Тема 6. Мікроекономічна Модель підприємства

 

Для існування людини, для задоволення її потреб потрібні певні блага: продукти харчування, одяг, взуття, житло, меблі, транспортні засоби та інші. Все це не існує в природі в готовому вигляді (за деякими винятками). Тому людина створює необхідні їй блага в процесі виробництва.

Завданням цього розділу є дослідження поведінки виробника: як він вибирає товар для виробництва, визначає технологію, розраховує обсяг виробництва товару, які фактори можуть вплинути на його поведінку, як досягається рівновага виробника. Для відповіді на ці важливі мікроекономічні питання необхідно розглянути саму суть виробництва та підприємства, як головної виробничої ланки національної економіки. Розгляду цих питань і присвячена дана тема.

Основи виробництва,

Підприємство як виробничо-ринкова система

 

Виробництво – це процес використання ресурсів (робочої сили, капіталу, природних ресурсів та підприємницьких здібностей) для виготовлення товарів, послуг, інформації.

Виробництво можна уявити як систему, що споживає на вході певні ресурси, а на виході видає готові продукти: товари або послуги в натуральному чи грошовому вимірі (рис.6.1).

Виробництво

Земля

Капітал

Праця Товари, послуги,

Підприємницькі здібності інформація

Вхід Вихід

Рис.6.1. Виробництво як система

В процесі виробництва споживаються наступні ресурси або фактори виробництва:

1. Земля – вічний фактор виробництва, що включає не лише сільськогоспо-дарські угіддя, але й всі природні ресурси (нафта, вугілля, газ, вода і т. д.).

2. Капітал (або фізичний капітал) – все, що створено працею людини і служить основою створення нового продукту (споруди, обладнання, матеріали і т. д.).

3. Праця – це вплив людини на речовину природи з метою надання їй властивостей, здатних задовольняти людські потреби.

4. Підприємницькі здібності – це особливі здібності деяких людей йти на мобілізацію ресурсів, організацію виробництва, ризик з метою отримання прибутку.

Всі фактори, що використовуються у виробництві, кількісно обмежені. Площі сільськогосподарських угідь зменшуються як в цілому (будівництво, промисловість, військові потреби, економічні катастрофи і т. д.) так і в розрахунку на душу населення (в зв'язку з його приростом). Людство стоїть на порозі вичерпання природних ресурсів: нафти, газу, вугілля. Ресурс праці обмежений кількістю робочої сили, причому в кожному конкретному випадку потрібна не просто робоча сила взагалі, а певна її кваліфікація, що ще більше обмежує даний фактор виробництва. Підприємницькими здібностями володіють лише окремі особи (вчені вважають, що їх не більше 5-7% від загальної кількості працездатного населення). Капітал як результат взаємодії перших трьох факторів також є обмеженим ресурсом.

Разом з тим потреба людства постійно зростають, що пов'язано як з кількісним приростом населення, так і з підвищенням якості життя. Отже між обмеженими ресурсами і безмежними потребами завжди існує конфлікт.

Розв'язати його можна двома шляхами:

1. Максимізувати обсяг виробництва при певних обмеженнях на ресурси.

2. Мінімізувати витрати ресурсів при заданих обсягах виробництва.

Щоб вирішити ці завдання необхідно раціоналізувати форми об'єднання факторів виробництва та їх якісне і кількісне співвідношення в процесі виробництва. ось лише деякі аспекти їх раціоналізації:

1. Відповідність факторів виробництва. Найбільша ефективність вироб-ництва досягається тоді, коли якісні характеристики працівників (їх кваліфікація, освітній рівень, особисті якості) відповідають рівню засобів виробництва. Причому цей зв'язок двохсторонній: ефективність виробництва стає нижчою не тільки тоді, коли працівники низького рівня кваліфікації не можуть повністю використати всі потенційні можливості засобів виробництва, але й тоді, коли недосконалі засоби виробництва не дають реалізуватись потенціям працівників.

2. Співвідношення факторів виробництва. Між працівниками і засобами виробництва повинно бути не тільки якісне, а й кількісне співвідношення. Для кожного певного рівня розвитку виробництва існує оптимальне співвідношення між кількістю капіталу і кількістю праці, що приводить його в рух.

3. Взаємозамінюваність факторів виробництва. Один і той же результат можна отримати при різному співвідношенні факторів виробництва. Наприклад, якщо у виробництві використовуються праця і капітал, то можна визначити різні співвідношення цих факторів, що дадуть заданий результат виробництва.

Підприємство – це відокремлена економічна структура, що виробляє і реалізує певні товари, послуги, інформацію. Підприємства можуть створю-ватися як приватними особами так і державою. Як правило, підприємство створюється з метою отримання прибутку.

Головна проблема підприємства задовольнити постійно зростаючі потреби споживачів при обмежених ресурсах. Обмеженість ресурсів породжує серед товаровиробників конкуренцію щодо їх використання та розподілу, а отже обумовлює вибір оптимального варіанту застосування.

