Види і послідовність заходів визначення змісту ппфп стосовно спеціальних навчальних закладів того чи іншого профілю

Тепер, на даному етапі нашого викладу, ми знову можемо, але вже на якісно новому рівні, повернутися до наведених раніше прикладів і пояснити, в чому ж курйозність пропонованих для мулярів вправ з цеглинами з метою покращення їхніх професійних здібностей, і чому 45-річний токар, який має слабку фізичну підготовку (не вміє плавати, на перекладині підтягується не більше 2-х разів, з труднощами пробігає дистанцію 100 м і т.д.), успішно виконує виробничі завдання, тоді як його колега, спортсмен-розрядник, виконує значно менший обсяг роботи, незважаючи на те, що за кваліфікаційними вимогами вона набагато простіша.

У першому випадку, виконуючи вправи для м’язів рук, плечового пояса, тулуба, ніг і використовуючи для цього різні обтяження (чи то цеглини, чи гантелі, чи ще якісь інші предмети), робітники вдаватимуться до таких рухових дій, рухи-ланки для яких продукуються рівнем м’язово-суглобових ув’язок (“В”), тобто рівнем, який не має ніякого відношення до просторової точності рухів, тоді як професійна діяльність муляра потребує якраз просторово точних рухів, особливо таких, що будуються першим підрівнем (“С₁”) просторового рівня. Отже, в цьому випадку ми не досягаємо головного – позитивного переносу на професійні здібності.

Професійна діяльність токаря теж складається з просторово точних рухів, що будуються другим підрівнем (“С₂”) просторового рівня. У токаря із стажем, який має великий досвід, фонотека рівня С₂ багата готовими автоматизмами, що є дуже важливою передумовою вправного (спритного) виконання трудових операцій. Тоді як у його молодого колеги у фонотеці другого підрівня простору подібних рухових автоматизмів дуже мало і до того ж він (підрівень) не натренований верхнім рівнем “D” у практичному їх використанні. А те, що він підтягується на перекладині більше 20-ти разів, пробігає 100 м за дванадцять секунд, долає дистанцію 3 км за 10 хвилин, мало цього стосується, бо і сила, і прудкість, і різні види витривалості були розвинені при виконанні вправ, рухи-ланки для яких продукуються знову ж таки рівнем м’язово-суглобових ув’язок (“В”). звичайно, якщо цій молодій людині при наявності такого загально-підготовчого фундаменту розширити функціональний потенціал другого просторового підрівня шляхом роботи на спеціальних тренажерах і виконанням фізичних вправ, що забезпечують потрібний позитивний перенос, то досить швидко він зможе наздогнати і перегнати свого старшого колегу у виробничих показниках.

Таким чином, щоб різні вправи без предметів, з предметами, фізичні дії, що виконуються на різних тренажерних пристроях, апаратах, навчаючих машинах, увійшли до арсеналу засобів ППФП, треба, щоб вони сприяли розвитку професійних здібностей, або іншими словами, - щоб формули побудови і реалізації цих засобів були ідентичними з формулами побудови і реалізації трудових операцій, щоб потрібні рухи-ланки для ланцюгів-дій вироблялися переважно одними й тими ж низовими рівнями побудови рухів людини.

І тут виникає принципове практичне запитання: “А що ж і в якій послідовності треба робити, щоб правильно підібрати засоби ППФП стосовно тієї чи іншої професії?” Слід зауважити у зв’язку з цим, що наводити всі доцільні для цього заходи і варіанти їх застосування немає необхідності, але базову і, якщо так можна висловитись, середньостатистичну інформацію щодо цього, можна і треба запропонувати.

Отже, види і послідовність заходів у зв’язку з визначенням змісту ППФП стосовно тих чи інших професій можна відобразити у вигляді такого алгоритму.

1. Оволодіти знаннями механізмів, що лежать в основі побудови рухових актів людини. Для цього підійде відповідна інформація, викладена в цьому підручнику.

2. Визначити, на яких рівнях виробляються рухи-ланки, з яких складаються трудові операції конкретної професії чи групи схожий професій. Для цього можна скористатися:

- аналізом літературних джерел;

- опитуванням кваліфікованих спеціалістів, майстрів виробничого навчання, викладачів, що забезпечують професійну підготовку майбутніх спеціалістів;

- спостереженням за діяльністю учнів, студентів у процесі оволодіння ними обраною професією з метою уточнення способів виконання трудових операцій, визначення умінь та навиків, необхідних для виконання креслень, налагодження і ремонту апаратури, техніки тощо;

- самостійними спробами (якщо в цьому є необхідність) виконати ті чи інші дії (трудові) для повнішого їх розуміння.

