Розвиток інноваційної культури суспільства

Охорона й оздоровлення

Людини та навколишнього

Середовища

Транспортні системи:.

будівництво і реконструкція —\

6І г~/

Високотехнологічний роз­
виток сільського господар­
ства і переробної промис-
1 ловості

Удосконалення хімічних

Технологій, нові матеріали,

Розвиток біотехнологій

Нанотехнології, мікроелект-

Роніка, інформаційні техно-

Логії, телекомунікації

С Е Р Е Д Н Ь О С Т Р О К О В

І

підтримка національної книговидавничої справи; освітніх та науко­во-популярних видань; розвиток освітніх і науково-популярних про­грам у засобах масової інформації; центри дистанційного навчання із застосуванням сучасних телекомунікаційних технологій; сучасні комп'ютерні технології для навчання і наукових процесів

діагностичні та лікувальні програмно-технічні комплекси; лікарські засоби для лікування цукрового діабету, астми, серцево-судинних, онкологічних та інфекційних хвороб (СНІД, туберкульоз тощо); пси­хотропні та наркотичні препарати; препарати на основі продуктів переробки донорської крові; педіатричні форми лікарських засобів; обладнання і технології для використання альтернативних джерел енергії; енергоефективне, ресурсозберігаюче, модульне, екологічно безпечне обладнання та устаткування для здійснення процесів водопідготовки, очищення води, теплопостачання та засоби управ­ління цими процесами

інноваційні технології будівництва і реконструкції доріг, мостів та транспортних систем; глобальні та регіональні системи радіонавіга­ції' транспортних засобів з використанням супутникового та назем­ного обладнання; реконструкція портів; модернізація систем транс­портування газу, нафти, аміаку

комбайни і трактори, агрегати тракторів середньої потужності, кор-мозбиральна та бурякозбиральна техніка; біодобрива; засоби захи­сту рослин і тварин; обладнання для глибинної переробки рослин­ної та тваринної продукції; сучасні технології зберігання сільського­сподарської продукції матеріали, технології та обладнання для фасування, пакування і маркування продуктів харчування і напоїв;

чими влас о чи остями з овочевих та зер продукти л з високими оздоров-

сучасний каталіз, розвиток і використання нових каталізаторів та нових каталітичних процесів; розвиток генно-інженерних технологій, генетично модифікованих культур та організмів; імунобіологічні препарати та біосумісні матеріали; сучасні конструкційні матеріали, технології їх ви­робництва та застосування; керамічні матеріали широкого спектра застосування, надтверді інструментальні матеріали; матеріали та речо­вини малотоннажного хімічного виробництва; органічні люмінофори та барвники; напівпровідникові матеріали на основі надчистого кремнію, германію арсеніду галію та складних сполук; сцинтиляційні матеріали оптичні та конструкційні монокристали

інформаційні технології контролю та управління об'єктами базових технологій; інтелектуальні комп'ютерні засоби високої продуктивно­сті; програмні системи розпізнавання об'єктів та процесів; цифрові широкосмугові системи розподілу інформації; лазерна техніка та обладнання, технологічні процеси їх застосування; електронна база систем зв'язку, комп'ютерні та телекомунікаційні технології; воло­конно-оптичні системи; світлосигнальна та інформаційна апаратура

 

Н А П Р Я М И

Машинобудування та

Приладобудування як

Основа високотехнологічно-

Го оновлення всіх галузей

Виробництва; розвиток

Високоякісної металургії

Модернізація електростан­цій; нові та відновлювані джерела енергії; новітні ре­сурсозберігаючі технології

 

 

=>

Н А П Р Я М И

виробництво сучасної ракетно-космічної та авіаційної техніки, суден і електровозів нового покоління; системні засоби технологічного проектування, виробництва і логістичної підтримки процесів ство­рення техніки нового покоління; засоби діагностики, агрегати, при­лади та комплектуючі техніки нового покоління; диспетчерські сис-

вання і здійснення споріднених процесів, довговічні зварні констру­кції; обладнання, матеріали та новітні технології для антикорозійно­го захисту; обладнання, комплектуючі та новітні технології для складання та виробництва автомобілів; обладнання та спеціальні технології металургійного виробництва технології переробки вто­ринної сировини кольорових металів; побутова і комунальна елект­ронна техніка та технологічні процеси виготовлення її елементів; організація виробництва на інноваційній основі телевізорів, холоди -льників та інших товарів широкого вжитку

