Найважливіші аспекти методики проведення уроків фізичної культури в загальноосвітніх навчальних закладах

Із попередньо викладу (див. шостий розділ) зрозуміло, що фізична освіта повинна відігравати провідну роль у фізичному вихованні підростаючого покоління, а вирішення оздоровчих завдань повинне знаходитись на підпорядкованій позиції, але, в той же час, перше не повинне здійснюватися за рахунок другого і навпаки.

Таким чином, ми приходимо до важливого висновку, що в питаннях фізичного виховання підростаючого покоління методичний пошук треба концентрувати на шляхах оптимального поєднання фізичної освіти і оздоровлення дітей. Але досягти такого поєднання не завжди просто. Основна трудність полягає в тому, що при вирішенні завдань фізичної освіти, тобто при формуванні рухових умінь і навиків, досить часто моторна щільність зменшується настільки, що рівень функціонування організму дітей, орієнтуючись на ЧСС, виявляється недостатнім для досягнення оздоровчого ефекту. В такій ситуації вирішення освітніх завдань відбувається за рахунок оздоровчих, що неприпустимо.

Є різні шляхи подолання вказаного протиріччя і всіх нюансів просто неможливо передбачити, але основні методичні підходи повинні бути відомі кожному вчителю.

Перший підхід. Якщо визначені для розучування рухові дії координаційно досить прості, то треба зробити так, щоб повторення їх було максимально щільним і, таким чином, буде досягнута висока ЧСС. Для цього підійде фронтальний метод організації роботи з усіма можливими модифікаціями (всі працюють одночасно, позмінно, потоком).

Наприклад, при навчанні метанню гранати учитель шикує учнів на лінії метання у дві шеренги, відстань між якими 3-4 м. Перша шеренга після відповідних вказівок метає гранати, і потім учні біжать за ними, підбирають, і в колону по одному знову біжать назад, вишиковуючись за своїми колегами, які за цей час перемістилися на лінію метання, і віддають їм гранати. Далі описана процедура повторюється.

Або інший приклад. Йде навчання стрибкам у довжину з розбігу способом зігнувши ноги. Учні шикуються в кілька колон обличчям до бокової сторони стрибкової ями. За сигналом учителя вони один за одним (потоком) виконують стрибки і бігом повертаються на вихідну позицію. Далі завдання повторюється.

Другий підхід. Якщо рухові дії координаційно досить складні, що створює перепону фронтальній організації роботи, то слід застосувати програмоване навчання, де кожний крок програми буде самостійною руховою дією, настільки простою, що це дасть змогу все-таки використати переваги фронтальної організації роботи.

Третій підхід. Коли ж і програмоване навчання не вдається застосувати (чи через відсутність доцільних програм, чи через нестачу інвентарю й обладнання) і доведеться вдатися до групового методу організації роботи, що потягне за собою можливість простоїв через низьку пропускну здатність місць роботи, то треба продумати організацію додаткових завдань для розвитку рухових якостей у кожній із груп. Також при груповій організації можна так розподілити місця занять, щоб чергувалася інтенсивна (розвиток рухових якостей) і малоінтенсивна (розучування рухової дії) робота.

Четвертий підхід. А якщо групова організація роботи все-таки не дозволяє інтенсивно працювати, то треба передбачити час для окремої високоінтенсивної (на рівні ПАНО) роботи над розвитком рухових якостей, використовуючи для цього або колове тренування (станційний метод), або ж високоінтенсивні рухливі чи спортивні ігри. Існує думка, що час для такої високоінтенсивної роботи треба виділяти тоді, коли будуть вирішені освітні завдання, тобто в кінці основної частини уроку. Та в цьому випадку виникає певна незручність: діти можуть неповністю відновитися і надто збуджені прийдуть на наступний за розкладом урок, що заважатиме ефективному засвоєнню навчального матеріалу і викличе цілком законне незадоволення, а то і скарги з боку учителя, що там працює. З приводу названої незручності можна не турбуватися лише тоді, коли урок фізичної культури за розкладом останній.

Отже, виникає питання: а чи не можна високоінтенсивну роботу, спрямовану на розвиток фізичних якостей, на досягнення оздоровчого ефекту, запропонувати зразу після підготовчої частини уроку, а після вже вирішувати освітні завдання, чи не має стосовно такої динаміки навантаження на уроці якихось протипоказань?

На це питання спробували дати відповідь російські вчені, співробітники науково-дослідного інституту фізіології дітей і підлітків м. Москви. Оцінюючи реакцію організму школярів на високоінтенсивне навантаження (ЧСС в межах 160-170 уд/хв), вони виходили із відомого наукового факту, що виконуючи будь-який рух, людина орієнтується на його часові, динамічні і просторові характеристики. Чим точніше вона їх оцінює і відтворює, тим успішніша її рухова діяльність. Визначаючи в той чи інший момент уроку точність відтворення основних характеристик рухів, вони судили про здатність учнів оволодівати руховими діями.

