Особливості методики проведення занять із дітьми, які входять до спеціальної медичної групи

Заняття фізичною культурою із учнями спеціальної медичної групи треба проводити окремо від інших школярів, бо це оберігає їх психіку від надмірного напруження. Враховуючи уразливість їх психіки, а інколи і відсутність досвіду колективних занять, учитель повинен підбирати відповідний м’який тон спілкування, подавати команди з весело-вимогливими нотками в голосі.

Перед початком занять доцільно зібрати дітей, які належать до спеціальної групи, разом з родичами (батьками і матерями) і педагогічним колективом (директор, класні керівники) і провести з ними бесіду про значення фізичної культури для оздоровлення дітей, про режим дня, гігієнічну гімнастику, загартовування і організацію побуту школярів. Під кінець організувати показові виступи кращих спортсменів навчального закладу і дітей спеціальної групи, які уже займалися тривалий час фізичною культурою і досягли успіхів. Усі ці заходи допоможуть переконати родичів у тому, що їх діти можуть стати сильними, спритними і здоровими, якщо вони і в домашніх умовах будуть виконувати вимоги школи стосовно правильного ведення режиму дня.

Спеціальні медичні групи для занять фізичною культурою комплектуються в кількості не більше 15 осіб, з урахуванням віку і стану здоров’я, незалежно від захворювання. Об’єднання школярів, що страждають різними захворюваннями, в одну групу можливе тому, що характер пристосування їх організму і, зокрема, органів кровообігу і дихання до фізичного навантаження в багатьох відношеннях однаковий. Принцип індивідуалізації реалізується поділом учнів на два-три відділення по 5-6 школярів, у яких приблизно однакові функціональні можливості і фізична підготовка.

Заняття з дітьми цієї групи умовно поділяють на два періоди: підготовчий і основний.

Підготовчий період, як правило, займає всю першу чверть. Тут слід застосовувати загальнорозвиваючі вправи, що сприяють формуванню правильної постави, вправи в рівновазі, на гнучкість, елементи баскетболу (передачі, зупинки, кидки в кільце з місця), рухливі ігри малої інтенсивності. Особливу увагу на уроках треба приділяти формуванню уміння правильного поєднання дихання з рухами. Співвідношення дихальних і інших вправ на перших уроках повинне знаходитись у таких межах: 1:1, 1:2, 1:3, 1:4. Наприклад, одна дихальна вправа (2-3 повторення) – одна загальнорозвиваюча вправа (5-6 повторень), одна дихальна вправа – дві загальнорозвиваючі вправи і т.д. як правило, в ослаблених дітей переважає поверхневе дихання. А тому на перших уроках необхідно навчати дітей правильно дихати в положенні лежачи, сидячи і стоячи, роблячи акцент на участі в акті дихання передньої стінки черевної порожнини, міжреберних м’язів, і першого, і другого разом, тобто навчати і діафрагмальному, і грудному, і змішаному диханню. Доцільно застосовувати вправи звукової дихальної гімнастики, вимовляючи на видиху голосні а, у, е і приголосні х, ф, ш, с.

У першій чверті 50 % всіх вправ повинні виконуватися у висхідному положенні “лежачи” і “сидячи” в повільному темпі.

Також у цей час учитель повинен навчити дітей методиці самоконтролю, вивчити індивідуальні особливості кожного школяра, його фізичну підготовленість, психічні якості, здатність організму переносити навантаження, побутові умови.

Тривалість основного періоду навчання залежить від здатності організму учнів переносити навантаження, від стану їх здоров’я, від пластичності і рухливості нервової системи. Він передує переводу школярів до підготовчої і далі до основної групи.

У зміст уроків цього періоду поступово включаються всі вправи, що входять до програми з фізичної культури для школярів спеціальної медичної групи.

Оскільки навантаження мають тут виражену тенденцію до збільшення, то треба постійно контролювати їх переносимість учнями, а також фізичну підготовленість учнів, використовуючи для цього різні тестові завдання, як наприклад: біг 30 м (3х10); стрибок у довжину з місця; кидок набивного м’яча вагою 1 кг із-за голови у висхідному положенні сидячи на підлозі; кистьова динамометрія; спірометрія.

