Особливості вирішення виховних завдань у процесі занять фізичними вправами з дітьми шкільного віку

Відомо, що на фізкультурно-спортивних заняттях можна організувати широкий спектр ситуацій, що вимагають певного ризику, сміливості, що дозволяє ефективно впливати на вольову сферу школярів і формувати у них такі вольові якості, як рішучість, дисциплінованість, наполегливість, цілеспрямованість, послідовність.

Фізкультурно-спортивні заняття також багаті ігровими та змагальними моментами, організованими за певними правилами, що відповідають етичним нормам. А це дає можливість формувати у дітей гуманістичні стереотипи поведінки і знову ж таки розвивати вольові якості.

Та розвинена вольовість сама по собі ще не є цінністю. Рішучим, наполегливим, дисциплінованим, цілеспрямованим може бути і злодій. Подібними вольовими якостями можуть володіти і такі бізнесмени, політики, які здатні йти по трупах, які у своїх співвітчизниках бачать об’єкт для обкрадання, шахрайства, задоволення власних амбіцій. Коли таких людей багато, коли вони процвітають, то прищеплені у школі молодим людям етичні якості в більшості випадків не витримають перевірки життям. Буде зроблена переоцінка етичних цінностей і суспільство в цілому зробить крок по шляху деградації.

Щоб цього не сталося, щоб суспільство рухалося в напрямку свого ошляхетнення, треба, щоб етичні, вольові, естетичні якості підпорядковувались більш високим прагненням, таким, як любов до Батьківщини, любов до свого народу, прагненню інтереси Батьківщини, народу, держави ставити вище власних інтересів.

Такого роду прагнення формувати не легко. Як слід це можна зробити лише тоді, коли, починаючи уже з молодшого шкільного віку, діти будуть долучатися до рідної духовності, а юнаки та дівчата повинні не тільки знати заповіді рідної духовності, а й бути глибоко переконаними в їх істинності. Отже, доцільно познайомитися з цими заповідями, які в стислому викладі подані в книзі “Мудрість Української Правди”[16].

1. Розумій і люби Бога по-рідному.

Для українців рідне розуміння Бога найпритаманніше, найкраще. Жодна чужа віра не може замінити нашу Рідну Віру, так, як не може чужа мати замінити рідну.

2. Не поклоняйся чужоземним поняттям Бога.

Ти є той, кому ти поклоняєшся. Ти поклоняєшся Конфуцію – значить, ти китаєць українського походження. Ти поклоняєшся Ісусові – значить, ти юдеєць українського походження. Ти покланяєшся чужим духовним істинам – значить, ти чужовір. Тобі дана віра, а не знання. Ти від чужинців віру отримав. Що варта віра без волі? Бачиш, тут справа не в “релігії” і не в Богові, а в тому, що під цими духовними поняттями живе чужа духовність, яка тебе (в ім’я чужого Бога) поневолює.

3. Самовдосконалюй розум, душу і тіло.

Коли чужинець удосконалюватиме й ушляхетнюватиме твою душу, то він за таку духовну працю вимагатиме від тебе покори, підпорядкування і сліпого самозречення. Він розпоряджатиметься твоєю душею в ім’я Ісуса, в ім’я Магомета, в ім’я Леніна. А це значить, що він розпоряджається твоїм національним “Я”, твоїм думанням, твоїм життям, твоїми дітьми, твоєю Вітчизною.

Твій розум і твоя душа твої, і вони повинні належати тобі, щоб твоє життя було твоє, щоб твоє майбутнє було твоє.

4. Вір у себе.

Людина, яка не вірить у себе, не може бути достойною. Вона не має достойної віри в Бога, її віра в Бога сліпа і рабська.

Утратиш віру в себе – значить, шлях твого життя не твій.

5. Люби родичів своїх.

Людина родиться два рази. Перший раз фізично, другий раз – духовно. Коли ти маєш родичів, які тебе народили фізично, але не народили духовно, ти напівнароджена людина.

Родичі, які тебе фізично народили і народили тебе духовно, але духом чужої віри, дали тобі неправильне виховання.

Не розгублюйся, ти маєш мозок, який дає тобі можливість знайти рідну філософію життя, і ти, знайшовши її, духовно самонародишся. Люби родичів, які дали тобі фізичне і рідне духовне народження. Щоб твої діти любили тебе і твою старість. Щоб достойні навики твої вони передавали новим поколінням.

6. Виховуй дітей своїх у дусі Рідної віри.

Коли ти дітей народив фізично, одягнув їх і нагодував їх, але не народив їх духовно, вони не твої.

Діти твоїх дітей відречуться від твого імені, від твого неповноцінного способу життя і приймуть ім’я тих людей, які їх народили духовно, тобто дали їм духовне настановлення до життя, до свого “Я”, до Бога, до людей, до світу, оточення.

7. Шануй духовність предків своїх.

Народ, який через історичні помилки відірвався від духовного коріння Предків – родоначальників своїх і від їхньої віри і прийняв чужу віру (тобто духовне життя чужих предків), став духовно неповноцінним. І його перетворено у знаряддя чужих релігій, світоглядів. Народ, який не здібний виправити історичної помилки, приречений спочатку на духовну, а потім і на фізичну загибель.

8. Шануй свята рідної віри.

Свята потрібні не для того, щоб відпочити від фізичної чи розумової праці – таке розуміння свята мають раби, і воно не відповідає натурі вільної людини.

Треба святкувати, щоб духовно самонаснажуватися, духовно зріднюватися з Духом Прародителів своїх, треба відчути Їх у собі. І такі врочисті свята духовно ошляхетнюють, мобілізують, творять одне народне хвилювання, згоду, одне мислення і один погляд на майбутнє.

