Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України



Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України

       
   
Дніпропетровська державна фінансова академія
 

 

 


КОРПОРАТИВНІ ФІНАНСИ

Навчально-методичний посібник

 

Дніпропетровськ – 2012


Міністерство освіти І науки, молоді та спорту УКРАЇНИ

Дніпропетровська державна фінансова академія

ФІНАНСОВИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ ТА БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

 

КОРПОРАТИВНІ ФІНАНСИ

Навчально-методичний посібник

для студентів заочної скороченої форми навчання, які навчаються

за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра галуззю знань 0305

„Економіка та підприємництво”

за напрямом підготовки 6.030508 „Фінанси і кредит”

 

 

Дніпропетровськ – 2012


ББК 65.292.34

О-54 Олійник В.М.
Корпоративні фінанси: навчально-методичний посібник для екстернів заочної скороченої форми навчання, які навчаються за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» за галуззю знань 0305 „Економіка та підприємництво” за напрямом підготовки 6.030508 „Фінанси і кредит”. – Дніпропетровськ. – Дніпропетровська державна фінансова академія, 2012. – 116 с.

 

Навчально-методичний посібник для екстернів з дисципліни “Корпоративні фінанси” складений відповідно до програми навчальної дисципліни, затвердженої ректором академії у 2011 р. Мета даної роботи – надання допомоги екстернам у вивченні дисципліни.

Навчально-методичний посібник містить: програму дисципліни, методичні рекомендації до самостійної роботи, індивідуальних завдань, типових задач, рекомендовану літературу.

 

 

Автор-укладач: В.М.Олійник – старший викладач кафедри фінансів та банківської справи Дніпропетровської державної фінансової академії
Рецензенти: І.І.Вініченко – д.е.н., професор кафедри економічної теорії та економіки сільського господарства Дніпропетровського державного аграрного університету
  Т.Н.Корнієнко – к.е.н., доцент кафедри податків Дніпропетровської державної фінансової академії

 

 

Відповідальний за випуск: В.Є.Власюк – завідувач кафедри фінансів підприємств та банківської справи Дніпропетровської державної фінансової академії

 

Розглянуто та схвалено

на засіданні кафедри фінансів підприємств та банківської справи

Протокол № _ від _________р.

 

Розглянуто та схвалено

Вченою радою фінансового факультету

Протокол № _ від ________р.


ЗМІСТ

     
  Передмова
1. Програма навчальної дисципліни
3. Методичні рекомендації до самостійної роботи
4. Методичні рекомендації до практичних занять
5. Методичні рекомендації до виконання домашньої контрольної роботи
6. Методичні рекомендації до виконання індивідуальних завдань
7. Підсумковий контроль
8. Список рекомендованої літератури

 

 


Передмова

 

 

Ринкові перетворення в Україні в складних політичних та соціально-економічних умовах викликали необхідність сформувати громадське суспільство з його високо розвинутими інститутами політичної демократії, соціально-орієнтованої економіки, механізмів інтеграції до світової спільноти.

Одним із елементів такого суспільства стали корпорації з характерними їм системами та моделями управління, культурою, елементами соціальної та економічної відповідальності, механізмами інтеграції та взаємодії з усіма суб’єктами сучасної економічної системи на всіх рівнях її розвитку. Саме вони мають забезпечити виживання в умовах жорсткої конкурентної боротьби і дати поштовх для стабільного економічного та соціального зростання.

Отже, ринкові перетворення в Україні супроводжуються швидким збільшенням кількості акціонерних (публічних та приватних) товариств. Разом з тим постала проблема забезпечення ефективного управління фінансами вітчизняних корпорацій. Оскільки корпоративні фінанси представляють собою складнішу систему, ніж фінанси підприємств, то вони потребують спеціальних методів і прийомів в управлінні.

Навчально-методичний посібник з дисципліни “Корпоративні фінанси” призначений для підготовки бакалаврів фінансового та економічного факультетів та слухачів Центру післядипломної освіти, а також для економістів та фінансистів акціонерних товариств, банків, компаній.

