Між двома кризами: десятиріччя Е. Ґерека (1971 - 1980 pp.)

"Умиротворення". Криза 1970 р. значно підірвала авторитет ПОРП та ідею соціалізму в суспільстві. Зміна керівництва партії та держави не спричинила негайного заспокоєння. Робітники чекали не обіцянок і кадрових перестановок, а реальних змін у становищі. Наприкінці січня 1971 р. знов розпочалися страйки робітників Труймяста і Щеціна, на початку лютого - Лодзі. У Щеціні суднобудівельники погрожували підірвати підприємство, якщо для придушення страйку буде застосовано силу. Під тиском обставин керівники партії та держави зустрілися з робітниками Щеціна і Ґданська. Е. Ґерек скаржився на труднощі і обіцяв робітникам задовольнити економічні вимоги при їхньому сприянні. Він звернувся до них із закликом-запитанням "Поможете?", почувши у відповідь - "Поможемо". Цей фрагмент діалогу був підхоплений пропагандою і став гаслом, яке повинно було символізувати єдність партії з робітничим класом. У такому ж дусі пройшли зустрічі партійних керівників з робітниками Лодзі. Факт прямого спілкування робітників з керівниками держави став новим явищем у житті країни і вселяв надії на порозуміння між партією і масами.

На початку лютого 1971 р. відбувся пленум ЦК ПОРП, який дав оцінку грудневим заворушенням, звинувативши у всьому попереднє керівництво, яке втратило зв'язок з масами та управляло країною з допомогою адміністративних методів. (В. Гомулка надіслав до ЦК лист, в якому не погодився з оцінками дій попереднього керівництва й усуненням його з керівних органів партії). Пленум видалив з ЦК прибічників В. Гомулки, ввівши нових людей з оточення Е. Ґерека. Невдовзі зібрався сейм, який замінив маршалка сейму Ч. Вицеха представником ЗСЛ Д. Ґалаєм. Навесні 1971 р. у вищому керівництві виник конфлікт між групами Е. Ґерека і М. Мочара; останній наполягав на проведенні жорсткої лінії щодо страйкуючих. Е. Ґереку вдалося перетягнути на свій бік С Каню, який став секретарем ЦК. На початку червня 1971 p. E. Ґерек, підготувавши необхідний грунт, дав наказ заарештувати декількох високих чиновників МВС, які були зв'язані з М. Мочаром. Незабаром черговий пленум ЦК усунув того з посади секретаря і затвердив на менш впливовій посаді голови Верховної контрольної палати сейму, що поставило крапку на його політичній кар'єрі. Поступово формувалося нове "вузьке" керівництво партії та держави, до якого входили П. Ярошевич. Ф. Шляхціц, який посів посаду міністра внутрішніх справ, Е. Бабюх, К. Барціковський, Я. Шидляк, С. Ольшов-ський, С. Каня.

Група Е. Ґерека була змушена багато сил віддати консолідації партійних лав. Груднева криза розчарувала чимало комуністів: близько 60 тис. членів вийшли з партії.

В умовах комуністичного експерименту

Партійні керівники організували зустрічі з активом ПОРП, дискусії та обговорення політичних питань. Вони обіцяли повернення "ленінських засад" діяльності партії, розширення внутріпартійної демократії. Для консультацій з робітництвом було вибрано 163 підприємства, на яких збиралися попередньо обговорюватися важливі політичні рішення. Для розробки нової стратегії розвитку країни були створені спеціальні групи експертів із залученням провідних учених і фахівців. Окрема партійно-урядова комісія під головуванням Я. Шидляка зайнялася опрацюванням програми модернізації управління економікою. Для підготовка рапорту про стан освіти створено Комітет експертів на чолі з професором Я. Щепанським. Відновила діяльність Вища школа суспільних наук ЦК ПОРП, на яку було покладено обов'язок підготовки кадрів і проведення експертиз виконання партійних і державних рішень. Усе це створювало видимість зміцнення зв'язку партії з масами, ліберальних поглядів нових лідерів. Але жодних законодавчих та інституційних змін нове керівництво ПОРП не планувало.

