Тема 4. Фінансовий ринок та призначення корпоративних фінансів

Мета:

засвоєння, поглиблення, закріплення та систематизація знань з формування і розвитку ринку корпоративних цінних паперів, державного регулювання, реєстрації їх випуску та засобів контролю за функціонуванням фінансового ринку.

План вивчення теми

1. Формування і розвиток ринку корпоративних цінних паперів в Україні.

2. Особливості формування корпоративних цінних паперів в Україні та етапи розвитку фондового ринку.

3. Державне регулювання випуску та обігу корпоративних цінних паперів, регламентація і реєстрація їх випуску.

4. Засоби контролю за функціонуванням фінансового ринку.

 

Методичні рекомендації

Акціонерні товариства створюються шляхом заснування або реорганізації юридичної особи і діють на підставі установчого договору та статуту.

Акціонерне товариство – господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Під терміном “корпоративні цінні папери” розуміють акції (пайові цінні папери) та облігації (корпоративні, облігації без забезпечення, облігації, забезпечені заставою певного майна АТ, відкличні облігації та конвертовані облігації і єврооблігації та інші цінні папери).

Акція (від лат. action – розпорядження, претензії) – безстроковий документ, що підтверджує право власника на частину спільного капіталу АТ.

Залежно від обсягів прав, що закріплюють акції, їх поділяють на прості та привілейовані (преференційні). Можливі різні переваги привілейованих акцій порівняно із простими: у праві голосу фіксовані або вищі, ніж за простими, дивіденди, право вимагати більшу частку в ліквідаційній сумі та переважне задоволення цього права, порівняно зі звичайними акціонерами, в разі припинення діяльності АТ.

У фінансовій діяльності важливу роль відіграють облігації. Облігація – це цінний папір, що показує право покупця на отримання від особи, яка випустила облігацію, її номінальної вартості і відсотків від неї у визначений термін.

Корпоративна облігація – це зобов’язання АТ перед власниками облігацій щодо виплати певного доходу і погашення її номінальної вартості через певний період.

На практиці можуть використовуватись облігації без забезпечення, що вказують лише на загальне зобов’язання платежу і поряд з кредиторами в порядку черговості можуть звернути стягнення на майно емітента. Ці облігації використовують у випадку, коли компанія має активи, яких вистачить лише для погашення основної суми позики.

Але частіше намагаються випускати облігації, забезпечені заставою майна АТ або забезпечені майном, наданим третіми особами.

Корпорація, АТ можуть випускати відкличні або частково відкличні облігації. Відкличними називаються облігації, якщо емітент залишає за собою право повернути борг раніше від дати платежу. Крім того АТ може створювати викупний фонд для поступового викупу невідкличних облігацій на вторинному ринку.

До боргових цінних паперів з особливими правами для інвесторів належать конвертовані облігації. Вони можуть бути обмінені на акції.

Великі компанії при позичанні капіталу можуть через міжнародні фондові ринки використовувати єврооблігації.

Єврооблігації – це облігації іноземних емітентів, номіновані в валюті країни розміщення та призначені для розміщення міжнародних інвесторів. Їх можуть купувати інвестори практично кожної країни і передбачено різні умови для задоволення потреб інвесторів.

Розвиток фондового ринку пов'язаний з наявністю корпоративних цінних паперів. Обіг корпоративних цінних паперів є результатом довгострокового еволюційного розвитку підприємств і економіки, що потребують залучення додаткових фінансових ресурсів через фондовий ринок. Цінні папери в Україні з’явилися в результаті приватизації і корпоратизації державних підприємств. При спаді ВВП, зменшенні можливостей відтворення, зниженні прибутковості і рентабельності поступово зростала емісія акцій.

Ринок корпоративних цінних паперів зростає за рахунок акцій низько рентабельних та напівзбанкрутілих підприємств.

