Склад і взаємозв'язок елементів організації

О

рганізація в менеджменті розглядається як відкрита система, і пере­думови її успіху слід виявляти у зовнішньому середовищі, оперативно адаптуючи та оптимізуючи мікросередовище. Операційна функція будь-якої організації є однією з основних. Вона має важливі і складні зв'язки з іншими функціями організації. Для оптимізації діяльності необхідно забезпечити ефек­тивне управління цими зв'язками (рис. 15.4).

Однією з найскладніших проблем, що виникають при визначенні органі­зації як об'єкта управління, є формування елементів, сукупність та взаємодія яких створюють об'єктивні передумови для визначення мети, з одного боку, і для вибору оптимальної стратегії — з іншого боку. Цілком недостатньо, на­приклад, вважати елементами організації фонди і персонал. Якщо спробувати конкретизувати ці елементи, наприклад, за видами (моделями) обладнання або за професійними ознаками персоналу (спеціальностями, кваліфікацією), то це не дозволить висунути адекватні до стану зовнішнього середовища стра­тегічні завдання і оцінити готовність фірми до їх досягнення. Отже, ці елементи необхідно доповнити набором відповідних інформаційних об'єктів зовнішнього та внутрішнього (з точки зору організації) характеру.

Основні елементи організації, які потребують уваги керівництва, подані на рис. 15.5.

До складу будь-якої організації належать ресурси, які можна класифіку­вати так:

S технічні ресурси (особливості виробничого обладнання, основних і до­поміжних матеріалів тощо);

 

360

361

Розділ V

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА

Тема 15

ПРОЦЕС СТВОРЕННЯ ОПЕРАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ

 

•/ технологічні ресурси (динамічність методів технології, наявність кон-курентноздатних ідей, наукові заділи);

•/ кадрові ресурси (кваліфікаційний, демографічний склад персоналу, його здатність адаптуватися до зміни завдань організації);

S просторові ресурси (характер виробничих приміщень, території під­приємства, комунікацій, можливість розширення);

S ресурси організаційної структури управління (характер та гнучкість керуючої системи, швидкість проходження керуючих впливів тощо);

S інформаційні ресурси (характер інформації про саму організацію та зовнішнє середовище, можливість її поповнення та підвищення досто­вірності);

■S фінансові ресурси (стан активів, ліквідність тощо).

У результаті взаємодії всіх згаданих ресурсів досягається ефект синергії, тобто виникають нові властивості, якими кожен окремий вид ресурсів не володіє. Наприклад, неможливо вивести на потрібний сегмент ринку товар, який відповідає його вимогам, не маючи ресурсів усіх видів: можливостей обладнання, можливостей технології, кваліфікаційних можливостей персо­налу тощо. І навпаки, кожний окремий ресурс не може повністю розкритися без зв'язку з іншими ресурсами: можливості верстатів не можуть бути реа­лізовані без відповідної кваліфікації робітників, без використання відповідних основних та допоміжних матеріалів, без потрібних характеристик виробни­чих приміщень.

Отже, основоположним принципом виділення елементів організації є оцін­ка можливостей досягнення нею стратегічних завдань, що з'являються при використанні даного елемента системи. Іншими словами, елементами системи повинні визнаватися не матеріальні засоби виробництва, предмети праці або певні категорії персоналу, а ті можливості досягнення стратегічних завдань, що відкриваються при використанні цих засобів, предметів і категорій.

РОЗРОБЛЕННЯ ПРОДУКТУ (ПОСЛУГ)

Д

ля забезпечення успіху на ринку фірма повинна створити конкурен-тноздатний виріб. З цією метою в межах розробленої стратегії поєд­нуються різні ресурси для виробництва конкурентноздатного продукту за вартістю, якістю та іншими атрибутами відносно аналогічних товарів і товарів-замінників.

Розроблення продукту охоплює всі стадії, що трансформують концепцію в реальний продукт.

Розглянемо еволюцію основних підходів до управління розробками: І. Ставка на технологію. Після ІІ-ої світової війни технологія зайняла важливе і почесне місце, що було викликане її грандіозними досягненнями. Фірми прагнули розробляти продукти на базі нових технологій шляхом ство­рення крупних лабораторій, які часто розташовувалися далеко від головних контор. Але створені лабораторії не завжди отримували необхідні і достатньо

362

конкретні орієнтири. Взаємодія між вченими, з одного боку, і працівниками збуту та виробничих підрозділів, з іншого, була незадовільною. Кошти конт­ролювалися недостатньо, а результати досліджень часто не контролювалися взагалі, оскільки директор лабораторії, як правило, підкорявся безпосередньо головному управляючому корпорації. Отже, ув'язування загальної технічної лінії та комерційної політики фірми було слабким.

