Теоретичні моделі олігополії

 

До основних ознак олігополії можна віднести:

1. Панування на олігополістичному ринку кількох фірм. Їх може бути від 2 до 20. (В США антимонопольне законодавство дозволяє діяльність не менше 10 (найбільша до 31%, дві найбільші до 44%, 3 до 54%, 4 до 64%). В Україні до 35% ринку). Проте для розрахунку береться загальнодержавний ринок, хоча деякі товари виробляються лише на певних територіях.

2. Продукт олігополії може бути як стандартним так і диференційованим (ринок сталі і ринок автомобілів).

3. Кожен олігополіст може проводити самостійну цінову політику, адже частка кожного з них на загальному ринку досить значна. Але результати його впливу залежатимуть від реакції інших олігополістів.

4. Вступ в галузь нових виробників дещо обмежений. Діють ті ж самі фактори, що й при монополії.

5. Олігополістичні ціни не гнучкі. Якщо вони змінюються, то, як правило, одночасно всіма фірмами-олігополістами, тобто при олігополії є стимули для погодження дій або таємного зговору.

Олігополія – досить поширена модель ринку. Олігополії виникають за таких обставин:

1. Утворення великих фірм за рахунок поглинання конкурентів.

2. Злиття фірм, що дає більшу економічну владу, вищі можливості контролю за цінами а також виграш при оптовій закупці ресурсів.

 

11.2. Моделювання поведінки олігополістів

за їх реакцією на ринкові зміни

 

Точний прогноз поведінки фірми в умовах олігополістичного ринку неможливий, бо існує декілька варіантів олігополії. В галузі може бути як 2 – 3 найбільші фірми (“жорстка” олігополія), так і 10 – 20 (“м'яка” олігополія). Тому виділяють такі варіанти ціноутворення олігополіста:

1) ламана крива попиту;

2) ціноутворення зумовлене таємним зговором;

3) лідерство в цінах;

4) ціноутворення за принципом “витрати плюс”.

1. Ламана крива попиту. Припустимо, що галузь має три рівноцінні фірми (А, В, С), що не погоджують свої ціни. При цьому можливі такі варіанти поведінки цих фірм:

а) якщо фірма А знижує ціну з Р₁ до Р₂, щоб реалізувати більше своєї продукції, а фірми-конкуренти повторюють цей маневр, то приріст продажу буде досить незначним (в основному за рахунок інших галузей);

б) якщо фірма А підвищить ціни, а її приклад наслідують інші, то це приведе до зниження загального обсягу продаж і до зменшення продажу кожною фірмою;

в) фірма А знизить ціни, а В і С – ні, тоді А збільшить обсяги продукції за рахунок В і С;

г) А підвищує ціни, а В і С ні, тоді А втрачає частину ринку, його окупують В і С.

З даних чотирьох альтернатив найбільш вірогідніші дві ситуації: 1) коли А знизить ціни, В і С будуть її наслідувати, щоб не втратити своєї частини ринку; 2) коли А підвищить ціни, то В і С проігнорують таку поведінку, щоб звільнитися від А і захопити його частку ринку. Тому крива попиту для олігополіста матиме вигляд ламаної кривої (рис. 11.1).

Q1

Звідси зрозуміло, чому ціни на олігополістичному ринку є негнучкими (жорсткими), адже ініціатор зміни ціни не має виграшу ні при її підвищенні, ні при зменшенні. Крім того ламана крива граничної виручки означає, що в певний момент зміни граничних витрат не впливають на ціну та обсяги виробництва (рис. 11.1).

2. Ціноутворення зумовлене таєм-ним зговором. Якщо кілька фірм в галузі приблизно однакові за розмірами та рівнем середніх витрат, то для них збігатимуться рівень ціни та обсяги виробництва, що максимізує економічний прибуток. Тому є стимули до таємного зговору з метою зафіксувати ціни та поділити ринки збуту. Такий зговір фактично перетворює ринок олігополістичної конкуренції в ринок чистої монополії.

Фактори, що протидіють укладанню картельних угод:

а) адміністративна, матеріальна та кримінальна відповідальність учасників цінової змови;

б) відмінності у витратах та обсягах продаж фірм олігополістів, тому важко домовитись за ціну;

в) при “м’якій” олігополії кількість фірм у галузі надто велика для погод-ження дій;

г) серед учасників угоди можливо порушення угоди (зниження цін) з метою отримання додаткових замовлень;

д) економічний прибуток в галузі може приваблювати нових виробників.