Перед будь-яким підприємством постають три основні питання:

1. Що виробляти? (Які економічні блага і в якій кількості).

2. Як виробляти? (За допомогою яких обмежених ресурсів).

3. Для кого виробляти? (Хто отримає те що вироблено).

Умови, в яких функціонують підприємства:

1. Самостійне здійснення відтворювального процесу. Підприємство роз-раховує лише на власні сили у забезпеченні своєї життєдіяльності, воно може користуватись грошовими коштами й інших суб'єктів (брати кредити, продавати облігації), але лише на платній основі.

2. Повна економічна відповідальність за результати своєї діяльності. Ця відповідальність покладається на власників та керівництво підприємства.

3. Прибуток виступає основним джерелом коштів для розвитку підпри-ємства. Розвиток підприємства, його розширення є головною метою підприємців, адже це приносить більші грошові доходи. Однак розширення діяльності потребує значних грошових вкладень і основним їх джерелом є прибуток.

4. Конкуренція з іншими підприємствами. Конкуренція впливає на пове-дінку і організацію підприємства, змушує його підвищувати ефективність виробництва.

5. Економічна допомога держави має локальний, вибірковий, винятко-вий характер. Ця допомога повинна бути обгрунтована інтересами національної економіки. Держава не може і не повинна бути щедрим спонсором, вона завжди має керуватися прагматичним розрахунком.

Параметри підприємства

Як мікроекономічної моделі

Виробнича функція – це співвідношення між будь-яким набором факторів виробництва і максимальним обсягом продукції. Якщо припустити, що на обсяг виробництва продукції впливають витрати праці (L), капіталу (К) і землі (Z), то виробнича функція буде виглядати так: Q = f(L,K, Z),

Де Q – максимальний обсяг продукції при даній технології і співвідношенні факторів виробництва L, K, Z.

Властивості виробничої функції:

1. При збільшені витрат одного ресурсу при незмінності інших відбувається збільшення обсягу виробництва продукції, але лише до певної межі.

2. Існує певна взаємозамінність та компліментарність (доповнюваність) факторів виробництва.

3. Зміни використання факторів виробництва менш еластичні в коротко-строковому ніж у довгостроковому періоді.

Короткостроковий період – це період виробництва протягом якого деякі фактори незмінні.

Довгостроковий період – це період виробництва, за який виробники можуть змінити всі фактори виробництва продукції

В короткостроковому періоді виробнича функція відображає максимально можливий випуск продукції за різних обсягів використання одного з факторів виробництва та незмінної кількості застосування інших виробничих факторів: Q = f(x).

Щоб з'ясувати, як впливають зміни обсягів використання одного з факторів виробництва на результати виробництва потрібно розглянути ряд показників:

1. Сукупний продукт змінного фактора виробництва (ТР) – це кількість продукції, що виробляється при певній кількості цього фактора за інших незмінних умов.

2. Середній продукт змінного фактора виробництва (АР) – це відно-шення сукупного продукту змінного фактора до кількості цього фактора, яка використовується у виробництві: АР=ТР/Х.

3. Граничний продукт змінного фактора виробництва (МР) – це обсяг зміни сукупного продукту цього фактора при змінні кількості фактора на одиницю (при інших рівних умовах): МР=DТР/DХ.

До основних мікроекономічних параметрів підприємства належать також витрати виробництва, виручка і прибуток. Загальні витрати факторів виробництва (ресурсів) і грошові витрати що здійснюються підприємством з метою виробництва продукції називаються витратами виробництва.

Виділяють бухгалтерські та економічні витрати.

Бухгалтерські витрати включають лише фактичні витрати в грошовому виразі, підтверджені документами.

Економічні (або альтернативні) витрати включають крім фактичних витрат на придбання ресурсів ще й недоотриманий дохід від найкращого потенційного можливого способу використання власних ресурсів (капіталу, грошових коштів).

Неявні витрати це ті витрати, що обумовлені використанням власних ресурсів (факторів виробництва) підприємця (капітал, підприємницькі здібності).

Явні витрати – це витрати на придбання необхідних факторів виробництва.

Бухгалтерські витрати складаються лише з явних витрат.

Економічні витрати – це сума явних і неявних витрат, тобто економічні витрати кількісно більші за бухгалтерські саме на величину неявних витрат.

Аналогічно сукупному, середньому і граничному продукту можнарозра-хувати відповідні показники для витрат і виручки:

Сукупні витрати (ТС) – загальний обсяг витрат для виробництва певного обсягу продукції.

Середні витрати (АС) – це обсяг сукупних витрат, що припадає на одиницю виробленої продукції: АС=ТС/Q.

Граничні витрати (МС) приріст сукупних витрат для виробництва додаткової одиниці продукції МС=DТС/DQ.

Сукупна (валова) виручка – грошові надходження від реалізації продукції: ТR=Р*Q, де Р – ціна продукції, Q – кількість продукції.

