Динаміка розвитку організму дитини після її народження

Відомо, що з постійною швидкістю здійснюється так званий експоненціальний ріст – ріст всієї маси тіла, що спостерігається у таких простих організмів, як деякі види бактерій, і в недиференційованих тканинних культурах при постійних зовнішніх умовах. У більшості ж складних організмів швидкість росту змінюється з віком. Це відбувається через те, що в ході розвитку поряд з процесами росту відбуваються складні процеси диференціації тканин. Такий ускладнений ріст описується рівнянням параболічного росту, запропонованим І.І.Шмальгаузеном[1]:

W = m × t^k, де W – маса тіла у віці t, m – маса тіла в початковий період дослідження (в кінці першої одиниці часу після початку росту), t – вік – час, за який маса тіла збільшується від m до W, K – константа росту – фактор інтенсивності росту.

Диференціюючи це рівняння, визначають величину приросту для кожного вікового проміжку t:

Тоді істинна (відносна) швидкість росту Сw буде являти собою відношення цього приросту до маси тіла у віці t:

Звідки К = Cwt.

Проілюструємо у вигляді графіка, як змінюється константа росту з віком дитини (див. рис. 1).

 

К	t (роки)
0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18
	Рис. 1. Константа росту в післянатальному житті людини (хлопчики). Зведені дані[2].

Як видно із графіка, ростові процеси протягом першого року життя сповільнюються, константа росту з 4,38 зменшується до 0,428. Далі інтенсивність ростових процесів збільшується, особливо від 13-ти до 14-років (пубертатний період). Константа росту сягає тут 1,50 одиниць, а потім різко зменшується до 0,48 одиниць, вказуючи на те, що у 18-річному віці ростові процеси фактично припиняються.

Впадає в очі те, що динаміка ростових процесів змінюється не плавно, а стрибкоподібно, являючи собою яскраву ілюстрацію одного із законів діалектики: переходу кількісних змін у якісні. Саме ця стрибкоподібність і дала підставу фахівцям, що вивчають онтогенез людини, відобразити його у вигляді певних періодів, кожний із яких характеризується своїми морфологічними, фізіологічними, моторними та психічними проявами.

Що стосується дошкільного віку, то його поділяють на такі періоди:

1-10 днів – новонароджений;

до 1 року – грудний вік;

1-3 – раннє дитинство;

4-7 – перше дитинство.

Вважають, що найбільш відповідальним, що потребує дуже великої уваги з боку дорослих, є перший період, особливо його перші 3 години і 3-4 дні. І ось чому.

1. Дитина починає дихати за допомогою легень.

2. З ліквідацією пуповини зразу ж змінюється кровотік - з’являється мале коло кровообігу (артеріальна кров тепер іде зверху, а не знизу).

3. Включається травна функція. В перші 24-28 годин відбувається заселення шлунково-кишкового тракту бактеріями, які надходять з їжею. Тому важливо, якою буде ця їжа.

4. Середовище проживання змінюється на сухо-повітряне, що може призвести до перегріву новонародженого.

5. Дитина втрачає материнський захист на біоенергетичному рівні, тоді, коли вона його найбільш потребує.

Дія цих факторів може призвести до дуже невтішних наслідків: великої смертності, закладання страху й агресивності на все життя, серйозних порушень у травній системі й багато чого іншого, що раптом проявляється у дорослому стані. Щоб їх уникнути, ні в якому разі не слід відривати дитину від матері, а з метою заселення шлунково-кишкового тракту необхідною мікрофлорою треба зразу ж годувати дитину материнським молоком.

У новонародженого переважає внутрішньоклітинне травлення (піноцитоз), яке через декілька днів замінюється на мембранне (активізованими на мембранах ферментами). Якщо молоко матері замінити іншим, то при піноцитозі у внутрішнє середовище будуть потрапляти чужі білки-антигени і виникати патологічні реакції. Окрім цього, в молоці матері багато лактози, частина якої забезпечує сприятливе середовище в кишечнику для розвитку молочнокислих бактерій. При використанні коров’ячого молока (в ньому білків вдвічі більше) і інших замінників, поряд з молочнокислим бродінням відбуваються гнилісні процеси. Гниє надлишковий білок коров’ячого молока, що призводить до самоотруєння і викликає дисбактеріоз.

До кінця першого року дитина уже може обходитись без ферментів, гормонів, антитіл, які вона отримує з материнським молоком. Можна вводити прикорм. Їжа повинна бути рідкою і включати структуровану воду. Тут необхідно дати невеличке пояснення. Справа в тому, що та вода, яку ми п’ємо, споживається організмом лише після її структуризації, для чого, звичайно, потрібна енергія. Якщо ж вода ще до вживання буде структурована, то цим самим буде зекономлено енергію, що може бути використана для забезпечення інших процесів в організмі. Така структурована вода міститься в овочах і фруктах. Отже, для прикорму ідеально підходять свіжо вижаті фруктові і овочеві соки. Чим старша дитина, тим більше в соках повинно бути м’якоті. Дуже добре, якщо мати спочатку потримає сік деякий час у себе в роті, це дозволяє злегка обробити його і знешкодити.

Дуже відповідальним з точки зору харчування є період раннього дитинства (1-3 роки). Саме в цей час може закладатися підґрунтя більшості шлунково-кишкових хвороб. Щоб таке підґрунтя не було створене, бажано при годуванні дитини не захоплюватися надмірно такими продуктами:

- Молоком. Сама природа перериває діяльність ферменту лактази.

- Кашами, борошняними виробами. Травна система дитини ще не досить потужна для засвоєння їх у великому об’ємі. При надлишковому їх споживанні організм наповнюється крохмалистою слиззю, яка є сприятливим середовищем для розмноження патогенних організмів, що викликають захворювання легень, горла, носа, діатез і т.д. У перспективі це сприяє виникненню нирково-камінних хвороб.

- Концентрованими білковими продуктами: м’ясо, яйця, сир. Білок ще погано розкладається ферментами дитини.

- Рафінованими і штучними продуктами: цукор, цукерки, печиво і т.д., які є ударним навантаженням на підшлункову залозу. Швидко всмоктуючись, вони потребують прив’язки: мінеральних солей, вітамінів і т.д. Все це береться із тканин самого організму: кальцій – із зубів, вітаміни – із печінки. В результаті псуються зуби, розладнується робота підшлункової залози.

- Різнохарактерними продуктами (наприклад, білковими і крохмалистими, білковими і сахаристими). Травній системі дитини ще важко впоратись з такими поєднаннями. Зразу доцільно дати дитині рідину, потім свіжу їжу із фруктів, овочів і тільки після цього щось білкове чи крохмалисте.