Проводячи урок, слід дотримуватись таких умов:

- Шикуватися до уроку не за ростом, а за рівнем фізичної підготовленості; на правому фланзі шикуються більш підготовлені діти, а на лівому – менше підготовлені; діти, у яких ЧСС більше 80 уд/хв., теж стають на лівому фланзі.

- Іграм на уроці слід приділяти особливу увагу. Досвід показує, що навіть на малорухливу гру організм учнів реагує різким збільшенням ЧСС, підвищенням артеріального тиску; як правило, показники ЧСС і артеріального тиску повільно повертаються до норми. А тому ігри краще проводити за 15-20 хв. до закінчення уроку. Під час їх проведення слабопідготовлені учні замінюються через кожні 2 хв. Після ігор обов’язково виконується повільна ходьба, дихальні вправи, відпочинок сидячи не менше 1 хв.

- При проведенні естафет більш підготовлені учні шикуються на початку колони, починають і закінчують естафети, при необхідності роблять два повторення, менш підготовлені – одне і т.д.

- У заключній частині уроку обов’язково включати відпочинок сидячи чи лежачи.

- Пульсова крива навантаження на уроці повинна бути багатовершинною.

В осінньо-зимовий і зимово-весняний періоди всі діти, а ослаблені діти особливо, дуже піддатливі застудним захворюванням. Існують різні комплекси вправ для профілактики застудних захворювань. Один із таких комплексів, рекомендований у спеціальній літературі[40], наведемо і ми.

Комплекс складається із семи вправ, виконується на початку уроку і займає (залежно від тренованості дітей) 2-7хв.

I. В.П. Стоячи, великий палець правої руки натискає на ямку, що міститься справа біля основи носа, ліва рука підтримує лікоть правої. Здійснити 8 колових рухів великим пальцем на одній, а потім, змінивши положення рук, ще 8 колових рухів на другій ямці. В здійсненні колових рухів беруть участь обидві руки.

II. В.П. Стоячи, руки опущені донизу. Глибоко вдихати і швидко видихати через ніс. Співвідношення між вдихом і видихом 3:1. Повторити 5-10 разів.

III. В.П. Те ж. 8-10 разів швидко вдихати і видихати через ніс і завершити вправу глибоким вдихом і повільним видихом.

IV. В.П. Сидячи на п’ятах, спина пряма, долоні лежать на колінах. Повністю вдихнути затримуючи дихання, висунути язика, стараючись дістати ним до підборіддя, очі максимально розширити і максимально напружити м’язи шиї. Держати позу 4-7 сек. Потім, розслаблюючи м’язи, видихнути через ніс і витримати паузу відпочинку приблизно 10 сек.

V. В.П. Лежачи на спині. Підняти ноги до кута 90 °, потім за допомогою рук підняти таз і, упираючись в нього долонями, утримувати позу 10-20 сек., дихання довільне. Потім повільно повернутися у в.п.

VI. В.П. Те ж. На цей раз виконати стійку на лопатках, утримуючи її 10-20 сек. Дихання спокійне, рівномірне, підборіддя впирається в ямку грудної кістки.

VII. Виконується зразу ж після шостої вправи. В.П. – Лежачи на спині. Повільно піднімаючи тулуб, нахилитися вперед і взятися руками за пальці ніг. Зафіксувати позу 10-20 сек. і повернутися в в.п. Дихання довільне. З урахуванням гнучкості кожний виконує нахил з доступною йому амплітудою. В ідеальному варіанті треба торкнутися лобом колін.

Загальні методичні вказівки.

1. Найчастіше комплекс практикують з найбільш уразливим контингентом – молодшими школярами.

2. Всі вправи необхідно виконувати без поспіху.

3. Якщо в дітей немає явних ознак застуди, нежиттю, можна обмежитись вправами 3-6, які запобігають нежиттю.

4. При невеликому нежиті слід виконувати вправи 1-3 для звільнення носових ходів від слизу.

5. Якщо є біль у горлі, то для зняття неприємних відчуттів допоможе вправа 4.

