Методичні рекомендації щодо тренувальної роботи з дітьми і підлітками, зумовлені перебігом у них окремих психофізіологічних станів організму

Відомо, що організація тренувального процесу визначається такими загальними проявами функціонування організму, як передстартовий і стартовий стан, впрацьовування, підтримання стійкої працездатності, втома, відновлення, здатність до економізації функцій у процесі регулярних фізичних навантажень.

Отже, важливо знати, як цими проявами, або, як їх ще називають, станами організму, діти і підлітки відрізняються від дорослих спортсменів. Знання відмінностей є підґрунтям для творчого і раціонального планування тренувальної роботи з юними спортсменами.

Передстартовий і стартовий стани є сукупністю умовно-рефлекторних реакцій на ситуативні подразники, які завжди передують фізичним навантаженням. Ці реакції проявляються в підвищенні збудливості і сили скорочення скелетних м’язів, у збільшенні частоти і поглибленні дихання, у збільшенні частоти і посиленні серцевих скорочень, у підвищенні артеріального тиску і навіть у підвищенні температури тіла і вмісту цукру в крові.

Якщо прийняти до уваги, що названі реакції організовуються центральною нервовою системою, яка в дітей знаходиться в стані морфологічного і функціонального становлення, то можна припустити, що вони в них або будуть відсутні зовсім, або ж будуть меншими. Як показали спостереження, так воно і є насправді. Наприклад, стартова реакція у дітей з’являється лише в 7-8 років. У тих, що мають досвід фізкультурних занять (у юних плавців), вона може проявитися і дещо раніше, у віці 5-7 років, але дуже мало. З віком стартова реакція стає більш вираженою, а в підлітків 13-15 років, через підвищення їх збудливості в зв’язку із пубертатними процесами, вона може бути навіть вищою, ніж у дорослих.

Аналогічна картина спостерігається і стосовно такого стану, як впрацьовування. Особливості впрацьовування дітей досліджувались на моделі впрацьовування серця. Виявилось, що за частотою серцевих скорочень серце у дітей впрацьовується швидше, ніж у дорослих (при відносно однаковому навантаженні, наприклад, 2 вт/кг маси при роботі на велоергометрі), але перебудова і синхронізація механічних і електричних процесів міокарду шлуночків серця у них затягується на більш тривалий час. А в цілому діти впрацьовуються повільніше, ніж дорослі. До того ж у дітей збільшення хвилинного об’єму крові досягається за рахунок частоти серцевих скорочень (хронотропна реакція), тоді як у дорослих і за рахунок сили серцевих скорочень (інотропна реакція).

Впрацювавшись, організм певний час стабільно функціонує, тобто знаходиться у стійкому стані (steady state). Цей стан у дітей і в дорослих забезпечується по-різному (див. рис. 14). Найближче у дітей до показників дорослих, як видно із рис. 14, частота серцевих скорочень. Пояснюється це тим, що у них малий резерв збільшення систолічного викиду крові серцем, і організму треба, таким чином, збільшувати ЧСС. Та найцікавішим є показник останньої колонки. Він свідчить про те, що діти на одну порцію навантаження витрачають, у порівнянні з дорослими, в півтора рази більше кисню. Це значить, що виконана робота коштує їхньому організму набагато дорожче, що коефіцієнт корисної дії їх організму набагато нижчий, ніж організму дорослих (відповідно 10-12 і 18 % за А.З. Колчинською[96]).

%	ПWС170 120 вт	Максимальна робота
ЧСС 196 уд/хв	W 171,6	АТмакс 148 мм рт. ст.	W/ пульс 0, 9 W	VE/кг 1,37 л/кг	МПК/кг 47,9 мл	О2/пульс 9,0 мл	О2/кг/вт 0,36 мл
100
									150 %
									100 %
Рис. 14. Співвідношення показників адаптації до максимального фізичного навантаження у дітей 10-11 років і дорослих 20 років у відсотках (за Ю.І. Данько[97]).

 

Якщо до цього додати, що діти менш, ніж дорослі, здатні до м’язової роботи в умовах анаеробного обміну, що вимагає особливо великого напруження систем дихання і кровообігу, що в них більш обмежені можливості кисневотранспортної системи організму під час фізичних навантажень з причини малої кисневої ємності крові, що відбивається на величині МПК, що в них удвічі менший кисневий пульс і менша здатність до мобілізації ресурсів організму, що викликає зниження вмісту цукру в крові уже при середньому фізичному навантаженні, то, зрозуміло, процеси втоми у них будуть наростати значно швидше і інтенсивніше.

Існує універсальна закономірність – саморегулююча система, яка при значних навантаженнях менш економно витрачає свої ресурси, менш економно їх і відновлює, тобто тривалість відновлення у неї буде більшою. Це означає, що після значних і великих фізичних навантажень діти і підлітки повинні відновлюватись довше ніж дорослі. Так воно і є насправді. Хоча після середніх і, особливо, малих навантажень діти відновлюються швидше. Припускають, що це можна пояснити більшою мобільністю вегетативних систем у них.

Усі разом узяті вищенаведені особливості функціонування організму дітей і підлітків пояснюють і той факт, що тренованість у них наростає значно повільніше, ніж у дорослих.

Тепер подамо в табличному вигляді методичні рекомендації стосовно організації тренувального процесу з дітьми і підлітками, які зумовлені перебігом у них окремих психофізіологічних станів організму:

 

 

Функціональні особливості	Врахування в тренувальному процесі
Уповільнене впрацьовування на фоні менш раціональних перед-стартової і стартової реакцій	Збільшення тривалості підготовчої частини заняття (розминки)
Малий резерв збільшення сис-толічного викиду крові серцем	Орієнтування навантаження за частотою пульсу
Слабка стійкість до кисневого голоду (рухової гіпоксемії)	Обережне підвищення потужності фізичної роботи
Менша анаеробна продуктивність	Надавати перевагу екстенсивній роботі в тренувальному режимі
Низький коефіцієнт корисної дії організму	Обмеження об’єму виконуваної роботи і впровадження інтервалів відпочинку
Більш тривале відновлення	Збільшення заключної частини заняття і відпочинку після нього
Мала економізація функцій при тренуванні	Більш повільне наростання тренувальних навантажень.