Аналіз стану охорони праці в адміністративних приміщеннях



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Аналіз стану охорони праці в адміністративних приміщеннях



Аналіз стану охорони праці в приміщенні повинен здійснюватися в трьох напрямах:

- аналіз стану техніки безпеки;

- аналіз виробничої санітарії;

- аналіз пожежної безпеки.

3.1 В аналізі стану техніки безпеки необхідно визначити ті місця приміщення, де можлива дія на персонал небезпечних факторів, зазначити можливі джерела їх виникнення. Відповідно до з ГОСТу 12.0.003-74 основними потенційними небезпеками можуть бути такі:

- небезпека контакту з рухомими частинами устаткування;

- небезпека ураження електричним струмом;

- небезпека отримання термічних опіків при дотику до нагрітих до високої температури поверхонь;

- небезпека хімічних опіків при дії агресивних речовин;

- небезпека вибуху і пожежі;

- небезпека падіння з висоти при розміщенні робочого місця на висоті > 1,4 м щодо поверхні землі або рівня підлоги.

При аналізі стану техніки безпеки необхідно звернути увагу на устаткування, яке використане в приміщенні з точки зору його новизни (нові або застарілі зразки).

В аналізі також необхідно охарактеризувати наявні захисні пристрої і пристосування, призначені для запобігання потрапляння працюючих в небезпечну зону, а також види сигналізації для інформування працюючих про наближення або небезпеки потрапляння в небезпечну зону.

Для поліпшення техніки безпеки в робочому приміщенні можна передбачити такі заходи:

- планово-попереджувальний ремонт устаткування;

- недопущення захаращування проходів сторонніми предметами і матеріалами;

- вибір і розміщення знаків безпеки і засобів наочної агітації;

- навчання працюючих безпечним умовам праці;

- організація контролю за станом техніки безпеки.

3.2 В аналізі виробничої санітарії необхідно на основі даних з санітарно-гігієнічних паспортів, встановити, чи відповідають санітарно-гігієнічні умови праці існуючим нормативним вимогам (передусім державним стандартам ССБТ).

Для цього необхідно визначити можливі:

- джерела забруднення повітряного середовища і за можливості концентрації шкідливих домішок в повітрі робочої зони;

- джерела шуму, вібрації та їх рівень;

- джерела надмірного тепла;

- джерела електромагнітних, іонізуючих та інших випромінювань та порівняти значення фактичних параметрів з нормованими.

Необхідно дати оцінку метеорологічним умовам, а також оцінити ефективність існуючої в робочому приміщенні вентиляції, природного і штучного освітлення робочих місць.

В адміністративних приміщеннях найчастіше використовується безканальна природна вентиляція, тобто аерація, при якій повітря з приміщення виходить через верхні прорізи, як правило, кватирки, а поступає через нижні, тобто двері, рис.5.2. Оскільки розмір дверей приміщення майже завжди на багато більший розміру кватирки, то визначальним чинником ефективності вентиляції є кількість повітря, що виходить через кватирку.

Для оцінки ефективності природної вентиляції потрібно порівняти необхідний і фактичний повітрообмін.

Відповідно до СНиП 2.04.05-91 об'єм робочого приміщення, що припадає на одного працюючого, повинен складати не менше 40 м3. Інакше для організації нормальної роботи в приміщенні необхідно забезпечити постійний повітрообмін не менше L` = 30 м3/год на одного працюючого, якщо об’єм приміщення, що припадає на кожного, менше 20 м3 та L` = 20м3/год при об’ємі приміщення на кожного від 20 до 40 м3

На цій підставі необхідний повітрообмін Lн розраховується за формулою

Lн = L` × n (м3/год), (5.1)

де n - кількість працюючих у найбільш чисельній зміні (для офісних приміщень з урахуванням числа можливих відвідувачів).

Фактичний повітрообмін Lф розраховується за формулою

Lф = F ×V × μ × 3600 (м3/год), (5.2)

де μ - коефіцієнт витрати повітря (в розрахунках можна брати значення 0,55);

F - площа кватирки, через яку виходитиме повітря, м2;

V - швидкість виходу повітря через кватирку, м/сек.

