Організація контролю розрахунків з оплати праці

Організація контролю розрахунків з оплати праці

Незалежно від діючих на підприємстві форм і систем оплати праці, у першу чергу, необхідно перевірити облік особового складу, що ведеться в відділі кадрів підприємства.
У зв’язку з цим перевіряють рух особового складу, що оформляється первинними документами: наказом або розпорядженням по підприємству про прийом на роботу (П-1), переведенням (П-5), звільненням (П-8), наданням відпустки (П-6).
Під час контролю перевіряються особові картки, які ведуться на кожного працівника, де зазначають необхідні анкетні дані і фіксуються всі зміни, що відбуваються в його роботі. Поряд з цим перевіряють правильність присвоєння кожному працівникові табельного номера, причому кожному виробничому підрозділу відводиться своя серія номерів.
Потім перевіряють правильність ведення оперативного обліку використання робочого часу, який може вестись або в цілому по підприємству, або по кожному виробничому підрозділу в спеціальному табелі обліку використання робочого часу (П-12 або П-13). На підставі цього табеля в розрізі кожного місяця і кожного працівника перевіряють підрахунки і правильність відображення загального календарного фонду робочого часу, кількість неявок на роботу з різних причин, фактично відпрацьований час та розрахунки із заробітної плати..
Методика контролю нарахування заробітної плати залежить від діючих форм і систем оплати праці.
Розрахунок оплати праці робітників відрядників і визначення об’єму виконання робіт перевіряють на підставі первинних документів обліку виробітку. Для перевірки операцій, пов’язаних з виробітком продукції, заробітною платою, використовуються затверджені у встановленому порядку форми облікової документації, що залежать від характеру виробництва, системи організації й оплати праці та інших особливостей підприємства.

 

 

Організація контролю розрахунків з ін. кредиторами.

Організація обліку розрахунків з іншими кредиторами містить такі основні складові:

• організація обліку розрахунків із страхування та податків і платежів;
• організація обліку розрахунків з депонентами;
• організація обліку за депозитними сумами;
• організація обліку розрахунків за коштами, отриманими за іншими джерелами власних надходжень;
• організація обліку розрахунків за спеціальними видами платежів;
• організація обліку розрахунків з постачальниками; підрядчиками, виконавцями робіт шляхом оплати по факту отримання цінностей, виконання робіт, надання послуг.

Важливими етапами організації обліку розрахунків із іншими кредиторами виступають:

• організація регламенту здійснення платежів даною установою її кредиторам — юридичним і фізичним особам — та внесення авансових платежів за послуги, що будуть надані установі;
• організація контролю за кредиторською заборгованістю, строк позивної давності якої наближається до трьох років і яка з настанням зазначеної часової межі вважається безнадійною для погашення. Зазначений захід реалізується відповідно до Наказу Державного казначейства України від 08.05.01 № 73 «Про затвердження Порядку списання кредиторської заборгованості бюджетних установ, строк позовної давності яких минув», проведенням щоквартальних інвентаризацій розрахунків інвентаризаційною комісією. За результатами інвентаризації розрахунків комісія складає акт довільної форми, де фіксується сума виявленої простроченої кредиторської заборгованості, назва і місцезнаходження кредитора, а також заходи, які проводилось для її ліквідації. Акт візується інвентарною комісією, затверджується керівником установи і передається до розпорядника коштів вищого рівня для прийняття кінцевого рішення щодо доцільності списання;
• вибір форми оплати послуг товарно-матеріальних цінностей, робіт тощо (безготівкова, готівкова);
• визначення механізму взаємозвіряння за обсягами інформації, часу проведення, місцем проведення.

 

 

Організація контролю амортизації ОЗ

На етапі проведення ревізії правильності нарахування амортизації і зносу основних засобів здійснюється:
- перевірка дотримання положень облікової політики підприємства щодо амортизації основних засобів;
- перевірка правильності віднесення об'єктів амортизаційних відрахувань до тієї чи іншої групи основних засобів;
- перевірка розрахунків сум щомісячних амортизаційних відрахувань;
- перевірка своєчасності і правильності їхнього відображення в обліку.
Необхідно одержати перелік об'єктів основних засобів, по яких застосовуються особливі умови нарахування амортизації чи її припинення, зокрема:
- на які амортизація не нараховується;
- які знаходяться на консервації;
- по яких нарахування амортизації припинене;
- по яких застосовується прискорена амортизація;
- невиробничого призначення;
- використовуваних організацією за договором оренди;
- переданих організацією в оренду.
Перевіряючи правильність і своєчасність нарахування амортизації, ревізор має вияснити, якими методами користується бухгалтер при нарахуванні амортизації (чи із застосуванням П(С)БО 7, чи згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Застосування того чи іншого методу нарахування амортизації по групі однорідних об'єктів основних засобів повинне забезпечуватися протягом усього терміну корисного використання.
Ревізор повинен пам'ятати, що згідно з П(С)БО 7 є п'ять методів нарахування амортизації основних засобів:
1. Прямолінійний метод
АВ = (Пв-Лв)\ Т
Норма амортизації:
На = 100% \ Т
2. Метод зменшення залишкової вартості
АВ = Зв-На.
Залишкова вартість об'єкта:
Зв = Пв-?З
3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості
АВ = Зв*На
На=(100%/Т)*2
4. Кумулятивний метод
АВ= (Пв-Лв)-К;
К=Тк/?Т
5. Виробничий метод
АВм=Ом-Ва;
Ва=(Пв-Лв)/О *100%
Нарахування прискореної амортизації підприємством не проводиться, якщо воно випускає продукцію (роботи, послуги), ціни на яку встановлюються державою.
Нарахування амортизації по об'єктах основних засобів групи 1 проводиться до досягнення балансової вартості такого об'єкта 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат за результатом відповідного податкового періоду, а вартість об'єкта прирівнюється до 0.

 

Організація контролю розрахунків з оплати праці

Незалежно від діючих на підприємстві форм і систем оплати праці, у першу чергу, необхідно перевірити облік особового складу, що ведеться в відділі кадрів підприємства.
У зв’язку з цим перевіряють рух особового складу, що оформляється первинними документами: наказом або розпорядженням по підприємству про прийом на роботу (П-1), переведенням (П-5), звільненням (П-8), наданням відпустки (П-6).
Під час контролю перевіряються особові картки, які ведуться на кожного працівника, де зазначають необхідні анкетні дані і фіксуються всі зміни, що відбуваються в його роботі. Поряд з цим перевіряють правильність присвоєння кожному працівникові табельного номера, причому кожному виробничому підрозділу відводиться своя серія номерів.
Потім перевіряють правильність ведення оперативного обліку використання робочого часу, який може вестись або в цілому по підприємству, або по кожному виробничому підрозділу в спеціальному табелі обліку використання робочого часу (П-12 або П-13). На підставі цього табеля в розрізі кожного місяця і кожного працівника перевіряють підрахунки і правильність відображення загального календарного фонду робочого часу, кількість неявок на роботу з різних причин, фактично відпрацьований час та розрахунки із заробітної плати..
Методика контролю нарахування заробітної плати залежить від діючих форм і систем оплати праці.
Розрахунок оплати праці робітників відрядників і визначення об’єму виконання робіт перевіряють на підставі первинних документів обліку виробітку. Для перевірки операцій, пов’язаних з виробітком продукції, заробітною платою, використовуються затверджені у встановленому порядку форми облікової документації, що залежать від характеру виробництва, системи організації й оплати праці та інших особливостей підприємства.