Організація контролю загальновиробничих витрат.

Загальновиробничі витрати відображають за дебетом рахунка 91 «Загальновиробничі витрати».
Рахунок 91 «Загальновиробничі витрати» призначений для обліку та розподілу непрямих виробничих витрат, зокрема:
- витрат на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);
- амортизацію основних засобів і нематеріальних активів загально-виробничого призначення;
- витрат на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.
- витрат на вдосконалення технології й організації виробництва;
- витрат на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;
- витрат на обслуговування виробничого процесу;
- витрат на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища;
- інших витрат (втрати від браку, оплата простоїв, тощо).
Перераховані витрати не можуть бути віднесені до конкретного виду продукції, тому вони підлягають розподілу. Основна частина цих витрат розподіляється між видами продукції (списується на дебет рахунка 23 «Виробництво»), а нерозподілена частина збільшує собівартість продукції, тобто прямо списується на рахунок 90 «Собівартість реалізації». Для
визначення суми розподілених і нерозподілених загальновиробничих витрат слід використати Додаток 1 до П(С)БО 16, в якому наводиться розрахунок загальновиробничих витрат.
Найбільшу питому вагу в структурі загальвиробничих витрат займають витрати на утримання і експлуатацію устаткування. До них, крім іншого, відносяться амортизаційні відрахування на повне відновлення і витрати на ремонт основних засобів виробничого призначення; витрати на опалення, освітлення і утримання виробничих приміщень і деякі інші.
Основна мета ревізорської перевірки — визначити, чи правильно розподілені ці витрати на собівартість кожного конкретного виду продукції. При цьому ревізору варто враховувати, що в організації можуть застосовуватися різні способи розподілу загальновиробничих витрат, зокрема:
-пропорційно основній заробітній платі виробничих робітників чи кількості випущеної продукції, витратам з переділу;
-пропорційно кошторисним чи нормативним ставкам. Застосування того чи іншого способу розподілу загальвиробничих
витрат залежить від галузі промисловості, умов технології і виробництва, що навіть в одній галузі можуть бути різні. Однак ревізор під час перевірки повинен проаналізувати таке: наскільки обраний спосіб відповідає конкретним умовам роботи організації і сприяє систематичному і постійному контролю за загальвиробничими витратами; наскільки чітко налагоджена розробка нормативів витрат на експлуатацію і ремонт різних груп устаткування, лімітів споживання електроенергії, палива, інструментів, мастильних матеріалів, а також лімітів чисельності обслуговуючого персоналу.
При перевірці необхідності віднесення витрат особливу увагу варто звернути на перевірку витрат на управління виробництвом. Для цілей оподатковування витрати на відрядження, представницькі витрати, витрати на утримання службового автотранспорту, компенсації за використання для службових поїздок особистих легкових автомобілів приймаються в межах норм, установлених законодавством. При перевірці на належну увагу заслуговують обґрунтованість виробничих витрат і наявність виправдувальних документів (рахунка, чеків магазинів, ресторанів і т.д.).

 

32. Організація контролю адміністративних витрат.

На рахунку 92 “Адміністративні витрати” відображають і накопичують протягом року витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства. Витрати на управління та обслуговування підприємства (загальногосподарські витрати), на відміну від попереднього порядку, не розподіляються між реалізованою та нереалізованою продукцією, а списуються щомісяця або в кінці року на фінансові результати основної діяльності в загальній сумі наростаючим підсумком з початку року з кредиту рахунку 92 на дебет субрахунку 791 “Результати основної діяльності”.
Раціональна організація аналітичного обліку витрат взагалі та аналітичний облік адміністративних витрат зокрема мають важливе значення для визначення їх рівня, контролю й аналізу, а також об’єктивного визначення фінансових результатів діяльності підприємства.
Організація і порядок ведення аналітичного обліку витрат підприємства розглядається на прикладі аналітичного обліку до рахунку 92 “Адміністративні витрати” (табл. 10). Аналітичний облік до синтетичних рахунків 23, 91, 93, 94 та інших рахунків витрат доцільно вести аналогічно як до рахунку 92 “Адміністративні витрати”, враховуючи, що витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) та загальновиробничі витрати списуються на виробничу собівартість продукції (робіт, послуг) щомісячно.
До видання галузевих методичних рекомендацій з обліку затрат і калькулювання собівартості готової продукції (робіт, послуг) згідно з пунктом 18 ПСБО 16 “Витрати” рекомендується вести аналітичний облік адміністративних витрат за наступною номенклатурою статей:
–за дебетом:
1.Загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо).
2.Витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу.
3.Витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).
4.Винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо).
5.Витрати на зв’язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо).
6.Амортизація нематеріальних активів загальногосподар-ського використання.
7.Витрати на врегулювання спорів у судових органах.
8.Податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі (крім податків, зборів та обов’язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг).
9.Плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків.
10.Інші витрати загальногосподарського призначення.
–за кредитом:
1.Списання сальдо адміністративних витрат на фінансові результати.
З метою контролю і аналізу окремих видів адміністративних витрат в аналітичному обліку доцільно виділити окремі субстатті за видами цих витрат. Наприклад, до статті 2 “Витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу”:
2.1. Витрати на службові відрядження.
2.2. Витрати на заробітну плату.
2.3. Витрати на страхування.
2.4. Витрати на додаткові виплати.
2.5. Витрати на навчання.
2.6. Інші витрати на утримання апарату управління підприємством.
Аналітичний облік витрат до рахунку 92 "Адміністративні витрати" рекомендується вести в спеціальній
Як видно із даних таблиці, в аналітичному обліку до рахунку 92 "Адміністративні витрати" протягом звітного року накопичуються витрати підприємства на управління для заповнення відповідної статті звіту (рядок 070) за кожний квартал і за звітний рік. Дані аналітичного обліку адміністративних витрат необхідні також для їх контролю та аналізу, при якому, в першу чергу, суми фактичних витрат порівнюються із сумами адміністративних витрат за кошторисом.
Аналітичний облік до всіх інших синтетичних рахунків витрат виробничих і торговельних підприємств доцільно вести аналогічно, як рекомендовано вести аналітичний облік адміністративних витрат.
Порядок розподілу адміністративних витрат на окремі види основної діяльності підприємства з метою визначення в управлінському обліку їх рентабельності та ефективності Інструкцією не встановлений. Тому підприємство при веденні управлінського обліку повинно вирішувати це питання самостійно з врахуванням специфіки діяльності за аналогією з розподілом загальновиробничих витрат.