3. Лідерство в цінах. Для олігополістичного ринку, на якому представлені різні за розмірами фірми властиве узгодження дій через механізм “лідерство в цінах”. Найважливіша фірма в галузі з мовчазної згоди інших визнається лідером в ціноутворенні, а всі інші її наслідують. Оскільки перепад цін пов’язаний з певним ризиком для ініціатора, то навіть лідер переглядає їх рідко. Перед цим він обов’язково повідомляє своїх партнерів, щоб дати їм можливість підготуватися до маневру і вивчити їх реакцію.

4. Ціноутворення за принципом “витрати плюс”. Варіант ціноутворення за принципом “витрати плюс” використовується лідерами для спрощення механізму розрахунку ціни. За основу беруть певні типові витрати, до яких додається економічний прибуток у вигляді надбавки. Цей метод не потребує глибокого вивчення кривих попиту, доходу та граничних витрат.

 

Ефективність олігополії

Оскільки крива попиту на продукцію олігополіста завжди має спадний характер, то для нього ціна і гранична виручка ніколи не збігаються. Тому точка перетину кривих граничної виручки і граничних витрат завжди лежатиме лівіше від мінімального рівня середніх витрат. Отже олігополіст завжди обирає таке співвідношення “ціна-обсяг”, де обсяг менший, а ціну вища, ніж на конкурентному ринку. Суспільство погодившись на існування олігополії, змушене як обмежувати своє споживання, так і платити більшу ціну за продукцію.

Олігополіст отримує економічний прибуток не тільки в короткотер-міновому, але й в довготерміновому періоді, що пов'язано з існуванням суттєвих бар'єрів на шляху вступу в галузь нових фірм-конкурентів.

На думку деяких економістів, олігополія навіть більш небажана, ніж монополія, оскільки чиста монополія перебуває під постійним контролем держави, а олігополія маскуючись під монополістичну конкуренцію, обходить антимонопольне законодавство.

Деякі вчені вказують на позитивний ефект олігополії. На їх думку певні втрати суспільства від панування олігополії перекриваються виграшем від впливу олігополії на НТП.

 

Контрольні запитання

1. Охарактеризуйте ознаки олігополістичного ринку.

2. Які ви знаєте бар'єри для вступу в галузь в умовах олігополії?

3. Як утворюються олігополії?

4. Які варіанти ціноутворення олігополіста ви знаєте?

5. В чому відмінності між чистою монополією та олігополією?

6. Які ви знаєте варіанти поведінки олігополістичних фірм при зміні ціни на продукцію однієї з них?

7. Чому крива попиту олігополіста має ламаний характер?

8. Охарактеризуйте ціноутворення зумовлене таємним зговором.

9. Як визначається ціна та обсяги реалізації при “лідерстві в цінах”?

10. Поясніть метод ціноутворення за принципом “витрати плюс”.

11. Які наслідки діяльності олігополій для суспільства та національної економіки?

 

Задачі

1. Дослідження ринку легкових автомобілів виявило, що на ринку діють два виробники. Функції реагування кожного підприємства на дії іншого мають такий вигляд:

у=100-3х

х=100-3у

де х, у – це обсяги виробництва кожного з цих підприємств. Визначте пропорції розподілу ринку між ними, проілюструйте це графічно.

 

2. На ринку будівельних склоблоків функціонують три підприємства, однакові за розміром. Граничні витрати кожного підприємства незмінні і однакові для всіх – 4 грн. за блок. Ринковий попит на продукцію галузі показано в таблиці:

Ціна за 1 склоблок, грн.
Обсяг попиту, тис. шт.

Якщо підприємства за таємною угодою розділять ринок порівну, то якою буде квота виробництва кожного підприємства і їх рівноважна ціна?

 

Основні терміни і поняття

 

- “Жорстка” олігополія

- Ламана крива попиту

- Лідерство в цінах

- “М'яка” олігополія

- Ціноутворення за принципом “витрати плюс”

- Ціноутворення зумовлене таємним зговором

 

Рекомендована література

 

1. Базилевич В., Лук’янов В., Писаренко Н., Квіцинська Н. Мікроеко-номіка: Опорний конспект лекцій. – К.: Четверта хвиля, 1997. – С. 177-190.