2. Ставка на маркетинг. В кінці 50-х років ставало все очевиднішим, що надії на легкі прибутки не здійсняться. Настала епоха маркетингу, яка принесла новий підхід до управління технологією. Політику почав диктувати ринок, а не технологія. В результаті зв'язок між керівництвом компаній та науково-дослідними підрозділами почав слабшати. Витрати на технологію стали частиною загального кошторису або навіть кошторису маркетингу. Керівник науково-дослідного підрозділу опинився в організаційній ієрархії на більш низь­кому щаблі, а ділова команда, що приймала найважливіші рішення, нерідко обходилася без його участі.

Кількість нових товарів, що отримали визнання споживачів, в той період різко зросла. Але прибутки, на жаль, зростали не так швидко, як передбачало­ся. Це пояснюється тим, що усі компанії робили одне і те ж, ще не усвідомив­ши, що нужди споживачів слід задовольняти унікальним способом, не піддаючи себе загрозі з боку конкурентів. У цій ситуації значна кількість фірм шукала вихід у диверсифікації.

3. Збалансований підхід до технолога та маркетингу. Передові компанії усвідомлювали, що проблема не в самій технології, а в управлінні техніч­ною політикою. Керівництво цих компаній зрозуміло, що не слід робити вибір "або/або": технологія чи маркетинг. Необхідно задовольняти запити спожива­чів, отримуючи переваги у конкурентній боротьбі на основі нових та ефектив­них технологій. Так настав третій період, коли технологію використовують в якості засобу отримання і збереження переваг у конкурентній боротьбі. Ре­зультати наукових досліджень підтвердили обгрунтованість даного підходу.

Для задоволення вимог ринку фірма повинна розглянути та оцінити від­носну вагу наступних критеріїв проектування виробу^:

1. Вартість.

2. Економічність експлуатації.

3. Якість, в т.ч. міцність, термін служби, надійність в експлуатації.

4. Потужність.

5. Вимоги до обслуговування, його простота.

6. Універсальність використання.

7. Безпека експлуатації.

8. Елементи розкошу тощо.

Мескон MX, Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. — М.: Дело, 1992. — С. 606.

36Я

Розділ V

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕТЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА

Тема 15

ПРОЦЕС СТВОРЕННЯ ОПЕРАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ

 

Для отримання необхідних характеристик виробу фірма повинна зробити вибір у таких сферах:

/. Розмір та форма виробу.

2. Матеріали.

3. Співвідношення стандартних та специфічних елементів.

4. Податкові компоненти для підвищення надійності.

5. Елементи безпеки.

Зрозуміло, що між критеріями проектування та можливими варіантами вибору існують певні компроміси.

Кожний виріб стає товаром лише на ринку і має свій життєвий цикл, який складається з окремих стадій. Життєві цикли деяких товарів зовсім короткі, ін­ших — довгі. Стадія життєвого циклу суттєво впливає на вибір та коректу­вання стратегії діяльності і, в свою чергу, на способи та процедури розробки та вдосконалення виробу. Так, на стадії росту домінуючими є стратегічні захо­ди, пов'язані з реалізацією в продукті нових технічних принципів; на стадії зрілості — розробки окремих модифікацій виробу; на стадії насичення — ско­рочення виробничих витрат; на стадії спаду — використання можливостей існуючої інфраструктури, скорочення експлуатаційних витрат. Стадії розробки та вдосконалення виробу представлені на рис. 15.6.

На операційному рівні проектування виробу фокусується на впровадженні процедур та методів, які підвищують ефективність операцій. Наприклад, стан­дартизація в процесі створення продукту допомагає підвищити ефективність шляхом скорочення кількості компонентів, а також обсягу робіт і часу, не­обхідного для комплектування виробу.

Розроблений продукт повинен бути детально проаналізований та оцінений, причому оцінка конструкції виробу на може обмежитися одним показником, наприклад, зменшенням ваги, зниженням трудомісткості або собівартості про­дукції тощо.

Основними вимогами до якості нового виробу є:

■S забезпечення високого технічного рівня на всіх стадіях розробки,

■S перевірка виробу на патентоспроможність та патентну чистоту,

S забезпечення високих ергономічних характеристик,

•Ґ врахування естетичних вимог;

•/ конструктивна послідовність тощо.