Далі наведемо цитату із написаної статті. “В результаті нами було виявлено, що точність відтворення м’язових зусиль і часових відрізків на протязі уроку суттєво не зменшуються, а точність відтворення просторових характеристик рухів достовірно погіршується після вступної частини і, незалежно від інтенсивності навантаження, в кінці основної частини уроку.

Всім відомо, що на етапах початкового і поглибленого розучування рухових дій учні керуються в основному відчуттями простору і часу. А тому, приймаючи до уваги отримані нами дані, оволодіння новими рухами зразу після вступної частини уроку буде утруднене. Пояснюється це, ймовірно, тим, що “розгортання” систем і функцій організму вимагає більше часу, ніж вважалось до цих пір. За нашими даними, лише до 20-ї хвилини уроку учні настільки пристосовуються до навантаження, що відтворюють просторові характеристики рухів так само точно, як і в спокої.”[23]

Через деякий час була опублікована інша цікава робота[24], аналіз якої в порівнянні з даними тільки-що наведеної, дозволяє розставити крапки над “і” в окресленій нами проблемі. В ній підкреслено, що бистротно-силова робота (а розучування рухової дії є різновидом такої роботи) найефективніше здійснюється тоді, коли розігрівається не тільки оболонка тіла (м’язи) а і його ядро (внутрішні органи). Для цього потрібно, незалежно від потужності роботи (аж до 80 % МПК), не менше 20 хвилин. Оптимальна ж температура ядра, при якій відзначаються найкращі показники в потужності і координації, складає 39,5°С, що корелює не просто з появою краплинок поту, а з рясним потовиділенням. Цікаво, що ступінь розігріву ядра і оболонки тіла в досить широкому діапазоні температур оточуючого середовища (від – 10 до + 20°С) не залежить від теплоізоляції тіла. Більше того, теплоізоляція лише збільшує потовиділення і дегідратує організм, що негативно відбивається на працездатності.

Таким чином, узагальнюючи тільки що викладене, зазначимо, що час для високоінтенсивної роботи можна виділити одразу після підготовчої частини уроку і потім працювати над вирішенням завдань фізичної освіти, або ж у другій половині основної частини уроку, коли освітні завдання вже вирішені. Коли це зробити в кожному конкретному випадку, вирішує учитель, але його рішення багато в чому залежатиме від місця уроку фізичної культури в розкладі навчального дня. Якщо це останній урок, то роботу над розвитком фізичних якостей можна запланувати в кінці основної частини уроку, а якщо не так, то краще таку роботу запланувати одразу після підготовчої частини, щоб учні мали змогу як слід відновитися і піти на наступний урок без надмірного збудження.

Сподіваємося, що всі погодяться з таким спостереженням. Коли після дуже вдалого виступу публіка викликає артиста на “біс”, він хоч і підкоряється їй, але намагається не задовольняти її бажань повністю. Він добре знає, що повне задоволення бажань призводить до втрати інтересу, а надалі й до байдужості.

Цю особливість людського сприйняття завжди враховують і досвідчені вчителі. Роботу учнів над виконанням будь-якого завдання вони ніколи не доводять до ступеню насичення, а переривають її тоді, коли у виконавців ще зберігається певний інтерес. А оскільки шкільний урок триває довше порівняно з часом, протягом якого школярі (особливо молодшого віку) здатні зацікавлено зосереджуватись на тих чи інших завданнях, то звідси витікає, що робота на уроках фізичної культури повинна бути досить різноманітною. І це дуже добре простежується на прикладі уроків, проведених учителями-майстрами. Наведемо схеми двох із них, що викладені в статті Г. Василькова[25].

Урок 50 в ІV класі (учитель фізичної культури середньої школи № 84 м. Львова Л.М. Гусін).

Завдання: 1. Формувати інструкторські уміння і навики в проведенні загальнорозвиваючих вправ; 2. Закріпити метання м’яча на дальність з місця; 3. Готувати до здачі нормативів з підтягування і стрибків у висоту; 4. Розвивати спритність і бистроту реакції.

Вступна частина уроку. 1. Шикування і здача рапорту (1 хв.). 2. Перешикування уступами, 4 рази (2 хв.). 3. Комплекс загальнорозвиваючих вправ – за завданням учителя проводять почергово самі учні (5 хв.). 4. Змикання і розмикання в шеренгах (уступами) від середини до флангів (на вихідні місця шикування 4-ох команд) і проведення зустрічної естафети, 3 рази (3 хв.). 5. Цими ж командами перехід до установки снарядів і виконання вказаних видів вправ (1 хв.).