Упродовж 1971 p. E. Тереку та його групі вдалося опанувати партійний та державний апарат, але залишався проблематичним вплив на суспільство, яке чекало реальних дій. Ліберальні кола покладали надію на особу нового лідера партії, який мав реноме "господаря Сілезії"', в молодості був гірником у Франції та Бельгії, знав стосунки у Західній Європі. Сам Е. Ґерек підігрував таким настроям, наголошуючи у своїх численних виступах на єдності нації (гасло "морально-політичної єдності нації""), зміцненні "соціалістичної демократії". Улітку-восени 1971 р. правляча група підготувала проекти нової економічної стратегії і змін політики партії, які були представлені на VI з'їзді ПОРП, що зібрався у грудні 1971 р. - швидше, ніж передбачав статут. Порядок проведення з'їзду повинен був засвідчити відхід від традиційної парадної схеми: крім пленарних засідань, відбувалися наради в 19-ти тематичних групах, під час яких виступило понад 630 делегатів. З'їзд ухвалив документ Про подальший соціалістичний розвиток ПНР, який обіцяв швидкий господарський поступ, модернізацію промисловості, поліпшення добробуту населення, демократизацію соціальних відносин, піднесення культурного потенціалу. Деталі й засоби такого прискорення були приховані за загальними фразами. Насправді серйозних структурних змін не передбачалося. Ухвалені документи містили запевнення в міцності соціалістичних засад устрою Польщі, єдності країн соціалістичного табору, дружби та співробітництва з СРСР. Водночас відбулося розширення й зміцнення групи прихильників Е. Ґерека. Більш ніж на половину оновився склад ЦК, до якого увійшло чимало молодих діячів. До вузького грона керівників належали Е. Бабюх, К. Барціковський, М. Яґельський, В. Ярузельський, В. Кручек, Є. Лукашевич, С. Ольшовський, Я. Шидляк, С. Каня.

Гасло "модернізації Польщі" було покладене в основу передвиборної програми ФЄН. Головою ФЄН було поставлено відомого вченого-електронщика, президента ПАН Януша Ґрошковського. Вибори відбулися достроково у березні 1972 p., що повинно було символізувати повний розрив з минулим і початок нового етапу розвитку країни. За офіційними даними, в них взяло участь 97,9 % виборців; кандидати ФЄН здобули 99,5 % голосів. У новому складі сейму за ключом розподілу місць ПОРП отримала традиційних 55,5 % мандатів, ЗСЛ - 25,4 %, ДП - 15 %; було обрано також 49 безпартійних послів, в тому числі 5 належало до католицького кола "Знак", 3 - Об'єднання "Пакс", 2 - ХСС. Маршалком сейму став людовець Станіслав Ґуцва, а Державну раду замість Ю. Циран-кевича очолив історик Генрик Яблонський. Уряд залишився за П. Ярошевичем.

Соціалізм "у кредит". VI з'їзд ПОРП затвердив директиви чергового п'ятирічного плану економічного розвитку, які передбачали зростання національного доходу на 40 %, промислової продукції - на 50 %, сільськогосподарської - на 20 %, реальної заробітної плати - на 18 %. Загальна стратегія була спрямована на розвиток державної економіки у

Історія Польщі

взаємозв'язку з систематичним піднесенням життєвого рівня населення. Забезпечити одночасну реалізацію обидвох завдань за рахунок внутрішніх засобів було неможливо. Дефіцит вирішено було покрити за рахунок кредитів від західних країн і закупівлі там нових технологій. Міжнародна кон'юнктура, що була результатом початку процесу "розрядки напруженості" між Заходом і Сходом, сприяла таким намірам. Польща активізувала свою зовнішню політику; майже кожний візит польських делегацій до західних країн закінчувався одержанням нових кредитів. Тільки від ФРН Польща одержала в першій половині 70-х років 1 млрд. марок кредитів і 1,3 млрд. марок воєнних відшкодувань. Загалом сума кредитів, отриманих країною у 70-х роках, перевищила 24 млрд. доларів.

