорони праці в приміщенні повинен здійснюватися в трьох напрямах:

- аналіз стану техніки безпеки;

- аналіз виробничої санітарії;

- аналіз пожежної безпеки.

3.1 В аналізі стану техніки безпеки необхідно визначити ті місця приміщення, де можлива дія на персонал небезпечних факторів, зазначити можливі джерела їх виникнення. Відповідно до з ГОСТу 12.0.003-74 основними потенційними небезпеками можуть бути такі:

- небезпека контакту з рухомими частинами устаткування;

- небезпека ураження електричним струмом;

- небезпека отримання термічних опіків при дотику до нагрітих до високої температури поверхонь;

- небезпека хімічних опіків при дії агресивних речовин;

- небезпека вибуху і пожежі;

- небезпека падіння з висоти при розміщенні робочого місця на висоті > 1,4 м щодо поверхні землі або рівня підлоги.

При аналізі стану техніки безпеки необхідно звернути увагу на устаткування, яке використане в приміщенні з точки зору його новизни (нові або застарілі зразки).

В аналізі також необхідно охарактеризувати наявні захисні пристрої і пристосування, призначені для запобігання потрапляння працюючих в небезпечну зону, а також види сигналізації для інформування працюючих про наближення або небезпеки потрапляння в небезпечну зону.

Для поліпшення техніки безпеки в робочому приміщенні можна передбачити такі заходи:

- планово-попереджувальний ремонт устаткування;

- недопущення захаращування проходів сторонніми предметами і матеріалами;

- вибір і розміщення знаків безпеки і засобів наочної агітації;

- навчання працюючих безпечним умовам праці;

- організація контролю за станом техніки безпеки.

3.2 В аналізі виробничої санітарії необхідно на основі даних з санітарно-гігієнічних паспортів, встановити, чи відповідають санітарно-гігієнічні умови праці існуючим нормативним вимогам (передусім державним стандартам ССБТ).

Для цього необхідно визначити можливі:

- джерела забруднення повітряного середовища і за можливості концентрації шкідливих домішок в повітрі робочої зони;

- джерела шуму, вібрації та їх рівень;

- джерела надмірного тепла;

- джерела електромагнітних, іонізуючих та інших випромінювань та порівняти значення фактичних параметрів з нормованими.

Необхідно дати оцінку метеорологічним умовам, а також оцінити ефективність існуючої в робочому приміщенні вентиляції, природного і штучного освітлення робочих місць.

В адміністративних приміщеннях найчастіше використовується безканальна природна вентиляція, тобто аерація, при якій повітря з приміщення виходить через верхні прорізи, як правило, кватирки, а поступає через нижні, тобто двері, рис.5.2. Оскільки розмір дверей приміщення майже завжди на багато більший розміру кватирки, то визначальним чинником ефективності вентиляції є кількість повітря, що виходить через кватирку.

Для оцінки ефективності природної вентиляції потрібно порівняти необхідний і фактичний повітрообмін.

Відповідно до СНиП 2.04.05-91 об'єм робочого приміщення, що припадає на одного працюючого, повинен складати не менше 40 м³. Інакше для організації нормальної роботи в приміщенні необхідно забезпечити постійний повітрообмін не менше L` = 30 м<sup>3</sup>/год на одного працюючого, якщо об’єм приміщення, що припадає на кожного, менше 20 м<sup>3</sup> та L` = 20м³/год при об’ємі приміщення на кожного від 20 до 40 м³

На цій підставі необхідний повітрообмін Lн розраховується за формулою

L_н = L` × n (м³/год), (5.1)

де n - кількість працюючих у найбільш чисельній зміні (для офісних приміщень з урахуванням числа можливих відвідувачів).

Фактичний повітрообмін Lф розраховується за формулою

L_ф = F ×V × μ × 3600 (м³/год), (5.2)

де μ - коефіцієнт витрати повітря (в розрахунках можна брати значення 0,55);

F - площа кватирки, через яку виходитиме повітря, м²;

V - швидкість виходу повітря через кватирку, м/сек.