Її можна розрахувати за формулою

V = м/сек, (5.3)

де g - прискорення вільного падіння g = 9,8 м/с2;

ΔH2 - тепловий тиск, під дією якого виходитиме повітря з кватирки.

ΔH2 = h2 × ( γ з –γ вн), (5.4)

де h2 - висота від площини рівних тисків до центру кватирки (див. рис.5.2).

Рисунок 5.2 - Схема розрахунку природної вентиляції

 

Вона визначається із співвідношення:

відстані від площини рівних тисків до центрів нижнього та верхнього прорізів в приміщенні (відповідно h1 і h2 ) обернено пропорційні квадратам площ цих прорізів:

γз і γвн - відповідно об'ємна вага повітря зовні й у середині приміщення, кгс/м3.

Об'ємна вага повітря в загальному вигляді визначається за формулою

γ = 0,465 * (кГ/м3), (5.5)

де Рб - барометричний тиск мм рт.ст., можна взяти таким: Рб = 750 мм рт.ст.;

Т - температура повітря, оК.

Для адміністративних приміщень, в яких виконуються легкі роботи відповідно до ГОСТ 12.1.005-88 для теплого періоду року температура повинна складати не вище t = 28оС або Т = 301оК.

- для холодного періоду відповідно t = 17оС або Т = 290оК.

Температуру зовнішнього повітря можна взяти за СНиП 2.04.05-91.

Так, для умов м. Суми:

для літа t = 24оС або Т = 297оК.

для зими t = -11оС або Т = 262оК.

Якщо в результаті порівняння необхідного і фактичного повітрообміну трапиться, що вентиляція неефективна, тобто Lф < Lн або Lф >> Lн необхідно розробити рекомендації щодо удосконалення вентиляції. В першому випадку фактичний повітрообмін можна збільшити шляхом збільшення кількості відкритих кватирок, а в другому – шляхом зменшення часу провітрювання.

Оцінка ефективності природного освітлення робочого місця в будь-якій будівлі полягає в порівнянні нормованого значення коефіцієнта природного освітлення КПО, ен , з фактичним еф, які можна визначити по СНиП II-4-79 за формулами:

 

енIV = енIII × m × c, % (5.6)

 

еф = ,% , (5.7)

де Sв - площа віконних прорізів;

Sп - площа підлоги;

ho- світлова характеристика вікна залежить від конфігурації і розмірів вікон і приміщень.

Рисунок 5.3 - Схема розрахунку природного освітлення

Зокрема, ho залежить від відношення довжини приміщення А до глибини приміщення Б. Треба мати на увазі, що за довжину приміщення береться довжина стіни з вікнами, а за глибину приміщення - відстань від вікон до протилежної стіни;

Kз - коефіцієнт запасу (30-50%) (Кз = 1,3-1,5);

Kбуд - коефіцієнт, що враховує затемнення вікон будівлями, що стоять проти вікон, при відсутності таких Kбуд =1;

tо - загальний коефіцієнт світло проникнення визначається з добутку п’яти коефіцієнтів, що враховують:

tо=ttttt5, (5.8)

де t1 – світло проникний матеріал вікна;

t2 - конструкцію вікон;

t3 – забрудненість;

t4 - несучі конструкції;

t5 - наявність сонцезахисних пристроїв.

Для типових вікон tо =0.5:

r 1 - коефіцієнт, що враховує вплив світла відбитого від внутрішніх поверхонь приміщення, залежить від розмірів приміщення і коефіцієнтів віддзеркалення стелі, стін, робочої поверхні, тобто від співвідношень, за якими вище знаходили ho.

У разі невідповідності фактичного значення КПО нормованому

ф < ен) необхідно запропонувати заходи, виконання яких дозволить забезпечити необхідне значення КПО.

Правильність заходів необхідно підтвердити відповідними розрахунками.