2. Гальперин В. М., Игнатьев С. М., Моргунов В. И. Микроэкономика: В 2-х т. / Общая редакция В. М. Гальперина. СПб.: Экономическая школа. 1999. Т. 2. – С. 166-254.

3. Гамілтон Джонатан. Методичний посібник до “Мікроекономіки” Робер-та С. Піндайка та Деніела Л. Рубінфелда. – К.: Основи, 1996. – С. 124-129.

4. Задоя А. О. Мікроекономіка: Курс лекцій. – К.: Т-во “Знання”, 2000. – С. 130-142.

5. Карагодова О. О., Черваньов Д. М. Мікроекономіка. – К.: Четверта хвиля, 1997. – С. 139-143.

6. Лисовицкий В. Н. Микроэкономика. Учеб. пособие для экономич. специальностей вузов. – К.: ИМСО МО Украины, НВФ “Студцентр”, 1997 – С. 94-99.

7. Наливайко А. П., Євдокимова Н. М., Задорожна Н. В. Мікроеконо-міка: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / За заг.ред. А. П. Наливайка. – К.: КНЕУ, 1999. – С. 118-126.

8. Піндайк Роберт С., Рубінфелд Деніел Л. Мікроекономіка. – К.: Основи, 1996. – С. 391-422.

9. Ястремський О. І., Гриценко О. Г. Основи мікроекономіки. – К.: Товариство “Знання”, 1998. – С. 487-497.

 

Тема 12. МОНОПОЛІСТИЧНА КОНКУРЕНЦІЯ

 

Монополістична конкуренція здійснюється тоді, коли відносно велика кількість фірм конкурують між собою за продаж диференційованого товару на ринку, де можлива поява нових продавців. Така ситуація є найбільш поширеною моделлю ринку. В повсякденному житті ми найчастіше зустрічаємось з виробником або продавцем, який орієнтується у своїй поведінці на монополістичну конкуренцію. Дослідження і вивчення такої поведінки і складає головну мету розгляду даної теми.

 

12.1. Ознаки і поширення монополістичної конкуренції

 

Ознаки монополістичної конкуренції:

1. Товар кожної фірми є недосконалим замінником товару, що реалізується іншими фірмами. Продукт кожного продавця має виключні якості або характеристики, які надають йому переваги над іншими конкурентами. Диференціація може бути побудована на реальних та удаваних відмінностях.

Реальні відмінності:

а) якість товару (особливості сировини, якість роботи, дизайн);

б) місце продажу (невеличкий торговий кіоск на людному перехресті краще ніж великий магазин на околиці);

в) додаткове післяпродажне обслуговування (безкоштовна доставка купле-ного товару, гарантійний термін безкоштовного ремонту, сервісне обслуговування);

г) стимулювання збуту (зниження ціни оптовим або постійним покупцям, подарунки).

Щоб виділити свій товар серед інших, продавці часто крім реальних використовують удавані відмінності. Це досягається з допомогою активної реклами, використання відомих торгових знаків або торгових марок, іміджу фірми.

2. На ринку існує відносно велика кількість продавців (10, 40 чи 100), кожен з яких задовольняє незначну частку ринкового попиту. Частка кожного з виробників коливається від 1% до 10% продажу на ринку.

3. Продавці, встановлюючи ціни на свої товари або визначаючи обсяги продажу не враховують реакцію своїх конкурентів. Малоймовірно, щоб якийсь конкурент поніс збитки або втратив значну частку ринку при зменшенні продажної ціни будь-якою фірмою, оскільки він має унікальний товар, на який є досить сталий попит.

4. На ринку є умови для вільного входу і виходу. Вхід на ринок нових підприємств не заблокований, але більш складний, ніж за умов досконалої конкуренції, оскільки треба мати відповідний розмір капіталу, ноу-хау, та певний термін для визнання покупцями товарів нових торгових мереж. Крім того кількість вільних місць на ринках та можливих місць для будівництва магазинів також обмежена, що є додатковим бар'єром на шляху нових підприємців.