Її можна розрахувати за формулою

V = м/сек, (5.3)

де g - прискорення вільного падіння g = 9,8 м/с²;

ΔH2 - тепловий тиск, під дією якого виходитиме повітря з кватирки.

ΔH2 = h₂ × (γ _з –γ _вн), (5.4)

де h₂ - висота від площини рівних тисків до центру кватирки (див. рис.5.2).

Рисунок 5.2 - Схема розрахунку природної вентиляції

 

Вона визначається із співвідношення:

відстані від площини рівних тисків до центрів нижнього та верхнього прорізів в приміщенні (відповідно h_{1 і} h₂) обернено пропорційні квадратам площ цих прорізів:

γ_з і γ_вн - відповідно об'ємна вага повітря зовні й у середині приміщення, кгс/м³.

Об'ємна вага повітря в загальному вигляді визначається за формулою

γ = 0,465 * (кГ/м³), (5.5)

де Рб - барометричний тиск мм рт.ст., можна взяти таким: Рб = 750 мм рт.ст.;

Т - температура повітря, ^оК.

Для адміністративних приміщень, в яких виконуються легкі роботи відповідно до ГОСТ 12.1.005-88 для теплого періоду року температура повинна складати не вище t = 28^оС або Т = 301^оК.

- для холодного періоду відповідно t = 17^оС або Т = 290^оК.

Температуру зовнішнього повітря можна взяти за СНиП 2.04.05-91.

Так, для умов м. Суми:

для літа t = 24^оС або Т = 297^оК.

для зими t = -11^оС або Т = 262^оК.

Якщо в результаті порівняння необхідного і фактичного повітрообміну трапиться, що вентиляція неефективна, тобто Lф < Lн або Lф >> Lн необхідно розробити рекомендації щодо удосконалення вентиляції. В першому випадку фактичний повітрообмін можна збільшити шляхом збільшення кількості відкритих кватирок, а в другому – шляхом зменшення часу провітрювання.

Оцінка ефективності природного освітлення робочого місця в будь-якій будівлі полягає в порівнянні нормованого значення коефіцієнта природного освітлення КПО, е_н, з фактичним е_ф, які можна визначити по СНиП II-4-79 за формулами:

 

е_н^IV = е_н^III × m × c, % (5.6)

 

е_ф = ,%, (5.7)

де S_в - площа віконних прорізів;

S_п - площа підлоги;

h_o- світлова характеристика вікна залежить від конфігурації і розмірів вікон і приміщень.

Рисунок 5.3 - Схема розрахунку природного освітлення

Зокрема, h_o залежить від відношення довжини приміщення А до глибини приміщення Б. Треба мати на увазі, що за довжину приміщення береться довжина стіни з вікнами, а за глибину приміщення - відстань від вікон до протилежної стіни;

Kз - коефіцієнт запасу (30-50%) (Кз = 1,3-1,5);

K_буд - коефіцієнт, що враховує затемнення вікон будівлями, що стоять проти вікон, при відсутності таких K_буд =1;

t_о - загальний коефіцієнт світло проникнення визначається з добутку п’яти коефіцієнтів, що враховують:

t_о=t_1×t_2×t_3×t_4×t₅, (5.8)

де t₁ – світло проникний матеріал вікна;

t₂ - конструкцію вікон;

t₃ – забрудненість;

t₄ - несучі конструкції;

t₅ - наявність сонцезахисних пристроїв.

Для типових вікон t_о =0.5:

r ₁ - коефіцієнт, що враховує вплив світла відбитого від внутрішніх поверхонь приміщення, залежить від розмірів приміщення і коефіцієнтів віддзеркалення стелі, стін, робочої поверхні, тобто від співвідношень, за якими вище знаходили h_o.

У разі невідповідності фактичного значення КПО нормованому

(е_ф < е_н) необхідно запропонувати заходи, виконання яких дозволить забезпечити необхідне значення КПО.