Основна частина уроку. 6-9. Заняття на приладах: підтягування на низькій перекладині (використовувалась перекладина і нижня жердина різновисоких брусів); лазіння по канату, стрибок у висоту через планку; гра в кеглі. Зміна видів через кожні 3, 5 хв. (14 хв.). 10. Після швидкого прибирання снарядів шикування в розімкнутий двохшеренговий стрій (спиною один до одного) і метання в стіну малих м’ячів на дальність відскоку – по 25-30 кидків (6 хв.). 11. Гра “Піонербол”. Поперек залу натягається сітка, і з повним ритуалом привітання команд проводиться гра "Піонербол“ з шістьма м’ячами (8 хв.).

Заключна частина уроку. 12. Шикування в двохшеренговий стрій і гра “Заборонений рух” (2 хв.). 13.Підведення підсумків уроку. Учитель об’являє оцінки, роз’яснює вирішення завдань уроку, дає установки по режиму виконання домашніх завдань (3 хв.).

Урок 25 в ІV класі (учитель фізичної культури середньої школи № 55 м. Львова Т. Филимонова).

Завдання: 1. Навчати стійці на лопатках перекатом назад із упору присівши; 2. Закріпити техніку виконання лазіння по канату в два прийоми і опорного стрибка ноги нарізно; 3.Розвивати координацію рухів – здатність регулювати темп і ритм виконання вправ.

Вступна частина уроку. 1. Шикування, здача рапорту, вільне розмикання (1 хв.). 2. Комплекс ритмічної гімнастики під музику (5 хв.). 3. За завданням учителя підготовка снарядів і акробатичної доріжки (1 хв.). 4. Шикування в розімкнутий двохшеренговий стрій і спеціальна розминка до акробатичних вправ (3 хв.).

Основна частина уроку. 5. Фронтально в дві зміни виконання акробатичних вправ – стійка на лопатках, перекиди вперед і назад (8 хв.). 6. Розподіл на чотири відділення і перехід до снарядів (1 хв.). 7-8. Виконання спеціально-підготовчих вправ і основних завдань: хлопчики – лазіння по канату і по гімнастичній стінці; дівчатка – опорний стрибок ноги нарізно і вправи на гімнастичній лаві; потім учні міняються завданнями (10 хв. – по 5 хв. на виді). 9. Прибирання снарядів, шикування в двохшеренговий стрій і роздача скакалок (1 хв.). 10. Серії стрибків з короткою скакалкою (в дві зміни) в заданому темпі (5 хв.). 11. Здача скакалок і перешикування в чотири команди (1 хв.). 12. Естафети зі стрибками через скакалку і веденням м’яча (3 рази, 4 хв.).

Заключна частина уроку. 13. Виконання завдань по самооцінці часових проміжків в 15 і 20 сек. (3 хв.). 14. Короткий аналіз проведеного уроку, установка по домашніх завданнях до наступного уроку (2 хв.).

Коментар. Обидва уроки, як це видно із тексту статті, були проведені на високому учбово-методичному рівні. Та все-таки обидва вчителі припустилися однієї і тієї ж суттєвої помилки – не сформулювали виховних завдань до своїх уроків. Зрозуміла річ, вони їх, звичайно, вирішували, виходячи із розвитку подій на уроці, але така позиція не є найкращою. У вихованні, як і в навчанні та оздоровленні, не слід повністю підпорядковувати себе ситуації, а старатися зарані її передбачити, формулюючи відповідні виховні завдання.

Відрізок часу, після якого інтерес до роботи падає, визначається не тільки змістом завдань, їх складністю і інтенсивністю та об’ємом навантаження, а й оптимальним емоційним станом виконавців. Оптимальний емоційний стан – це те підґрунтя, на якому найкраще працює розум, а отже, і найкраще засвоюється навчальний матеріал. Є різні шляхи активізації емоційної сфери учнів.

У роботі з молодшими школярами для цього широко використовуються сюжетні побудови уроків фізичної культури. Ось деякі із таких побудов[26][27].

“Лісоруби”. Завдання. 1. Закріпити навики перенесення вантажу, виконання дій за командою вчителя. 2. Розвивати координаційні здібності, ігрову увагу.

Обладнання та інвентар: 20 скакалок, 2 прапорці (червоний і зелений), 3 гімнастичні лави, 30-40 гімнастичних палиць, 10-15 стояків для обведення м’ячів.

Місце проведення: фізкультурний зал чи спортивний майданчик.

Учні шикуються в шеренгу. Учитель ставить перед ними завдання славно потрудитися в лісі. Після розрахунку перші номери, отримавши скакалку, накидають її на плечі другим, протягують під руками і беруть за кінці, створюючи упряжки. Попереду – кінь, за ним – лісоруб. Пора відправлятися до лісу.

За сигналом учні рухаються в колоні по одному. Дорога вузька і крута, їхати треба обережно, не обганяючи один одного. Після додаткового сигналу перша упряжка змінює швидкість і напрямок руху, просувається по діагоналі, “змійкою” і т.п. Рух сповільнюється, коли проїжджають по мосту (гімнастична лава), долають різні перешкоди.