12.2. Короткострокова та довгострокова рівновага фірми

при монополістичній конкуренції

 

Еластичність кривої попиту підприємства, що функціонує в умовах монополістичної конкуренції, буде залежати від кількості його конкурентів та ступеня диференціації продукції, що ним виробляється. Чим більша кількість конкурентів та слабша диференціація продукції, тим більш еластичною буде крива попиту. Тобто, монополістична конкуренція, в такому випадку, наближатиметься до досконалої конкуренції. Якщо ж кількість конкурентів мала, а глибина диференціації значна, то крива попиту буде мати менш еластичний вигляд, що робить її схожою на криву попиту підприємства, що працює на монопольному ринку.

Крива попиту для ринку монополістичної конкуренції буде мати спадний характер (при незначному куті нахилу), тому подібно до монопольного ринку, крива граничної виручки завжди лежатиме нижче від неї. Отже підприємство в умовах монополістичної конкуренції у короткотерміновому періоді буде максимізувати прибуток або мінімізувати збиток, виготовляючи такий обсяг продукції, що відповідає координатам точки перетину кривих граничних витрат і граничної виручки.

Фірма здійснює випуск продукції Q₁, який відповідає точці Е. В цій точці MR=MC. При обсязі випуску Q₁ і ціні Р₁ фірма одержує прибуток на одиницю продукції, що дорівнює відрізку АВ. Загальна величина економічного прибутку дорівнює площі АВАТС₁Р₁ (рис. 12.1).

Фірма отримуватиме економічний прибуток, якщо крива її попиту перетинає криву середніх витрат.

Якщо ж вона проходить нижче ніж крива середніх витрат, але вище ніж крива середніх змінних витрат, то підприємство вирішує проблему міні-мізації збитків. Тобто, виробництво збиткове, але виручка покриває змінні витрати і частково постійні витрати.

Зупинка виробництва в такій ситуації приведе до збитків, що дорівнюватимуть постійним витратам.

Якщо крива попиту пройде навіть нижче ніж крива середніх змінних витрат, то фірма зупинить виробництво, бо не окуповуються навіть змінні витрати, не кажучи вже за постійні.

Якщо будь-яка фірма одержує економічний прибуток, то на цей ринок в довгостроковому періоді будуть виходити нові фірми, які зменшать попит на продукцію окремої фірми і обмежуватимуть її граничну виручку (MR) (рис. 12.2).

Тому галузь знаходиться в стані рівноваги тоді, коли ціна на товар встановлюється на рівні середніх витрат LАС. При довгостроковій рівновазі криві попиту і криві витрат не перетинаються, а мають лише одну спільну точку, тобто:

Р = LAC

Вільний вхід до галузі не дозволяє фірмам отримувати в довгостроковому періоді економічний прибуток, а лише нормальний.

12.3. Ефективність монополістичної конкуренції

 

При аналізі конкурентного ринку ми довели, що

Р = МС = АТС_min

Але при монопольній конкуренції в стані рівноваги ціна не дорівнює граничним витратам, бо рівновага наступає при MC = MR. Оскільки при монопольній конкуренції ціна завжди більша за MR, то вона більша і за МС (P > MC). Відбувається деяке недовикористання ресурсів для виробництва товарів. Отже монопольна конкуренція не забезпечує оптимального розподілу та використання ресурсів. Є багато випадків недовикористання виробничих потужностей (автозаправка неподалік від іншої).

При монополістичній конкуренції ціна також більша за мінімальні середні витрати P > ATC_min. Отже, споживачі завжди платять на ринку монополістичної конкуренції за продукцію чи послуги більше, ніж це могло б бути на конкурентному ринку.

Таким чином, недовантажені потужності підприємств та завищені ціни – це плата суспільства за монополістичну конкуренцію.

Позитивним моментом є те, що монополістична конкуренція постійно націлює фірму на пошук варіантів виділення свого продукту серед аналогічних товарів галузі, найповніше враховуючи при цьому різноманітність потреб споживачів. Це досягається шляхом проведення нецінової конкуренції.

Методи нецінової конкуренції:

1. Пов’язані з удосконаленням продукту. Продукт може змінюватись без докорінної зміни його споживацьких якостей (упаковка, дизайн, способи продажу) але в довгостроковому періоді фірма орієнтується на розробку нових моделей товару, які втілюють в собі нові досягнення науки і техніки.