 

33. Завдання, об*єкти, джерела, методичні прийоми і напрямки проведення контролю витрат діяльності та фінансових результатів.

 

Аудит реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) про-водиться при підтвердженні достовірності фінансової звітності підприємства, а також у формі самостійної перевірки.
Мета аудиту — перевірка достовірності та правильності ві-дображення в обліку виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), доходів і витрат діяльності та фінансових ре-зультатів.
Завдання аудиту — встановити:
• дотримання договірних зобов’язань щодо реалізації продукції;
• своєчасність і правильність оформлення процесу реалізації первинною документацією, що є основою для списання проданої продукції та проведення розрахунків з покупцями, заготівельни-ми й іншими організаціями;
• відповідність аналітичного обліку за видами реалізованої продукції даним синтетичного обліку;
• правильність визначення обсягів реалізованої продукції (робіт, послуг) за безготівковими розрахунками, готівку та за бартером;
• правильність визначення собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) та визначення результатів від реалізації (в тому числі за бартером та взаємозаліком);
• обґрунтованість встановлення якості реалізованої продукції, застосування цін і тарифів;
• правильність списання транспортних витрат на собівартість реалізованої продукції;
• втрати на стадії збуту та відповідальних за це осіб;
• правильність визначення фінансових результатів;
• дотримання порядку відображення в податковому обліку сум, які включають до валових доходів та витрат.
Ці завдання аудиту мають бути реалізованими за кожним із каналів реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Основними каналами реалізації сільськогосподарської продукції є:
• продаж продукції заготівельним організаціям на основі до-говорів контрактації, укладених між ними та сільськогосподарсь-кими підприємствами;
• реалізація продукції безпосередньо підприємством та через по-середників — аграрні біржі та агроторгові будинки, товарні біржі, аукціони за форвардними, ф’ючерсними контрактами, опціонами та спо-товими угодами або здійснення поточних торгових операцій за зразками продукції через своїх повноважних представників чи броке-рів;
• реалізація продукції на основі укладених договорів за готів-ку та за бартером іншим підприємствам;
• реалізація виробленої продукції через власну торговельну мережу;
• реалізація сільськогосподарської продукції працівникам го-сподарства за готівку, в рахунок заробітної плати або видача у формі натуральної оплати праці;
• повернення позик сільськогосподарською продукцією, яка враховується у складі реалізації;
• виконання робіт, надання послуг на сторону, реалізація мате-ріальних цінностей, нематеріальних активів, основних засобів, що не використовуються, валюти, цінних паперів та інших активів;
• передача (реалізація) житлових будинків працівникам гос-подарства;
• обмін неподібними активами — фінансові інвестиції підприємств (придбання цінних паперів та участь у статутних фондах інших підприємств через передачу продукції (інших активів), у рахунок їх оплати, за якими визначається результат).
Джерелами інформації для перевірки є:
1) договори на поставку продукції;
2) первинні документи;
3) регістри з обліку готової продукції та її реалізації;
4) Головна книга;
5) фінансова звітність;
6) матеріали попередньої аудиторської перевірки.