Теоретико-методологічні засади теорії Й. Шумпетера

Методологія та історія економічного аналізу. Й. Шумпетер писав, що наука загалом є систематизованим у рамках теорії знанням. Економічна теорія ― це певний інструментарій аналізу. Історія економічних учень ― це історія економіічного аналізу, еволюція гіпотез і засобів дослідження ринкової економікн з метою пояснення економічної реальності. Вершиною економічної науки вважав неокласичну теорію, недоліком її визначав статистичний підхід до вивчення господарських процесів. На противагу неокласичної ортодоксії стверджував, що така модель не відповідає дійсності, необхідно аналізувати економічну діяльність як динамічний та еволюційний процес, дослідити внутрішні (ендогенні) фактори, що порушують рівновагу, та логіку змін. Вчений запропонував дослідження двох моделей економіки: статистичної та динамічної. Статистичну (неокласичну) модель розглядав як поведінку екномічних одиниць на основі теорій граничної корисності та граничної продуктивності, економічну діяльність ― як господарський кругообіг, коли всі фірми знаходяться у стані рівноваги, доходи дорівнюють витратам, відсутні прибуток і процент.

Теорія динамічного розвитку економіки. Основними факторами розвитку (це поняття було нове для неокласики), ринкової економіки Й. Шумпетер вважав інновації та людський фактор. Інновації ― це комерційне впровадження «принципово нових комбінацій» факторів виробництва. Й. Шумпетер визначає п’ять типів інновацій: виробництво невідомого споживачам нового продукту з якісно новими властивостями; впровадження нових засобів виробництва на основі наукових відкриттів; освоєння нового ринку збуту галуззю промисловості країни; залучення нових джерел сировини та напівфабрикатів, незалежно чи існувало це джерело раніше; введення нових організаційних та інституціональних форм, наприклад, створення чи послаблення монопольного становища підприємства. Він розрізняє поняття «винахід» (ідеї, що є корисні для використання бізнесом, але не обов’язково використовуються), «дослідження» і «розробки» (наукова діяльність у виробничих, державних і громадських організаціях).

Економічний розвиток відбувається у процесі впровадженням інновацій у період спокою та рівноваги, що викликає «творче руйнування», зокрема зміну системи цін, витрат, доходів, банкрутство нерентабельних підприємств, а отже стимулює безперервний розвиток. Інноваційна діяльність пов’язана з ризиком, оскільки заперечує старе і утверджує нове.

Й. Шумпетер проаналізував роль людського фактора в економічному розвитку, розкрив роль людини у процесі нововведень. Він виділяє новаторів, які впроваджують нововведення у виробництво, і консерваторів, які гальмують або протистоять інноваційному процесу. Стверджує, що людський фактор формується в конкретно-історичному інституціональному середовищі, робить висновок про діалектичність поведінки людини. Інститути, за Й. Шумпетером, — це система норм і правил людської поведінки.

Рушійною силою економічного розвитку є підприємець, як особливий соціальный тип, функціями якого на відміну від капіталіста і робочого є створення нової комбінацій факторів виробництва, їх якісне вдосконалення і спрямовування до нової комбінації, що забезпечує зростання прибутку і розвиток національного господарства загалом. Підприємець — це новатор, який долає інерцію, здійснює зміни і відкриває нові можливості. Мотиви дяльності підприємця ірраціональні, характеризуються сподіванням на власні сили, ризиком, власною незалежністю, орієнтацією на власну думку, бажанням успіху, які не залежать від соціального статуту та інтелігентності. Підприємництво ― особливий дар і талант. Отже, мотиви господарської діяльності за умов економічної динаміки принципово відрізняються від діяльності за умов «статики» ― раціональної, спрямованої на максимізацію корисності або вигоди.

Теорія ефективної конкуренції. Й. Шумпетер у праці «Теорія економічного розвитку» (1911) аналізував ринковий механізм як позитивну взаємодію сил конкуренції і монополії на противагу неокласичному принципу протиставлення конкуренції і монополії. Сформулював поняття ефективної економіки, ефективної конкуренції та ефективної монополії, пов’язавши їх з процесом нововведень, з функцією підприємницького новаторства.