2. Орієнтовані на рекламно-пропагандистську діяльність. Мета рекла-ми – збільшення частки продукції фірми на ринку та посилення лояльності споживачів до товару фірми.

Контрольні запитання

1. Охарактеризуйте ринок монополістичної конкуренції.

2. Які ви знаєте реальні та удавані відмінностях при диференціації товарів?

3. Яку частку ринку займають фірми при монополістичній конкуренції?

4. Якою буде еластичність попиту на продукцію фірми в умовах монополістичної конкуренції?

5. Які особливості кривої попиту для ринку монополістичної конкуренції?

6. Яку кількість продукції потрібно виробляти підприємцю при монополістичній конкуренції для максимізації прибутку?

7. Охарактеризуйте довготермінову рівновагу в умовах монополістичної конкуренції.

8. Назвіть і поясніть суть методів нецінової конкуренції.

9. Охарактеризуйте ефективність монополістичної конкуренції.

Задача

1. Підприємство виробляє чоловічі костюми і діє на ринку монополістичної конкуренції. Гранична виручка підприємства описується формулою: MR=20-Q, а зростаючий відрізок кривої граничних витрат – формулою: МС=3Q-10. Якщо мінімальне значення довгострокових середніх витрат (LAC) дорівнює 11 грн., то який буде надлишок виробничих потужностей у підприємства?

Основні терміни і поняття

 

- Диференціація продукту

- Максимізація прибутку

- Мінімізація збитку

- Монополістична конкуренція

- Недосконалий замінник

- Нецінова конкуренція

- Післяпродажне обслуговування

- Реальні та удавані відмінності продукту

- Реклама

- Стимулювання збуту

Рекомендована література

 

1. Базилевич В., Лук’янов В., Писаренко Н., Квіцинська Н. Мікроеко-номіка: Опорний конспект лекцій. – К.: Четверта хвиля, 1997. – С. 162-176.

2. Гальперин В. М., Игнатьев С. М., Моргунов В. И. Микроэкономика: В 2-х т. / Общая редакция В. М. Гальперина. СПб.: Экономическая школа. 1999. Т. 2. – С. 255-304.

3. Гамілтон Джонатан. Методичний посібник до “Мікроекономіки” Робер-та С. Піндайка та Деніела Л. Рубінфелда. – К.: Основи, 1996. С.121-124

4. Задоя А. О. Мікроекономіка: Курс лекцій. – К.: Т-во “Знання”, 2000. – С. 117-130.

5. Лисовицкий В. Н. Микроэкономика. Учеб. пособие для экономич. специальностей вузов. – К.: ИМСО МО Украины, НВФ “Студцентр”, 1997 – С. 99-104.

6. Наливайко А. П., Євдокимова Н. М., Задорожна Н. В. Мікроеконо-міка: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / За заг.ред. А. П. Наливайка. – К.: КНЕУ, 1999. – С. 127-135.

7. Піндайк Роберт С., Рубінфелд Деніел Л. Мікроекономіка. – К.: Основи, 1996. – С. 385-391.

8. Ястремський О. І., Гриценко О. Г. Основи мікроекономіки. – К.: Товариство “Знання”, 1998. – С. 498-506.

 

Розділ 5

РИНКИ ФАКТОРІВ ВИРОБНИЦТВА

 

Тема 13. УТВОРЕННЯ ПОХІДНОГО ПОПИТУ

 

Згадайте загальну схему кругообігу товарів і грошей (див. тему 1, рис. 1.1). Згідно цієї схеми, підприємства і домогосподарства на ринку зустрічаються двічі: на ринку ресурсів домогосподарства є продавцями, а підприємства – покупцями; на ринку кінцевих товарів і послуг – навпаки. Отже ці два ринки тісно пов'язані між собою. Адже для підприємства ціни ресурсів визначають рівень виробничих витрат, обсяг виробництва товарів та його прибуток. А для домогосподарства ціна на ресурси визначає його грошові доходи та споживчий вибір. Співвідношення цін на різноманітні ресурси формує структуру спожи-вання та структуру доходів.

Тому завдання даної теми: дослідити ті фактори, що впливають на попит на економічні ресурси.