І ось нарешті всі в лісі. Учні утворюють велике коло. Це галявина, навколо якої ростуть ялини і сосни (стояки). Знявши упряж, всі перетворюються в лісорубів. А лісоруби, відомо, народ сильний, загартований. Перед початком роботи вони виконують комплекс підготовчих вправ з гімнастичною палицею.

I. В.п. – стійка ноги нарізно, палиця внизу (широкий хват обома руками). 1 – палиця вгору, піднятись на носки; 2 – опускаючись на повну ступню, палицю вниз-назад (викрут); 3 – палицю вгору, піднятись на носки; 4 – в.п.

II. В.п. – палиця вгорі. 1 – поворот тулуба вправо; 2 – в.п.; 3 – поворот тулуба вліво; 4 – в.п.

III. В.п. – палиця внизу-ззаду. 1-3 – три пружинних нахили вперед, палицю назад; 4 – в.п.

IV. В.п. – палиця горизонтально за спиною під ліктями. 1 – присід, спина пряма; 2 – в.п.

V. В.п. – палиця перед грудьми, руки прямі. 1 – мах правою, торкаючись носком палиці; 2 – в.п.; 3 – мах лівою, торкаючись носком палиці; 4 – в.п.

VI. В.п. – палиця вгорі. 1 – нахил вліво; 2 – в.п.; 3 – нахил вправо; 4 – в.п.

VII. В.п. – о.с., палиця внизу. 1 – стрибком ноги нарізно, палицю вперед; 2 – стрибком ноги нарізно, палицю вгору; 3 – стрибком ноги нарізно, палицю вперед; 4 – стрибком ноги нарізно, палицю вгору.

Закінчивши розминку, діти слідом за вчителем промовляють: “В лісі ми трудитись будем, знаєм, ліс потрібен людям. Після рубки по порядку підем дружно на посадку.” Учні дружно виконують рухи, що імітують працю лісоруба.

“Пиляємо старі дерева”. Стоячи в положенні ноги нарізно, в парах лицем один до одного, лісоруби тримають обома руками кінці гімнастичних палиць і імітують спилювання дерев. Педагог дає вказівки, щоб учні пиляли то рівніше, то частіше, то повільніше. Оголошено невеликий відпочинок, і потім – знову робота. І ось дерево тріснуло (імітація), ось-ось впаде. Треба бути обережнішим. По команді “дерева падають!” діти розбігаються в сторони, в безпечні місця.

“Обчищення дерев”. Учитель звертається до учнів із пропозицією зайняти свої місця на вирубці і обрубати на деревах гілки і сучки. Учні, розмістившись вподовж стовбура дерева (гімнастична лава), піднімають сокири (гімнастичні палиці) над головою й імітують обрубування гілок і сучків. Рубати треба обережно, наставляє педагог, то нахиляючись, то піднімаючись. Вправу виконують за підрахунком або оплесками в долоні.

“Складання гілок і вантаження колод на машину”. Діти утворюють бригади по 12-14 осіб і починають складати гілки, скочуючи до місця вантаження обчищені стовбури дерев. Кожна бригада по команді вчителя хватом зверху бере свою лаву і переносить її на визначене місце. Потім, піднімаючи і опускаючи лави, учні імітують вантаження лісу.

“Садіння лісу”. Гімнастичні палиці тепер стають лопатами, школярі імітують процес садіння саджанців на місці вирубаного лісу. Учитель радить, як краще впоратись із завданням по відновленню лісу, з цією дуже потрібною роботою.

“Відпочинок у лісі”. Сигнал відбою: лісоруби втомилися, пора відпочити. Треба обов’язково розправити спину. Сидячи на лаві, учні повільно піднімають руки вгору, потягуються, опускають руки на коліна, нахиляючи голову вперед-донизу. Вправу виконують 5-6 разів.

Звучить команда збиратися додому. Учні старанно складають робочий інструмент (скакалки, палиці і ін.), шикуються, знову утворюють упряжки і рухаються спочатку повільно (ходьба), потім швидше (біг у середньому темпі). Перед червоним світлом світлофора (червоний прапорець) лісоруби зупиняються, перед зеленим продовжують рух. У заключній частині уроку підводяться підсумки гри.

Домашнє завдання: стрибки через скакалку на одній і двох ногах з обертанням скакалки назад.

“Космонавти”. Використовується в 2-4 класах.

Завдання. 1. Розповісти про велике значення фізичної підготовки і загартування космонавтів. 2. Закріпити техніку стрибка в довжину з місця. 3. Вдосконалювати навики в техніці бігу на коротку (30 м) дистанцію.

Обладнання та інвентар: набивні м’ячі (за кількістю учнів).