В 1999-2000 рр. темпи приватизації знизились і обсяги залучення інвестицій не змінились і залишались низькими. Розповсюдження корпоративних облігацій в Україні відбувалось повільно і практично ринок цінних паперів майже не функціонував. Основна причина цього в тому, що запозичені кошти (облігації) додані до прибутку оподатковувались. Другою причиною була висока прибутковість облігацій внутрішньої державної позики, що відволікало значні інвестиційні ресурси з ринку корпоративних паперів. На сучасному етапі в Україні ймовірним є випуск облігацій з терміном погашення через 4-5 років.

Фондовий ринок в країні розвивається з участю державного регулювання. Важливе значення при цьому має регламентація правил реєстрації цінних паперів. У більшості країн дотримуються більш жорстких умов до реєстрації, що захищає інвесторів від нечесних позичальників. Але при дуже жорстоких підходах до реєстрації може спостерігатись скорочення кількості емісій до розміщення цінних паперів за межами країни.

В різних країнах використовуються різні підходи до державного втручання в функціонування ринку цінних паперів.

Основними засобами контролю за функціонуванням фінансового ринку є реєстрація і перевірка бухгалтерських книг відповідних фінансових компаній, АТ та встановлення обмежень на їх активи.

Регулювання розвитку фінансового ринку може здійснюватись двома способами:

- централізоване регулювання діяльності всіх об’єктів;

- децентралізоване регулювання, яке передбачає наявність в країні кількох регулювальних органів.

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює ДКЦПФР. Фінансування ДКЦПФР здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Основними формами регулювання, які використовує ДКЦПФР, є такі: видача ліцензій на здійснення професіональної діяльності на ринку цінних паперів; реєстрація емісій та інформації про емісію цінних паперів; контроль за достовірністю інформації та інше. ДКЦПФР має широкі праві повноваження в разі виявлення порушень, а саме: зупинення або ліквідування ліцензії, зупинення торгівлі на фондовій біржі; здійснення перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності емітентів і осіб, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондових бірж; накладання адміністративних стягнень, штрафних санкцій та порушень законодавства; звільнення з посад керівників фондових бірж та інших установ фондового ринку; зупинення або припинення доступу цінних паперів на фондові біржі; зупинення клірингу та укладання договорів купівлі-продажу на певний термін для захисту держави, інвесторів; надсилання матеріалів у правоохоронні органи стосовно фактів порушень, або антимонопольного законодавства; моніторинг руху інвестицій в Україну та за її межі через фондовий ринок.

 

Основна література: [2,4,6,7,15,16,20,21,22]

Допоміжна література: [35,36,43,45,46]

 

Тема 5. Методи оцінки ризику та ефективності інвестиційної діяльності

Мета:

засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань з освоєння та володіння методами оцінки ризику та ефективності інноваційної діяльності.

План вивчення теми

1. Доходи інвесторів та посередників за цінними паперами.

2. Порядок розрахунку повного доходу інвестора від фінансових активів.

3. Доходність фондового портфелю.

 

Методичні рекомендації

Оптимальні управлінські рішення інвестор має приймати лише знаючи майбутню вартість інвестованих ним грошових коштів.

Оцінити ефективність інвестиційного проекту можливо за рахунок використання слідуючих методів:

- метод облікової (бухгалтерської) норми прибутку;

- метод розрахунку коефіцієнта ефективності капіталовкладень;

- метод окупності капітальних вкладень;

- метод NPV;

- метод внутрішньої норми прибутку IRR;

- дисконтний метод окупності капітальних вкладень.

Інвестор, маючи певну кількість акцій, зацікавлений у визначенні величини їх доходності. Для цього можуть бути використані і такі оціночні система показників доходності акцій:

1. Дохід на одну акцію = Чистий прибуток – Дивіденди за привілейованими акціями / Загальну кількість звичайних акцій.

2. Цінність акцій = Ринкова ціна акції / Дохід на одну акцію.

3. Рентабельність акції = Дивіденди на одну акцію / Ринкова ціна акції.

4. Дивідендний дохід = Дивіденди на одну акцію / Дохід на одну акцію.

5. Коефіцієнт акції = Ринкова ціна акції / Облікова ціна акції.

При аналізі оцінки інвестицій можуть використовуватись слідуючи методи оцінки акцій:

P₀ = D / K_s, (1)

де D – річний дивіденд;

K_s – ставка дохідної акції.