Лекційний курс відповідає програмі навчальної дисципліни. Практичні заняття проводяться за тематичним планом і на базі фактичної фінансової звітності акціонерних товариств, що дозволяє закріпити набуті знання, оволодіти методами і прийомами аналізу, набуті практичні навички.

Практичні заняття дозволяють закріпити теоретичні знання, набути певних навиків щодо систематизації знань.

Самостійна робота студентів та слухачів забезпечується підручниками, навчально-методичними посібниками, наявною фактичною звітністю конкретних акціонерних товариств.

Індивідуальні завдання дають можливість вивчити певні ситуації в яких знаходяться конкретні корпорації, акціонерні товариства.

Підсумковий контроль з дисципліни “Корпоративні фінанси” здійснюється при здачі модулів.


Програма навчальної дисципліни

 

Опис навчальної дисципліни

„Корпоративні фінанси”

 

Метою вивчення навчальної дисципліни «Корпоративні фінанси» є формування у студентів системи знань та системи соціальних знань сучасного економічного мислення у галузі управління фінансами корпорацій і набуття ними практичних навичок їх застосування для розробки та прийняття управлінських рішень, пов’язаних з оцінкою фінансового стану корпорацій і прогнозуванням перспектив їхнього розвитку, оптимальним залученням та використанням фінансових ресурсів.

Компетенції, які необхідно сформувати в результаті вивчення навчальної дисципліни:

 

Інструментальні компетенції

- здатність отримувати, аналізувати та систематизувати інформацію з базових питань програмного матеріалу навчальної дисципліни з різних джерел (монографій, статистичних щорічників, наукових статей, Інтернету тощо), ефективно організовувати свій робочий час.

Міжособистісні компетенції

- здатність здійснювати ефективні міжособистісні комунікації, удосконалювати емоційні здібності як інструмент розвитку у фахівців навичок управління на індивідуальному, міжособистісному та групових рівнях.

Системні компетенції

- здатність застосувати знання з теорії організаційної культури у професійній діяльності в сучасних організаціях відкритих соціокультурних системах.

Спеціальні компетенції

- знати загальні положення теорії корпоративних фінансів;

- знати державні та європейські нормативи та стандарти; регулювання розвитку корпоративних фінансів;

- розуміти особливості здійснення фінансової діяльності різних корпоративних утворень;

- уміти кваліфіковано використовувати методи і прийоми аналізу фінансових звітів корпорацій;

- використовувати отримані знання для оцінки ефективності діяльності корпорацій на фондовому ринку;

- уміти використовувати емісії цінних паперів як джерела поповнення капіталу корпорацій;

- уміти приймати обґрунтовані та виважені рішення;

- уміти планувати фінансову діяльність корпоративного утворення;

- нести фінансову відповідальність;

- уміти здійснювати фінансовий контроль.

 

 


Зміст навчальної дисципліни

„Корпоративні фінанси”

 

План вивчення теми

1. Сутність корпорації як організаційно-правової форми організації господарського товариства.

2. Види акціонерних товариств.

3. Моделі управління корпорацією: американська, німецька, японська (їх відмінності).

4. Законодавча база корпоративних фінансів.

 

Методичні рекомендації

Перехід до ринкової економіки в Україні супроводжується процесом роздержавлення та приватизації раніше існуючих підприємств і створення нового типу підприємств – акціонерних товариств (АТ). Акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства. Їх діяльність здійснюється на основі корпоративних фінансів.

В Україні національна модель корпоративних відносин ще перебуває у стадії становлення. Указ Президента України “Про заходи щодо розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах” (№ 280 від 21.03.2002 р.) наголосив на необхідність вдосконалення корпоративного управління для підвищення ефективності діяльності АТ. У грудні 2003 р. Державний комітет з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) затвердив національні принципи корпоративного управління. Цей документ має рекомендаційних характер. Закон України “Про акціонерні товариства” (від 17.09.2008 р.) набрав чинності з 29.04.2009 р. В ньому висвітлені: питання умов утворення акціонерних товариств, формування капіталу акціонерного товариства, випуск цінних паперів, виплати дивідендів та інші питання, що регламентують діяльність акціонерних товариств.