Місце проведення: фізкультурний зал або спортивне містечко.

Учитель розпочинає урок з бесіди про те, що космонавти стали найближчими друзями дітей, вони часто бувають у школярів в гостях, розповідають про свої польоти, нелегку працю в космосі, про значення навчання і фізичної підготовки. Перший космонавт світу Ю.О. Гагарін говорив, що для того, щоб стати космонавтом, треба перш за все бажати цього. Хочеш полетіти в космос – добре навчайся в школі, багато знай, будь здоровим, сильним, сміливим, навчись долати труднощі, виховай силу волі! Пілоти-космонавти посилено тренуються, займаються різними видами спорту. Вони бігають, стрибають, грають у футбол, баскетбол, плавають, загартовують свій організм.

Давайте і ми з дитинства готувати себе до польотів у космос, - пропонує педагог учням, які слідом за ним повторяють речитатив: “Ми готові прямо завтра записатись в космонавти. Космонавтом можеш стати, як багато будеш знати. Сядем сміло ми в ракету, облетімо всю планету, раз-два, по порядку, три-чотири – на посадку!”.

Учитель перевіряє готовність учнів. Виконуються команди: “Рівняйсь!”, “Струнко!”, “Направо!”, “Наліво!”, “По колу бігом марш!”. Під час бігу діти долають різні перешкоди (пробіжки по лаві та стрибки через неї, пролізання під гімнастичними снарядами). Звертається увага на правильність виконання рухів. Потім учні виконують комплекс вправ з набивними м’ячами.

I. В.п. – о.с., м’яч в опущених руках. 1-2 – прогинаючись і піднімаючись на носки, м’яч вперед, вгору; 3-4 в.п. 4-6 разів.

II. В.п. – стоячи на колінах, м’яч в опущених руках ззаду. 1-4 – чотири пружинних відведення м’яча назад-вгору. 4-6 разів.

III. В.п. – сидячи, ноги прямі, м’яч біля грудей. 1 – м’яч вгору; 2 – в.п.; 3 – м’яч вперед; 4 – в.п. 6-8 разів.

IV. В.п. – лежачи на спині, ноги нарізно, потилиця опирається на м’яч, руки в сторони. 1-2 – опираючись на потилицю і ступнями прямих ніг, прогнутися; 3-4 – в.п. 4-6 разів.

V. В.п. – лежачи на спині, ноги сильно зігнуті в колінах і розведені на ширину плечей, м’яч в руках за головою на підлозі. 1-2 – опираючись на ноги і руками на м’яч, підняти таз; 3-4 в.п. 2-3 рази.

VI. В.п. – стоячи ноги нарізно, м’яч вгорі. 1-4 – обертання тулубом вліво-назад, вправо-вперед, утримуючи м’яч прямими руками, дивитись на м’яч. Те ж в другий бік. 4-8 разів.

VII. В.п. – о.с., м’яч біля грудей. 1 – штовхнути м’яч вгору, піднімаючи вперед зігнуту ліву ногу; 2 – зловити м’яч прямими руками над головою; 3 – в.п. те ж з другої ноги. 3-6 разів.

VIII. В.п. – руки на поясі. Стрибки на обох ногах. 20 стрибків в середньому темпі. Потім перехід на ходьбу – 30-40 сек.

Далі юні космонавти починають змагатися з бігу на 30 м (групами по 5-6 осіб) і стрибках в довжину з місця. Стрибки виконують усі разом. Учитель звертає увагу на правильний поштовх і м’яке приземлення (у присіді на носки). Потім, відзначивши, що діти добре попрацювали фізично, пропонує готуватися до наступного польоту. Підготовка до нього і складає перший етап гри.

І – “Земля-космос”. На майданчику чи на підлозі в залі білим шнуром позначають 5-6 трикутників – це ракетодроми. В центрі ракетодрому встановлюють ракети, число яких на одну менше, ніж учасників даної групи. Кожна група віддалік від своїх ракет утворює коло. Діти, пересуваючись по колу, дружно вимовляють слова: “швидкі чекають нас ракети для польотів на планети. Та всі слухайте, дивіться бо у грі є таємниця: хто останнім добігає, той в ракету не встигає”.

Заключне слово даного речитативу і служить сигналом до дій, треба якомога швидше добігти до свого ракетодрому і зайняти місце в своїй ракеті (ракета одномісна). Ті, що запізнилися, вибувають із гри і стають в центр кола. Гра починається знову.

ІІ етап гри – “Політ на Місяць”. Умовно фізкультурний зал чи спортивний майданчик діляться навпіл: одна половина – Земля, друга – Місяць. Вони з’єднані “космічними трасами”. До польоту на Місяць готуються “ракети” – групи із 8-10 учнів. “Ракети” вишикувані в колони.

