Організація контролю статутного, неоплаченого і вилученого капіталу

Під час проведення аудиту пайового капіталу з`ясовують джерелоформування пайового капіталу, порядок визначення розмірів пайовихвнесків та їх повернення пайовикам, принцип нарахування дивідендів таправильність відображення операцій з пайовим капіталом на рахункахбухгалтерського обліку. Контроль за правильністю формування та використання додаткововкладеного капіталу здійснюють на рахунку 42 “Додатковий капітал”.Проводячи аудит, потрібно мати на увазі, що “Додатковий вкладенийкапітал” та “Інший додатковий капітал” можуть спрямовуватися назбільшення статутного, пайового, резервного капіталу та на покриттязбитків, що знаходить своє відображення в бухгалтерському обліку: Дт 42 “ Додатковий капітал ” Кт 40 “Статутний капітал”, 41 “ Пайовий капітал ”, 43 “Резервнийкапітал”, 44 “ Нерозподілені прибутки”. Здійснюючи аудит резервного капіталу, перевіряють формування,використання та відображення його в бухгалтерському обліку. Слід мати наувазі, що залишки невикористаних коштів резервного капіталу переходятьна наступний рік. Здійснюючи аудит нерозподіленого прибутку ТОВ “Лаки-Фарби”,перевіряють правильність використання та відображення його вбухгалтерському обліку. Необхідно пам`ятати, що нерозподілений прибутокє власністю засновників і тому збільшує суму власного капіталу, а сумазбитку відповідно зменшує суму власного капіталу. Здійснюючи аудит неоплаченого капіталу, потрібно знати, що його сума вБалансі наводиться в дужках і вираховується при визначенні підсумкувласного капіталу. Таким чином, до підсумку Балансу включається оплаченавартість статутного капіталу, яка визначається шляхом вирахування іззагальної вартості випущених акцій (зареєстрованого статутного капіталу)суми дебіторської заборгованості засновників за внесками до капіталу(неоплачений капітал). Здійснюючи аудит вилученого капіталу, перевіряють збільшення, зменшеннявилученого капіталу та відображення операцій на рахунках бухгалтерськогообліку. Аудитору необхідно пам`ятати, що різниця між номінальною табалансовою вартістю акцій, що анулюються, зменшує нерозподіленийприбуток або додатково вкладений капітал. Проводячи перевірку, треба пам`ятати, що сума вилученого капіталу вБалансі наводиться у дужках і вираховується при визначенні підсумкувласного капіталу. 37. Організація контролю нерозподілених прибутків (непокритих збитків)

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) — сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку.
Нерозподілений прибуток є складовою частиною власного капіталу, тобто це прибуток, який залишається у розпорядженні підприємства після виплати доходів власникам та формування резервного капіталу.
Мета аудиту — встановити дотримання чинного законодавства щодо нерозподіленого прибутку.
Основні завдання аудиту нерозподіленого прибутку — встановити правильність:
визначення нерозподіленого прибутку (непокритого збитку);
використання прибутку в поточному році;
відображення операцій у бухгалтерському обліку.
Для обліку нерозподілених прибутків (непокритих збитків) поточного та минулих років, а також використаного в поточному році прибутку використовують рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)». За кредитом рахунку відображується збільшення прибутку від усіх видів діяльності, а за дебетом — збитки та використання прибутку.
Рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» має три субрахунки: 441 «Прибуток нерозподілений», 442 «Непокриті збитки», 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді». На субрахунку 441 відображується наявність і рух нерозподіленого прибутку, на субрахунку 442 — непокриті збитки.
Фінансовий результат із рахунку 79 «Фінансові результати» переноситься на рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)»:
Д-т 442 «Непокриті збитки»
К-т 79 «Фінансові результати» — на суму збитків;
Д-т 79 «Фінансові результати»
К-т 441 «Прибуток нерозподілений» — на суму прибутків.
На субрахунку 443 відображують розподіл прибутку між власниками (нарахування дивідендів), виплати за облігаціями, відрахування до резервного капіталу та інше використання прибутку в поточному періоді.