Економічна оцінка конструкції виробу включає таку систему показників: ■S зменшення собівартості виробу;

* скорочення витрат на експлуатацію; ■/ підвищення експлуатаційної готовності;

364

S зменшення габаритів та ваги;

•/ простота обслуговування;

•S зменшення кількості обслуговуючого персоналу.

Підготовка товару до виходу на ринок полягає у вивченні реакції покупців на новий товар, визначенні для нього орієнтовної ємності ринку. Форми та методи тестування ринку залежать від інвестицій на новий товар, ступеня ризику його впровадження на ринок, величини запланованих маркетингових витрат. Тестування має свої межі (терміни), оскільки затримка на цій стадії може привести до поразки в конкурентній боротьбі. Тестування ринку до­помагає прогнозувати майбутній продаж, розробляти альтернативні плани маркетингу, виявляти недоліки нового товару. Після отримання позитивної інформації за результатами тестування приймають рішення про виробниц­тво нового товару і появу його на ринку.

Окремо зупинимося на особливостях створення операційних систем у сфері послуг. Слід відзначити, що в сучасних умовах господарювання в Україні

365

Розділ V

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА

Тема 1 5

ПРОЦЕС СТВОРЕННЯ ОПЕРАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ

 

проектування операційних систем зазначеної сфери не відповідає сучасним вимогам ринку, не враховує майбутніх структурних змін в економіці та не ви­користовує досягнень сучасної економічної науки. Традиційні методи, схеми, процедури, що реалізуються при проектуванні операційних систем у сферах виробництва, не можуть повною мірою використовуватися при проектуванні операційних систем сфери послуг. Це обумовлюється рядом особливостей сфери послуг, які ускладнюють проектування:

/. Високий рівень взаємодії з клієнтом (більшість персоналу банку, лікарні

контактує з клієнтом на відміну від персоналу промислового підприємства). 2. Необхідність індивідуалізації послуг (виконання індивідуальних замовлень).

В ринковій економіці ці важливі особливості формують специфіку проек­тування операційних систем сфери послуг, яка проявляється у наступному:

■S розташування організації визначається, в основному, розташуванням клі­єнта (а в промисловому виробництві оцінюються альтернативні варіанти стосовно розташування споживачів, сировини, енергії, робочої сили тощо);

S високий рівень диференціації послуг, що приводить до створення великої кількості ринкових ніш та збереження конкуруючими організаціями своєї клієнтури;

■S потреба клієнтів у відносно невеликих обсягах послуг,

•Ґ низькі бар'єри вступу;

•/ визначення потужності (пропускної спроможності) за піковим попитом;

■S залежність календарного планування діяльності від поведінки споживачів (клієнтів);

■S проблематичність (а часто і неможливість) створення запасів продукту в періоди низького попиту для їх використання в періоди максимального попиту;

•/ складність виявлення параметрів якості та розробки методів їх оцінки, •/ необхідність володіння персоналом добрими навичками роботи з клієнту­рою (в зв'язку з цим актуальним є питання набору та відбору кадрів, роз­витку персоналу);

S наявність проблем щодо виміру ефективності роботи персоналу (падіння попиту може спричинити зниження продуктивності організації, а це не завжди є наслідком поганої роботи конкретного працівника);

•/ часте поєднання маркетингової та операційної функцій;

•/ наявність ряду місцевих регуляторів, які роблять кожний регіон по-своєму унікальним.

Проектування операційних систем з врахуванням розглянутих особли­востей дозволить забезпечити ефективне їх функціонування на протязі три­валого періоду за умови постійного коригування цілей та завдань організації виходячи з умов зовнішнього середовища.

366

ПРОЕКТУВАННЯ ВИРОБНИЧОГО ПРОЦЕСУ (ПРОЦЕСУ НАДАННЯ ПОСЛУГ)

К

оли виріб спроектований, необхідно визначити етапи та процедури йо­го виробництва. Як і при проектуванні виробу, розробник повинен роз­глянути відносну значимість наступних критеріїв проектування:

/. Виробнича потужність.

2. Економічна ефективність.

3. Гнучкість виробничої системи.

4. Продуктивність.

5. Надійність.

6. Ремонтопридатність.

7. Стандартизація та стабільність результатів.

8. Безпека та промислова санітарія.

9. Задоволення життєвих потреб персоналу.