Сучасний стан корпоративного управління в Україні характеризується ще недостатнім рівнем корпоративної культури, невідповідністю практики корпоративного управління загальноприйнятим принципам, недостатньою координацією дій органів державного управління у сфері корпоративних відносин, неефективністю управління державними корпоративними правами.

В світовій практиці застосовують певні механізми корпоративного управління, а саме, це – методи внутрішнього контролю (прямий контроль з боку акціонерів на основі використання права голосу на зборах акціонерів; представництво в радах директорів) та методи зовнішнього контролю (правові норми, що визначають функції і відповідальність директорів корпорації; функціонування розвиненого фондового ринку; механізм ворожих поглинань; банкрутство неефективно працюючих компаній).

В залежності від того, який механізм контролю є переважним (зовнішній чи внутрішній) у корпорації може сформуватись певна модель управління (американська чи німецька).

Характерною рисою американської моделі корпоративної власності є відсутність домінантних інвесторів. Тому жодна конкретна окрема група власників не може претендувати на переважне право представництва в компанії. Кількість виконавчих (внутрішніх) і невиконавчих зовнішніх директорів у правлінні залишається на розсуд корпорації. У правліннях американських корпорацій домінують зовнішні директори. Головний виконуючий директор компанії є головою правління. Всі виконавчі та невиконавчі директори відіграють роль представників акціонерів, довірчих агентів. Вони повинні діяти в інтересах акціонерів, а не у власних. Невиконання директорами обов’язків тягне за собою їх юридичну відповідальність.

Невиконавчі директори традиційно підбирають кандидатуру компетентного головного виконавчого директора. Поступово правління почали перебирати на себе спостережні функції за фінансовою діяльністю, здійснювати нагляд, консультації та брати участь у виборі стратегії корпорації.

В Німеччині переважна частка акцій кожної корпорації належить іншім корпораціям: корпораційні пакети акцій досягають до 80% всієї власності випущених акцій. Індивідуальні власники становлять другу частину пайовиків (20 % корпоративного капіталу). Понад 90% акціонерного капіталу в Німеччині представлено інституціями. Пакети акцій акціонерного капіталу Німеччини дуже концентровані. Серед акціонерів завжди є хоч один акціонер, що володіє понад 10% акцій.

Серед акціонерів завжди є хоч один акціонер, що володіє понад 10% акцій.

Німецькі корпоративні власники схильні до ділових зв’язків з компаніями якими володіють.

Корпоративні власники Німеччини активно контролюють діяльність корпорації і рідко шукають вихід на фінансові ринки.

Представництво акціонерів у Німеччині відбувається через великі блоки з правом голосу.

Основна мета багатоконтингентного представництва – не “проштовхувати” інтереси однієї групи акціонерів, а відстоювати інтереси всієї компанії.

На відміну від американської одинарної системи (єдина рада директорів, куди входять виконавчі і невиконавчі директори), німецька система правлінь складається з двох органів: спостережної ради, до якої входять виключно невиконавчі директори і керівної ради, що складається лише з виконавчих директорів. Обидві ради мають відмінні правові зобов’язання та повноваження.

Спостережна рада зосереджується передовсім на тому, щоб справи компанії перебували в руках надійних і компетентних управлінців. В разі необхідності, відбувається відбір та заміна членів правління. Спостережна рада контролює виконавчу команду, членство в ній обмежене виключно невиконавчими директорами.

Одинарна (як у США) та подвійна (як у Німеччині) структури правління – основні організаційні форми правлінь корпорацій.