6. При бронхітах виконують вправу 6.

7. Якщо у дітей кашель, виконують вправи 2, 5, 7.

8. В ідеальному варіанті для профілактики застудних захворювань треба регулярно (поки існують негативно діючі природнокліматичні умови) виконувати весь комплекс.

9. Бажано, щоб учитель фізичної культури ознайомив з комплексом родичів молодших школярів, які могли б слідкувати за виконанням вправ у домашніх умовах.

 

Контрольні питання

1. Як здійснюється розподіл школярів за медичними групами?

2. Чим відрізняється зміст занять, призначених для учнів основної і підготовчої груп, від змісту занять, призначених для учнів спеціальної медичної групи?

3. Чому у програмі з фізичної культури для учнів спеціальної медичної групи суттєво збільшено кількість вправ на формування постави і її корекцію?

4. Чим обґрунтовується необхідність суттєвого збільшення дихальних вправ у фізкультурно-оздоровчій роботі з дітьми спеціальної медичної групи?

5. У чому принципова відмінність пульсових кривих уроків, проведених з дітьми основної і спеціальної медичних груп?

 

Розділ ХVІІІ

Планування і обік роботи з фізичного виховання в загальноосвітніх

Навчальних закладах

 

1. Призначення і суть планування та вимоги до нього

Автору цього підручника випало натрапити в одній англомовній роботі на декілька сентенцій, що дуже вдало відбивають призначення планування. Назва роботи втрачена, а потрібний текст зберігся. Він такий.

An intelligent plan is the first step to success. Planning is the open road to one’s destination. If one doesn’t know where he is going, how can he expect to get there? /розумний план є першим кроком до успіху. Планування є відкритою дорогою до цілі. Якщо хтось не знає, куди він іде, то як же він може сподіватися, що добереться туди?/.

Ці міркування є аксіомою. Та все ж таки трапляються люди, які негативно ставляться до планування. Визнають його непотрібною писаниною, марною витратою часу. Найчастіше подібні твердження стосуються написання досить ґрунтовних конспектів уроку. І мотивується це тим, що неможливо передбачити всього, що буде відбуватися на уроці, що там часто доводиться орієнтуватися по ходу розгортання подій, вносити корективи в попередньо задумане, а управління класом чимось нагадує управління військом під час бою.

Любителям подібних міркувань, що посилаються на велику роль випадковостей під час проведення фізкультурно-спортивних занять, слід нагадати такі слова Наполеона Бонапарта: “мистецтво війни – це наука, в якій не вдається нічого, окрім того, що було зарані розраховане і продумане”.

Отже, негативно висловлюватись про важливість планування може або людина не досить підготовлена, або людина, що втратила смак до своєї роботи, або ледар, або хвалько, що грає на публіку.

Тепер коротко скажемо про те, що ж являє собою планування як процес, тобто визначимо суть планування.

Планування – це процес обґрунтованого передбачення на певний проміжок часу змісту навчання, досить конкретних завдань, найбільш доцільних засобів, методів, організаційних форм, а також матеріально-технічного забезпечення занять.

Ефективність цього процесу значною мірою залежить від дотримання деяких загальних теоретичних положень, які в спеціальній літературі називають вимогами, а інколи і принципами. Таких загальних положень або вимог декілька: цілеспрямованість, всебічність, конкретність, реальність, простота і наочність. Коротко схарактеризуємо кожну із вимог.

Цілеспрямованість планування. Полягає в чіткому визначенні кінцевої цілі навчально-виховної роботи, а також проміжних (етапних) цілей у вигляді своєрідних моделей, які складаються із певних параметрів, що характеризують:

- зміст і об’єм теоретичних відомостей, якими повинні оволодівати учні на певному рівні (вербальному, на рівні використання отриманих знань стосовно оцінки власного фізичного вдосконалення, на рівні творчого використання);

- кількість рухових дій певної координаційної складності, якими треба оволодіти чи то на рівні навику, чи на рівні уміння вищого порядку;

- тестові та контрольні завдання зі шкалами оцінок для визначення рівня розвитку фізичних якостей;

- перелік інструкторських умінь і навиків.