Правильність заходів необхідно підтвердити відповідними розрахунками.

За подібною схемою перевіряється ефективність штучного освітлення в робочому приміщенні, тобто необхідно порівняти значення нормованої і фактичної освітленості на робочих місцях.

Нормовані значення освітленості для адміністративних приміщень при загальній системі освітлення за СНиП II-4-79 складають при використанні газорозрядних ламп - 300 лк, при використанні ламп розжарювання - 200 лк.

Значення фактичної освітленості, лк, при використанні ламп розжарювання можна знайти за формулою

Еф = , Лк, (5.9)

де F_л - необхідний розрахунковий світловий потік однієї лампи для забезпечення освітленості Е_мін, яку вимагає СНиП. Необхідна мінімальна освітленість за СНиП залежить від розряду та під розряду зорової роботи, виду джерела світла та системи освітлення, лк;

S - площа підлоги, м²;

Кз - коефіцієнт запасу (Кз = 1,5 - 2);

Z – коефіцієнт, який враховує нерівномірність освітлення (відношення середньої освітленості до мінімальної) для ламп розжарювання Z=1,15, для люмінесцентних ламп – Z=1.1;

η- коефіцієнт використання світлового потоку світильника в долях одиниці (від 0, 2 до 0,8), він залежить:

а) від типу світильника;

б) коефіцієнта віддзеркалення стелі, стін і робочої поверхні;

в) індексу приміщення I:

, (5.10)

де А та В – довжина та ширина приміщення;

Рисунок 5.4 – Схема розміщення світильників

h_р – висота підвісу світильників над робочою поверхнею;

N - кількість світильників у приміщенні;

n- кількість ламп у світильнику.

У розрахунках при використанні ламп розжарювання можна брати такі значення світлового потоку, F:

Потужність лампи, Вт	Світловий потік, F, лм

 

При використанні люмінесцентних ламп:

а - у разі одиночного розташування світильників застосовується попередня формула (5.9);

б - при розташуванні світильників світловими рядами фактична освітленість приміщення розраховується за формулою

Ф` = , лм/м, (5.11)

де Ф` - щільність світлового потоку у ряду світильників (світловий потік, створюваний одним метром світлового ряду), що визначається за формулою

Ф` = , лм/м, (5.12)

де Fл - світловий потік однієї лампи. Для найпоширеніших люмінесцентних ламп потужністю 40 Вт Fл = 2250 лм, потужністю 20 Вт Fл = 1000 лм;

N - число світильників в ряду;

n - число ламп в світильнику;

L - довжина світлового ряду, як правило, довжина приміщення м;

μ = 1,1 - коефіцієнт, який враховує вплив віддалених джерел світла;

Σε - сума умовних освітлень, створюваних світловими напіврядами в розрахунковій точці, які знаходяться за графіками ізолюкс.

Кз = 1,5 2 - коефіцієнт запасу;

h_р - висота підвісу світильників над робочою площиною.

Значення параметрів, що характеризують санітарно-гігієнічні умови праці в аналізованому робочому приміщенні бажано звести в порівняльну таблицю.

Цей розділ аналізу завершується зазначенням виду і станом підлоги приміщення, способу та періодичністю його прибирання, наявністю і забезпеченістю працюючих санітарно-побутовими приміщеннями.

3.3 В аналізі пожежної безпеки робочого приміщення, що розглядається, необхідно визначити:

- категорію приміщення за пожежною небезпекою відповідно до ОНТП 24-86 (А,Б,В,Г,Д);

- можливі причини пожеж;

- які пожежно і вибухонебезпечні матеріали застосовуються, їх щоденна потреба і місця зберігання;

- межа вогнестійкості окремих конструкцій і ступінь вогнестійкості будівлі, в якій розміщено дане приміщення;

- шляхи евакуації людей і матеріальних цінностей (скласти план евакуації);

- стан і кількість протипожежного інвентарю і засобів пожежегасіння;

- наявність пожежної сигналізації і зв'язку.