Капітал, ризик, структура капіталу і ефективність його використання

Базова структура капіталу — це співвідношення між позиковим і власним капіталом (тобто плече фінансового важеля), з яким компанія планує нарощувати капітал. Базова структура залежно від зміни умов з часом може змінюватись.

Задача

Припустімо, що базова структура капіталу " АТ "2" складається з 40% позикового капіталу та 60% власного. Ціна власного капіталу (нерозподілений прибуток і раніше випущені акції) дорівнює 15%, а ціна простих акцій нового випуску — 16,8%. Ціна позик дорівнює 10%.

Податок на прибуток — 30%.

Розв'язок.

У разі використання нерозподіленого прибутку WАСС дорівнює 11,8%:

Протягом планового періоду корпорація прогнозує одержати 420 тис. дол. чистого прибутку. Якщо весь цей прибуток спрямувати на інвестиції і дотримуватись базової структури капіталу, то бюджет капіталовкладень фірми становитиме 700 тис. дол., що складається з 420 тис. дол. прибутку та 280 тис. дол. додаткових позик: 420: 0,6 = 700 тис. дол. 700 — 420 = 280 тис. дол. — додаткові позики.

З цього бюджету АТ зможе повністю профінансувати проекти А, В і частково проект С.

 

 

Вкладення капіталу

У процесі вкладання капіталу в корпоративні
папери беруть участь дві сторони — інвестор і емітент. Інвестор розраховує на отримання необхідної ставки прибутку, що його повинен принести вкладений капітал і, відповідно, скільки варто заплатити за певний цінний папір, тобто яка розрахункова (теоретична) ціна цього папера (РТО- Розрахункові ціни, що їх визначають за допомогою різних моделей, зокрема САРМ та АРТ, — це, як уже зазначалося в розділі, внутрішні ціни. На конкретний період часу вони можуть відрізнятися від реальних ринкових цін. Тут інвестор і виявляє "недооцінені" акції (ринкова ціна їх нижча, ніж за розрахунком) — такі акції слід купувати, та "переоцінені" акції (ринкова ціна вища за розрахункову) —їх треба продавати.

Задача

Акції з =1,2 продаються за 50 дол. кожна. Поточний дивіденд становить 2,5 дол. Компанія-емітент розвивається стабільно, і передбачається, що через рік акція коштуватиме 54 дол. Безпечна ставка Щ = 7%, середня ринкова ставка Кт = 14%. Яка очікувана та необхідна ставка доходу за цими акціями; чи варто їх купувати?

Розв'язок.

Розрахуємо очікувану ставку доходу за формулою (4.35):

Необхідну ставку доходу розрахуємо за формулою (4.44):

 

 

Тобто необхідна ставка більша від очікуваної, акція переоцінена, за 50 дол. Її купувати не варто

Ризик і структура капіталу

Основною проблемою оптимізації структури капіталу є визначення співвідношення між позиковими і власними джерелами фінансування. Якщо кошти вигідніше брати в борг, то необхідно з'ясувати, до якої межі можна підви­щувати це співвідношення, не ризикуючи погіршити пла­тоспроможність корпорації.

Фінансовий важіль (леверидж —leverage) — показник, пов'язаний із управлінням структурою капіталу корпорації, з визначенням обсягів позикового капіталу. Визначають плече, ефект та рівень фінансового важеля.

Плече фінансового важеля — це співвідношення між позиковим і власним капіталом фірми (ПК: ВК).

Ефект фінансового важеля{ЕФВ) — це приріст рентабельності власного капіталу порівняно із загальною рентабельністю капіталу корпорації, що виникає завдяки використанню позик.

Ефект фінансового важеля (ЕФВ) визначають за формулою:

 

 

де ПК: ВК — плече фінансового важеля;

Р_а — рентабельність активів (відношення прибутку фірми до суми активів), %;

r — відсоткова ставка за користування позикою, %;

П_пр. — ставка податку на прибуток.

ЕФВ показує, на скільки відсотків рентабельність власного (акціонерного) капіталу перевищує загальну рентабельність всього капіталу корпорації.

У цьому разі для розрахунку рентабельності активів береться прибуток до сплати відсотків за позики і податків, тобто ЕВІТ (Earning befor intrest and taxes ) а для розрахyнку рентабельності власного" (акціонерного) капіталу беруть чистий прибуток (.ЕР5). Щоб з'ясувати, наскільки рентабельність власного (акціонерного) капіталу перевищує рентабельність всього капіталу є множник (1 - П_пр) для врахування впливу податку на прибуток.

Що більший податок на прибуток, то менший приріст рентабельності власного капіталу за чистим прибутком. Якщо ставка податку становить 30%, то П_пр = 0,3.

Перевага фінансового важеля полягає в можливості використовувати капітал, який взято в борг під фіксований відсоток, для інвестицій, які приносять вищий прибуток, ніж сплачені відсотки. Різниця означатиме приріст прибутку акціонерів, які володіють простими акціями.

Цей приріст буде тим більший, чим "довше" плече важеля, тобто більше співвідношення ПК: ВК і більша різниця між рентабельністю всього капіталу і ставкою позичкового відсотка. Тому компанія може підвищувати борг доти, доки кредитори згодні давати позики і в такий спосіб збільшувати дохід на одну просту акцію (ЕРS). Однак фінансовий важіль може мати і зворотний ефект, що одразу ж з'ясується, якщо прибуток компанії стане нижчим від ціни позикового капіталу. Тоді сплачені відсотки зведуть нанівець прибуток акціонерів.

Розглянемо, як виявляється ЕФВ при різних показниках рентабельності активів компанії, плеча фінансового важеля і однаковій відсотковій ставці за користування позикою

Задача

Розрахувати рентабельність власного капіталу (Р_вк) і ЕФВ, якщо відсоткова ставка за кредит — 10%, рентабельність активів становить 20% (1-й варіант), 12% (2-й), 8% (3-й). Частка боргу змінюється від 25% до 75%.

1. Рентабельність активів 20%:

а) частка боргу — 25%:

б) частка боргу — 50%:

в) частка боргу — 75%:

2. Рентабельність активів 12%:

а) частка боргу — 25%:

б) частка боргу — 50%:

в) частка боргу – 75%:

3.Рентабельність капіталу — 8%;

а) частка боргу — 25%:

б) частка боргу — 50%:

в) частка боргу — 75%: