Ліквідність балансу та платоспроможність АТ

 

Вивчаючи проблему ліквідності АТ, перш за все, слід розв’язати питання про ліквідність балансу. При цьому необхідно побудувати таблицю, в якій відокремити три групи ресурсів за ознакою зменшення ліквідності, а саме по активу: найбільш ліквідні активи, швидко реалізовані, повільно реалізовані і тяжко реалізовані активи; по пасиву: найбільш термінові зобов’язання, короткотермінові пасиви, довгострокові і постійні пасиви.

Співставлення підсумків І групи активу і пасиву відображає співвідношення поточних платежів і надходжень. Співставлення ІІ групи підсумків активу і пасиву вказує на тенденцію збільшення або зменшення поточної ліквідності в найближчому майбутньому. Порівняння підсумку активу і пасиву ІІІ групи показує співвідношення платежів і надходжень у відносно віддаленому майбутньому.

 

Ліквідність (платоспроможність) — це показник фінансового стану, який показує, як швидко підприємство може безперешкодно продати (ліквідувати) свої активи, одержати гроші і повернути борги у міру настання строку їх повернення. Вона полягає у можливості підприємства швидко розраховуватись за допомогою наявного на балансі майна (активів) по своїх зобов'язаннях (пасивах). Від рівня ліквідності активів залежить платоспроможність підприємства.

 

Платоспроможність — це можливість підприємства своєчасно задовольняти платіжні вимоги постачальників, повертати кредити і позики, видавати заробітну плату, вносити платежі до бюджету. Звідси, ліквідність балансу підприємства – це ступінь його спроможності трансформувати матеріальні активи в грошові ресурси як гарантії, є пов'язання можливості продажу його активів з оплати зобов'язань. Підприємство вважається платоспроможним, якщо сума поточних активів (грошових коштів, виробничих запасів, дебіторської заборгованості) більша або рівна його зовнішнім поточним зобов'язанням (заборгованості). Про неплатоспроможність підприємства можуть свідчити відсутність грошей на розрахункових рахунках, наявність непогашеної в строк заборгованості, порушення строків виплати оплати праці тощо.

Найліквіднішими активами є готівка та безготівкові кошти на рахунках в банку. Дебіторська заборгованість — теж ліквідний актив, оскільки передбачається, що дебітори оплатять борги у найближчому майбутньому. Найменш ліквідним поточним активом є запаси, тому що для одержання грошових коштів готову продукцію, товари понад нормативні залишки виробничих запасів спочатку необхідно продати.

Для визначення загального коефіцієнта ліквідності необхідно визначити структуру активів і пасивів та використати формулу:

 

,

 

де λ – коефіцієнт ліквідності,

А_{1, 2, 3} – підсумки відповідних груп по активу;

а_{1, 2, 3} – вагові коефіцієнти.

Без визначення структури активів і пасивів вагові коефіцієнти можна взяти: а = 1; а₂ = 05; а₃ = 03.

Для розрахунку коефіцієнта ліквідності відбираються дані лише по трьох групах активів і пасивів, оскільки четверта група залежить від перших трьох і на рівень показника не впливає. Баланс АТ ліквідний якщо λ = 1 і більше і підприємство платоспроможне. Якщо λ менш одиниці баланс неліквідний АТ вважається неплатоспроможним.

В аналітичній роботі використовуються наступні показники оцінки платоспроможності АТ:

 

Таблиця 7

Методика розрахунку показників платоспроможності АТ за даними фінансової звітності

 

Найменування показника	Формула розрахунку	Оцінка показника
за нормативним значенням	за динамікою
1. Загальний коефіцієнт покриття (платоспроможності)	Ф. 1 (сума ряд. 260-270): (ряд. 620)	>1	збільшення
2. Коефіцієнт швидкої ліквідності	Ф. 1 (сума ряд. 150-250): (ряд. 620)	>0,5	збільшення
3. Коефіцієнт незалежної (забезпеченої) ліквідності	Ф. 1 (сума ряд. 130-150 + 230, 240): (ряд. 620)	>0,5	збільшення
4. Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Ф. 1 (сума ряд. 220-240): (ряд. 620)	>0,2	збільшення
5. Частка оборотних активів в загальній сумі активів	Ф. 1 (ряд. 260): (ряд. 280	за планом	за планом
6. Частка виробничих запасів в оборотних активах	Ф. 1 (сума ряд. 100-120): (ряд. 260)	>0,5	збільшення

 

Платоспроможність суб’єкта господарювання показує його можливість погашати свою заборгованість. Розрахунок коефіцієнтів платоспроможності доцільно визначати з врахуванням здійсненої оцінки окремих активів за можливою сумою доходу. Коефіцієнти платоспроможності визначаються відношенням величини ліквідного майна, тобто засобів, які можуть бути використанні для оплати боргів до поточних зобов'язань. По суті платоспроможність суб’єкта господарювання — це ліквідність його активів. Платоспроможність визначається мірою покриття зобов'язань підприємства його активами, строк для перетворення яких в гроші відповідає строку погашення зобов’язань. В залежності від того, якими платіжними засобами (активами) АТ має можливість здійснити оплату своїх зобов'язань, розраховують три рівні платоспроможності (у відповідності із виділеними трьома групами активів і пасивів за ступенем їх оперативності).

 

 

Фінансова стійкість АТ

 

АТ, використовуючи в своїй діяльності власний і позиковий капітал, має певний рівень фінансової стійкості.

Фінансова стійкість – це стан активів АТ, що гарантує йому постійну платоспроможність.

В залежності від наявності і розміщення активів та джерел їх утворення формується рівень фінансової стійкості. Від оптимізації співвідношення власних і залучених активів залежить фінансовий стан АТ.

Оцінити фінансовий стан АТ можна за наступними типами фінансової стійкості:

- абсолютна фінансова стійкість – власні оборотні засоби повністю забезпечують запаси АТ;

- нормально стійкий фінансовий стан – запаси забезпечуються сумою власних оборотних активів та довгостроковими зобов’язаннями;

- нестійкий фінансовий стан – запаси забезпечуються за рахунок власних оборотних активів, довгострокових та короткострокових кредитів і позик;

- кризовий фінансовий стан – запаси не забезпечуються власними і позиковими джерелами – підприємства знаходяться на межі банкрутства.

Оцінити фінансову стійкість АТ можна за методикою представленою в таблиці 8.

 

 

Таблиця 8