засоби охорони праці та підвищення техніки безпеки на вугледобу­вних підприємствах; обладнання для видобутку вугілля з похилих і тонких пластів; засоби дегазації шахт, способи і методи добування та утилізації метану з вугільних родовищ; енергоефективні двигуни та електроприводи для базових галузей економіки; основне елект­ротехнічне обладнання; енергоекономічні джерела світла та систе­ми освітлення; функціональна та силова електроніка в енергетичній галузі; модернізація електростанцій і електромереж; електромережі видачі потужностей атомних електростанцій; парогазові установки та технології спалювання низькосортного твердого, рідкого і газопо­дібного палива; бурове нафтогазове обладнання; високопродуктив­не енергозберігаюче компресорне обладнання для оснащення вугі­льних шахт, підприємств залізничного транспорту та інших галузей

Рис. 10.1. Пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні

Таблиця 10.2 Основний зміст і властивості нововведень, новацій та інновацій

 

Термін	Стадія вироб-ничого циклу	Зміст	Властивості
Нововведення	Початкова	Новий спосіб, відкриття, ноу-хау, винахід, патент	Наявність новизни
Новація	Проміжна	Використання нововведення	Новизна, матеріалізація
Інновація	Кінцева	Поширення нововведення	Новизна, матеріалізація, поширення, комерціалізація

Слід зазначити, що комерціалізація інновацій можлива лише в тому випадку, ко-

ли інновації виступають як товар на ринку. У випадку, коли інновації не мають товар-ної форми (нова техніка і технологія створюється для використання у виробничому циклі підприємства), комерціалізація є лише потенційною їх властивістю і може бути реалізована в перспективі. Швидка комерціалізація інновацій унеможливлюється в зв'язку з недостатньою ефективністю нової техніки і технології в існуючих економіч-них умовах. Життєвий цикл інновації обумовлений періодом від її зародження до за-міни більш ефективним продуктом чи процесом і в значній мірі залежить від швидко-сті її дифузії.

Дифузія інновації – процес поширення нововведення в нових умовах чи сфе-рах застосування. У результаті дифузії зростає число виробників і споживачів, змі-нюються їхні якісні характеристики. У реальних інноваційних процесах швидкість ди-фузії залежить від ряду факторів, у тому числі від форми прийняття рішення, способу передачі інформації, властивостей самого нововведення, сприйнятливості до новов-ведень суб'єктів соціально-економічної системи.

Проникнення інновацій у виробничі процеси на підприємстві підпорядковується об'єктивному закону, представленому на рис. 10.2 кривою Фішера-Прайа.

Точка 1 характеризує перехід від інкубаційного періоду до прискореної дифузії нововведення у виробництво.

Точка 2 розмежовує дифузійні процеси і ступінь повного насичення підприємст-ва певною новацією.

рівень насичен-,, ня підприємства^1^ інноваціями, %

F1

Точка 3 є межею між повним насиченням виробництва конкретною інноваційною розробкою і затуханням даної інноваційної діяльності.

насичення затухання

інкубаційний період

дифузія

Рис. 10.2. Інноваційна крива Фішера-Прайа

Слід зазначити, що повного, стовідсоткового проникнення нововведення у ви­робництво ніколи не відбувається, тому що динамізм розвитку спричиняє безперерв­ну появу нових підприємницьких ідей (які власне і є рушійною силою розвитку підпри­ємства), розробку нових видів товарів (послуг), виготовлення (надання) яких відбува­ється паралельно з розвитком нових технологій.

Завдяки наведеній схематичній характеристиці інноваційного циклу видається можливим оцінити швидкість впровадження інновацій у виробництво (ν) на кожному етапі дифузії за допомогою розв'язання диференційного рівняння (10.1)

v^JF⁼F ₂ F ₁ t₁, (10.1)

де F₁, F₂ - рівень дифузії та рівень насичення інновацією виробництва відповідно; t₁, t₂ - час на дифузію та насичення виробництва даною інновацією відповідно.