3. З’ясувати, розвитку яких фізичних якостей (сили, силової витривалості, статичної витривалості, бистротно-силових якостей, витривалості аеробного характеру) вимагає робота за даною професією.

4. Уточнити умови виконання роботи з обраного фаху (температура, рівень шуму, вібраційні впливи, загазованість, нервове та психоемоційне напруження і т.п.).

5. Розробити засоби контролю за рівнем ППФП. Тут доцільно працювати у двох напрямках. З одного боку, шукати способи оцінки можливостей тих рівнів і підрівнів побудови рухів, які виробляють найважливіші рухи-ланки трудових операцій. це на сьогодні найменш розроблений аспект ППФП. З іншого боку, шукати способи оцінки рівня розвитку провідних для даного фаху фізичних якостей. Це завдання набагато легше і на сьогодні щодо нього є уже достатньо інформації в спеціальній методичній літературі.

Володіючи інформацією із зазначених пунктів стосовно певної професії чи групи подібних професій, можна приступати до визначення змісту ППФП. Покажемо це на ряді прикладів, ґрунтуючись на даних зі спеціальної літератури і критично їх осмислюючи. Візьмемо декілька груп виробничих професій, спеціалістів з яких готують у професійно-технічних училищах. Процедури щодо професій, спеціалісти з яких готуються в середніх та вищих спеціальних навчальних закладах, розгортаються за аналогічними сценаріями.

Верстатники (токарі, фрезерувальники, стругальники, свердлувальники та ін.).

Роботи виконуються на токарних, фрезерувальних, свердлильних та інших видах металоріжучих верстатів при ручному управлінні ними в положенні стоячи. Трудові операції складаються з точно скоординованих в просторі і часі рухів рук, які здійснюються тривалий час в позі стоячи при постійній зосередженій увазі, спрямованій на оцінку точності і якості оброблюваної деталі. Якість управління верстатом значною мірою залежить від стійкості пози у вертикальному положенні тіла, тривале знаходження в якій може призвести до порушення постави і сплощення ступнів, погіршення кровообігу у нижніх кінцівках.

Відзначені особливості трудової діяльності вказують на те, що трудові операції верстатників здійснюються за формулою D/С₂.

Отже, треба підібрати такі фізичні вправи, в яких також було б багато рухів-ланок, що виробляються в другому підрівні просторового рівня. Це, перш за все, точні і влучні рухи. Для цього підходять рухові дії, що входять до арсеналу таких спортивних ігор, як баскетбол, волейбол, настільний теніс, рухові дії, що здійснюються на різних тренажерних пристроях, апаратах, і також вимагають точності і влучності.

Окрім цього, робота верстатника вимагає, як відзначалося, добре розвиненого відчуття рівноваги, хорошої статичної витривалості у вертикальній позі і таїть у собі загрозу захворювань нижніх кінцівок через поганий відтік крові з них. А це означає, що треба використовувати засоби фізичної культури і спорту, з одного боку, для розвитку почуття рівноваги і статичної витривалості, а з іншого – для профілактики можливих функціональних відхилень і захворювань.

Доцільно у зв’язку з цим використовувати вправи на гімнастичних снарядах, на гімнастичній стінці (у висі і обличчям до неї), вправ у рівновазі на гімнастичній колоді, а також загальнорозвиваючі вправи для всіх м’язів тіла, як без обтяжень, так і з обтяженнями. Доцільно також всіляко зміцнювати м’язи ніг, які, працюючи в режимі насоса, значною мірою нівелюватимуть застійні явища при знаходженні в робочій позі. З цією метою можна використовувати легкоатлетичні вправи (біг, стрибки), вправи з лижного спорту (пересування з різною швидкістю, гальмування, повороти, спуски).

Щодо контролю, то в спеціальній літературі немає поки що завдань, за допомогою яких можна було б оцінювати координаційні можливості верстатників, що охоплюються формулою D/С₂. Є лише нормативи, що відображають рівень спеціальної витривалості, і можуть використовуватись у профтехучилищах.

Це на сьогодні майже загальна риса: є засоби контролю спеціальної витривалості і немає засобів контролю спеціальної фізичної освіти.

Контрольні нормативи

Вправи

Рік навчання в ПТУ

О ц і н к а

Стоячи на носку лівої (правої), друга вперед-донизу, руки за голову; тримати (сек.)