Закордонні кредити значно пожвавили польську економіку, дозволили розпочати модернізацію багатьох галузей промисловості шляхом закупівлі ліцензій та сучасного обладнання. У 1971-1972 pp. підписано угоду з італійською фірмою "Фіат" щодо випуску доступних для населення малолітражних легкових автомобілів ("Фіат 126 п -"малюх"), розпочато будівництво найбільшого в Європі металургійного комбінату "Гута Катовіце", яка повинна була переплавляти залізну руду з України, розбудовано Леґніцько-Любінський мідний район, завершено спорудження кількох теплових електростанцій; в Ґданську збудовано великий нафтопереробний комбінат і здано в експлуатацію новочасний Північний порт; почалися великі роботи з реконструкції Варшави. Створювалася мережа валютних магазинів "Певекс" і "Бальтона", які відкривали доступ до західних товарів. Символічне значення мали угоди з фірмами "Кока-кола" і "Мальборо", в результаті яких у країні з'явилися товари, що асоціювалися із західним світом. З 1 січня 1972 р. уряд скасував обов'язкові поставки сільськогосподарської продукції селянами, вжив заходи для створення приватних господарств з відгодівлі худоби. На селян було поширене безкоштовне медичне обслуговування. Уряд відкрив "зелене світло" для дрібної приватної ініціативи, якою скористалися ремісники та власники невеликих закладів. Було полегшено видачу паспортів для виїзду за кордон і відкрито кордони з Чехословаччиною та НДР.

Перші роки реалізації нової стратегії принесли значне зростання: промислова продукція збільшувалася щорічно на майже 11 %, сільськогосподарська - 6 %, національний доход - 10%. Заробітна плата в державному секторі у 1971-1973 pp. зростала щорічно майже на 7 %. Це дало підстави керівництву ПОРП на І партійній конференції на початку січня 1973 р. висунути гасло Збудуємо другу Польщу. Воно передбачало в найближчі 20 років подвоїти економічний потенціал, забезпечити кожну родину окремим помешканням, довести споживання населення до західних стандартів. З'явилися гасла "поляк зможе", "великий стрибок", "польське економічне диво". Магазини наповнилися товарами; виробництво холодильників зросло майже в два рази, пральних машин - на 50%, легкових автомобілів - у 5 разів. У 1973 р. планові показники п'ятирічки було значно підвищено, хоча керівництво не врахувало світових економічних тенденцій, не бажало зауважувати диспропорцій, котрі виникли в розвитку промисловості, зовнішній торгівлі, не вдалося до кроків з метою проведення суттєвих змін в механізмі функціонування господарства.

Повернення до пройденого. Успішний розвиток економіки в 1971-1973 pp. дав підстави керівництву ПОРП приступити до зміцнення тоталітарного устрою, що приховували за гаслом соціалістичного будівництва. Посилилося ідеологічне втручання ПОРП у всі сфери суспільного життя. Організовувалися численні пропагандистські кампанії, під час яких лунали дифірамби на адресу партії та її керівництва, поширювалися слоґани про морально-політичну єдність партії та народу, нову могутню Польщу. У червні 1973 р. відбувся II Конгрес Польської Науки, на якому йшлося передусім про "наукове"