Для статистичної оцінки темпів дифузії інновацій у виробництво застосовують такі показники:

- рівень нової продукції (J _Н), виготовленої підприємством в загальному обсязі
вироблюваних товарів (послуг), який визначається як відношення кількості наймену­
вань нової продукції (N_Н) до загальної кількості найменувань товарного асортименту
підприємства (N_ЗАГ), тобто обчислюється за формулою (10.2):

J_Н=N _Н x100%, (10.2)

- коефіцієнт оновлення продукції (k _ОН) представляє собою частину вартості
тільки-но започаткованої у виробництві продукції (ВР_НОВ) у сукупних надходженнях
від реалізації всієї вироблюваної підприємством продукції на кінець звітного періоду
(ВР_КП) і визначається за формулою (10.3):

k_{O Н} ⁼ ВР v ^ОВ, (10.3)

- коефіцієнт вибуття застарілої продукції, яка не відповідає сучасним потре­
бам споживачів (k_ВИБ), представляє собою частину вартості продукції, що знімається
з виробництва (ВР_СТ), у сукупних надходженнях від реалізації всієї вироблюваної під­
приємством продукції на початок звітного періоду (ВР_ПП) і визначається за формулою
(10.4):

k _ВИБ=ВР_ПП. (10.4)

Якщо розуміти інноваційну діяльність як процес, який включає комплекс робіт, починаючи від зародження інноваційних ідей, здійснення фундаментальних дослі­джень, прикладних досліджень до конструкторських розробок та їх упровадження у виробництво, то ефективність науково-технічного прогресу буде визначатися успіш­ною діяльністю спеціалістів в цій сфері, тому що саме від них надходить перший ім­пульс. Отже, на науково-дослідні і дослідно-конструкторські розробки (НДДКР) при­падає найвідповідальніша роль в інноваційному процесі.

10.4. Інноваційний потенціал підпри­ємства і показники його оцінки

Відтак, кожне підприємство повинно прагнути до формування відповідного інно-ваційного потенціалу, під яким розуміють здатність підприємства забезпечувати виро-бничі процеси новими технікою, технологією та спроможністю випускати нові товари (пос-

луги). Отже, інноваційний потенціал – су-

купність науково-технологічних, виробничих, фінансово-економічних, соціальних та куль-турно-освітніх можливостей країни (галузі, ре-гіону, підприємства), необхідних для забезпе-чення інноваційного розвитку економіки. Для постійного відновлення інноваційного потенціалу слід здійснювати безпе-

рервний моніторинг інноваційної діяльності як в межах підприємства, так і на рівні га-

лузі, регіону, країни тощо.

Моніторинг інноваційної діяльності – систематичний збір, обробка та аналіз

інформації про перебіг інноваційних процесів, практичні наслідки заходів щодо сти-мулювання і регулювання інноваційної діяльності в країні (регіоні, галузі, на підпри-ємстві), результати реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності.

Узагальнена інформація про хід реалізації пріоритетних напрямів інноваційного розвитку України щорічно до 1 квітня подається Кабінетом Міністрів України до Вер-ховної Ради України і містить такі показники:

- обсяг інноваційних капіталовкладень відносно до річного рівня амортизацій-них відрахувань;

- розмір доходу від інноваційних капіталовкладень за рік відносно до обсягу ін-новаційних капіталовкладень;

- розмір сукупного фінансування розвитку науки і техніки відносно до річного рівня ВВП;

- обсяг продажу новоствореної продукції за рік відносно до річного загального обсягу продажів товарів (послуг);

- кількість винаходів на 1 мільйон населення;

- кількість впроваджених за рік винаходів відносно до їх загальної кількості.
Оцінка інноваційного потенціалу є надзвичайно складною проблемою, оскільки

на практиці важко достовірно оцінити перспективність інноваційних ідей та спрогно-зувати інтенсивність їх впровадження у виробництво. Крім того, проблема поглиблю-ється через складний механізм розрахунку доцільності втілення тієї чи іншої іннова-ційної ідеї. Але на сучасному етапі розвитку економічної науки існують достатньо ре-зультативні методики оцінки перспективності здійснення інноваційних проектів, які власне і викладені в наступному параграфі.