ІІ ІІІ

Біг 3000 м (хв., сек., хлопці)

ІІ ІІІ

17.00 16.30

16.00 15.00

15.00 13.00

Біг 2000 м (хв., сек., дівчата)

ІІ ІІІ

12.40 12.20

11.40 11.30

10.10 10.00

Будівельні професії (штукатури, маляри, плиточники).

Особливості трудової діяльності полягають у тому, що роботи виконуються на висоті, при великій кількості просторово досить точних рухів, що припадають на плечовий пояс і руки, інколи зі значними фізичними зусиллями статичного і динамічного характеру.

Із відзначених особливостей цієї групи професій випливає, що трудові операції здійснюються за формулою D/С₁ і тут зустрічаються рухи, що здійснюються крупними м’язами і залучають до свого складу також і локомоції. Для рухів-ланок ланцюгів-дій характерна пристосувальна, плавна, чутлива точність. Із арсеналу фізкультурно-спортивних рухів цій характеристиці відповідають усі захисні рухи у спортивних іграх, локомоції на різних засобах пересування, різні види веслування, лазіння по канату та ін. таким чином, до засобів ППФП слід віднести вправи на гімнастичних снарядах, такі ігри, як баскетбол, гандбол, волейбол, акробатичні вправи, веслування на човнах різних типів.

А оскільки робота в межах названих професій вимагає високого рівня розвитку відчуття рівноваги і ставить високі вимоги до вестибулярної функції, то слід застосовувати вправи на збереження рівноваги в незвичних умовах, на обмеженій, піднятій на достатню висоту рухомій опорі, стрибки в глибину, рухові завдання з раптовими поворотами, зупинками, раптовими змінами напрямку пересування, бо саме такі завдання добре подразнюють рецептори вестибулярного апарату і сприяють підвищенню його чутливості. Бажано також проводити фізкультурно-спортивні заняття на відкритому повітрі з метою підвищення опірності організму до умов зовнішнього середовища.

 

Контрольні нормативи
Вправи	Рік навчання в ПТУ	О ц і н к а
В.п. - стоячи на перевернутій гімнастичній лаві. Стійка на одній, друга зігнута в коліні під кутом 90°, руки вперед, очі заплющені. Утримувати якомога довше (сек.)	ІІ ІІІ

Із них видно, на оцінку чого вони більш спрямовані: чи рівня спеціальної працездатності (витривалості), чи рівня розвитку предметної (ручної) спритності.

Професії, пов’язані з роботою на конвеєрах.

Конвеєрна організація виробництва характеризується монотонністю роботи, одноманітністю робочих поз і рухів, строгою послідовністю виконання операцій. Протягом зміни працівник виконує від 6 до 8 тисяч основних рухів, певна частина яких вимагає високої точності. Більша частина робочого часу відводиться на виконання трудових операцій і лише 15-20 % - на мікропаузи. Середня тривалість більшості операцій – 20-40 сек. основні рухові дії виконують сидячи з нахилом голови і тулуба на 12-15°.

Таким чином, трудові дії, яких потребує конвеєрне виробництво, будуються у своїй переважній більшості за формулою D/С₂, коли рухові заготовки постачаються з другого підрівня простору, який завідує побудовою точних і влучних рухів. Але в цьому випадку є одна суттєва особливість, якої немає в більшості інших видів діяльності. Це – висока стандартизація операцій, завдяки чому професійні можливості лімітовані не стільки запасом готових автоматизмів у підрівні С₂ і управлінськими можливостями рівня “D”, скільки таким показником діяльності центральної нервової системи (ц.н.с.), як рухливість нервових процесів. Це генетично детермінований показник, і він визначає швидкість обробки інформації в ц.н.с., а також швидкість вироблення рішення і його реалізації.

Отже, якщо програма залучення і використання верховним рівнем “D” певних рухів-ланок із нижчого рівня відпрацьована і автоматизована, то швидкість здійснення дій залежатиме від швидкості, від рухливості нервових механізмів, або, іншими словами, від рухливості нервових процесів. Це значить, що конвеєрні операції найшвидше виконуватимуть люди з високою рухливістю нервових процесів, тобто сангвініки й холерики.

Але ми знаємо, що люди з подібним темпераментом не люблять монотонної роботи, вона погіршує їхній емоційний стан і психічно пригнічує. А для людей з яскраво вираженими флегматичними і меланхолійними рисами монотонність не проблема, та через низьку рухливість нервових процесів конвеєрні операції, що потребують мало часу, вони виконуватимуть на межі своїх можливостей і, значить, швидко втомлюватимуться.