Але є різні підходи в різних країнах світу до організації діяльності правлінь корпорацій. Так, японська система правлінь аналогічна американській, але є відмінності: 80% японських ВАТ взагалі не мають зовнішніх членів, і правління є представником інтересів компанії та її провідних пайовиків (як у німецькій системі). Немає представництва службовців і наявності представників від банків. Майже всі японські директори є старшими службовцями фірми.

Японська система характеризується діловими угрупуваннями, відомими як “кейретцу” (промислово-фінансова група). Вона включає в себе банки, що зробили великі інвестиції в підприємство. Компанія, що належить до певного “кейретцу”, має набагато більше зиску від ділових відносин з іншими членами “кейретцу”, ніж від отримання від них дивідендів.

Сворення і фінансово-господарська діяльність АТ в Україні обумовлене статтями Закону “Про акціонерні товариства”.

АТ – господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Акціонерне товариство не відповідає за зобов’язаннями акціонерів. До товариства та його органів не можуть застосовуватись будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення протиправних дій товариством або іншими акціонерами.

Акціонери не відповідають за зобов’язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, тільки в межах належних ім акцій, обмежують їх права, у разі вчинення протиправних дій товариством або іншими акціонерами.

Акціонери, які повністю оплатили акції, у випадках визначених статутом товариства, відповідають за зобов’язаннями товариства у межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій.

Акціонерне товариство може бути створене в Україні шляхом заснування або злиття, поділу, виділу чи перетворення підприємницького (чи підприємницьких) товариства, державного (державних), комунального (комунальних) та інших підприємств у акціонерне товариство.

Товариство створюється без обмеження строку (якщо строк не встановлено статутом). Воно вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дати його державної реєстрації.

Діяльність акціонерного товариства здійснюється на основі статутного і власного капіталу. Мінімальний розмір статутного капіталу АТ становить 1250 мінімальних заробітних плат. Власний капітал (вартість чистих активів) товариства – різниця між сукупною вартістю активів товариства та вартістю його зобов’язань.

Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерного товариства, що вирішають будь-які питання діяльності акціонерного товариства.

 

Контрольні питання

1. В чому суть приватного статусу акціонерного товариства?

2. Який сучасний стан корпоративного управління у Україні?

3. Які типи приватних товариств в Україні?

4. Які моделі корпоративного управління найбільш відомі в світовій практиці?

5. Які відмінності в моделях управління американській німецькій японській?

6. Чому відбуваються дружні й ворожі злиття та приєднання компаній?

7. Що означає корпоративне управління?

8. Чи завжди збігаються інтереси акціонерів та менеджерів?

9. Які передмови спонукають виникненню АТ?

10. Чим відрізняються приватні та публічні АТ?

 

Завдання для вивчення теми

1. Визначте особливості акціонерної форми господарювання.

2. З’ясуйте особливості формування статутного фонду акціонерного товариства та його зміни.

3. Визначте розмір резервного фонду підприємства та вкажіть на його призначення.

4. Визначте джерела збільшення статутного фонду.

5. Визначте особливості злиття товариств, приєднання АТ поділ товариства виокремлення товариства перетворення АТ, ліквідація АТ.

 

Основна література: [2,16,17,18,19,20,21,22]

Допоміжна література: [45,46,49]

 

 

План вивчення теми

1. Основні ланки фінансової політики корпорації, АТ.

2. Стратегічні задачі фінансової політики.

3. Фінансова стратегія: сутність і складові елементи.

4. Напрями фінансової тактики корпорації.

 

Методичні рекомендації

Політика (від грец. politika – державна діяльність) – цілі, завдання, що їх ставлять суспільні класи в боротьбі за свої інтереси, методи і засоби досягнення цих цілей і завдань, а також діяльність органів державної влади й державного управління, яка відображає суспільний лад і економічну структуру країни. По суті політика є виразом економіки як в середині країни так і на міжнародній арені. Її прояв відображається в фінансах.

Фінанси (франц. finance від лат. finantia - платіж) – система грошових відносин тієї чи іншої держави. Фінанси державні – це сукупність усіх коштів, що є в розпорядженні держави; соціально-економічна суть фінансів зумовлюється характером економічного ладу суспільства та його політичної побудови (держави).