Успішний розвиток підприємства пов'я-заний з рішенням проблем підвищення його конкурентоспроможності, а саме:

проект: поняття, етапи здійснення, стГз а ефР&™Яо -М ступеня ризику

- поліпшення якісного стану сировин-ної бази;

- розширення виробничої сфери дія-льності;

- скорочення витрат на всіх ланках ви-робничого процесу.

Рішення цих проблем взаємопов'язано з інноваційною діяльністю підприємства.

Аналіз зовнішніх і внутрішніх умов функціонування підприємства показує, що іс-нує ряд факторів, які впливають на підвищення виробничих витрат. До таких факто-рів відносять погіршення якості ресурсної бази, зростаючі вимоги до екологічної без-пеки, а також діючу систему обліку витрат. Найвпливовішим з них є незадовільна (недостатня) забезпеченість ресурсами. У зв'язку з цим перед кожним підприємством виникає завдання щодо якісного забезпечення приросту запасів та ефективного їх використання. Вирішення такого завдання знаходиться у площині НТП, зокрема в проведенні прикладних дослідно-розвідницьких робіт.

Іншим вирішальним фактором підвищення конкурентоспроможності підприємст-ва є збільшення частки ринку збуту продукції. Ця проблема звужується, якщо воно використовує інновації, які скорочують виробничі витрати за монопродуктовими біз-нес-лініями, а також інновації в сфері маркетингу і збуту.

Аналіз науково-технічної діяльності провідних підприємств показує, що в ре-

зультаті їх інтеграції створюється ряд переваг для проведення досліджень і розробок.

По-перше, більшість «істотних» інновацій, що приводять до скорочення вироб-ничих витрат чи збільшення обсягу продажів, вимагають, як правило, проведення комплексу науково-дослідних робіт, іноді навіть фундаментальних досліджень, які супроводжуються значними фінансовими ризиками і значними інвестиціями.

По-друге, основною проблемою підвищення технологічного рівня підприємства за рахунок інноваційного фактора є проблема швидкого впровадження у виробницт-во науково-технічних досягнень.

По-третє, для рішення масштабних науково-технічних проблем на підприємст-ві необхідно володіти достатнім науково-технічним потенціалом, у тому числі кадро-вим, за умов вертикальної інтеграції, що сприяє встановленню тісних зв'язків науко-во-технічної сфери, виробництва і маркетингу.

Але, загальновідомо, що доцільність використання технологічних інновацій по-винна підтверджуватися розрахунками їх економічної ефективності. Визначення ефек-тивності інновацій здійснюється на всіх етапах їхнього створення і використання: на етапі здійснення науково-дослідних робіт (НДР), дослідно-конструкторських розробок (ДКР), в період виготовлення зразків, включаючи підготовку виробництва нових техніч-них засобів, а також в процесі використання їх споживачем. На різних стадіях іннова-ційного процесу визначають потенційний, очікуваний, планований і фактичний ефекти.

При створенні і впровадженні інновацій досягаються різні результати, які можна класифікувати в такий спосіб:

1. У науково-технічній сфері: відкриття нових явищ, закономірностей їхнього

розвитку, виявлення можливостей використання в народному господарстві. Вони ви-міряються кількістю інформації, що міститься в наукових звітах, дисертаціях, автор-ських свідоцтвах і патентах на відкриття та винаходи, в науково-технічних виданнях (журнали, монографії), державних стандартах на нову продукцію і технологічні про-цеси, кресленнях на нову продукцію тощо.

2. В інноваційній сфері:

- уречевлені результати: створення нових видів продукції, технологічних про-цесів, нових видів матеріалів і енергії, нових форм організації виробництва, праці й управління тощо;

- економічні результати: зростання продуктивності праці і випуску продукції, поліпшення якості продукції, підвищення фондовіддачі, зменшення собівартості про-дукції, збільшення прибутку і рентабельності;

- соціальні результати: поліпшення умов праці, підвищення кваліфікації пра-цівників, зміна структури кадрів, підвищення рівня добробуту промислово-виробничого персоналу, поліпшення рівня життя тощо;

- екологічні результати: зменшення шкідливого впливу виробництва на на-

вколишнє середовище, раціоналізація використання природних ресурсів тощо;

- політичні результати: зміцнення обороноздатності країни та її економічної незалежності.

З комерційної точки зору інноваційний проект можна розглядати як інвестицій-ний, спрямований на одержання прибутку. Незважаючи на те, що реалізація іннова-ційних заходів може здійснюватися як за рахунок капітальних вкладень, так і за раху-нок експлуатаційних витрат, оцінку економічної ефективності інновацій пропонується здійснювати виходячи із загальних принципів оцінки інвестиційних проектів з ураху-ванням деяких особливостей, властивих інноваційним проектам.

Послідовність оцінки інноваційного проекту схематично зображена на рис. 10.3.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЕРШИЙ ЕТАП			ДРУГИЙ ЕТАП
Оцінка суспільної значимості проекту	Визначення організа­ційно-економічного механізму реалізації проекту і складу його учасників. Опрацю­вання схеми фінансу­вання проекту
+
'----- 1 ---- '---- "=^	Інноваційний проект не ефективний, його слід відкинути після відпові­дних розрахунків
Оцінка суспільної ефективності проекту
+	-	+
1 '-------------------------------- ■	■-------------- 1
Оцінка комерційної ефективності проекту		Оцінка ефективності проекту для учасників
+	Розгляд і оцінка варіан- ►тів підтримки проекту. Оцінка комерційної ефективності проекту з урахуванням підтримки	-	+
		і'
	Проект слід відкинути
	►
	^1	'
	РЕАЛІЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПР(	ОЕКТУ

Рис. 10.3. Концептуальна схема оцінки ефективності інноваційного проекту

Перед здійсненням оцінки ефективності експертами визначається суспільна значимість проекту. Суспільно значимими вважаються великомасштабні, народного-сподарські і глобальні проекти. Для проектів, що мають суспільну значимість, спочат-ку розраховується суспільна ефективність, потім – комерційна. При недостатній ко-мерційній ефективності розглядаються можливості застосування різних форм підт-римки проекту, які дозволяють підвищити комерційну ефективність до прийнятного рівня. Розрахунок суспільного ефекту інноваційного проекту має сенс у ряді випадків.

По-перше, необхідність розрахунку суспільної ефективності виникає, якщо інно-ваційний проект реалізується в рамках державних (регіональних) цільових науково-технічних програм, коли паралельно слід ураховувати соціальні, екологічні, політичні та інші ефекти його реалізації.

По-друге, такий розрахунок слід здійснювати для виявлення впливу економічно-го механізму на реалізацію інновацій, що визначається на основі порівняння показни-

ків суспільної і комерційної ефективності, обчислених в однакових реальних ринкових цінах. Якщо комерційна ефективність виявляється задовільною, то рекомендується переходити до другого етапу оцінки.

Основними принципами оцінки ефективності інноваційного проекту є:

- розгляд інноваційного проекту протягом усього життєвого циклу (розрахунко-вого періоду) – від проведення передінвестиційних досліджень до його припинення;

- моделювання потоку продукції, ресурсів і коштів;

- порівнянність умов здійснення різних проектів (варіантів проекту);

- принцип позитивності і максимізації ефекту;

- урахування економічної нерівноцінності здійснюваних витрат і одержуваних результатів у різні моменти часу;

- урахування виключно майбутніх витрат і надходжень включаючи витрати, по-в'язані із залученням раніше створених виробничих фондів, а також майбутніх втрат, викликаних здійсненням проекту.

Інноваційний проект, як будь-яка фінансова операція, породжує грошові потоки. Грошовий потік інноваційного проекту представляє собою залежність від часу гро-шових надходжень і платежів при його реалізації. В кожному періоді значення грошо-вого потоку характеризується грошовими надходженнями (результатами у вартісно-му вираженні), відтоком (розміром платежів) і сальдо (ефектом), яке визначається як різниця між надходженнями і відтоком грошових ресурсів. Грошові потоки утворю-ються в результаті здійснення інвестиційної, операційної (виробничої) і фінансової діяльності.

В інвестиційній діяльності капіталовкладення в нову техніку (технологію) і при-

ріст оборотних коштів, пов'язаний з реалізацією інноваційного заходу, враховуються як негативні потоки. Аналогічно враховуються діючі основні фонди, залучені для реа-лізації заходу, і нематеріальні активи. В останньому випадку до складу інвестиційних витрат включаються первісні одноразові платежі (паушальні суми).

Як надходження із знаком «+» враховується в інвестиційній діяльності ліквіда-ційне сальдо устаткування, що вилучається за непотрібністю в році t чи наприкінці розрахункового періоду Т. За ліквідаційне сальдо можна прийняти умовно-залишкову вартість ліквідованих основних фондів.

В операційній (виробничій) діяльності надходження утворюються за рахунок

виручки від реалізації продукції, позареалізаційних доходів, нарахованих амортиза-ційних відрахувань, сум зносу нематеріальних активів, а також за рахунок реалізації інтелектуальної власності.

Ліквідаційна вартість оборотних фондів враховується в кінцевому році розраху-нкового періоду Т із знаком «+» у частині тих товарно-матеріальних цінностей, що можуть бути використані на цьому ж підприємстві чи продані на сторону.

Відтоки готівки утворюються в операційній сфері діяльності за рахунок витрат на виробництво продукції, платежів і нарахувань, що входять до поточних витрат, пода-тків і зборів з прибутку. До відтоків грошей відносяться також платежі з оренди окре-мих об'єктів основних фондів, платежі роялті при ліцензуванні нових технологій, пла-тежі при оплаті послуг ноу-хау чи за результатами науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР).

Надходження реальних грошей у фінансовій сфері утворюються за рахунок власного капіталу (реінвестованого прибутку, амортизаційних відрахувань, акцій то-що), короткострокових і довгострокових кредитів (позикових засобів), а відтоки – за рахунок заборгованості по кредитах, що погашається, і виплачуваних дивідендів.

Різниця між надходженнями коштів у кожному році розрахункового періоду Т і всіма реальними виплатами у тому ж році в результаті інвестиційної й операційної (виробничої) діяльності, пов'язаної з реалізацією інноваційного заходу, утворює по-

тік реальних грошей (ПРГ).

Різниця між надходженнями і відтоком коштів у кожному році розрахункового періоду Т в результаті інвестиційної, операційної і фінансової діяльності, пов'язаної з реалізацією інноваційного заходу, утворює сальдо реальних грошей (СРГ).

Грошові потоки можуть обчислюватися в поточних, прогнозних чи дефляційних цінах у залежності від того, в яких цінах на кожному етапі обчислюються надходжен­ня і відтоки коштів.

Оцінка впливу інновацій на показники діяльності підприємства (його підрозділи) ґрунтується на порівнянні надходжень і відтоків реальних грошей за кожним впрова­джуваним заходом, наміченим до реалізації чи вже здійснюваним. У табл. 10.3 відо­бражені можливі надходження і відтоки реальних грошей на прикладі абстрактного підприємства.

Згідно з наведеним прикладом потік реальних грошей (ΔПРГ) і сальдо реальних грошей (ΔСРГ) розраховуватимуться за формулами (10.5-10.6):

АПРГ=(АН¹₊АН²)-(АВ¹₊АВ²), (10.5)

АСРГ=АН-АВ=(АН¹₊АН²₊АН³)-(АВ¹₊АВ²₊АВ³). (10.6)

Ефективність інноваційного проекту характеризується системою економічних показників, що відбивають співвідношення пов'язаних з проектом витрат і результа­тів, які дають можливість судити про економічну привабливість проекту для його уча­сників, про економічні переваги кожного з них. Показники ефективності інноваційних проектів класифікуються за такими ознаками:

- за видами економічних суб'єктів - суспільні і комерційні;

- за видом узагальнюючого показника - абсолютні, відносні, тимчасові;

- за методом зіставлення різнотермінових витрат і результатів - статичні і динамічні.

Основними показниками, використовуваними для оцінки ефективності іннова­ційного проекту, є:

- чистий дисконтований дохід (ЧДД);

- внутрішня норма дохідності (ВНД);

- потреба в додатковому фінансуванні (зокрема, бюджетному);

- індекси дохідності витрат та інвестицій (ІД);

- строк окупності інноваційного проекту (Т_ОК);

- група показників фінансового стану підприємства-учасника проекту.