«Ефективна економіка» може забезпечити задоволення споживчого попиту за рахунок введення інновацій, тобто збільшення ефективності на одиницю ресурсів, що використовуються.

«Ефективна конкуренція» ― це динамічна конкуренція, коли за рахунок інновацій зменшуються витрати виробництва і зростає якість продукції, збільшуються обсяги виробництва і продуктивність праці, знижуються ціни. Нововведення ― у продукті, технології, організації виробництва та збуту, управлінні фірмою ― це стрижень конкуренції нового типу, значно ефективнішої, ніж традиційна цінова конкуренція.

«Ефективна монополія» утворюється як результат нововведень за умов ефективної конкуренції. Традиційна економічна монополія ґрунтується на певній стійкій ринковій перевазі, здобутій у жорсткій конкурентній боротьбі. За умов монополістичних форм підприємництва прибуток стає винагородою за нововведення, але він тимчасовий, нетривкий, зникає під дією того ж механізму конкуренції, тобто внаслідок інновацій конкурентів. Й. Шумпетер зазначає, що прагнення великих корпорацій до монопольного становища та шляхи досягнення цих цілей невіддільні від технологічної та економічної ефективності. Концепція «ефективної монополії» сприяла розробці «теорії великої корпорації» як основного суб'єкта ринкового процесу, який формує свою економічну політику та здійснює довгострокову стратегію зростання.

Теорія циклічності. З новаторською діяльністю Шумпетер пов’язує циклічність розвитку економіки. У праці «Економічні цикли» (1939) встановив залежність між трьома типами циклів ― довгими, середніми і короткими, пояснював економічні цикли періодами впровадження інновацій.

Впровадження нововведення приносить підприємцю-новатору значний підприємницький прибуток, який він вкладає у нові інновації, що приводить до буму ―стрімкого піднесення виробництва. Через певний час потенціал інновацій і прибуток зменшуються, настає рецесія (застій), яка продовжується до появи нових підприємців-новаторів, які будуть впроваджувати винаходи у виробництво. Цей процес відбувається стрибкоподібно, що зумовлюється особливостями віддачі від інвестицій у науково-технічний прогрес, що і пояснює закономірність циклічності економічного розвитку.

Концепція суспільного розвитку. Й. Шумпетер у праці «Капіталізм, соціалізм і демократія»(1942) досліджував рух цивілізації від феодалізму до капіталізму, еволюцію останнього розглядав за схемою: конкурентний капіталізм ― трестівський капіталім ― соціалізм.

Конкурентний капіталізм ― це приватнопідприємницька система, що ґрунтується на середній і дрібній власності, в якій господарюють підприємці-новатори. За умов трестівського капіталізму багатство нагромаджується, відбувається його інституціоналізація, корпоратизація, деперсоналізація інноваційної діяльності. Головною фігурою бізнесу стає менеджер, який увагу приділяє не якісно новому інноваційному розвиткові, а обережності, владі та грошам, узгодження рішень на всіх рівнях. Як наслідок, зникають підприємець і можливість економічного розвитку. Руйнується соціальна база капіталізму, формується негативне ставлення до підприємництва у суспільстві. Виникають нова система цінностей, нова цивілізація, нові культура і характер мислення, новий капіталізм, тому вчений робить висновок про саморуйнацію і вмирання капіталізму.

Процес розкладу капіталізму поєднується із зародженням і розвитком соціалістичної цивілізації. На думку Й. Шумпетера, соціалізм ― це інституціональна модель, в якій держава контролює найважливіші засоби виробництва та велику промисловість, середнє і дрібне підприємництво регулюється ринковим механізмом, динамікою попиту та пропозиції.

Значення ідей Й. Шумпетера полягає у виробленні основних засад теорії еволюційного розвитку, у рамках якої він досліджував роль людського фактора, інноваційний тип економічного розвитку. Й.Шумпетер ґрунтовно розкриває процес накопичення знань і передбачає в майбутньому виникнення і розвиток економіки знань[59].