Оцінка акції з постійним приростом дивідендів (модель Гордона):

P₀ = D₁ / (K_s – q), (2)

де D₁ – очікувані дивіденди на акцію через рік D₁ = D₀·(1+q);

q – темп приросту дивідендів.

Оцінка акцій з непостійним приростом дивідендів:

, (3)

де D_n – очікуваний щорічний дивіденд на акцію.

Поточна ринкова доходність (d_p) визначається співвідношенням величини дивідендів, що виплачуються до поточної ринкової ціни акції:

, (4)

де P₀ – поточна ринкова ціна акції, грн.

Кінцева доходність акції (d_k) може бути визначена за формулою:

, (5)

- величина дивідендів, визначених всередньому за рік, грн.;

∆P – приріст або збиток капіталу інвестора, що дорівнює різниці між ціною продажу та ціною придбання акції, грн.;

n – кількість років, протягом яких інвестор володів акціями.

Узагальнюючим показником ефективності вкладень інвестора є сукупна дохідність (d_с), яка визначається за такою формулою:

, (6)

D _i – величина дивідендів, виплачених в і - тому році, грн.

Остаточна та сукупна дохідність можуть використовуватися в тому випадку, якщо інвестор продав акцію або планує її продати за ціною, відомою йому.

Якщо інвестор не бажає отримувати поточний дохід у вигляді дивідендів, він отримує дохід від приросту курсової вартості акцій. Тоді річна дохідність може бути визначена за такою формулою:

, (7)

де P₀ – ціна покупки акції, у процентах до номіналу або грн.;

P₁ – ціна продажу акції, у процентах до номіналу або грн.;

t – кількість днів із дня покупки до продажу акцій.

При наявності облігацій у інвестора для оцінки їх дохідності доцільно провести аналіз за такою системою показників:

Ринкова вартість відсоткової облігації (PV – сума інвестованих грошових коштів) визначається за такою формулою:

, (8)

де D₀ – сума відсотків по облігації за кожен рік;

N₀ – номінальна вартість облігації;

τ – середня ставка доходності на ринку або дисконтна ставка;

n – число періодів, які залишилися до погашення облігації.

Ринкова вартість безвідсоткової облігації визначається за такою формулою:

, (9)

Доходність облігацій може бути визначена інвесторами за такою системою показників:

Купонна доходність (d_k):

, (10)

де D – річний купонний дохід, грн.;

N – номінальна ціна облігації, грн.

Поточна доходність (d_p):

, (11)

де PV – ціна придбання облігації інвестором, грн.;

Кінцева доходність (d_n):

, (12)

І _пок. – дохід покупця, грн.;

і_τ – ринкова ставка на момент угоди за борговими зобов’язаннями такої строковості, яка залишалася до погашення векселя, грн.;

Р_н – номінальна ціна векселя, грн.;

t _і – число днів до погашення векселя.

Реальний прибуток визначається як різниця ціни погашення (номіналу) і ціни покупки (Р_τ);

Р_τ = Р_н – (і_τ · Р_н · t_і) · 365, (13)

Доход продавця (першого векселедержателя) визначається як різниця між ринковою ціною векселя та ціною його розміщення за формулою:

І _пр. = Р_τ – Р _пр., (14)

Дохід покупця (другого векселедержателя) визначається як різниця між номінальною ціною векселя та його ринковою ціною:

І _пок. = Р_н – Р_τ, (15)

Загальний дохід І_в визначається як сума доходу продавця (І _пр.) та покупця (І _пок.).

Серед маси інвестиційних проектів інвестор має відібрати стратегічно цінні і найбільш ефективні. Тому велике значення надається формуванню портфелю цінних паперів.

Портфель цінних паперів – це сукупність зібраних воєдино різних фінансових цінностей, які служать інструментом для досягнення конкретної мети інвестора. У портфель можуть входити цінні папери одного типу (акції) або різні інвестиційні цінності (акції, облігації, депозитні сертифікати та інше). Портфель цінних паперів має свої переваги і недоліки.