Систематичність планування. Це забезпечення раціональної послідовності в оволодінні навчальним матеріалом, взаємозв’язку і наступності між окремими ланками навчально-виховного процесу з урахуванням ряду закономірностей: 1.Закономірностей формування рухових умінь і навиків (розподіл навчального матеріалу залежно від етапів навчання); 2.Закономірностей розвитку рухових якостей (робота над якостями в окремому занятті, в системі занять, у віковому аспекті); 3. Закономірностей протікання процесів утоми і відновлення після фізичних навантажень (планування динаміки навантажень в окремому занятті і в окремих фрагментах навчально-виховного процесу); 4. Закономірностей адаптації, як дуже важливої, діалектично суперечливої властивості всього живого (планування різноманітних навантажень за величиною і спрямованістю, різноманітних засобів, методів і методичних прийомів діяльності учнів і педагога).

Всебічність планування. Випливає із необхідності комплексного вирішення освітніх, оздоровчих і виховних завдань і означає підбір і розподіл у часі і просторі відповідних засобів, методів і організаційних форм.

Конкретність планування. Полягає в забезпеченні необхідної деталізації завдань, засобів, методів, матеріально-технічного забезпечення залежно від стану учнів, тривалості часового проміжку, на який розраховане планування.

Максимально конкретно можна планувати процес фізичного виховання лише на короткий термін, який визначається перш за все тим, наскільки правильно педагог зможе оцінити стан учнів і передбачити його зміну під впливом фізичних вправ, середовища та інших факторів. Спроби надмірної конкретизації навчально-виховної роботи на тривалі строки не приводили до успіху. Практично завжди виявлялось, що її зміст не відповідав стану учнів і реальним умовам, які постійно змінюються.

У зв’язку з цим планування на тривалі строки повинне бути лише загальноорієнтованим. Міра ж конкретності, залежно, в першу чергу, від збільшення строків, на які складаються плани, від стану учнів і багатьох інших змінних, має тенденцію до все меншої деталізації. Як же знайти найбільш прийнятну міру в кожному строго визначеному випадку? На це питання точної відповіді не може дати ніхто. Її найкращий варіант повинен віднайти педагог, покладаючись на свої знання, досвід та інтуїцію.

Реальність планування. Суть цієї вимоги зводиться до того, що при визначенні кінцевих і проміжних цілей і конкретизації різних сторін учбово-виховної роботи враховується дійсна можливість її виконання в даних умовах. Реальність планування ґрунтується на тверезій оцінці педагогом власних можливостей, стану учнів, матеріально-технічного оснащення занять і т.п. Вона передбачає також індивідуалізацію процесу фізичного виховання: не можна всім планувати досягнення однієї і тієї ж цілі за однаковий проміжок часу, бо можливості у них різні.

Простота і наочність планування. Ця вимога не є настільки принциповою, як попередні, та все ж також має неабияке значення. Кожний план повинен бути достатньо простим і наочним, особливо коли він призначається для колективного використання. Надто удокладнені записи роблять плани громіздкими і незручними для оперативного використання, особливо коли вони мають текстове оформлення.

Ось чому найчастіше, з урахуванням цієї вимоги, плани мають табличне або графічне оформлення, або ж являють собою раціональне поєднання першого і другого.

2. Загальна характеристика видів планування й основних підходів розподілу навчального матеріалу по чвертях

В спеціальній літературі розрізняють декілька видів планування. В основі розрізнення лежать дві класифікаційні ознаки: кількість робіт, для здійснення яких складаються плани; відрізок часу (термін), на який складаються плани.

За першою класифікаційною ознакою (кількість робіт, для здійснення яких складаються плани) планування поділяється на два різновиди: загальне і часткове.