На суму використаного прибутку виконують такий запис:
Д-т 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді»
К-т 40 «Статутний капітал» (на поповнення статутного капіталу)
К-т 41 «Пайовий капітал» (на поповнення пайового капіталу)
К-т 43 «Резервний капітал» (направлено у резервний капітал)
К-т 67 «Розрахунки з учасниками» (нараховані дивіденди тощо).
Використання прибутку списують за рахунок прибутку:
Д-т 441 «Прибуток нерозподілений»
К-т 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді».
Прибуток, що залишився нерозподіленим, обліковується на субрахунку 441. Якщо підприємство має збиток, то його відображують як дебетовий залишок на субрахунку 442.

38. Завдання, об*єкти, джерела, методичні прийоми і напрямки проведення контролю

Функції внутрішнього аудиту визначаються керівництвом або власником підприємства залежно від змісту і специфіки його діяльності, обсягів, показників, системи управління. Одначе можна виділити ряд типових функцій, притаманних внутрішньому аудиту і відмінних від зовнішнього аудиту, незалежно від особливостей діяльності підприємства, на якому він проводиться, зокрема:
- зменшення ризиків у проведенні операцій, пов'язаних з ефективним використанням ресурсів;
- вивчення стану бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, їх моніторинг та розроблення рекомендацій щодо удосконалення цих систем;
- дослідження бухгалтерської й оперативної інформації, включаючи експертизу засобів і способів, що використовуються для визначення, оцінки, класифікації такої інформації, і складання на її основі звітності, а також спеціальне вивчення окремих статей звітності;
- перевірку виконання законів та інших нормативних актів, а також вимог облікової політики, інструкцій, рішень і вказівок керівництва або власників;
- оцінку ефективності механізму внутрішнього контролю, вивчення й оцінку контрольних процедур у структурних підрозділах підприємства;
- перевірку наявності, стану і забезпечення збереження майна;
- роботу над спеціальними проектами і контроль за окремими елементами структури внутрішнього контролю;
- оцінку використовуваного підприємством програмного забезпечення;
- спеціальні службові розслідування окремих випадків, за завданням керівника;
- координація своєї діяльності з діями незалежних аудиторських фірм під час проведення зовнішнього аудиту;
- складання та надання висновків і звітів при проведенні перевірки;
- розроблення і подання пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і пропозицій з підвищення ефективності управління.
Наповнення функцій внутрішнього аудиту конкретним змістом залежить від особливостей діяльності підприємства і має здійснюватися тим органом управління, якому підпорядковується служба внутрішнього аудиту.
Завдання конкретної служби можуть бути різними залежно від специфіки роботи підприємства, від особливостей його організаційної структури і від завдань, які ставить перед собою адміністрація в даний момент.
Вивчаючи завдання, які стоять перед службою внутрішнього аудиту, необхідно врахувати відмінності між внутрішнім аудитом та ревізією. Стосовно завдань, які стоять перед ними, можна зазначити таке.
Насамперед служба внутрішнього аудиту повинна здійснювати періодичний контроль за фінансово-господарською діяльністю окремих підрозділів. Основна послуга, яку надають внутрішні аудитори, - перевірка достовірності бухгалтерської (фінансової) звітності. Внутрішні аудитори повинні перевіряти звітність підрозділів і всієї організації в цілому. Складання висновку є одним із результатів контролю за діяльністю окремих структур, виявлення відповідності бухгалтерської звітності цих структур і всієї організації в цілому даним бухгалтерського обліку.
Важливим завданням служби внутрішнього аудиту є фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства і розроблення її фінансової стратегії. Це дає змогу підвищити ефективність роботи окремих підрозділів і організації в цілому, сприяє виконанню основної мети, поставленої перед внутрішнім аудитом.
Консультативні послуги щодо бухгалтерського обліку і оподаткування, а також у питаннях права є важливими напрямками внутрішньої аудиторської служби. Упровадження ефективної достовірної та повної інформації системи управління для своєчасного виявлення й усунення недоліків.
