Тема 8. Емісійна політика корпорації

Мета:

засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань з емісійної політики

 

План вивчення теми

 

1. Випуск цінних паперів та методи їх оцінки.

2. Ціни та розміщення акцій.

 

Методичні рекомендації

Емісійні політика обмежена тільки питанням випуску акцій як основного джерела формування статутного капіталу АТ на фондовому ринку. Емісія корпоративних облігацій відноситься до управління залученим капіталом.

При здійсненні емісійної політики використовуються такі методи оцінки акцій:

1. Оцінка акцій з постійними дивідендами:

(23)

 

де D - річний дивіденд;

- ставка доходів акцій

 

2. Оцінка акцій з непостійним приростом дивідендів

(24)

де - сподіваний щорічний дивіденд

 

На практиці використовується ставка дивіденду () і визначається за такою формулою:

(25)

де D- величина дивідендів

n- номінальна ціна акцій грн.

 

Акції мають дохідність, що визначається за формулою:

(26)

Де Р - ціна придбання акцій грн.

Визначають поточну ринкову дохідність як відновлення величини дивідендів до поточної

(27)

Де Ро - поточна ринкова ціна акцій, грн.

Кінцева дохідність акції визначається:

(28)

D - величина дивідендів, виплачених в середньому за рік.

Р - приріст або збиток капіталу інвестора, що дорівнює різниці між ціною продажу та ціною придбання акцій, грн.

n - кількість років, протягом яких інвестор володів акціями.

 

Узагальнюючим показником ефективності вкладень інвестора в покупку акцій є структурна дохідність ()

(29)

Кінцева та структурна доходність акцій визначається коли планується їх продаж.

Якщо інвестор не бажає отримувати дивіденди він може отримати доход у вигляді приросту курсової вартості акцій. Тоді річна дохідність визначається за формулою:

(30)

 

де - ціна покупки акції, процентах до номіналу або, грн;

- кількість днів із дня покупки до продажу акцій.

 

Основною метою емісійної політики є залучення з ринку цінних паперів необхідного об'єму грошових потоків в мінімально можливі строки.

Виходячи із поставленої цілі емісійна політика акціонерного товариства виражає частину загальної засобів за рахунок випуску та розміщення на фондовому ринку власних акцій.

Аналіз ринку цінних паперів включає конструкцію попиту і пропозиції акцій, динаміку рівня цін та їх об'єму продаж нових емісій акцій і ряду інших показників.

Результати здійснення аналізу є визначення рівня чутливості реакції фондового ринку на появлення нової емісії і на можливість їх реалізації інвесторам.

Оцінка інвестиційної привабливості власних акцій проводиться з
врахуванням перспектив розвитку галузі, показників конкурентоспроможності продукції, фінансової стійкості в порівнянні з параметрами аналогічних підприємств.

В процесі такої оцінки визначається ступінь інвестиційної привабливості акцій свого акціонерного товариства.

В умовах фондового ринку України при недостатньому розвитку методів оцінки курсів емісійних цінних паперів найбільш підходящим є фундаментальний аналіз інвестиційної ситуації. Він включає три умови:

1. аналіз окремих сегментів фондового ринку;

2. вивчення і аналіз загальної економічної ситуації;

3. вивчення фінансового стану сторонніх акціонерних компаній.

 

Сума дивідендів в розрахунку на одну акцію = (Загальна сума об’явлених дивідендів по звичайних акціях)/(Кількість звичайних акцій на групах акціонерів)

 

Співвідношення між ціною звичайної акції та її дохідністю = (ринкова вартість однієї звичайної акції)/(Чистий прибуток в розрахунку на одну звичайну акцію)

 

Співвідношення між бухгалтерською ринковою вартістю однієї звичайної акції = (Бухгалтерська вартість однієї звичайної акції)/(ринкова вартість однієї звичайної акції)

 

В ході аналізу проводить порівняння з даними аналогічних АТ та даними минулих років.

У випадку, коли інвестор не бажає отримувати поточний дохід у вигляді дивідендів, він отримує доход від приросту курсової вартості акції. Таким чином, доходність (річна) буде визначатися за такою формулою:

(31)

- це ціна покупки акцій, у процесах до номіналу, або, грн.

- ціна продажу акцій, у процентах до номіналу, або, грн.

- кількість днів із дня покупки до продажу акцій.

 

Для оцінки облігацій інвестори можуть використовуватися такі види доходності:

1. Купона доходність

(32)

 

Де - річний купонний доход, грн.

N - номінальна ціна облігацій, грн.

 

2. Поточна доходність ()

(33)

де - ціна, за якою була придбана облігація інвестором, грн.

 

З. Кінцева доходність

(34)

 

Відкрите розміщення акцій проводиться з допомогою фінансовою посередника (дилера), який організує первинну реалізацію цінних паперів на фондовому ринку. В полі дилерів виступають комерційні банки, інвестиційні фонди і компанії.

Щоб швидко і ефективно здійснювати відкрите розміщення емітує мого об'єму акцій, доцільно:

- визначити склад фінансових посередників;

- погодити з ними ціни початкових акцій і розмір комісійної винагороди.

- забезпечити регулювання об'єму продажі акцій, а також підтримки ліквідності розміщених раніше цінних паперів на початковому етапі їх обігу.

Отже емісійна політика корпорації направлена НП швидке і максимально вигідне залучення додаткового акціонерного капіталу.

 

Контрольні питання

1. З якою метою проводиться емісійна політика?

2. Які цінні папери використовуються при здійсненні емісійної політики?

3. Які види доходності використовуються при оцінці облігації?

4. Як проводиться оцінка інвестиційної привабливості?

Завдання для вивчення теми

1. Визначте ситуації при яких необхідно проводити промислову емісію акцій.
2. З’ясуйте порядок реєстрації випуску акцій та облігацій і надання інформації про їх емісію.
3. Поясніть виникнення андерайтингу як агента емітента.
4. Назвіть основні витрати пов’язані з продажем акцій:

Спред, інші прямі витрати емітента, непрямі, заниження цін розміщення.

1. Визначте етапи ефективної емісійної політики.
2. Вкажіть на основу проведення емісійної політики.

Основна література: [2,18,20,21,22]

Допоміжна література: [45,46,49,57,62]