Загальним називають таке планування, коли плануються дві і більше робіт і оформляються в одному документі. Прикладом загального планування може бути розробка загальнорічного плану з фізичного виховання в загальноосвітній школі. Якщо даний план має табличний вигляд, то оформляється він, як правило, за такою схемою:

№ п/п	Види робіт і їх зміст	Термін вико-нання	Відпові-дальний	Відмітка про вико-нання
І	Навчальна робота 1. Скласти річний план навчально-виховного процесу.	до 5.VІІ..	учителі фізичної культури
	1. Підготувати дидактичний матеріал для домашніх завдань. ... n	до 10.ІХ	-//-
ІІ	Спортивно-масова робота
	1. організувати роботу спортивних секцій: гімнастики для 1-6 ^х, баскетболу – 4-10 ^х, загальної фізичної підготовки – 5-10 ^х, легкої атлетики – 4-10 ^х класів.	до 15.ІХ.	організатор позакласної та поза-шкільної роботи, учителі фізичної культури
	2. практикувати дні здоров’я і спорту. ... n	щоміся-чно	директор школи, класні керівники

і т.д. стосовно всіх інших видів робіт, що практикуються в школі: пропагандистської, господарчої, фізкультурно-оздоровчої, організаційної.

Термін „часткове планування” означає, що передбачення на певний строк завдань, засобів і методів, матеріально-технічного забезпечення і ін. стосується тільки якоїсь однієї роботи. Результатом такого процесу може бути один або ж декілька документів. Так, наприклад, плануючи навчальну роботу, учитель фізичної культури в загальноосвітній школі повинен для кожного класу, з урахуванням його особливостей, скласти такі документи: графік розподілу навчального матеріалу на рік із зазначенням кількості годин за кожним розділом; робочий план реалізації розділів програми на рік чи півріччя, плани-конспекти уроків.

За другою класифікаційною ознакою (термін, на який складаються плани) планування поділяється на три різновиди: перспективне, поточне, оперативне.

Якщо плани складаються на декілька років, то такий процес називають перспективним плануванням. Прикладом перспективного планування є складання програми з фізичної культури для учнів загальноосвітнього навчального закладу. Велике поширення даний вид планування має в спортивній практиці, де доводиться планувати роботу в циклах міжолімпійської підготовки і в інших, тривалістю в декілька років, часових проміжках між відповідальними змаганнями, на етапах багаторічної підготовки спортсменів.

Якщо плани складаються на термін тривалістю в один рік і менше, аж до серії занять включно, то в такому випадку будемо мати поточне планування. Для загальноосвітньої школи це буде планування на рік, на чверть і на серію уроків, а для спортивної практики – на макроцикл, мезоцикл, мікроцикл, тренувальний день (якщо в його рамках здійснюється 2-3 тренувальних заняття).

І, нарешті, оперативним називають таке планування, коли плани складаються на одне заняття.

Тепер зупинимося на основних підходах розподілу навчального матеріалу за чвертями. Методика цього процесу (розподілу) ідентична для всіх чотирьох чвертей, а тому й основні методичні підходи будуть стосуватися всіх чотирьох випадків. Таких підходів два: розподіл навчального матеріалу за темами і за всіма різновидами вправ, що будуть використовуватися в цій чверті.

Та перш ніж характеризувати названі підходи, додатково внесемо ясність у розуміння того, що таке тема.

У теоретичному навчальному матеріалі (як, до речі, і в будь-якому матеріалі), для більш успішного оволодіння ним, практикується поділ його на порції. При цьому слід пам’ятати, що дроблення матеріалу не повинне переходити межі, за якою втрачається смисл його вивчення. Порція повинна бути настільки малою і водночас настільки великою, щоб у її межах зберігалась специфіка інформації, що вивчається, а також бути відносно завершеною і логічно цілісною. Якщо вона є такою, тоді її можна назвати темою.

Коли ж мова заходить про практичний матеріал, призначений для вирішення завдань фізичної освіти, то тут відносно завершеною і логічно цілісною його порцією, тобто темою, є конкретна рухова дія, а точніше, фізична вправа, яка має бути освоєна щонайменше до рівня навику, а в ідеальному варіанті – до рівня уміння вищого порядку.

Стосовно теоретичного матеріалу тема являє собою сукупність понять, засвоєння яких забезпечується роботою інтелекту, а стосовно практичного – вона являє собою сукупність нервово-м’язових уявлень про основні опорні точки (провідні фази) фізичної вправи, формування яких забезпечується роботою фізичного розуму, основні механізми діяльності якого розкриті в класичній роботі М.О.Бернштейна “Про побудову рухів”.

При розподілі навчального матеріалу за темами вибирають усі вправи-теми, які будуть вивчати в даній чверті, і конкретизуються в освітніх завданнях, що формулюються за правилами, викладеними в другому підрозділі п’ятнадцятого розділу підручника. Також підбирають вправи-теми, що були освоєні раніше, і в даній чверті будуть повторюватися, і теми із теоретичного матеріалу, передбаченого на дану чверть (як для вивчення, так і для повторення).

Все це впорядковується в табличному вигляді. Таблиця може мати таку форму:

№ п/п	Теми, призначені для вивчення і повторення	Уроки
					...	n-1	n
І	Теми теоретичного матеріалу: 1. 2. ... n	+	+ +	+ +	+	+		+	+
ІІ	Теми практичного матеріалу і завдання для них: 1. (назва теми). а) б) завдання до теми в) ... і т.д.	+	+ +	+ + +	+ +	+ +

Як бачимо, в лівій частині таблиці в колонку розписують всі теми теоретичного матеріалу і всі вправи-теми із завданнями до них, які будуть опрацьовуватись в даній чверті. Тоді за допомогою певних знаків (хрестиків, кружечків і т.д.) роблять помітки, на яких уроках теоретичні теми і завдання до практичних тем будуть опановуватись.

Та в фізичному вихованні, як зазначено в другому підрозділі чотирнадцятого розділу підручника, прослідковується така цікава особливість: темами навчання з точки зору моторики є фізичні вправи і засобами опанування цими темами є знову ж таки фізичні вправи. Їх називають підвідними вправами. І відмінність їх від вправ-тем полягає в тому, що рівень засвоєння їх обмежується руховим умінням. Та вправи-засоби не обмежені лише підвідними вправами. Є вправи-засоби, які використовують для організації учнів (створення установки на роботу); для втягування організму в роботу (для підготовки його для вирішення головних завдань, запланованих на основну частину уроку); для підвищення енергопотенціалу організму через розвиток таких фізичних якостей, як сила, прудкість, витривалість, гнучкість; для переведення організму на доробочий рівень функціонування в заключній частині уроку.

Отже, виходячи з того, що вправ-засобів дуже багато, що вони поліфункціональні, що за їх допомогою в поєднанні з навчанням вирішуються й інші важливі в процесі фізичного вдосконалення завдання, існує і названий вище другий підхід розподілу практичного матеріалу – за всіма різновидами вправ, що будуть використовуватись в тій чи іншій чверті. Здійснюється він за такою ж схемою як і в попередньому випадку. Тепер у лівій частині таблиці в колонку розписують усі вправи, включаючи і вправи-теми, але без конкретизації їх у завданнях. Також, щоб не перевантажувати четвертний план надмірною його деталізацією, називаються, як правило, не самі вправи-засоби, а їх групи. Наприклад: стройові вправи; загальнорозвиваючі вправи без предметів, із набивними м’ячами, зі скакалками; рухливі ігри з елементами легкої атлетики, гімнастики і т.д. Хоча можуть, звичайно, називатися і конкретні вправи, наприклад: повільний біг до 5 хв., крос 600-800 м без урахування часу і т.д.

Отже, ми схарактеризували два суттєво різні (певною мірою полярні) підходи до складання четвертних планів. Логіка підказує, що в реальній дійсності їх треба поєднувати, і в кожному конкретному випадку, виходячи із міркувань доцільності, зміщуватись у бік тієї чи іншої полярності. Насправді так це й роблять.

Для ілюстрації цього скористаємося фрагментами четвертного плану, запропонованого С. Цвеком[41], дещо модифікуючи його.

 

№ п/п

Навчальний матеріал програми

№ уроків

І

Теоретичні відомості: а) правила безпеки під час виконання легкоатлетичних та ігрових вправ на спортивному майданчику і вдома; б) дотримання рухового режиму.

пн

пз

пп

пп

пп

пп

пп

пп

пп

п

п

п

п

п

п

п

п

п

ІІ

Практичний матеріал: 1. стройові вправи (із попе-реднього класу).