Враховуючи тлумачення цієї термінології кожне акціонерне товариство у відповідності з фінансовою політикою держави будує власну фінансову політику, що вказує на систему його грошових відносин з державними органами, засновниками, акціонерами, кредиторами, банками, недержавними фінансовими посередниками, дочірними підприємствами та іншими юридичними і фізичними особами.

Фінансова політики АТ передбачає дотримання прав акціонерів (отримання дивідендів) та зростання капіталу АТ. Основні положення фінансової політики висвітлюються в статтях Закону “Про акціонерні товариства”. Вищим органом АТ є загальні збори акціонерів, що вирішують питання стратегії і тактики розвитку АТ (стаття 32-50 Закону України “Про акціонерні товариства”). Обрана наглядова рада акціонерного товариства здійснює захист прав акціонерів товариства і контролює та регулює діяльність виконавчого органу (ст. 51-57 Закону). Виконавчий орган акціонерного товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства (ст. 58-64 Закону). Посадові особи виконавчого органу повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватись вимог законодавства, положень статуту і інших документів. Вони несуть відповідальність за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом (ст. 63 Закону).

Оцінка діяльності і перевірка фінансово-господарської діяльності акціонерного товариства здійснюється ревізійною комісією, що передбачено статтями 73-78 Закону.

Ефективність роботи АТ залежить від правильності обраної фінансової політики, напрямку її тактики та внутрішнього і зовнішнього контролю за її дотриманням.

 

Контрольні питання

 

1. В чому сутність фінансової політики?

2. В чому необхідність формування фінансової політики?

3. Що є вищим органом АТ?

4. Чим викликана необхідність проведення перевірок фінансово-господарської діяльності АТ?

5. Від яких факторів залежить ефективність діяльності АТ?

6. Яка роль виконавчого органу в діяльності АТ?

7. В чиїх інтересах діють посадові особи і за що вони несуть відповідальність?

 

Запитання для вивчення теми

1. Визначте основні поняття «політика», «фінансова політика» і вкажіть на необхідність формування фінансової політики АТ.

2. Вкажіть на основі яких документів формується фінансова політика АТ.

3. З’ясуйте основні положення про створення і дію ревізійної комісії АТ.

4. Охарактеризуйте правовий статус АТ

5. Визначте відповідальність засновників АТ.

6. Визначте основні фактори, що впливають на рівень ефективності діяльності АТ.

 

Основна література: [2,18,19,20,21,22]

Допоміжна література: [35,43,44,45,46,55]

 

План вивчення теми

1. Фінансова звітність як засіб обміну фінансовою інформацією між фірмою та зовнішніми користувачами.

2. Форми фінансової звітності, які складають АТ (корпорації).

3. Чистий прибуток на акцію (ПНА).

4. Чистий прибуток, що припадає на 1 просту акцію.

5. Скоригований прибуток, що припадає на 1 просту акцію.

 

Методичні рекомендації

Перехід на національні стандарти бухгалтерського обліку передбачив використання п’яти Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 21.06.1999 р. № 391/3684:

1. “Загальні вимоги до фінансової звітності”;

2. “Баланс, форма № 1”;

3. “Звіт про фінансові результати, форма № 2”;

4. “Звіт про рух грошових коштів, форма № 3”;

5. “Звіт про власний капітал, форма № 4”;

6. “Консолідована фінансова звітність, форма № 20”.

Крім того є ще “Примітки до фінансової звітності”. В цій фінансовій звітності є окремі статті, які призначені тільки для АТ. За статтею “Додатковий вкладний капітал” зазначають суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість, а за статтею “Вилучений капітал” – фактичну собівартість акцій власної емісії.

