Управління власним капіталом, оцінювання вартості власного капіталу.

Статутний фонд характеризує початкову суму власного капіталу підприємства, інвестовану у формування його активів для початку здійснення господарської діяльності. Його розмір визначається статутом підприємства. Для підприємств окремих сфер діяльності й організаційно-правових форм (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю) мінімальний розмір статутного фонду регулюється законодавством.

Резервний фонд (резервний капітал) є зарезервованою частиною власного капіталу підприємства, призначеного для внутрішнього страхування його господарської діяльності. Розмір даної резервної частини власного капіталу визначається установчими документами. Формування резервного фонду здійснюється за рахунок прибутку підприємства (мінімальний розмір відрахувань прибутку в резервний фонд регулюється законодавством).

Спеціальні (цільові) фінансові фонди, до яких належать цілеспрямовано сформовані фонди власних фінансових засобів з метою їх наступних цільових витрат. У складі цих фінансових фондів виділяють звичайно амортизаційний фонд, ремонтний фонд, фонд охорони праці, фонд спеціальних програм, фонд розвитку виробництва тощо. Порядок формування й використання засобів цих фондів регулюється статутом й іншими установчими та внутрішніми документами підприємства.

Нерозподілений прибуток характеризує частину прибутку підприємства, що був отриманий у попередньому періоді та не використаний на споживання власниками (акціонерами, пайовиками) й персоналом. Ця частина прибутку призначена для реінвестування на розвиток виробництва.

Інші форми власного капіталу, до яких належать розрахунки за майно при передачі його в оренду, розрахунки з учасниками стосовно виплати їм прибутків у формі відсотків або дивідендів і деякі інші, відображені в першому розділі пасиву балансу.

Основою управління власним капіталом підприємства є управління формуванням його власних фінансових ресурсів. З метою забезпечення ефективності управління даним процесом на підприємстві розробляється спеціальна фінансова політика.

Політика формування власних фінансових ресурсів є частиною загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає в забезпеченні необхідного рівня самофінансування його виробничого розвитку.

Розробка політики формування власних фінансових ресурсів підприємства здійснюється за такими основними етапами:

1. Аналіз формування власних фінансових ресурсів підприємства у попередньому періоді.

2. Визначення загальної потреби у власних фінансових ресурсах.

3. Оцінка вартості залучення власного капіталу з різних джерел.

4. Забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел.

5. Забезпечення необхідного обсягу залучення власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел.

6. Оптимізація співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів.

 

Вартість і структура капіталу.

Оцінка вартості власного капіталу має ряд особливостей, основними з яких є:

а) необхідність постійного коригування балансової суми власного капіталу в процесі здійснення оцінки.

При цьому коригуванню підлягає тільки та частина власного капіталу, що використовується, бо новий власний капітал, що залучається, оцінений у поточній ринковій вартості;

б) оцінка вартості нового власного капіталу, що залучається, носить ймовірний характер. Залучення основної суми власного капіталу контрактних зобов’язань не містить (за винятком емісії привілейованих акцій), а є лише розрахунковими плановими величинами, що можуть бути скориговані за результатами майбутньої господарської діяльності;

в) суми виплат власникам капіталу входять до складу оподаткованого прибутку, що збільшує вартість власного капіталу порівняно з позиковим. Виплати власникам капіталу у формі відсотків і дивідендів здійснюються за рахунок чистого прибутку підприємства, у той час як виплати відсотків за позиковий капітал здійснюються за рахунок витрат (собівартості). Це визначає більш високий рівень вартості нового власного капіталу, що залучається порівняно з позиковим;

г) залучення власного капіталу пов’язано з більш високим рівнем ризику інвесторів, що збільшує його вартість на розмір премії за ризик.

Це пов’язано з тим, що претензії власників основної частини цього капіталу (за винятком власників привілейованих акцій) задовольняються при банкрутстві підприємства в останню чергу;

д) залучення власного капіталу не пов’язано, як правило, із поворотним грошовим потоком за основною його сумою, що визначає вигідність використання цього джерела підприємством, незважаючи на більш високу його вартість.

Вартість функціонуючого власного капіталу = ЧП/ВК*100;

Вартість нерозподіленого прибутку (ВНП) прирівнюється до вартості функціонуючого власного капіталу підприємства (ВКфп) у плановому періоді

Вартість додаткового акціонерного капіталу, що залучається, розраховується в процесі оцінки диференційовано за привілейованими акціями та за простими акціями.

 

Оптимізація структури капіталу.