Чужовіри не мають таких свят.

9. Не самозабувайся на чужині.

Чуже оточення гіпнотизує твій розум і твою душу. А ти будь мудрий і май моральне самоволодіння: гіпнотизер може загіпнотизувати лише тих, які хочуть бути загіпнотизовані, які мають ослаблену силу волі. Ти старайся загіпнотизувати гіпнотизера. Мудра чужина з імпортованої глини ліпить баняки. Чи ти хочеш бути баняком? Будь на чужині діамантом, і світ належатиме тобі, і чужина буде гордитися тобою, як Достойним Чужинцем.

10. Не обмовляй.

Люди з малим розумом і з великою претензією бути мудрецем, не здібні мати мудрої зброї і тому вони користуються покидьками мудрості: наклепами, інтригами і очорненням. Обмовники не люблять людей мудріших за себе і їх обмовляють. Наклепи для наклепників приносять успіх перемоги, але цей успіх оманний і небезпечний, часто приносить їм страждання.

11. Живи для добра Вітчизни.

Коли ти живеш не для добра Вітчизни, значить, ти робиш своїх дітей сиротами. Ти думаєш, що ти щасливий, бо придбав титули і розкішне життя – нерозкішна твоя розкіш. Ще ніхто собі щастя не створив, забувши рідну матір. Жити не для вітчизни, а лише для себе - це значить жити так, як живе тварина.

12. Будь правдивим свідком.

Коли вороги твоєї Вітчизни, або твого вірного приятеля вимагають від тебе правди, вони її недостойні. Будь правдивим свідком тоді, коли ти обороняєш людську гідність. Не ходи дорогами негідників і не будь їхнім свідком.

13. Обороняй свої скарби і не привласнюй чужі.

Найбільший скарб твого життя – твоя вітчизна, твоя Рідна Віра, твої діти. Обороняй свої духовні і матеріальні скарби. Найкращий спосіб обороняти свої скарби - це мудро їх збагачувати, і підпорядковувати їх інтересам народу.

14. Не люби ворогів народу твого. Не будь рабом.

Християнська теологія вчить: “Люби ворогів твоїх”.

Ворог вторгнувся на твою землю і чинить зло. Хто любить зло, той чинить зло.

Вороги народу твого – твої особисті вороги. “Вороги твого ворога – твої приятелі. Друзі твого ворога – твої вороги. Приятелі твоїх приятелів – твої приятелі.” І коли ти любиш ворогів народу твого, тому що вони дають тобі особисте щастя, - ти підлий раб, і ні ордени, ні почесті не возвеличать твого ганебного життя.

15. Не лишай у біді приятеля свого.

Хто твій приятель, а хто твій ворог? Ні пророки, ні ворожбити, ні сини Божі, ні творці законів і етики на це тобі не дали відповіді, і ніколи не дадуть. А ті, що “дали”, відібрали у тебе волю. Ти сам собі найкращий приятель, а побратимом – приятелем твоїм є той, кого ти сам вважаєш своїм приятелем, і все це залежатиме від твоєї моралі, від твого розуму і від твоєї віри. Приятель завжди приятель, він помиляється і він визнає свою помилку. Приятель – великий скарб. Дух приятельства – святе надбання людини.

16. Не зневірюйся.

Зневіра приходить до тебе різними шляхами, щоб непомітно заатакувати твій глузд, загніздитися у твоїй душі і живитися соками твого життя. Тебе оточують мудрі люди і немудрі, злі і добрі, слабкі і сильні, моральні і неморальні, стійкі і неврівноважені. І всі вони діють на твою душу, на твої настрої і на хід твоїх думок.

Вір у себе і самонаснажуйся священним переконанням, що зневір’я - явище тимчасове, воно приходить непрохано до тебе, щоб перевірити, чи ти людина Перемоги, Сили, Віри і Волі.

17. Люби дітей свого і чужого народу.

Діти – завжди діти. Вони на усміх відповідають усмішкою і інтуїтивно відчувають дихання недоброї людини. Діти не можуть відповідати за злочини своїх родичів. Любімо дітей свого і чужого народу.

Жити у відповідності із заповідями рідної духовності – значить бути досконалою людиною, а старатися жити у відповідності з ними – значить самовдосконалюватися, здійснювати процес самовиховання. Щоб цей процес був ефективним, слід керуватися сімома законами правильного життя, які стисло викладені у третьому розділі підручника. Тут же наведемо лише коротеньку інформацію, яка стосується цього.

Коли С. Лисенко, автор книги “Учитель Силенко”[17] запитала у Лева Силенка, що спонукало його до творення сімох законів правильного життя, то він сказав, що вдача сьогоднішніх українців. Українці, на його думку, не звикли до самодисципліни, точності. Не звикли прямувати до мети цілеспрямовано, перемагаючи великі труднощі. Є такі люди: почав працю і залишив її. Розпочав іншу. І здійснює її ліниво, зневірено. Цим ніби себе знецінює. Сам творить невіру в себе. Навчився у справах, які почав і не закінчив, шукати оправдань, різних причин, які стрічав як перешкоду. Він знаходить приємність у багатоговоренні, втративши зв’язок між словом і ділом.

Лев Терентійович навчає, що слово не повинне розходитися з ділом – це основа мудрості, совісті, шляхетності кожної достойної людини. Багато говорить той, хто мало знає.

“Кожну працю, – говорить він, – виконуй так, як ти здібний виконати її якнайкраще. Це найправильніший шлях до самовдосконалення”.