Отже, оптимальний варіант для забезпечення потреб конвеєрного виробництва – це люди із середніми значеннями рухливості нервових процесів (не чисті флегматики чи меланхоліки, і не чисті сангвініки чи холерики) і з достатньо розвинутою спритністю. Значить, засобами фізичної культури і спорту треба створювати певний запас міцності, позитивно впливати на рухливість нервових процесів.

Щоправда, можливості цих впливів невеликі через генетичну детермінованість цього показника діяльності ц.н.с., але ж не використовувати їх було б нерозумно. Для цього підходять різні рухові завдання з акцентом на досягнення максимальних значень: біг на короткі відрізки (20-30 м) з максимальною частотою кроків і швидкістю, рухливі ігри та ігри-естафети з аналогічними установками на швидкість і частоту.

Окрім цього, з метою позитивного переносу на предметну спритність доцільно застосовувати вправи на просторову, часову, просторово-часову і динамічну (силову) точність. Це, наприклад, опорні стрибки через коня чи козла з акцентом на точність наскоку на місток, на точній постановці рук і приземленні; метання на точність у горизонтальну і вертикальну мішені, використовуючи предмети як стандартної, так і різної ваги; пробігання невеликих відрізків за наперед визначений час; стрибки на заплановану відстань; метання предметів різної ваги на наперед визначену відстань. Завдання подібної спрямованості можна придумати і на іншому матеріалі, скажімо, на заняттях іграми (баскетбол, волейбол, гандбол), лижною підготовкою.

При визначенні змісту ППФП щодо працівників конвеєрного виробництва слід не забувати про те, що через тривале перебування в одноманітних робочих позах дуже несприятливі умови складаються для хребта (особливо грудного і шийного його відділів), які можуть провокувати в подальшому виникнення остеохондрозу, а у людей, у котрих це захворювання вже є, призвести до подальшого його прогресування і загострення. Як засіб профілактики, треба використовувати вправи для зміцнення м’язів шиї, тулуба, черевної порожнини, широко використовувати вправи на гнучкість (як з арсеналу нашої системи фізичного виховання, так і з арсеналу східних систем, особливо хатха-йоги).

 

Контрольні нормативи
Вправи	Рік навчання в ПТУ	О ц і н к а
	ЮНАКИ
Біг на місці з підніманням стегна до кута 90° у максимальному темпі (виконується 10 сек., підраховується кількість кроків)	І ІІ ІІІ
Попадання тенісним м’ячем з відстані 5 м в обруч діаметром 40 см (5 спроб, фіксується кількість влучень)	І ІІ ІІІ
	ДІВЧАТА
Біг на місці з підніманням стегна до кута 90° у максимальному темпі (виконується 10 сек., підраховується кількість кроків)	І ІІ ІІІ
Попадання тенісним м’ячем з відстані 5 м в обруч діаметром 40 см (5 спроб, фіксується кількість влучень)	І ІІ ІІІ

Для уважного читача із викладеного матеріалу, що стосується ППФП, цілком зрозуміло, що включення цього виду фізичної підготовки в програми з фізичної культури для загальноосвітніх навчальних закладів (випускні класи) є не чим іншим, як нонсенсом, непорозумінням. ППФП – це спеціальний процес, зміст якого обумовлюють конкретні вимоги тієї чи іншої професійної діяльності. А про яку конкретність може йти мова у випускних класах школи, де учні ще лише мріють про майбутню професію, а то й взагалі не мають ніякого уявлення про неї. А ось профконсультація в цьому випадку має вигляд цілком доцільної і вчитель фізичної культури повинен бути достатньо підготовленим для проведення такої процедури в разі необхідності.

Контрольні питання

1. У чому принципова відмінність змісту занять фізичними вправами у загальноосвітніх і спеціальних навчальних закладах?

2. Чи є правильним таке твердження: заняття будь-якими фізичними вправами забезпечують позитивний перенос на професійні здібності?

3. Чи доцільно у програмі з фізичного виховання для загальноосвітніх навчальних закладів планувати розділ професійно-прикладної фізичної підготовки?

4. Як класифікуються вправи з точки зору придатності їх для розвитку предметної спритності?

5. Які загальні риси методики визначення змісту професійно-прикладної фізичної підготовки для спеціальних навчальних закладів того чи іншого профілю?

Розділ ХХІ