У результаті перевірки, аналізу і консультування з боку служби внутрішнього аудиту підприємство буде підготовлене до перевірки зовнішніми аудиторами, податковою інспекцією та іншими органами зовнішнього контролю.
Завдання, які повинні виконувати внутрішні аудитори, визначають функції внутрішнього аудиту, а також професійно-кваліфікаційний склад цієї служби.
За обсягами роботи внутрішній аудит поділяється на загальний і локальний - за окремими напрямками аудиту (технології, бухгалтерського обліку).
Згідно з міжнародним нормативом "Використання результатів роботи внутрішнього аудитора" внутрішній аудит здійснюється за такими напрямками:
- аналіз системи обліку і внутрішнього контролю;
- вивчення бухгалтерської (фінансової) й операційної інформації (за окремими статтями витрат, залишків на бухгалтерських | рахунках та ін.);
- вивчення економічності й ефективності управлінських рішень на різних рівнях господарювання;
аналіз адекватності політики у сфері менеджменту;
оцінка якості інформації;
розроблення проектів управлінських рішень;
проведення стратегічного аналізу;
розроблення фінансових прогнозів.
Для вирішення цих питань аудитор повинен бути компетентним, що виражається у відповідності підготовки і досвіду спеціаліста масштабу і складності завдань за умови високої якості виконаної роботи.
Принципи внутрішнього аудиту це - цілісність, об'єктивність, конфіденційність, майстерність і компетентність. Робота, яку виконують аудитори, документується і планується.
Усі ці роботи, звичайно, можуть бути виконані зовнішніми аудиторами, але за окремим договором і за окрему плату. Якщо взяти до уваги вартість аудиторських послуг, то оплата всього комплекту робіт з аудиту суттєво збільшить собівартість виконуваних підприємствами робіт чи послуг і відповідно знизить прибуток.
До того ж об'єктом зовнішньої аудиторської перевірки є бухгалтерський облік і звітність за відповідний період. Тобто, якщо перевірка звітності за 2001 р. здійснюється у травні 2002 р., аудитори не будуть перевіряти документи з січня по травень 2002 р. (до наступної аудиторської перевірки). А це означає, що помилки, зроблені в цей період, залишаються без виправлення.
Вирішити ці проблеми допомагає служба внутрішнього аудиту, оскільки вона може постійно контролювати правильність ведення бухгалтерського обліку, податкових та інших розрахунків.
Аудитори можуть виконувати й інші обов'язки (зокрема, щодо контролю правильності оцінки майна, мінімізації витрат на виробництво, аналізу фінансово-господарської діяльності, оптимізації оподаткування, автоматизації обліку і складання звітності тощо).
Отже, основною особливістю внутрішнього аудиту є те, що він виконується під час здійснення і документального оформлення господарських операцій, що дає змогу своєчасно виявити недоліки в роботі і вжити відповідних заходів щодо їх попередження.
Крім того, наявність служби внутрішнього аудиту підвищує довіру з боку зовнішніх аудиторів до звітності клієнта, оскільки вони вже заздалегідь передбачають наявність високоефективної системи бухгалтерського обліку і контролю, здатної перешкоджати виникненню порушень.
На основі міжнародних нормативів аудиту інститут внутрішніх аудиторів як міжнародна асоціація розробив для своїх членів стандарти професійної практики внутрішнього аудиту. У цих стандартах загальноприйняті вимоги до аудиторської діяльності скориговані з урахуванням специфіки внутрішнього аудиту. Стандарти професійної практики мають рекомендаційний характер, оскільки внутрішній аудит - це внутрішня справа підприємства, а в умовах ринкової економіки втручання у діяльність економічних суб'єктів обмежене. Увесь комплекс стандартів поділений на п'ять розділів, в яких визначені основні концепції внутрішнього аудиту. Необхідно зауважити, що вимоги стандартів періодично оновлюються у Положеннях про стандарти внутрішнього аудиту. Кожний із п'яти розділів містить один загальний стандарт, який конкретизований У спеціальних стандартах.