п

п

п

п

п

п

п

п

п

п

п

п

п

п

п

п

п

п

№ п/п

Навчальний матеріал програми

№ уроків

2.загальнорозви-ваючі вправи а) без предметів б) зі скакалкою в) з набивним м’ячем

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

3. Легка атлетика а) матеріал попе-реднього класу б) біг на 60 м (стартовий розгін) в) біг на 1500 м г) стрибки у дов-жину з розбігу

п

п   н

п   з

п   п   н

п   п   з

п   п   п

п   п   п

п   о   п

п   п

п   о

п

п     +

п

п

п     +

п     о

п

п

4. Вправи для розвитку бист-ротно-силових якостей а) багаторазові стрибки через скакалку б) метання набивного м’яча (1-2 кг) в) рухливі ігри з елементами гандболу г) естафети і т.д.

+   +

+   +

+     +

+

+

+

+

+

+

+

+   +

+

+

+   +

+   +

+   +

Умовні позначення: Н – навчити; З – закріпити; П – повторити; О – складання на оцінку.

 

Із цих фрагментів видно, що поєднання обох підходів досягають тим, що вправи-теми хоч і розшифровуються в освітніх завданнях, та ця розшифровка тільки орієнтовна. Завдання визначаються лише початковими буквами дієслів, які використовуються при їх формулюванні (Н, З, П, О). Роблять це для того, щоб четвертний план був більш компактний, не перевантажений деталями.

3. Етапи і напрямки планування роботи з фізичного виховання

Узагальнюючи інформацію, що стосується планування роботи з фізичного виховання в загальноосвітніх навчальних закладах, і яка викладена в цьому і в попередньому розділах, приходимо до висновку, що цей процес розпадається на ряд відносно самостійних напрямків: планування всієї роботи, планування навчальної роботи, планування фізкультурно-оздоровчих заходів у режимі дня, планування фізкультурно-масової і спортивної роботи.

Та, незважаючи на множинність напрямків планування, процедура отримання результатів (відповідних документів) у межах кожного із них приблизно одна й та ж. Мислительні операції розгортаються за ідентичною схемою – від загального до конкретного. Спочатку передбачають розгортання подій у віддаленій перспективі і видно їх лише в загальних рисах, далі, у міру наближення до часу, в якому перебуває плануючий, бачення деталізується (створюються поточні плани) і, нарешті, в оперативних планах бачення стає максимально конкретним. Звичайно, залежно від того, настільки далеко в майбутнє зазирає плануючий, планування може починатися зі створення перспективних планів, чи воно буде усіченим, тобто розпочинатися творенням поточних планів, та розгортання розумових операцій буде одним і тим же – від загального до конкретного.

Якщо хтось не погоджується з таким твердженням, то нехай спробують, скажімо, планування навчальної роботи на рік розпочати із написання конспектів уроку. Дуже швидко вони переконаються, що без передбачення більш загальних моментів (визначення кількості годин на кожний розділ програми, послідовність проходження розділів програми, види вправ, що будуть використані при проходженні кожного розділу і т.д.) робота заходить у безвихідь.

Все тільки що сказане в цьому підрозділі, з метою кращого сприйняття, представимо у вигляді структурно-логічної схеми.

Таблиця 9.

Структурно-логічна схема етапів і напрямків планування роботи з фізичного виховання в загальноосвітніх навчальних закладах

Етапи планування		Напрямки планування
на ряд років		планування всієї роботи
на рік		планування навчальної роботи
на чверть		планування фізкультурно-оздоровчих заходів в режимі дня
на одне заняття		планування фізкультурно-масової і спортивної роботи

 

4. Документи планування навчальної роботи з предмета “фізична культура”

Результати планування навчальної роботи з предмета “фізична культура” відбиваються в цілому ряді документів, а саме: навчальний план, програма, план роботи на рік, план роботи на навчальну чверть, план-конспект уроку.

Навчальний план. Є державним документом, яким керуються не тільки загальноосвітні, а й спеціальні середні і вищі навчальні заклади, де фізичну культуру як обов’язковий предмет включено в систему інших дисциплін.