Розділ 3 “Звіту про фінансові результати” (форма № 2) заповнюють АТ, прості акції або потенційні прості акції, які продаються або купуються на фінансових біржах, і АТ, що в даний момент випускають такі акції. В цьому розділі показана середньозважена кількість простих акцій, які перебувають в обігу, вказана середньорічна кількість простих акцій в обігу, скорегована на кількість простих акцій у обігу, що можуть бути випущені в обіг згідно з укладеними угодами (опціон, ф’ючерсний контракт); чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію; скоригований чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію; сума дивідендів, що припадає на одну просту акцію.

Чистий прибуток на акцію (ПНА) – використовується для оцінки минулих результатів АТ і показує наскільки ефективно використовуються ресурси надані власниками простих акцій. При аналізі роботи АТ використовують два показники “чистий прибуток на одну просту акцію” (відношення чистого прибутку (збитку) за звітний період до середньозваженої кількості простих акцій, що перебувають в обігу протягом періоду) та “скоригований чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію” (відношення чистого прибутку за мінусом дивідендів за привілейованими акціями до середньозваженої кількості простих акцій).

 

Контрольні питання

1. Чим відрізняється фінансова звітність АТ від фінансової звітності підприємств?

2. Які особливості «консолідованої фінансової звітності»?

3. Яка різниця в показниках «чистий прибуток на одну просту акцію» та «скорегований чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію»?

4. Які основні фінансові показники використовуються при оцінюванні фінансового стану АТ?

5. Як визначається ліквідність балансу АТ?

6. Які основні показники характеризують платоспроможність, фінансову стійкість ділову активність АТ?

7. За якими інтегральними показниками можна визначити рівень банкрутства АТ?

 

Завдання для вивчення теми

1. Визначити методологічні підходи при з’ясуванні питань з фінансових результатів та фінансового етапу АТ.

2. Визначте порядок складання консолідованої звітності про групу підприємств як єдине ціле.

3. Оцініть інвестиційну привабливість акцій тієї чи іншої корпорації.

4. Визначте показники ринкової активності. «ціна-прибуток», ринкова-балансова вартість», дивідендна дохідність, коефіцієнт ринкових витрат, показники ліквідності акцій.

5. Поясніть необхідність проведення рейтингових оцінок цінних паперів, банків.

 

Основна література: [18,19,20,21,22]

Допоміжна література: [35,36,44,45,46]

 

 

План вивчення теми

1. Формування і розвиток ринку корпоративних цінних паперів в Україні.

2. Особливості формування корпоративних цінних паперів в Україні та етапи розвитку фондового ринку.

3. Державне регулювання випуску та обігу корпоративних цінних паперів, регламентація і реєстрація їх випуску.

4. Засоби контролю за функціонуванням фінансового ринку.

 

Методичні рекомендації

Акціонерні товариства створюються шляхом заснування або реорганізації юридичної особи і діють на підставі установчого договору та статуту.

Акціонерне товариство – господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Під терміном “корпоративні цінні папери” розуміють акції (пайові цінні папери) та облігації (корпоративні, облігації без забезпечення, облігації, забезпечені заставою певного майна АТ, відкличні облігації та конвертовані облігації і єврооблігації та інші цінні папери).

Акція (від лат. action – розпорядження, претензії) – безстроковий документ, що підтверджує право власника на частину спільного капіталу АТ.

Залежно від обсягів прав, що закріплюють акції, їх поділяють на прості та привілейовані (преференційні). Можливі різні переваги привілейованих акцій порівняно із простими: у праві голосу фіксовані або вищі, ніж за простими, дивіденди, право вимагати більшу частку в ліквідаційній сумі та переважне задоволення цього права, порівняно зі звичайними акціонерами, в разі припинення діяльності АТ.

У фінансовій діяльності важливу роль відіграють облігації. Облігація – це цінний папір, що показує право покупця на отримання від особи, яка випустила облігацію, її номінальної вартості і відсотків від неї у визначений термін.

Корпоративна облігація – це зобов’язання АТ перед власниками облігацій щодо виплати певного доходу і погашення її номінальної вартості через певний період.