Так, перший розділ "Незалежність" містить загальний стандарт: внутрішні аудитори повинні бути незалежними від структурного підрозділу, який вони перевіряють.
Вимоги до незалежності внутрішніх аудиторів розкриті у директивах з двох спеціальних стандартів - "Організаційний статус" (для ефективного виконання аудиторських завдань необхідний відповідний організаційний статус відділу внутрішнього аудиту) і "Об'єктивність" (у процесі здійснення аудиту внутрішніми аудиторами слід дотримуватись принципу об'єктивності).
Аналогічно побудовані й решта розділів стандартів професійної практики внутрішнього аудиту: "Професійний досвід", "Сфера внутрішнього аудиту", "Здійснення внутрішнього аудиту", "Управління відділом внутрішнього аудиту".
Вимоги до професійних здібностей внутрішніх аудиторів розглядають на двох рівнях: щодо відділу внутрішнього аудиту (стандарти "Штат"; "Знання, навички, дисципліна"; "Нагляд за роботою") та щодо окремого внутрішнього аудитора (стандарти "Відповідність стандартам професійної поведінки", "Знання, навички, дисципліна", "Взаємовідносини аудиторів і надання інформації", "Продовження навчання", "Належна професійна ретельність").

39. Організація контролю стану бухгалтерського обліку і фінансової звітності

Завдання аудиторської перевірки стану фінансової звітності, обліку і внутрішньогосподарського контролю полягає у підвищенні ефективності поточного контролю виробництва і фінансово-господарській діяльності підприємства з метою недопущення втрат виробничих ресурсів, порушення трудової і виробничої дисципліни, нестач і крадіжок власності, а також інших негативних явищ у господарстві.
При цьому об'єктами аудиту - є облікова політика і стандарти, плани удосконалення обліку, поточного контролю, їх обґрунтованість і прогресивність, організація і стан обліку та контролю, зміст і достовірність звітності, застосування автоматизації обліку і контролю;
Джерелами інформації - є законодавство з питань фінансово-господарської діяльності, обліку і контролю, нормативні документи про бухгалтерські звіти і баланси, нормативно-методичні документи з інвентаризації, обліку, звітністю і контролю, матеріали контрольних перевірок і рішень щодо них, рішення за результатами господарської діяльності, первинні документи і облікові регістри, поточна та річна звітність підприємства.
Особливості методичних прийомів аудиту, узагальнення і реалізація його результатів полягають у суцільних і вибіркових перевірках стану оперативного, бухгалтерського, статистичного обліку, його організації і методології, а також безпосереднього контролю якості стану обліку і звітності.
Використовуються такі нормативні документи:
- Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.99р.
- Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених відповідними наказами Мінфіну України:
1. "Загальні вимоги до фінансової звітності"
2. "Баланс"
3. "Звіт про фінансові результати"
4. "Звіт про рух грошових коштів"
15. "Дохід"
16. "Витрати"
- Закон України "Про оподаткування прибутку" від 22.05.97р. №283/97
- Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємства і організацій, затверджено Наказом Міністерства фінансів від 30.11.99р. №291
- Порядок ведення касових операцій затвердженим Національним банком України
Важливе місце у перевірці стану бухгалтерського обліку займає вивчення облікової політики, тобто взаємозв'язку обліку з управлінням виробництвом, зокрема його інформаційного забезпечення.
При цьому ставляться такі вимоги:
Достовірність, простота, відповідність облікових показників даним первинних документів з господарської діяльності, своєчасне забезпечення потреб управління в інформації про хід виробництва продукції, робіт та послуг.
У процесі аудиту встановлюють: чи є на підприємстві інструкції щодо оформлення первинних документів на господарські операції і графіки документообороту, чи своєчасно складаються документи з надходження і витрачення цінностей матеріально-відповідальними особами, достовірність відображення у документах господарських процесів, одночасно перевіряють записи в бухгалтерському обліку на основі суцільного і безперервного документування.