За подібною схемою перевіряється ефективність штучного освітлення в робочому приміщенні, тобто необхідно порівняти значення нормованої і фактичної освітленості на робочих місцях.

Нормовані значення освітленості для адміністративних приміщень при загальній системі освітлення за СНиП II-4-79 складають при використанні газорозрядних ламп - 300 лк, при використанні ламп розжарювання - 200 лк.

Значення фактичної освітленості, лк, при використанні ламп розжарювання можна знайти за формулою

Еф = , Лк, (5.9)

де Fл - необхідний розрахунковий світловий потік однієї лампи для забезпечення освітленості Емін, яку вимагає СНиП. Необхідна мінімальна освітленість за СНиП залежить від розряду та під розряду зорової роботи, виду джерела світла та системи освітлення, лк;

S - площа підлоги, м2;

Кз - коефіцієнт запасу (Кз = 1,5 - 2);

Z – коефіцієнт, який враховує нерівномірність освітлення (відношення середньої освітленості до мінімальної) для ламп розжарювання Z=1,15, для люмінесцентних ламп – Z=1.1;

η- коефіцієнт використання світлового потоку світильника в долях одиниці (від 0, 2 до 0,8), він залежить:

а) від типу світильника;

б) коефіцієнта віддзеркалення стелі, стін і робочої поверхні;

в) індексу приміщення I:

, (5.10)

де А та В – довжина та ширина приміщення;

Рисунок 5.4 – Схема розміщення світильників

hр – висота підвісу світильників над робочою поверхнею;

N - кількість світильників у приміщенні;

n- кількість ламп у світильнику.

У розрахунках при використанні ламп розжарювання можна брати такі значення світлового потоку, F:

Потужність лампи, Вт Світловий потік, F, лм

 

При використанні люмінесцентних ламп:

а - у разі одиночного розташування світильників застосовується попередня формула (5.9);

б - при розташуванні світильників світловими рядами фактична освітленість приміщення розраховується за формулою

Ф` = , лм/м, (5.11)

де Ф` - щільність світлового потоку у ряду світильників (світловий потік, створюваний одним метром світлового ряду), що визначається за формулою

Ф` = , лм/м, (5.12)

де Fл - світловий потік однієї лампи. Для найпоширеніших люмінесцентних ламп потужністю 40 Вт Fл = 2250 лм , потужністю 20 Вт Fл = 1000 лм;

N - число світильників в ряду;

n - число ламп в світильнику;

L - довжина світлового ряду, як правило, довжина приміщення м;

μ = 1,1 - коефіцієнт, який враховує вплив віддалених джерел світла;

Σε - сума умовних освітлень, створюваних світловими напіврядами в розрахунковій точці, які знаходяться за графіками ізолюкс.

Кз = 1,5 2 - коефіцієнт запасу;

hр - висота підвісу світильників над робочою площиною.

Значення параметрів, що характеризують санітарно-гігієнічні умови праці в аналізованому робочому приміщенні бажано звести в порівняльну таблицю.

Цей розділ аналізу завершується зазначенням виду і станом підлоги приміщення, способу та періодичністю його прибирання, наявністю і забезпеченістю працюючих санітарно-побутовими приміщеннями.

3.3 В аналізі пожежної безпеки робочого приміщення, що розглядається, необхідно визначити:

- категорію приміщення за пожежною небезпекою відповідно до ОНТП 24-86 (А,Б,В,Г,Д);

- можливі причини пожеж;

- які пожежно і вибухонебезпечні матеріали застосовуються, їх щоденна потреба і місця зберігання;

- межа вогнестійкості окремих конструкцій і ступінь вогнестійкості будівлі, в якій розміщено дане приміщення;

- шляхи евакуації людей і матеріальних цінностей ( скласти план евакуації);

- стан і кількість протипожежного інвентарю і засобів пожежегасіння;

- наявність пожежної сигналізації і зв'язку.



Последнее изменение этой страницы: 2016-09-05; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.173.35.159 (0.018 с.)