На практиці можуть використовуватись облігації без забезпечення, що вказують лише на загальне зобов’язання платежу і поряд з кредиторами в порядку черговості можуть звернути стягнення на майно емітента. Ці облігації використовують у випадку, коли компанія має активи, яких вистачить лише для погашення основної суми позики.

Але частіше намагаються випускати облігації, забезпечені заставою майна АТ або забезпечені майном, наданим третіми особами.

Корпорація, АТ можуть випускати відкличні або частково відкличні облігації. Відкличними називаються облігації, якщо емітент залишає за собою право повернути борг раніше від дати платежу. Крім того АТ може створювати викупний фонд для поступового викупу невідкличних облігацій на вторинному ринку.

До боргових цінних паперів з особливими правами для інвесторів належать конвертовані облігації. Вони можуть бути обмінені на акції.

Великі компанії при позичанні капіталу можуть через міжнародні фондові ринки використовувати єврооблігації.

Єврооблігації – це облігації іноземних емітентів, номіновані в валюті країни розміщення та призначені для розміщення міжнародних інвесторів. Їх можуть купувати інвестори практично кожної країни і передбачено різні умови для задоволення потреб інвесторів.

Розвиток фондового ринку пов'язаний з наявністю корпоративних цінних паперів. Обіг корпоративних цінних паперів є результатом довгострокового еволюційного розвитку підприємств і економіки, що потребують залучення додаткових фінансових ресурсів через фондовий ринок. Цінні папери в Україні з’явилися в результаті приватизації і корпоратизації державних підприємств. При спаді ВВП, зменшенні можливостей відтворення, зниженні прибутковості і рентабельності поступово зростала емісія акцій.

Ринок корпоративних цінних паперів зростає за рахунок акцій низько рентабельних та напівзбанкрутілих підприємств.

В 1999-2000 рр. темпи приватизації знизились і обсяги залучення інвестицій не змінились і залишались низькими. Розповсюдження корпоративних облігацій в Україні відбувалось повільно і практично ринок цінних паперів майже не функціонував. Основна причина цього в тому, що запозичені кошти (облігації) додані до прибутку оподатковувались. Другою причиною була висока прибутковість облігацій внутрішньої державної позики, що відволікало значні інвестиційні ресурси з ринку корпоративних паперів. На сучасному етапі в Україні ймовірним є випуск облігацій з терміном погашення через 4-5 років.

Фондовий ринок в країні розвивається з участю державного регулювання. Важливе значення при цьому має регламентація правил реєстрації цінних паперів. У більшості країн дотримуються більш жорстких умов до реєстрації, що захищає інвесторів від нечесних позичальників. Але при дуже жорстоких підходах до реєстрації може спостерігатись скорочення кількості емісій до розміщення цінних паперів за межами країни.

В різних країнах використовуються різні підходи до державного втручання в функціонування ринку цінних паперів.

Основними засобами контролю за функціонуванням фінансового ринку є реєстрація і перевірка бухгалтерських книг відповідних фінансових компаній, АТ та встановлення обмежень на їх активи.

Регулювання розвитку фінансового ринку може здійснюватись двома способами:

- централізоване регулювання діяльності всіх об’єктів;

- децентралізоване регулювання, яке передбачає наявність в країні кількох регулювальних органів.

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює ДКЦПФР. Фінансування ДКЦПФР здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Основними формами регулювання, які використовує ДКЦПФР, є такі: видача ліцензій на здійснення професіональної діяльності на ринку цінних паперів; реєстрація емісій та інформації про емісію цінних паперів; контроль за достовірністю інформації та інше. ДКЦПФР має широкі праві повноваження в разі виявлення порушень, а саме: зупинення або ліквідування ліцензії, зупинення торгівлі на фондовій біржі; здійснення перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності емітентів і осіб, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондових бірж; накладання адміністративних стягнень, штрафних санкцій та порушень законодавства; звільнення з посад керівників фондових бірж та інших установ фондового ринку; зупинення або припинення доступу цінних паперів на фондові біржі; зупинення клірингу та укладання договорів купівлі-продажу на певний термін для захисту держави, інвесторів; надсилання матеріалів у правоохоронні органи стосовно фактів порушень, або антимонопольного законодавства; моніторинг руху інвестицій в Україну та за її межі через фондовий ринок.

