Методологія мікроекономічного аналізу

Мікроекономічні моделі

 

Досягнення цілей мікроекономіки пов’язано з використанням певних методів пізнання економічного життя суспільства.

Одними з основних методів дослідження в мікроекономіці є методи індукції і дедукції.

Індукція – це хід дослідження від окремих фактів до загальних висновків і узагальнень. Економіст в цьому випадку починає з вивчення фактів. Фактами для нього служать статистичні дані, результати анкет, спостереження та ін.

Дедукція – це висування гіпотез на основі несистематичних спостережень, практичного досвіду, інтуїції, логічних роздумів з послідуючою їх перевіркою на фактах. Тобто хід дослідження йде від попередніх висновків (гіпотез) до фактів. Гіпотеза – це попереднє судження про існування певної залежності між економічними явищами.

Вивчаючи якесь економічне явище, економісти не можуть досліджувати всі його деталі.

Абстрагування – це навмисне спрощення досліджуваного об’єкта шляхом виключення з аналізу деяких його деталей. Наприклад, при розгляді домогосподарства, ми не враховуєм смаки, уподобання та переваги кожного члена сім’ї, а вважаємо домогосподарство єдиною неподільною одиницею. Аналогічно при дослідженні споживчого кошика ми вважаємо, що споживач робить вибір не з кількох десятків товарів, а лише з двох. Так само при вивченні ринку праці ми для спрощення ситуації не будемо враховувати індивідуальні особливості кожного працівника, його рівень кваліфікації вмінь та навичок.

Припущення “при інших рівних умовах”. Мікроекономіка формулює економічні закони, в яких вказується, що настання одного явища викликає інше, але тільки при інших рівних умовах. Тобто вважається, що всі інші фактори, які могли б вплинути на дане явище, залишаються незмінними. Наприклад, відомо, що зменшення ціни приводить до підвищення попиту на даний товар, але лише при незмінних інших факторах, бо якщо при зменшенні ціни погіршиться якість, то стверджувати, що попит зросте не можна.

Функціональний аналіз має велике значення в мікроекономіці. У ході його здійснення в досліджуваному явищі виділяється головна риса, яка нас цікавить, а потім розпочинається пошук факторів, що на неї впливають. Після встановлення таких факторів визначається спосіб їх взаємодії з виділеною головною рисою, тобто функція. Слід зазначити, що з’ясування функціонального взаємозв’язку важливе навіть тоді, коли чітке визначення причинно-наслідкових зв’язків між досліджуваними явищами ускладнене.

Рівноважний підхід до дослідження динамічних явищ і процесів – важлива риса мікроаналізу. Розглядаючи сталу динаміку економічних явищ, мікроекономіка намагається вивчити такий їхній стан, який характеризується відносною стабільністю, тобто рівновагою. Рівновага означає, що немає внутрішніх тенденцій до зміни існуючого стану. Якщо при незначних змінах зовнішнього середовища ситуація докорінно змінюється, то така рівновага називається нестійкою. Якщо при виникненні таких зовнішніх змін у самій системі з’являються сили, що відроджують рівновагу, то вона називається стійкою. Зміни зовнішніх умов можуть бути значними, тоді така економічна система перейде від одного рівноважного стану до іншого аналогічного стану.

Методи статики і динаміки особливо широко використовуються у мікроекономічних дослідженнях. Метод статики передбачає порівняння різних рівноважних станів, при цьому перехід від однієї рівноваги до іншої залишається поза аналізом. Метод динаміки, навпаки, вимагає аналізу власне переходу від одного стану рівноваги до іншого.

Граничний аналіз – це технічний прийом, що широко використовується в побудові мікроекономічних моделей. Це дослідження того, як кожна додаткова операція, здійснена за певний період, впливає на мету, досягти якої прагне людина. Прикладами таких граничних величин можуть бути граничні витрати (витрати, необхідні для збільшення результату на одиницю) чи гранична корисність (корисність, що її приносить споживання додаткової одиниці блага).

Кінцевим завданням мікроекономічних досліджень є розробка теорій та моделей.

Економічна модель – це система взаємозв’язків між економічними змінними, яка дає змогу прогнозувати результат.

Економічні змінні – це натуральні або вартісні величини, які можуть набувати можливих значень.

Метою економічного моделювання є намагання допомогти зрозуміти, як діє той чи інший сектор економіки. Помилково вважати, що чим більше модель схожа на реальний об’єкт, тим вона краща. Критерієм корисності економічної моделі є не її відповідність реальним економічним процесам, а відповідність отриманих за її допомогою прогнозів реальним подіям. Саме тому модель має бути максимально простою, що дасть змогу розширити масштаби та ефективність її використання.