Середня виручка (АR) – це сукупна виручка в розрахунку на одиницю продукції АR=ТR/Q.

Гранична виручка (МR) – приріст сукупної виручки при збільшені виробництва продукції на одну одиницю: МR=DТR/DQ.

Сукупний прибуток – це різниця між сукупною виручкою та сукупними витратами.

Розрізняють бухгалтерський і економічний прибуток.

Бухгалтерський прибуток – це різниця між сукупною виручкою і бухгал-терськими витратами.

Економічний прибуток – це різниця між валовою виручкою і еконо-мічними витратами.

 

Контрольні запитання

1. Охарактеризуйте виробництво як систему.

2. Які фактори виробництва (ресурси) споживаються в процесі вироб-ництва.

3. Яким чином можна вирішити конфлікт між обмеженими ресурсами і безмежними потребами?

4. Які аспекти раціоналізації факторів виробництва ви знаєте?

5. Поясніть суть та завдання підприємства.

6. Охарактеризуйте умови, в яких функціонують підприємства.

7. Дайте визначення виробничої функції.

8. Охарактеризуйте властивості виробничої функції.

9. Поясніть різницю між довгостроковим та короткостроковим періодами.

10. Які показники показують вплив зміни обсягів використання одного з факторів виробництва на результат виробництва.

11. У чому полягає різниця між бухгалтерськими та економічними витра-тами?

12. Дайте визначення явних і неявних витрат.

13. Дайте визначення сукупних, середніх і граничних витрат та аналогічних показників виручки.

14. Поясніть різницю між бухгалтерським та економічним прибутками.

Задачі

1. На основі даних таблиці про співвідношення ресурсів за різних технологій виробництва вкажіть, яку з технологій вибере підприємство?

Ресурси	Ціна одиниці ресурсу, грн.	Технологія виробництва, одиниць ресурсів
I	II	III
Праця Земля Капітал Підприємни-цькі здібності

 

На ринку праці збільшення пропозиції робочої сили викликало зниження її ціни до 1 грн. Як ця ситуація вплине на на вибір підприємства?

2. Приватне підприємство займається виробництвом столярних виробів. Співвідношення витрат праці та щоденного виготовлення віконних рам наведено в таблиці:

Вит-рати праці	Сукуп-ний продукт	Середній продукт	Гранич-ний продукт		Вит-рати праці	Сукуп-ний продукт	Середній продукт	Гранич-ний продукт

Обчисліть середній та граничний продукт і побудуйте графіки виробничої функції, середнього та граничного продуктів.

3. Заповніть пропуски у таблиці на підставі наведених даних.

Обсяг змінного ресурсу	Сукупний продукт	Граничний продукт	Середній продукт
			5,75

 

Основні терміни і поняття

 

- Бухгалтерський прибуток

- Бухгалтерські витрати

- Виробництво

- Виробнича функція

- Гранична виручка

- Граничний продукт

- Граничні витрати

- Довгостроковий період

- Земля

- Економічний прибуток

- Економічні (альтернативні) витрати

- Капітал

- Короткостроковий період

- Неявні витрати

- Підприємницькі здібності

- Підприємство

- Праця

- Середні витрати

- Середній продукт

- Середня виручка

- Сукупна виручка

- Cукупний прибуток

- Сукупний продукт

- Сукупні витрати

- Явні витрати

Рекомендована література

1. Базилевич В., Лук’янов В., Писаренко Н., Квіцинська Н. Мікроеко-номіка: Опорний конспект лекцій. – К.: Четверта хвиля, 1997. – С. 66-71, 74-77.

2. Гальперин В. М., Игнатьев С. М., Моргунов В. И. Микроэкономика: В 2-х т. / Общая редакция В. М. Гальперина. СПб.: Экономическая школа. 1999. Т. 1. – С. 245-271.

3. Гамілтон Джонатан. Методичний посібник до “Мікроекономіки” Робер-та С. Піндайка та Деніела Л. Рубінфелда. – К.: Основи, 1996. – С. 58-65.

4. Задоя А. О. Мікроекономіка: Курс лекцій. – К.: Т-во “Знання”, 2000. – С. 59-62.

5. Карагодова О. О., Черваньов Д. М. Мікроекономіка. – К.: Четверта хвиля, 1997. – С. 64,73-82.

6. Лисовицкий В. Н. Микроэкономика. Учеб. пособие для экономич. специальностей вузов. – К.: ИМСО МО Украины, НВФ “Студцентр”, 1997 – С. 57-63.

7. Наливайко А. П., Євдокимова Н. М., Задорожна Н. В. Мікроеконо-міка: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / За заг.ред. А. П. На-ливайка. – К.: КНЕУ, 1999. – С. 53-59.

8. Піндайк Роберт С., Рубінфелд Деніел Л. Мікроекономіка. – К.: Основи, 1996. – С. 159-178.

9. Ястремський О. І., Гриценко О. Г. Основи мікроекономіки. – К.: Товариство “Знання”, 1998. – С. 210-217.