Звучить команда “Ракети на старт!”, і всі учасники, в кожній із груп, кладуть руки на плечі тих, що стоять попереду. Починається відлік передпускового часу – 10, 9, 8, 7, 6, 5, 4, 3, 2, 1, потім подається команда “Пуск!”. Діти, що стоять в колонах, злегка нахилившись вперед, починають розгін “ракети”, набираючи швидкість, рухаються по заданих орбітах. За дотриманням правил гри спостерігають судді – звільнені за станом здоров’я учні.

Керівник польоту (учитель) попереджає, що учасники повинні триматись групою щільно, щоб не було розриву. Команда-ракета, яка вийшла за межі наміченого маршруту, вибуває із гри. За сигналом “Невагомість!” усі миттєво зупиняються і приймають положення стоячи на одній нозі. За новою командою – “невагомість минула!” – учасники продовжують бігати по лініях і розмітках. Команда, що прилетіла першою на Місяць, перемагає.

Після підведення підсумків польоту всі учасники в колоні по одному з крокуючою попереду командою-переможницею здійснюють коло пошани.

Домашнє завдання. Стрибки на обох ногах. 15-20 разів в кожній із трьох серій, інтервал між серіями 3-5 хв.

Як бачимо, сюжетно-образна побудова уроків фізичної культури не тільки покращує емоційний стан учнів, а й сприяє розвитку уяви, образного мислення. Та вона найбільш прийнятна саме в роботі з молодшими школярами. Пояснюється це, перш за все, їх психологічними особливостями: схильністю до образного мислення, до пізнання навколишнього світу шляхом наслідування. Надалі, з настанням пубертатного періоду, з інтенсифікацією розвитку другої сигнальної системи, абстрактного мислення, з посиленням критичного ставлення до оточуючого середовища і до самого себе, сюжетно-образна побудова уроків значною мірою втрачає свою привабливість.

А тому все більше фахівців розділяє думку, що для регуляції емоційних станів підлітків та юнаків на шкільних уроках фізичної культури доцільно використовувати елементи психорегулюючого тренування, аутотренінгу. Так, один із прибічників такої точки зору[28] зазначає, що за допомогою психорегуляції можна набагато повніше використовувати приховані психічні і фізичні резерви людини і досягати не менш вражаючих результатів, ніж йоги. Є дані, наголошує він, що методом аутогенного тренування і іншими способами психорегуляції можна значно покращити швидкість реакції, покращити здатність до концентрації уваги (в середньому на 60 %), збільшити об’єм зорової пам’яті (в середньому на 60 %) і т.д.

Більше того, за допомогою методів аутотренінгу можна управляти не тільки емоційними станами учнів, використанням прихованих психічних і фізичних резервів організму, а й відповідними процесами, суттєво скорочуючи їх тривалість, що дає змогу безбоязно планувати інтенсивну роботу, спрямовану на розвиток фізичних якостей, не тільки на першу, а й на другу половину основної частини уроку. І саме з цієї причини елементи аутотренінгу найчастіше використовуються в заключній частині уроку. Це, звичайно, поки що не масове явище, але учителів-ентузіастів, що зацікавились цим шляхом активізації і нормалізації діяльності учнів на уроках, уже досить багато. Один із них, учитель фізичної культури м. Кіровограда В.І. Розов[29], так описував свій досвід.

Аутогенне тренування складається із двох частин: заспокоюючої і мобілізуючої. В заспокоюючій частині треба добитися деякого зниження рівня бадьорості мозку, в мобілізуючій – його підвищення. І те, і інше досягається при дотриманні трьох умов: 1) регуляції м’язового тонусу; 2) управління ритмом дихання; 3) оперування чуттєвими образами.

1. Регуляція м’язового тонусу.

Заспокоююча частина: повне розслаблення всіх м’язів тіла (релаксація).

Мобілізуюча частина: підвищення тонусу всіх м’язів тіла.

2. Управління ритмом дихання.

Заспокоююча частина: відносно короткий вдих, плавний, повільний видих, пауза.

Мобілізуюча частина: тривала фаза вдиху, пауза, відносно короткий видих.

3. Оперування чуттєвими образами.

Заспокоююча частина: “Лежу на березі річки”, “Купаюсь у морі”, “Лежу на світлій галявині”.

Мобілізуюча частина: “Ходжу босоніж по снігу”, “Купаюсь в ополонці”, “Стою на краю прірви”.

Даємо приблизні формули самонавіювання, які наші учні використовують у процесі аутогенного тренування.

Варіант І

Заспокоююча частина.

1. Я розслабляюсь і заспокоююсь...

2. Моє дихання рівне, спокійне...

3. Мої руки повністю розслаблені... теплі... нерухомі...

4. Мої ноги повністю розслаблені... теплі... нерухомі...

5. Моя шия розслаблена...

6. Мій тулуб повністю розслаблений...

7. Моє лице розслаблене...