Навчальні плани розробляють і затверджують вищестоячі органи управління на багато років наперед. У них визначається: число годин, відведене на фізичну культуру на весь період навчання, порядок реалізації цих годин за роками навчання, строки заліків і екзаменів.

Програма. Розробляють і затверджують вищестоячі органи управління на основі навчального плану відповідно до встановленої там кількості годин.

Учбова програма – документ, що визначає зміст і об’єм знань і умінь, що підлягають опануванню, а також рівень розвитку фізичних якостей, якого повинні досягти учні.

Але разом з цим це і план, оскільки тут має місце деякий розподіл навчального матеріалу в часі.

План роботи на рік. Розробляє, як і всі інші документи (план роботи на навчальну чверть, план-конспект уроку), учитель фізичної культури на основі програми. В даному випадку конкретні вправи чи групи вправ ще не беруть до уваги. Увагу концентрують на розділах програми. Визначають кількість годин на кожний розділ з подальшим розподілом за чвертями. Все це вкупі оформляється у вигляді таблиці.

Пояснимо процедуру планування навчальної роботи на рік на прикладі. Припустимо, що в класі, де доведеться працювати плануючому, будуть опрацьовувати такі розділи програми: теоретичні відомості, гімнастика, легка атлетика, спортивні ігри, кросова та лижна підготовка, комплексний тест оцінки стану фізичної підготовленості. Далі припустимо, що на тиждень буде проводитись два уроки, а за рік це складе 68 уроків. За чвертями (враховуючи їх тривалість) ці години розподіляться (починаючи з першої) так: 18, 14, 20, 16. Тепер 68 годин річних треба розподілити за п’ятьма розділами програми. Розділів виходить п’ять, бо не враховується розділ теоретичних відомостей, які оголошують по ходу вирішення завдань уроків, і окремого часу на них не виділяють.

Припустимо знову, що учитель розподілив години так: гімнастика – 13, легка атлетика – 17, спортивні ігри – 13, кросова та лижна підготовка – 13, комплексний тест оцінки стану фізичної підготовленості – 12.

Тепер години кожного розділу треба розподілити за чвертями так, щоб у підсумку все точно збігалося з кількістю уроків, що плануються в кожній із них.

Щоб без особливого напруження виконати цю останню процедуру, треба зарані приготувати спеціальну матрицю (див. табл. 10) у вигляді сітки, в якій проставити цифри лише в нижньому ряду вічок, і напроти розділу “теоретичні відомості” через всі чотири вічка записати “В процесі уроків”. Після цього проставити відповідні цифри в крайній правій колонці вічок під заголовком “Кількість годин на рік”. Цим самим будуть створені всі умови для виконання останньої, найбільш трудомісткої операції – розподілу годин, визначених на кожний розділ, за чвертями.

Таблиця 10.

Приклад розподілу навчального матеріалу програми на рік

Види навчального матеріалу	Ч В Е Р Т І	Кіль-кість годин на рік
І	ІІ	ІІІ	ІV
Теоретичні відомості	В процесі уроків
Гімнастика
Легка атлетика
Спортивні ігри
Кросова та лижна підготовка
Комплексний тест оцінки стану фізичної підготовленості
Кількість годин за чвертями

План роботи на навчальну чверть. Розробляється на основі програми і плану роботи на рік. Останній виступає своєрідним покажчиком того, які розділи програми і в якому об’ємі будуть вивчатися в кожній чверті. Тут увага плануючого концентрується уже на фізичних вправах і їх окремих групах, включаючи і вправи-теми, і вправи-засоби, а також на конкретних темах, що стосуються теоретичного матеріалу.

Методика розподілу навчального матеріалу на чверть описана вище, в попередньому підрозділі цього розділу. Тут ми акцентуємо увагу лише на одному суттєвому нюансі.

Звернемо для прикладу увагу на таблицю 10, на практичний навчальний матеріал, що буде вивчатися в першій чверті. Він складається із двох блоків: легка атлетика і спортивні ігри, які подаються роздільно. Так само роздільно можна розподіляти матеріал і по урок