В умовах комуністичного експерименту

обгрунтування партійних рішень, а реальні потреби галузі залишилися без уваги. На початку 1973 р. було оголошено Рапорт про стан освіти. Незважаючи на серйозну критику системи освіти з боку громадськості та єпископату, у жовтні того ж року сейм ухвалив Закон про реформу освіти, який, за радянським взірцем, запроваджував єдину обов'язкову 10-річну середню школу й надавав перевагу суспільним чинникам у "соціалістичному вихованні'' молоді. Навесні 1973 р. примусовим порядком було створено Федерацію соціалістичних спілок польської молоді, до якої увійшли ЗМС, Соціалістичний союз польських студентів (ЗССП), Соціалістичний союз селянської молоді (ЗСМВ), Соціалістичний союз військової молоді і Союз польського харцерства (ЗХП). Федерація повинна була діяти під ідейно-політичним керівництвом ПОРП. У 1973-1974 pp. партійний апарат багато попрацював над організацією масових кампаній на відзначення 25-річчя ПОРП і 30-річчя ПНР. Апогеєм урочистостей стало засідання сейму 21 липня 1974 р., на якому Е. Ґерек виголосив промову про успіхи соціалізму в Польщі і нагородив присутнього радянського керівника Л. Брежнєва вищою державною нагородою - Великим Хрестом ордена "Віртуті Мілітарі".

Разом з тим, досягнуті економічні успіхи значною мірою стали результатом закордонних кредитів, які треба було невдовзі повертати. Зовнішня торгівля розвивалася динамічно, але якщо в 1971-1975 pp. експорт зріс на 66 %, то імпорт - на 104 %. Торговий дефіцит постійно збільшувався, а енергетична криза на Заході у 1974-1975 pp. спричинила зростання цін на всю промислову продукцію, зменшення можливостей польського експорту, а отже, припливу валюти для погашення боргів. У 1975 р. Польща опинилася перед дефолтом, не будучи в стані сплатити проценти по зовнішніх боргах. Ситуацію врятував СРСР, надавши їй позику в розмірі 100 млн. доларів. Натомість східний сусід запровадив розрахунки з країнами соціалістичного табору на засадах т.зв. "трансферного карбованця", який не відповідав реальному співвідношенню (1 долар США = 0,67 коп.) і давав змогу одержувати з країн-сателітів велику кількість товарів за заниженими цінами. В умовах адміністративно-розподільчої системи, яка не зазнала суттєвих змін, не відбулося планового зростання продуктивності праці і поліпшення якості промислової продукції: польські товари не витримували конкуренції на західних ринках. Попри це партійно-державне керівництво продовжувало здійснювати курс на "будівництво другої Польщі", скеровуючи величезні кошти на капіталовкладення. Частка бюджетних коштів, призначених на інвестиції, постійно зростала, досягнувши 1974 р. найбільшого рівня за всі роки існування ПНР - 35 %. Зростання національного доходу не покривало інвестиційних витрат, зовнішньої заборгованості, досягнутого рівня споживання населення. У підсумку це повинно було призвести до напружень на споживчому ринку, труднощів у розрахунках із зарубіжними кредиторами.

Керівники ПОРП були більшою мірою заклопотані забезпеченням свого реноме і політичних впливів, аніж аналізом економічної ситуації. Господарський план став фікцією, оскільки його показники постійно змінювалися залежно від політичної кон'юнктури, діяльності різних галузевих груп тиску ("вугільне лобі", "оборонне лобі" тощо). Е. Ґерек, прагнучи здобути популярність, запровадив новий стиль праці: він постійно роз'їжджав по країні, відвідуючи підприємства, школи, селянські господарства, провадив приязні розмови з людьми про умови життя і праці, цілуючи руки жінкам і підносячи на руках дітей. Такі візити, як правило, організувалися заздалегідь, широко висвітлювалися ЗМІ і повинні були символізувати єдність партії та народу. Пропаганда поширювала образ загального добробуту населення, перемоги "соціалістичної демократії"". Водночас всередині ПОРП продовжувалася боротьба груп. Е. Ґерек поступово відсував від впливу тих осіб, які могли стати претендентами на вищу партійну посаду. У 197 р. були здійснені перестановки у вищому владному ешелоні: з секретаріату ЦК

Історія Польщі

ПОРП відійшли Ф. Шляхціц. який вважався "№ 2" в партії, К. Барціковський, а на їх місце прийшли В. Красько, Ю. Піньковський і А. Верблян - слухняні виконавці волі першого секретаря. Керівники ПОРП поверталися до традицій формальних засідань і нарад, на яких не було місця для ділової дискусії, а йшлося лише про успіхи і досягнення, формувався імідж '"народного" керівника партії й держави.