а) розслаблений лоб,

б) розслаблені повіки,

в) розслаблення переходить на щоки,

г) розслаблений язик,

д) губи і зуби розтиснені...

8. Стан приємного, повного спокою...

9. Весь мій організм відпочиває... і набирається сил...

10. Самопочуття відмінне! (Пауза.)

Мобілізуюча частина.

1. Поступово розслаблення закінчується.

2. Зникає почуття розслабленості і нерухомості із рук... ніг... тулуба... шиї... обличчя...

3. Усі м’язи мого тіла відпочили... легкі... сильні...

4. Хороше самопочуття зберігається надовго...

5. На рахунок “три” легко і просто відкриються очі і голова буде ясною, світлою, бадьорою.

Отже,

“раз” – розслаблення минає і зникає...

“два” – вдається рухати ногами і руками, стиснуті пальці рук у кулаки, відчути енергію, пружність, силу в м’язах відпочилого організму...

“три” – розплющую очі, дивлюсь напружено. Я бадьорий, активний, працездатний і здоровий. Готовий приступити до чергових справ. Встати!...

для тренування уявлень як однієї зі складових аутотренінгу в домашні завдання учнів ми включаємо розробку таких тем: “Світла сонячна поляна”, “Гладь озера”, “Приємна зустріч”, “Приємна новина”, “Свято” і ін. Як правило, школярі успішно виконують цю частину домашнього завдання і за проханням учителя демонструють її виконання в заключній частині уроку.

Та, зрозуміла річ, покращенню емоційного стану учнів, більш відповідальному їх ставленню до роботи, їх дисциплінованості сприяють не тільки сюжетно-образна побудова уроків і використання елементів аутотренінгу. Як підкреслювалось у четвертому розділі підручника, на емоційний стан учнів і їх працездатність також упливає кольорова гама оточуючого середовища (забарвлення спортивного залу), освітлення і навіть колір спортивного одягу, в який вони одягнені. Червоний колір надто збуджує психіку людини, тоді як голубий, зелений, жовтий діють на неї заспокійливо. А чорно-брудно-сіре оточення взагалі справляє гнітючий вплив на психіку і призводить до зниження працездатності. Суттєву роль стосовно обговорюваного зараз аспекту може відігравати і санітарно-гігієнічне забезпечення занять. У цьому переконує досвід проведення уроків фізичної культури в середній школі № 9 м.Краматорська (Донецька область), описаний у спеціально підготовленій з цього приводу статті[30]. Автори статті зазначають, що на заняттях у 9-й школі дисципліна учнів на подив бездоганна. Протягом уроку їм не довелося почути жодного зауваження учителя, команди подаються рівним спокійним тоном, а частина із них замінена жестами. Вони підкреслюють також, що в цій школі проводиться своєрідний експеримент, спрямований на вдосконалення існуючої, типової структури уроку. Досягається це за рахунок впровадження нових організаційно-методичних прийомів, модернізації наявних і створення нових технічних тренажерних засобів, застосування психогігієнічних, оздоровчо-загартовуючих засобів.

Ще під час виконання опоряджувальних робіт у спортзалі були підібрані такі відтінки для фарбування, які за своїм колоритом наближались до природних. Заздалегідь було продумане оснащення залу різними пристосуваннями, снарядами і тренажерами так, щоб буквально кожний квадратний сантиметр підлоги, стін, стелі був раціонально використаний.

Які ж особливості уроків?

У спортзалі всі учні займаються босоніж. При цьому строго дотримуються відповідні санітарно-гігієнічні, протиінфекційні заходи під контролем служб міської санітарно-епідеміологічної станції. Заняття босоніж дають загартовуючий ефект (помітно зменшилась кількість простудних захворювань), більш ефективно зміцнюється скелетно-м’язовий апарат ступнів. Швидше формується правильна постава.

А оскільки в процесі уроків повітряний мікроклімат залу погіршується, протягом усього заняття повітря залу насичується ольфактивними, тобто пахучими речовинами, екстрагованими за допомогою настою відповідних цілющих трав. Отримані водні настої розпиляються електрозволожувачами. Ці ж прилади використовують як інгалятори на спеціальних станціях відпочинку в процесі колового тренування: учні вдихають концентровані порції корисних летких речовин. Ці процедури спрямовані на гігієну дихальних функцій дітей, що в поєднанні зі спеціальними дихальними вправами дає додатковий оздоровчий ефект.

Також замість традиційної заключної частини уроку в школі запроваджено елементи психорегулюючого тренування одночасно на всьому контингенті. Для навіювання одночасно із відповідним музичним супроводом застосовують апробовані словопоєднання, що допомагають учням створювати відповідні образи, асоціації, які вводять їх у дрімотний стан і міорелаксацію. На процедуру витрачається 6-7 хв. і при цьому спостерігається більше зниження ЧСС порівняно з даними без її проведення.