Побудова моделі пов’язана з втратою певної частини інформації про об’єкт, який досліджується. Це допомагає абстрагуватися від його другорядних елементів, сконцентруватися на основних складових системи та їхніх взаємозв’язках. Відомі величини, що вводяться у модель в готовому вигляді, називаються ендогенними.

Одним з найпростіших видів економіко-математичного моделювання є моделювання у двохвимірному просторі – за допомогою графіків. Цей метод часто використовується у мікроекономіці. Трьохвимірні графіки складніші для сприйняття, тому їх рідше використовують, а багатовимірних графіків не існує взагалі.

 

Контрольні запитання

1. Що вивчає мікроекономіка?

2. Чому обмеженість ресурсів примушує людину робити вибір?

3. Мікро- та макроекономіка, спільні риси і відмінності.

4. Історія виникнення та еволюція мікроекономіки.

5. Охарактеризуйте основні проблеми мікроекономіки.

6. Назвіть функції мікроекономіки.

7. Дайте визначення позитивної та нормативної мікроекономіки.

8. Дайте характеристику об’єктів та суб’єктів мікроекономіки.

9. Основні фактори виробництва.

10. Властивості факторів виробництва.

11. Характеристика взаємовідносин між продавцем і покупцем.

12. Характеристика кругообігу товарів і грошей.

13. Дайте характеристику методів індукції та дедукції.

14. Методи абстрагування та припущення “при інших рівних умовах”.

15. Охарактеризуйте функціональний аналіз та рівноважний підхід.

16. Методи статики і динаміки, граничний аналіз.

17. Дайте характеристику економічних моделей та економічних змінних.

 

Основні терміни і поняття

- Абстрагування

- Взаємозаміщуваність

- Взаємодоповнюваність

- Граничний аналіз

- Дедукція

- Держава

- Домогосподарство

- Економічна модель

- Економічні змінні

- Ефект Робін Гуда

- Індукція

- Капітал

- Макроекономіка

- Методи статики і динаміки

 

 

- Мікроекономіка

- Мікросистема

- Нормативна мікроекономіка

- Обмеженість ресурсів

- Підприємницькі здібності

- Підприємство

- Позитивна мікроекономіка

- Праця

- Припущення “при інших рівних умовах”

- Природні ресурси (праця)

- Рівноважний підхід

- Фактори виробництва

- Функціональний аналіз

Рекомендована література

 

1. Базилевич В., Лук’янов В., Писаренко Н., Квіцинська Н. Мікроеко-номіка: Опорний конспект лекцій. – К.: Четверта хвиля, 1997. – с. 8-19.

2. Гальперин В. М., Игнатьев С. М., Моргунов В. И. Микроэкономика: В 2-х т. / Общая редакция В. М. Гальперина. СПб.: Экономическая школа. 1999. Т. 1. – с. 13-38.

3. Гамілтон Джонатан. Методичний посібник до “Мікроекономіки” Робер-та С. Піндайка та Деніела Л. Рубінфелда. – К.: Основи, 1996. – с. 11-14.

4. Задоя А. А., Петруня Ю. Е. Основы экономики: Учеб. пособие. – К.: Вища шк. – Знання, 1998. – с.8-23.

5. Задоя А. О. Мікроекономіка: Курс лекцій. – К.: Т-во “Знання”, 2000. – с. 9-21.

6. Карагодова О. О., Черваньов Д. М. Мікроекономіка. – К.: Четверта хвиля, 1997. – с. 3-6.

7. Лисовицкий В. Н. Микроэкономика. Учеб. пособие для экономич. специальностей вузов. – К.: ИМСО МО Украины, НВФ “Студцентр”, 1997 – с. 7-10.

8. Наливайко А. П., Євдокимова Н. М., Задорожна Н. В. Мікроеконо-міка: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / За заг.ред. А. П. На-ливайка. – К.: КНЕУ, 1999. – с. 6-12.

9. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / Г. Н. Климко, В. П. Нестеренко, Л. О. Каніщенко та ін.; За ред. Г. Н. Климка, В. П. Нестеренка. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Вища шк. – Знання, 1997. – с. 198-205, 259-286.

10. Піндайк Роберт С., Рубінфелд Деніел Л. Мікроекономіка. – К.: Основи, 1996. – с. 20-32.

11. Ястремський О. І., Гриценко О. Г. Основи мікроекономіки. – К.: Товариство “Знання”, 1998. – с. 5-49.

Розділ 2

ТЕОРІЯ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА