Забезпечувальні господарства і цехи

 

 

 

Рис. 3.9. Схематичне зображення виробничої структури підприємства

У складі підприємств виділяють основні, забезпечувальні і обслуговуючі цехи та господарства.

Господарство – адміністративно і організаційно відокремлений структурний під-розділ підприємства, який виконує комплекс виробничо-управлінських функцій. Розріз-няють інструментальне, ремонтне, енергетичне, транспортне і складське господарства.

Цех – адміністративно відокремлена (за предметними, технологічними чи функ-ціональними ознаками) виробнича одиниця (ланка) підприємства. Його основним зав-данням є виготовлення виробів відповідної якості в обсязі і асортименті, передбаче-них планом, з дотриманням встановлених техніко-економічних показників.

Основні цехи підприємства беруть участь в різних стадіях виробництва проду-кції, яка визначає характер спеціалізації підприємства. Вони поділяються на 3 групи:

- заготівельні цехи;

- обробні цехи;

- складальні цехи.

Заготівельні цехи здійснюють попереднє формоутворення продукції (штампу-вальні, ливарно-заготівельні, пластмасові операції тощо).

В обробних цехах здійснюється механічна (автоматно-токарний цех), хімічна (гальванічний цех), термічна, електрична, ультразвукова та інші способи обробки продукції.

Складальні цехи здійснюють загальну та вузлову збірку продукції.

Забезпечувальні цехи призначені для забезпечення виробничого процесу ін-струментом, всіма видами енергії і ремонтними роботами. До них відносять інстру-ментальні, ремонтні, енергетичні господарства, а також експериментальні цехи, які

беруть участь у підготовці й освоєнні нових видів продукції і підпорядковані відділу головного конструктора.

Обслуговуючі цехи і господарства надають всім підрозділам підприємства

транспортні, завантажувально-розвантажувальні та складські послуги.

Найменшим структурним підрозділом підприємства є дільниця, яка об'єднує споріднені робочі місця, пов'язані виробничими, технологічними чи будь-якими інши-ми ознаками.

На вибір виробничої структури підприємства впливають три основні фактора:

1. Характер продукції та основні технологічні процеси її виготовлення.

2. Обсяг виготовлення продукції.

3. Ступінь спеціалізації підприємства і кооперування його з іншими суб'єктами підприємницької діяльності.

Характер продукції та основні технологічні процеси її виготовлення визначають профіль і склад цехів підприємства. Обсяг виготовлення продукції визначає кількіс-ний склад цехів підприємства та їх розміри. Виробнича структура підприємства в зна-чній мірі залежить від ступеня його спеціалізації і кооперування з іншими підприємст-вами. В основу організації цехів на підприємствах покладений принцип їхньої спеціа-

лізації за видами виконуваних робіт (технологічна спеціалізація) чи за видами виго-товлюваної продукції (предметна спеціалізація).

Слід зауважити, що предметний принцип спеціалізації цехів є дещо ефективні-шим, ніж технологічний, тому що забезпечує такі переваги:

- посилення відповідальності за якість, кількість і час виготовлення продукції;

- значне скорочення тривалості виробничого циклу;

- спрощення оперативного планування і управління цехом;

- встановлення тісних зв'язків між працівниками, які беруть безпосередню участь у виробничих процесах, що найбільш повно відповідає бригадній формі орга-нізації праці.

Структура підприємства і його цехів повинна бути побудована раціонально для заданих умов виробництва, сприяти прямоточному руху матеріалів, заготівель, дета-лей та вузлів в межах конкретного цеху та між цехами. Під час організації виробничих процесів слід менше передбачати виробничих стиків, як і під час організації виробни-чої структури підприємства, оскільки зайві стики та організаційні зв'язки ускладнюють процеси планування й управління виробництвом.

При побудові виробничої структури під­
приємства слід дотримуватися наведених
нижче наступних основних принципів.
3.7. Принципи форму- \ 1. Принцип підпорядкованості приват-

вання ефективної \ них інтересів інтересам єдиного цілого пе­
виробничої струк- \ редбачає доцільність створення будь-якої
тури підприємства \ структури всередині підприємства, якщо вона

¹ буде сприяти підвищенню загальної ефектив­ності його функціонування на ринку і не супе­речити стратегічним інтересам.

2. Принцип пропорційності передбачає чіткі кількісні співвідношення між різними елементами та дільницями виробництва.

3. Принцип концентрації полягає в укрупненні підприємства в цілому, його окремих підрозділів, у формуванні оптимальної виробничої програми підприємства відповідно до сформованого на продукцію попиту.

4. Принцип спеціалізації застосовується для виокремлення певних часин техно­логічного процесу, окремих видів чи типорозмірів продукції, для організації спеціалі-

зованих ліній всередині цехів. Окрім предметної і технологічної спеціалізації викорис-товуються також функціональна спеціалізація, за допомогою якої формуються окремі бригади працівників, відділи заводоуправління тощо.

5. Принцип кооперування передбачає чітку систему зв'язків в часі і просторі між окремими підрозділами підприємства, між окремими змінами в цехах, між бригадами, між окремими робочими місцями.

6. Принцип маневреності передбачає організаційно та економічно доцільну, а також технічно виконувану швидку перебудову виробничих процесів в цілому на під-приємстві чи на окремих його дільницях при виникненні такої необхідності. Саме цей принцип може забезпечити швидку адаптацію виробничої структури підприємства до швидко змінюваних ринкових умов господарювання і не призвести до втрати ринко-вої позиції підприємством.

7. Принцип превентивності (тобто попередження) є наслідком обов'язковості

планування і передбачає необхідність підготовки виробництва (розробку варіантів нових технологічних рішень, видів нової продукції, нових виробництв). Він обґрунтовує необхідність моніторингу відхилень в процесі оперативного регулювання виробництва.

8. Принцип керованості передбачає, що кожна дія, кожний елемент виробницт-
ва та кожна структура повинні бути керованими і контрольованими, що узгоджено з
принципом зворотного зв'язку.

Із викладеного вище слід зробити висновок про те, що і виробничу і організаційну структуру необхідно постійно удосконалювати відповідно до змінюваних ринкових ви-мог та умов жорсткої конкуренції між вітчизняними й іноземними товаровиробниками.

^ ВПРАВИ ДЛЯ РОЗПІЗНАННЯ ТЕРМІНІВ