Отже, можна визначити основні шляхи активізації учнів на уроках фізичної культури.

1. Використання таких організаційних форм, які б дозволяли працювати в достатньому пульсовому режимі, зберігаючи провідну роль освітньої функції уроку.

2. Сюжетно-образна форма подачі навчального матеріалу.

3. Використання елементів аутотренінгу для регуляції емоційного стану учнів, процесів мобілізації енергетичних ресурсів організму і процесів відновлення.

4. Забезпечення міжпредметних зв’язків.

5. Застосування ігрового та змагального методів.

6. Стимуляція свідомого контролю за динамікою рухової підготовленості.

7. Застосування завдань із аналізом та самоаналізом дій учнів.

8. Використання елементів проблемного навчання.

9. Застосування тренажерів та багатопропускних снарядів.

10. Використання оздоровчого потенціалу природних сил і гігієнічних норм у вигляді спеціально організованих умов і заходів.

11. Застосування диференційованого навчання.

12. Своєчасне і об’єктивне оцінювання учнів.

На цьому можна було б і завершити виклад цього підрозділу, беручи до уваги зауважену мудрецями закономірність, яка влучно підкреслюється таким висловом: “Знання принципів звільняє від знання деталей”. Та все ж, хоч правдивість вислову і не викликає сумніву, добре відомо, що далеко не всі здатні легко переходити від загальних положень до реалізації їх у конкретних діях, і навпаки, далеко не всі здатні конкретні прояви дійсності пов’язати з тими чи іншими загальними положеннями.

А тому наведемо описання ще двох уроків, виконаних самобутнім, творчо мислячим педагогом[31]. Цінність їх у тому, що тут учитель більш повно, ніж в інших подібного роду методичних роботах, розкриває свою, так би мовити, творчу кухню, використовуючи зразу декілька із наведених нами шляхів активації діяльності учнів на уроках фізичної культури.

Вступний урок із фізичної культури в першому класі.

Завдання: 1. Ознайомити учнів зі змістом роботи з фізичної культури в першому класі. 2. Ознайомити із санітарно-гігієнічними вимогами до спортивної форми учнів. 3. Визначити відділення і обрати капітанів. 4. Ознайомити з шикуванням в колону по одному за ростом із рівнянням у потилицю. 5. Ознайомити з темпом розминочного бігу. 6. Розвивати прудкість і спритність.

На вирішення перших трьох завдань відводжу 10 хвилин уроку. Заходжу в клас. Роблю паузу, доки всі учні піднімуться із-за парт. Якщо діти піднялися дружно, вітаюсь і відзначаю їх зібраність і дисциплінованість. Якщо ж клас проявив неорганізованість, то заявляю, що при такій організованості не можна починати урок і виходжу із класу, потім знову повертаюсь. Як правило, всі дружно піднімаються. Вітаюся. Діти сідають за парти. Роблю зауваження тим, у яких неправильна постава, наголошую на необхідності навчатися правильно сидіти за партою.

Називаю себе і дисципліну, яку буду викладати. Починаю коротке оповідання про значення фізичної культури для зміцнення здоров’я, формування гарної постави, загартування організму. Наводжу уривок із висновків Всесвітньої організації охорони здоров’я про значення фізичної культури в зміцненні здоров’я і профілактиці захворювань.

“Ні одні ліки не можуть замінити фізичні вправи, тоді як останні заміняють більшість із них”. Та фізичні вправи можуть виконувати лікарняну функцію лише тоді, коли ми будемо добре знати свій організм. А він вимагає для свого розвитку досить жорстких фізичних навантажень певної інтенсивності і тривалості, чітко визначених інтервалів відпочинку. Всі ці закономірності фізичних навантажень ми з вами поступово вивчимо на уроках.

На уроках фізичної культури ми повинні загартовувати своє тіло, підставляючи його сонцю, вітру, спеці і холоду, і, не боячись негоди, працювати на відкритому повітрі в короткій і легкій спортивній формі. При інтенсивних навантаженнях у довгому, теплому, щільно закритому одязі учні швидко пітніють, перегріваються і часто хворіють. У довгій, теплій спортивній формі ми будемо займатися тоді, коли температура повітря буде нижчою 15°С. до того ж ви постійно будете отримувати домашні завдання по загартуванню.

Сьогодні на уроці ви ознайомитеся з темпом розминочного бігу і запам’ятаєте його на майбутнє. Надалі на кожному уроці ми будемо вивчати щось нове, і так поступово будемо пізнавати все більше про побудову свого тіла за допомогою фізичних вправ, щоб воно ставало гнучкішим, сильнішим, а рухи – швидкими і спритними. Але двох уроків на тиждень для цього недостатньо, і тому вам треба буде додатково працювати вдома, виконуючи домашні завдання з фізичної культури.