До переваг можна віднести: можливість формування портфелю з великої кількості фінансових інструментів; більш високу їх ліквідність, вищу можливість бути керованими. Як недоліки можна рахувати: високий рівень ризикованості, відсутність можливості впливати на рівень доходності, низька інфляційна захищеність та обмежені можливості вибору окремих фінансових інструментів.

Враховуючи це, формування, портфелю цінних паперів, доцільне лише тоді, коли немає ефективних проектів реального інвестування або відсутні можливості їх ефективної реалізації.

(16)

де PV - приріст або збиток капіталу, який дорівнює різниці між ціною реалізації (номіналом) та ціною купівлі облігації інвесторам, грн.;

n - кількість років обігу облігації.

Для облігацій з нульовим купоном доходність (d) визначається за такою формулою:

, (17)

PV₀ - ціна покупки облігацій, у процентах до номіналу, або в грн.;

PV₁ - ціна продажу облігацій, у процентах до номіналу, або в грн.;

t - кількість днів із дня покупки до продажу облігацій.

Розрахунок очікуваної прибутковості по облігаціях (P₀):

, (18)

Якщо інвестор має векселі то оцінку ефективності фінансових операцій з векселями можна визначити за такими показниками:

, (19)

де І _в – сума процентів – вексельний доход (І_в);

і _в – річний відсоток по векселю, коефіцієнт;

t – число днів обігу векселя;

Р_н – номінал векселя, грн.

Дисконтний дохід (І_d) – різниця між номіналом векселя та дисконтною ціною (ціною придбання векселя) визначається за формулою:

I_d = P_н – Р_пр., (20)

де Р_пр. – ціна придбання векселя.

Дохідність векселя (І_d) за строк позики визначається за формулою:

І_D = І_В / Р_пр., (21)

Дохідність векселя за рік:

І_D/рік = (І_В · 365) / (t · Р_пр.), (22)

де t – число днів обігу векселя.

При продажі фінансового векселя на ринку цінних паперів до закінчення строку боргового зобов’язання дохід ділиться між продавцем і покупцем. Доход, який одержить покупець (І_пок.) розраховується за такою формулою:

І_пок. = (і_τ Р_н · t_i) · 365, (23)

Але для інститутів спільного інвестування та банків формування ефективного, збалансованого портфелю цінних паперів має велике значення.

Після визначення цілей стратегії, пріоритетів інвестиційного портфелю, ресурсних можливостей доцільно складати портфель цінних паперів.

При складані портфелю цінних паперів визначаються основні етапи його формування: вибір оптимального типу портфелю; оцінка співвідношення ринку та доходності, визначення початкового складу портфеля та вибір схеми управління портфелем.

При формуванні портфелю цінних паперів важливим є: тип портфелю, диверсифікація фондових інструментів, необхідність забезпечення високої ліквідності портфеля, необхідність забезпечення участі в керуванні АТ, рівень оподаткування доходу за окремими фінансовими інструментами, визначення стратегії управління, вибір типу управління (активне управління, пасивне управління).

Отже, при виборі стратегії управління портфелем цінних паперів інвестор має дотримуватись основних принципів портфельного інвестування: безпечність, дохідність вкладень і її зростання та ліквідність.

 

Контрольні питання

1. Які методи слід використовувати щоб оцінити ефективність інвестиційного проекту?

2. Яку методику слід використовувати при визначенні дохідності акцій, облігацій, векселів?

3. Чи доцільно складати портфель цінних паперів?

4. Які особливості слід враховувати при формуванні портфелю цінних паперів?

5. Що таке рефінансування облігацій?

Завдання для вивчення теми

 

1. Визначте доходи інвесторів та посередників за цінними паперами.

2. Дайте оцінку ефективності інвестиційного проекту.

3. Визначте основні методи оцінки ефективності інвестиційного проекту.

4. Визначте систему дохідності акцій, векселів.

5. Визначте основні принципи при виборі стратегії управління портфелем інвестицій.

 

Основна література: [18,19,20,21]

Допоміжна література: [37,38,39,43,44,45,46]