 

Основна література: [2,4,6,7,15,16,20,21,22]

Допоміжна література: [35,36,43,45,46]

 

План вивчення теми

1. Доходи інвесторів та посередників за цінними паперами.

2. Порядок розрахунку повного доходу інвестора від фінансових активів.

3. Доходність фондового портфелю.

 

Методичні рекомендації

Оптимальні управлінські рішення інвестор має приймати лише знаючи майбутню вартість інвестованих ним грошових коштів.

Оцінити ефективність інвестиційного проекту можливо за рахунок використання слідуючих методів:

- метод облікової (бухгалтерської) норми прибутку;

- метод розрахунку коефіцієнта ефективності капіталовкладень;

- метод окупності капітальних вкладень;

- метод NPV;

- метод внутрішньої норми прибутку IRR;

- дисконтний метод окупності капітальних вкладень.

Інвестор, маючи певну кількість акцій, зацікавлений у визначенні величини їх доходності. Для цього можуть бути використані і такі оціночні система показників доходності акцій:

1. Дохід на одну акцію = Чистий прибуток – Дивіденди за привілейованими акціями / Загальну кількість звичайних акцій.

2. Цінність акцій = Ринкова ціна акції / Дохід на одну акцію.

3. Рентабельність акції = Дивіденди на одну акцію / Ринкова ціна акції.

4. Дивідендний дохід = Дивіденди на одну акцію / Дохід на одну акцію.

5. Коефіцієнт акції = Ринкова ціна акції / Облікова ціна акції.

При аналізі оцінки інвестицій можуть використовуватись слідуючи методи оцінки акцій:

P0 = D / Ks , (1)

де D – річний дивіденд;

Ks – ставка дохідної акції.

Оцінка акції з постійним приростом дивідендів (модель Гордона):

P0 = D1 / (Ks – q), (2)

де D1 – очікувані дивіденди на акцію через рік D1 = D0·(1+q);

q – темп приросту дивідендів.

Оцінка акцій з непостійним приростом дивідендів:

, (3)

де Dn – очікуваний щорічний дивіденд на акцію.

Поточна ринкова доходність (dp) визначається співвідношенням величини дивідендів, що виплачуються до поточної ринкової ціни акції:

, (4)

де P0 – поточна ринкова ціна акції, грн.

Кінцева доходність акції (dk) може бути визначена за формулою:

, (5)

- величина дивідендів, визначених всередньому за рік, грн.;

∆P – приріст або збиток капіталу інвестора, що дорівнює різниці між ціною продажу та ціною придбання акції, грн.;

n – кількість років, протягом яких інвестор володів акціями.

Узагальнюючим показником ефективності вкладень інвестора є сукупна дохідність (dс), яка визначається за такою формулою:

, (6)

Di – величина дивідендів, виплачених в і - тому році, грн.

Остаточна та сукупна дохідність можуть використовуватися в тому випадку, якщо інвестор продав акцію або планує її продати за ціною, відомою йому.

Якщо інвестор не бажає отримувати поточний дохід у вигляді дивідендів, він отримує дохід від приросту курсової вартості акцій. Тоді річна дохідність може бути визначена за такою формулою:

, (7)

де P0 – ціна покупки акції, у процентах до номіналу або грн.;

P1 – ціна продажу акції, у процентах до номіналу або грн.;

t – кількість днів із дня покупки до продажу акцій.

При наявності облігацій у інвестора для оцінки їх дохідності доцільно провести аналіз за такою системою показників:

Ринкова вартість відсоткової облігації (PV – сума інвестованих грошових коштів) визначається за такою формулою:



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.239.58.199 (0.018 с.)