Тема 7. Дивідендна політика корпорації

Мета:

засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань з питань оподаткування дивідендних виплат, залежності структури капіталу та дивідендної політики.

План вивчення теми

1. Податкова політика в корпоративному секторі України.

2. Платник податку.

3. Залежність структури капіталу та дивідендної політики.

 

Методичні рекомендації

Проведення податкової політики в корпоративному секторі є одним з проявів державного регулювання розвитку АТ, що здійснюють свою діяльність на основі корпоративного капіталу. АТ від інших підприємств відрізняється оподаткуванням операцій з корпоративними цінними паперами.

На сучасному етапі формування АТ не оподатковуються податком на додану вартість операції з первісного розміщення цінних паперів в обмін на корпоративні права. Операції з випуску (емісії) акції є об’єктами отримання державного мита (при реєстрації інформації про емісію акцій у розмірі 0,1 % від номінальної вартості).

Після цього будь-яка передача прав власності на емітовані та зареєстровані акції підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.

Вартість акцій визначається цінами з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків та зборів.

Акції випускаються на строк існування АТ, тобто без встановленого строку обігу. Отже кожний перехід власності супроводжується сплатою податку на додану вартість.

Чим вища ліквідність акції, тим більше оборотів вона може здійснити і тим більше може принести податку на додану вартість ще впливає на ринкову вартість.

Акції можуть бути придбанні за рахунок виділених на ці цілі коштів, сум скерованих громадянами на придбання акцій, сум інвестованих на реконструкцію і розширення виробництва та по заяві громадян направити частину заробітку на придбання акцій або внесення інвестицій.

Якщо приймається рішення про виплату дивідендів, то виплата дивідендів проводиться власнику корпоративних прав пропорційно його частці у статутному фонді підприємства.

Емітент корпоративних прав, що прийняв рішення про виплату дивідендів акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансований внесок з податку на прибуток у розмірі ставки відповідно до законодавства, нарахованої на суму дивідендів.

Платник податку – емітент корпоративних прав зменшує суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого у зв’язку нарахування дивідендів.

Якщо за наслідками звітного періоду сума податкових зобов’язань платника податку має від’ємне значення, то сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду у зв’язку з нарахуванням дивідендів, додається у збільшення від’ємного значення.

У випадку коли сума авансового внеску перевищує суму податкових зобов’язань підприємства – емітента корпоративних прав за податком на прибуток звітного періоду, різниця переноситься у зменшення податкових зобов’язань наступного податкового періоду, а при отриманні від’ємного значення податкового зобов’язання такого наступного періоду – на зменшення податкових зобов’язань майбутніх податкових періодів.

Авансовий внесок не справляється у разі виплати дивідендів акціями, випущених підприємством, яке нараховує дивіденди при умові, що така виплата не змінює участь акціонерів у статутному фонді підприємства – емітента.

Юридичні особи – резиденти, які отримують дивіденди, не включають їх у суму валового доходу (крім постійних представництв нерезидентів).

Якщо дивіденди отримуються платником податку – резидентом – з джерелом їх виплати від нерезидента, то платник податку включає суму отриманих дивідендів до валового доходу.

Оподаткування дивідендів, що отримують фізичні особи, визначаються за правилами, встановленими законом з питань оподаткування доходів фізичних осіб.

Виплата дивідендів на користь фізичних осіб за привілейованими акціями або акціями, що мають інший статус прирівнюється з метою оподаткування до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням та включенням суми виплат до складу валових витрат платника податку.

В такому разі авансовий внесок не справляється, а така виплата не підлягає оподаткуванню як дивіденд згідно з нормами закону з питань оподаткування доходів фізичних осіб.

Отже, емітент корпоративних прав, які виплачує дивіденди своїм власникам (акціонерам), нараховує та утримує податок на дивіденди в розмірі 25% нарахованої суми виплат за рахунок таких виплат не залежно від того, чи є емітент платником податку на прибуток. Цей податок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Доходи отримані від купівлі-продажу акцій та інших корпоративних прав, оподатковуються як інші доходи.

При здійсненні операцій з купівлі-продажу акцій та інших корпоративних прав оподатковується різниця між доходом, отриманим від продажу та витратами на їх придбання.

Оподатковуються доходи від продажу корпоративних прав (акцій) за результатами звітного року.

Якщо акції купуються фізичними чи юридичними особами, то вони мають надіслати до податкових органів довідку за формою № 2, у якій вказуються суми сплачені за придбані акції.

В наукових дослідженнях про корпоративні фінанси важливе місце займає вивчення структури капіталу. Так теорії Ф.Модел’яні і М.Міллера (теорія “ММ”), Т.Дональдсона (теорія “субординації джерел”), С. Майєрса (теорія “асиметричної інформації”) досліджують вплив джерел фінансування, інвестицій залучених корпорацією на курс акцій і ринкову вартість компанії, яке співвідношення необхідно підтримувати між внутрішніми і зовнішніми джерелами фінансування.

В практиці важливим є визначення оптимального співвідношення між позиковим і власним капіталом, при якому зростає вартість компанії, зростає курс акції і забезпечується високий рівень платоспроможності.

Залучення позикового капіталу дає можливість АТ отримати більший приріст прибутку на одну просту акцію.

Структура капіталу і дивідендна політика взаємозалежні величини. Виплата дивідендів зменшує реінвестований прибуток, що може змусити менеджерів до залучення додаткових зовнішніх джерел і змінює структуру капіталу.

Іноземні корпорації часто використовують компромісну дивідендну політику, що має на меті реалізацію інвестиційних можливостей компанії, підтримання оптимального співвідношення між позиковим і акціонерним капіталом, підтримання довіри акціонерів виплатою стабільних дивідендів і уникнення необхідності випускати нові акції.

Основна маса українських АТ не розробляє довгострокової фінансової і дивідендної політики. Переважає тенденція до невиплати або сплати мінімальних дивідендів. Низькі суми дивідендів залежать від низької рентабельності АТ, прагнення реінвестувати весь прибуток, небажання акціонерів – інсайдерів ділити прибуток з великою кількістю акціонерів – аутсайдерів, що отримали акції за приватизаційні майнові сертифікати.

 

Контрольні питання

1. В чому сутність дивідендної політики корпорації?

2. Яка взаємозалежність між структурою капіталу і дивідендною політикою?

3. Яка залежність між дивідендами і прибутком?

4. Які існують теорії дивідендної політики в світовій практиці?

5. Яку дивідендну політику проводить більшість українських АТ?

6. Яка ключова мета дивідендної політики?

 

Завдання для вивчення теми

1. Визначте взаємозалежність між структурою капіталу та дивідендною політикою АТ і її впливу на реінвестований прибуток.

2. З’ясуйте необхідність використання компромісної дивідендної політики і вкажіть на її позитивний вплив щодо розвитку АТ.

3. Визначте причини що спонукають компанії сплачувати дивіденди акціями.

4. З’ясуйте питання періодичності виплати дивідендів у світовій практиці та в українських АТ.

5. Визначте основні причини низьких дивідендів або їх невиплати.

 

Основна література: [2,20,21,22]

Допоміжна література: [35,37,46,47,49,57]