Показники комерційної ефективності відбивають тільки основні результати (без супутніх), одержувані при реалізації інновацій з урахуванням механізмів розподі­лу наново створеної вартості й інтересів кожного з учасників інноваційного проекту.

Чистий дисконтований дохід (ЧДД) визначається або як сума поточних ефектів за весь розрахунковий період Т, приведена до розрахункового року t, або як переви­щення інтегральних результатів над інтегральними витратами. Показник чистого дис­контованого доходу відповідає показнику NPV (Net Present Value), застосовуваному відповідно до закордонних методик для оцінки ефективності інвестиційних проектів.

Якщо протягом розрахункового періоду не відбувається інфляційних змін цін чи розрахунок здійснюється в базових цінах, то величина ЧДД при постійній нормі дис­конту обчислюється за формулою (10.7):

ЧДД=^T (Рt-B_t)*(1 1 t, (10.7)

Таблиця 10.3 Надходження і відтоки реальних грошей в ході здійснення інноваційного проекту (у порівнянні з базовим варіантом)

 

Надходження реальних грошей (Н)	Відтоки реальних грошей (В)
Показники (джерела)	Умовні позначки	Показники (джерела)	Умовні позначки
I. Інвестиційна сфера
1. Ліквідаційне сальдо (залишкова вартість основних фондів)	ФЛ	1. Капіталовкладення в нову техніку (технологію) 2. Нематеріальні активи – патенти, ліцензії, ноу-хау, результати НДДКР, (одноразові, первісні платежі) 3. Приріст оборотного капіталу	Кнт
Разом | ΔН ^1 | Разом | ΔВ ^1
II. Операційна (виробнича) сфера
1. Додаткова виручка від реалізації продукції 2. Економія поточних витрат за ра- хунок здійснення заходу 3. Виручка від реалізації інтелектуа- льної власності 4. Перевищення суми амортизацій- них відрахувань у порівнянні з базо- вою технікою (технологією) 5. Знос нематеріальних активів 6. Ліквідаційна вартість оборотних фондів 7. Відрахування у фонд розвитку НДДКР	ΔВР Епв ВРів ΔА Зна Фл об Пнддкр	1. Додаткові змінні витрати на виро- бництво продукції 2. Додаткові поточні витрати, пов'я- зані із здійсненням заходу 3. Перевищення суми амортизацій- них відрахувань у базовому варіанті в порівнянні з новою технікою (тех- нологією) 4. Платежі з оренди залучених осно- вних фондів 5. Платежі роялті при ліцензуванні, оплаті послуг ноу-хау, з НДДКР 6. Платежі на відтворення мінераль- но-сировинної бази, на приріст про- дукції 7. Плата за надра на приріст продук- ції 8. Відрахування в дорожній фонд на приріст продукції 9. Відрахування в страховий фонд на приріст продукції 10. Відрахування у фонд НДДКР 11. Податок на додану вартість на приріст продукції 12. Акцизний збір на приріст продук- ції 13. Податок на майно на приріст ос- новних фондів 14. Податок на прибуток на приріст продукції й економію поточних ви- трат	ΔВвп ΔВдпв ΔАнт По Пр Ппр Пн Вд ПДВ Аз Пм Пп
Разом | ΔН 2 | Разом | ΔВ 2
III. Фінансова сфера
1. Власний капітал (прибуток, амор- тизаційні відрахування, акції тощо) 2. Короткострокові кредити 3. Довгострокові кредити	Квл Ккр Кд	1. Сплата відсотків по кредитах 2. Погашення заборгованості по кредитах 3. Виплата дивідендів	Пкр Зкр Д
Разом	ΔН ^3	Разом	ΔВ ^3
Усього (I + II + III)	ΔН	Усього (I + II + III)	ΔВ

де ΔН, ΔН¹, ΔН², ΔН³ - надходження реальних грошей відповідно: в загальній, інвестиційній, операційній і фінансовій сферах;

ΔВ, ΔВ¹, ΔВ², ΔВ³- відтоки реальних грошей відповідно: в загальній, інвес­тиційній, операційній і фінансовій сферах.

де Рt - фінансові результати, одержані в році t; Вt - фінансові витрати, здійснені в році t; Е - коефіцієнт дисконтування; Т - розрахунковий період.