Основна проблема при управлінні капіталом = визначення оптимальної структури. Для цього треба визначити зважену ціну капіталу. З ростом частки залучених коштів в загальній сумі джерел довгострок. капіталу ціна власного капіталу постійно збільшується, а залученого спочатку не змінюється, а потім теж збільшується. Це пов’язано з ризиком. Щоб узнати наскільки ціна залученого капіталу в середньому менша ціни власного капіталу, використовуємо поняття оптимальна структура капіталу = показник ціна авансованого капіталу має мінімальне значення, тоді ціна буде максимальною. В повному визначенні ціни капіталу і ціни під-ва не можуть застосовуватись в Україні, тому що ринок ЦП відсутній, а для тих АТ, які випускають акції він не значний. Головна мета фін. менеджера – вибрати таку структуру капіталу, яка б за мінімальної ціни капіталу допомогла б під-ву підтримувати стабільний дивідендний доход. Для визначення потрібної структури капіталу застосовується поняття фін. леверіджу. Він має справу з практикою використання боргових ЦП для фін-ня проектів. Рівень фін. важеля (показує наскільки є ризиковим вкладання) = зміна доходу на акції у %/ зміна доходу до вирах. % за позику і сплати податку на прибуток. Ефект фін. важеля показує прибутковість на залучені кошти. Перш ніж прийняти рішення щодо інвестицій, треба вирішити, як краще їх фінан-сувати. Сутність методів щодо визначення оптимальних джерел фінансування зводиться до: слід визначити рівень фін. леверіджу для акцій і облігацій окремо; визначити доходність акцій і облігацій та порівняти; визначити доходність до вирахування % за позику і податків і доход на 1 акцію, при яких результат буде однаковий незалежно від того, чи випускає під-во акції або облігації. Це граничний рівень доходу до нарахування відсотків за позику і податків (ДВПП). Граничний рівень ДВПП= (ДВПП – інтерес (витрати по сплаті %)) * (1 – ставка податку) / кількість звичайних акцій (або кількість облігацій).

 

Теорії структури капіталу.

У генезисі теорій структури капіталу, які почали формуватися з середини ХХ століття, виділяються чотири основних етапи. Ці етапи пов'язані з формуванням наступних узагальнювальних теоретичних концепцій:

традіційною концепцією структури капіталу;

концепцією індиферентності структури капіталу;

компромісною концепцією структури капіталу;

концепцією суперечності інтересів формування структури капіталу.

В основі цих концепцій лежать альтернативні підходи до можливості оптимізації структури капіталу підприємства і виділення пріоритетних чинників, що визначають механізм такої оптимізації.

Традиц – вартість капіталу залежить від його структури. Визнач оптимальна структура, що мін середньозв вартості капіталу сприяє мах ринк вартості підп-ва.

Основа - положення про можливу оптимізацію структури кап шляхом обліку різної вартості окремих його складових частин. Початковою теоретичною посилкою цієї концепції є твердження, що вартість власного капіталу підприємства завжди вища за вартість позикового капіталу. Ринкова вартість підп-ва, що викор Позичк Кап (до певної межі) може бути вищою за за ті п-ва, що не викор позик кошти.

Індифер Міллер-Модільяні 1 – розгляд вплив стр капіталу на ринкову вартість п-ва при відсутності податків, а також з податками та їх впливом на прибуток.

Ф. Модільяні і М. Міллер математично довели, що ринкова вартість підприємства, (а відповідно і середньозважена вартість капіталу) залежить тільки від сумарної вартості його активів незалежно від складу елементів капіталу, авансованого в ці активи. Початковим положенням цього доказу є їх твердження, що в процесі господарської діяльності підприємства його прибутковість генерують не окремі елементи капіталу, а сформовані ним активи.Висновок ММ1 –ціна капіталу і вартість п-ва не зал від стр капіталу. = опер прибутку (до сплати ПП. і %).

Міллер-Модільяні 2. з податками – ринкова вартість п-ва, що викор Позик Кап є вищою – діє фін важіль. Бо є податкові пільги (сплата % за кредит), тому вартість залученого капіталу буде нижчою. З врах ПП. фін важіль буде впливати на ринкову вартість п-ва і пдвищ його ринкової ціни.

Основу компромісної концепції структури капіталу складає положення про те, що вона формується під впливом ряду суперечливих умов, що визначають співвідношення рівня прибутковості і ризики використання капіталу підприємства, які в процесі оптимізації його структури повинні бути враховані шляхом відповідного компромісу їх комплексної дії.

Висновок – стр кап має бути такою, при якій гран вартість кап = гран ефект від фін важеля.

Основу концепції суперечності інтересів форми структури капіталу складає положення про відмінність інтересів і рівня інформованості власників, інвесторів, кредиторів і менеджерів в процесі управління ефективністю його використання, вирівнювання яких викликає збільшення вартості окремих його елементів. Суть концепції суперечності інтересів формування капіталу підприємства складають теорії асиметричної інформації, сигналізації, моніторингових витрат і деякі інші.

Модель Росса – менеджер може впливати на дії інвесторами своїми рішеннями – обґрунтовується вибір сигналів з погляду благополуччя менеджера.

Модель Майерса –Майлуфа – менелд приймає ріш, виходячи з інтерсів акціонерів. Якщо компанія має перспективи – краще залучати позик кап. Якщо підп-во оголошує додатк емісію – сигнал, що вартість підп-ва завищена (курс акцій впаде)