Для забезпечення потрібних характеристик процесу розробник повинен здійснити вибір варіантів у таких галузях:

/. Тип переробної системи (дрібносерійне виробництво, масове виробництво, неперервний процес, проектна система, комбінація перерахованих ва­ріантів).

2. Власне виробництво чи придбання деяких комплектуючих виробів.

3. Виконання деяких завдань власними засобами або передача їх субпідряд­никам.

4. Методи переробки.

5. Рівень механізації та автоматизації.

6. Рівень спеціалізації праці.

Наступний крок у створенні операційної системи передбачає прийняття рішен­ня щодо розміру виробничих підрозділів, їх місцезнаходження та проектуван­ня матеріально-технічних об'єктів. Матеріально-технічні об'єкти (Facilities) — це досить широкий термін, який включає заводи, фабрики, магазини, інші заклади.

Рішення про кількість та продуктивність матеріально-технічних об'єктів визначається факторами маркетингу та ефективності.

Для визначення особливостей організації виробництва встановлені єдині характеристики типів виробництва (операційних систем).

Тип виробництва — це класифікаційна категорія виробництва, яка ви­діляється за ознаками широти номенклатури, регулярності, стабільності та об'єму виробництва.

При індивідуальному шипі виробництва випуск продукції здійснюється окремими замовленнями, в одиничних кількостях.

При серійному виробництві продукція виготовляється партіями, серіями.

367

Розділ V

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕТЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА

Тема 1 5

ПРОЦЕС СТВОРЕННЯ ОПЕРАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ

 

Операція. Операційна функція. Операційна система. Операційні підсистеми: S переробна; S забезпечення; •/ планування і контролю. Операційний менеджмент. Продуктивність. Дієвість. Економічність. Ринкова вартість.

Масове виробництво характеризується виробництвом обмеженого числа видів продукції у великих кількостях.

Для зручності розгляду питання доцільно виділити два рівні рішень про розташування підприємства: макро- та мікрорівень. Основні чинники, що розглядаються на макрорівні:

/. Демографічні та економічні чинники, які впливають на розмір та роз­виток основних ринків збуту продукції.

2. Джерела та транспортні витрати по доставці матеріалів, необхідних для функціонування операційної системи.

3. Кількість та якість трудових ресурсів.

4. Наявність достатньої кількості енергії та води.

5. Політична стабільність.

6. Податкова політика та стимулювання економічного розвитку.

7. Питання захисту навколишнього середовища.

8. Вартість земельної ділянки та будівництва.

9. Умови проживання (клімат, культура, злочинність, медичне обслугову­вання тощо).

До найважливіших чинників на мікрорівні належать:

/. Обмежувальні норми на розвиток промислової зони, сумісність із сусідніми об'єктами.

2. Об'єм транспортних перевезень у клієнтів.

3. Наявність та вартість енергопостачання та інших послуг.

4. Близькість до житлових масивів та інших об'єктів, необхідних для персоналу.

5. Місцезнаходження конкурентів, підприємств роздрібної торгівлі тощо.

Для багатьох підприємств при вирішенні питання про місце розташування домінуючим може виявитися який-небудь один чинник.

Наступний крок після визначення потужності та місця розташування під­приємства при створенні операційної системи — проектування самого під­приємства. Це завдання зводиться до визначення конфігурації підприємства, тобто розміру і форми побудови та розташування виробничих ресурсів все­редині нього, формування виробничої структури, організації виробничого про­цесу в часі (розрахунки тривалості виробничого циклу тощо).

Розробка технологічного процесу здійснюється в межах технологічної під­готовки виробництва, під якою розуміють сукупність взаємозв'язаних проце­сів, що забезпечують технологічну готовність підприємства до виробництва продукції заданого рівня якості при встановлених термінах, об'ємах випуску і витратах.

Питання

для самоконтролю:

1. Навіщо на підприємстві створюється та функціонує операційна система?

2. Що означає термін «операційний менеджмент»?

3. З яких елементів та підсистем складається операційна система?

4. Як і за допомогою яких показників можна визначити про­дуктивність підприємства (організації)?

5. Дайте характеристику циклу продуктивності.

6. Що розуміють під конкурентоспроможністю?

7. Якими методами забезпечується конкурентноздатність?

8. Розкажіть про склад і взаємозв'язок основних елементів організації.

9. Розкажіть про стадії розроблення та проектування виробу (продукту).

10. Які Ви знаєте критерії проектування?

Нові категорії та поняття