Регіональний тип організаційної структури управління підприємством

При використанні регіонального типу організаційної структури передбачається, що відповідальність за будь-яку діяльність підприємства на внутрішньому і зовніш-ньому ринках розподіляється між самостійними регіональними підрозділами. Ці під-розділи за змістом і характером діяльності можуть бути виробничими відділеннями (центрами прибутку), а також організовуватися в формі дочірніх підприємств (бути центрами прибутку та центрами відповідальності). В обох випадках регіональні під-розділи здійснюють координацію діяльності дочірніх збутових і виробничих підпри-ємств у своєму регіоні за видами продукції. Очолює такий регіональний підрозділ ві-це-президент, який підпорядковується безпосередньо вищій адміністрації (рис. 3.7).

ГЕНЕРАЛЬНИЙ КЕРІВНИК

Відділ маркетингу

Фінансовий відділ

 

економ лан ний ' відділ

Юридичний відділ

 

Керівник ви­робництва Західного регіону

Керівник ви­робництва Південного регіону

Керівник ви­робництва Централь­ного регіону

Керівник ви­робництва Північного регіону

Керівник ви­робництва Східного регіону

Р Е Г І О Н А Л Ь Н И Й Ш Т А Т

о б л і к і к о н т р о л ь

 

Рис. 3.7. Регіональний тип організаційної структури управління

На деяких підприємствах регіональні керівники мають у своєму підпорядкуванні функціональних менеджерів в окремих країнах як проміжну ланку між регіональним підрозділом та місцевою дочірньою компанією. Регіональні підрозділи здійснюють фінансовий контроль за діяльністю кожної дочірньої компанії, а також займаються поточним бюджетуванням і плануванням, дотримуючись вказівок вищого керівництва.

Для більш тісного взаємозв'язку виробничої діяльності підконтрольних компаній де-коли призначаються координатори продукту або спеціальні функціональні служби.

Регіональна структура управління використовується підприємствами, які вироб-ляють продукцію обмеженої номенклатури та орієнтовані на широкі ринки збуту і кон-кретного споживача (табл. 3.7).

Регіональна структура управління діяльністю підприємств зустрічається рідко, хоча регіональний принцип управління зовнішньоекономічною діяльністю з урахуван-ням продукту досить поширений.

Таблиця 3.7 Переваги та недоліки регіональних організаційних структур управління

Переваги

Недоліки

1. Створення можливостей пристосуван-ня стратегії до потреб кожного ринку. 2. Перенесення відповідальності за при-бутки на нижчі рівні управління. 3. Поліпшення функціональної коорди-нації всередині цільового ринку. 4. Наявність можливостей для підготовки менеджерів стратегічного рівня.

 

1. Проблематичність підтримки загально-го іміджу в умовах достатньої стратегічної свободи.

2. Збільшення кількості рівнів управління.

3. Можливість дублювання функцій на стратегічному і місцевому рівнях.

4. Проблематичність формування єдиної політики.

5. Труднощі в координації діяльності.

Розглянемо найбільш відомі типи адаптивних організаційних структур управлін-ня, їх особливості, переваги та недоліки.