Ефект, що досягається в році t (Е_t), визначається як різниця між фінансовими результатами (Р_t) та витратами (В_t) за формулою (10.8):

E_t=P_t-B_t. (10.8)

У розрахунках комерційної ефективності кожен господарюючий суб'єкт індивіду­ально оцінює необхідну норму доходу на вкладений капітал з урахуванням альтерна­тивних вкладень з подібними ризиками. Величини Рt і Вt представляють собою відпо­відно річні надходження і відтік реальних грошей. Якщо величина ЧДД негативна, це означає, що прибутковість нижче мінімального коефіцієнта окупності (для інвестора проект буде збитковим і від нього варто відмовитися). Позитивне значення ЧДД свід­чить про доцільність ухвалення рішення про фінансування і реалізацію такого інно­ваційного проекту.

Індекс дохідності інвестицій, чи індекс рентабельності (ІД), визначається як відношення суми приведених доходів до приведених інвестиційних витрат для здійс­нення інновації. Цей показник відповідає показнику PI (Profitability Index), застосову­ваному відповідно до закордонних методик для оцінки економічної ефективності ін­вестиційних проектів, і обчислюється за формулою (10.9):

T (Р_t-B^*_t)/(1 ₊ E)^t
ІД = ^ ⁰ _T, (10.9)

t=0

де Рt - фінансові результати (надходження реальних грошей), одержані в році t; В *t - фінансові витрати (відтік реальних грошей) без урахування вкладень в інновації в році t;

Кt - капітальні вкладення в інновації в році t; Т - розрахунковий період.

Індекс дохідності тісно пов'язаний з показником ЧДД. Якщо при розрахунку ЧДД у показниках Рt і Вt враховуються капіталовкладення і джерела їхнього фінансування (кредити і відсотки по них), то в ІД інвестиції і пов'язані з ними витрати в чисельнику не враховуються. Якщо ЧДД має позитивне значення, то ІД > 1, і навпаки. Якщо ІД > 1, інноваційних проект можна вважати ефективним, якщо ІД < 1 - збитковим.

Інноваційні заходи можна ранжирувати за величиною індексу дохідності для ух­валення рішення про їх реалізацію. У цьому випадку перелік запланованих заходів фінансується в порядку зменшуваної прибутковості. На відміну від ЧДД, індекс дохід­ності дає можливість врахувати тимчасову вартість грошей і капіталомісткість проек­ту, але майже не враховує альтернативного використання капіталу.

Середньорічна рентабельність інвестицій (R_СР) показує, який дохід приносить кожна вкладена у проект гривня інвестицій. Її зручно використовувати при порівнянні альтернатив. Показник середньорічної рентабельності відповідає показнику ROI (Return of Investment), застосовуваному відповідно до закордонних методик для оцін­ки економічної ефективності інвестиційних проектів. Якщо середньорічна рентабель­ність вище дохідності безризикових вкладень, проект вважається ефективним.

Внутрішня норма дохідності (ВНД) - це ставка дисконту (Е_ВН), при якій величи­на приведених доходів дорівнює приведеним капіталовкладенням в інноваційний проект, вона визначається за формулою (10.10):

^T (Р _t -B*t)_ ^T K _t

S0(1 ₊ E_ВН) t⁼S0(1 ₊ E_ВН) (10.10)

Відповідно, величина Е_ВН може бути визначена з рівняння (10.11):

Показник внутрішньої норми дохідності відповідає показнику IRR (Internal Rate of Return), застосовуваному відповідно до закордонних методик для оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів.

З економічної точки зору ВНД - це максимальна ставка плати за залучення ко­штів, при якій проект залишається беззбитковим. При кредитному фінансуванні прое­кту - це максимальна процентна ставка, за якою можна взяти кредит. При фінансу­ванні проекту за допомогою власних засобів - це максимальна норма дивідендних виплат. ВНД може також трактуватися як мінімальний рівень прибутковості інвести­ційних витрат.

Розраховану величину Е_ВН порівнюють з бажаною інвестором нормою дохідності на капітал. Якщо значення Е_ВН дорівнює чи перебільшує очікувану інвестором норму доходу на капітал, здійснення інноваційного проекту є виправданим. У протилежному разі проект є недоцільним.