У 1974 р. відбулися нерозголошувані зміни в проведенні аграрної політики. Державний земельний фонд почав приймати від селян земельні ділянки взамін за призначення пенсій та пожиттєвих виплат. Продаж землі приватним селянам було припинено, натомість вона передавалася держгоспам і кооперативам. У результаті дещо збільшився колективний сектор у сільському господарстві (з 17 % у 1971 р. до 21 % земельних угідь у 1975 p.), але переважну масу сільськогосподарської продукції на споживчий ринок надалі постачали індивідуальні селяни. Держава продовжувала політику пріоритетного фінансування колективних господарств. В умовах несприятливих кліматичних умов (неврожаїв 1974 і 1975 pp.) сільське господарство не змогло забезпечити споживчий ринок продовольчими товарами, насамперед зерном та м'ясом, а уряд змушений був імпортувати продовольства. Труднощі з продуктами харчування відбилися на споживчому ринку: знову з'явилися черги і "дефіцити".

Прагнучи продемонструвати вірність курсу реформ і, разом з тим, зміцнити вплив на середню керівну ланку, група Е. Ґерека в 1973 р. розпочала адміністративну реформу, яка здійснювалась упродовж трьох років. Спочатку громади були об'єднані в більші територіальні об'єднання - ґміни, до яких було перенесено всі головні адміністративні органи. Згодом, у червні 1975 р., сейм ухвалив закон, за яким скасовувалася така територіально-адміністративна одиниця, як повіт, а замість 17 воєводств створено 49. Пропаганда стверджувала, що новий адміністративний устрій сприятиме господарському та культурному піднесенню сільських районів, зменшить адміністративний апарат і бюрократичні перешкоди для населення. Насправді наслідком реформи було зростання кількості адміністративних посад, заміни неугідних правлячій групі осіб на воєводському рівні. Тільки незначною мірою реформа вплинула на піднесення невеликих міст і містечок; здебільшого нові воєводства були дрібними й слабкими. Водночас реформа сприяла централізації влади: вищим органам було простіше диригувати меншими осередками, розставляючи слухняні кадри.

Поряд з поліпшенням економічної ситуації і збільшенням споживання в першій половині 70-х років поліпшилися настрої більшості поляків, відродилися надії на можливість гідного життя за соціалізму. Цьому сприяла нова політика ПОРП щодо католицького костелу. Відбулися зустрічі державних керівників з церковними ієрархами, було дозволено будувати нові костели. У червні 1972 р. папа Павло VI видав спеціальну буллу, яка затвердила польську церковну організацію на Західних землях, поклавши край тривалим суперечкам щодо прав костельної ієрархії на них. У 1974 р. було налагоджено контакти з Ватіканом і створено постійне представництво Польщі в папській державі. Польські лідери значно розширили контакти із західними країнами, не забуваючи про зверхність СРСР.

Стабілізація в керівних ешелонах і суспільстві привели групу Е. Ґерека до переконання про досягнення бажаного підпорядкування населення владі. Польський лідер взяв участь у Міжнародній конференції з безпеки і співробітництва в Європі в серпні 1975 р. в Гельсінках, де разом з главами 35 держав підписав Заключний Акт, який стверджував незмінність післявоєнних кордонів в Європі, незалежність і самостійність європейських країн та їх прагнення до рівноправного співробітництва в інтересах збереження миру і відвернення загрози війни. Т.зв. "третій кошик" конференції торкався гуманітарних питань і закликав уряди всіх країн дотримуватися засад "Декларації прав людини",