Тимчасові (нетитульні) споруди

Матеріальні активи

Бібліотечні фонди

Інші основні засоби

Багаторічні насадження

 

 

 

 

<>—►

Робоча і продуктивна худоба

Інструменти, прилади,

Транспортні засоби

Машини та обладнання

— будинки, споруди -

Капітальні витрати на

 

 

Земельні ділянки

Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та ва-ртість його може бути достовірно визначена. Класифікація основних засобів наведена на схемі (рис. 6.2).

Співвідношення різних груп основних фондів у їхній загальній вартості предста-

вляє виробничу структуру основних фондів. Чим вище питома вага активних основ-

них фондів, тим більш прогресивною є їхня структура. На структуру основних фондів впливають такі фактори:

- особливості матеріально-технічної бази виробництва;

- рівень концентрації виробництва, розмір підприємства;

- технічний рівень виробництва, механізація, автоматизація та комп'ютеризація процесів;

- географія розміщення підприємства;

- співвідношення між різними видами капітальних робіт – будівництвом нових та реконструкцією діючих підприємств тощо.

Згідно з вимогами податкового обліку основні виробничі фонди поділяють на 4 групи.

Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в ре-дакції від 22.05.1997 р. №283/97-ВР зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін в Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 24.05.2002 р. №349-IV, основні виробничі фонди розподіляються на такі групи:

до І групи віднесено будівлі, споруди, їхні структурні компоненти і передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального ко-ристування), вартість капітального поліпшення землі;

до ІІ групи віднесено автомобільний транспорт і вузли (запасні частини) до ньо-го, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, ін-ше конторське (офісне) обладнання, пристрої і приналежності до них;

до ІІІ групи включено будь-які інші основні фонди, які не увійшли до І, ІІ чи IV груп;

до IV групи належать електронно-обчислювальні машини, інші машини для ав-томатичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування чи друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (в тому числі мобільні), мікрофони та рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів.

Відповідно до виробничого призначення (як було визначено на рис. 6.2) розріз-няють виробничі та невиробничі фонди. При цьому до виробничих фондів відно-сять всі фонди виробничого призначення, які беруть безпосередню участь у всіх ви-робничо-господарських процесах підприємства, є знаряддями праці в своїй натура-льній формі, утворюють нову споживчу вартість. Витрати на їх придбання, виготов-лення чи поліпшення поступово відносять на зменшення скоректованих прибутків в межах норм амортизаційних відрахувань. Виробничі фонди відтворюються за раху-нок амортизаційного фонду.

До невиробничих фондів відносять капітальні активи, які не беруть участі у виробничих процесах і не створюють вартості. Їх вартість не підлягає амортизації. Разом з тим вони відтворюються за рахунок національного доходу (фонду накопи-чення). До них належать:

- капітальні активи (або їх структурні компоненти), що підпадають під визна-чення І групи основних фондів, в тому числі орендовані;

- капітальні активи, що підпадають під визначення ІІ, ІІІ і IV груп основних фон-дів, які є невід'ємною частиною, розташовані чи використовувані для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення І групи основних фо-ндів, або вилучені з місця здійснення господарської діяльності підприємства і пере-дані в безоплатне користування особам, які не є платниками прибуткового податку.

Поліпшення структури основних фондів можна забезпечити за рахунок віднов-лення і модернізації устаткування; удосконалення структури устаткування; більш ефективно використання наявних основних фондів; ліквідації застарілого і зайвого устаткування.

------ Г>> Вартісна форма оцінки основних фондів

Г^ необхідна для планування розширеного від-

\ творення основних фондів; визначення роз-

6.3. Особливості \ мірів амортизаційних відрахувань; розрахун-
обліку й оцінки \ ків економічних показників ефективності гос-

основних виробни- \ подарської діяльності підприємства. Розріз-

чих фондів \ няють такі види оцінки основних фондів:

СЭ - первісна;

С-Г7 _________________ Н^і - відновлювана;

^<~^jLJ- Z^<\ - залишкова;

^-^ - ліквідаційна;

- справедлива. Первісна вартість - фактична вартість основних фондів у момент їх прид­бання чи введення в експлуатацію. Згідно з П(С)БО 7 первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедли­вої вартості інших активів, сплачених (переданих) чи витрачених для придбання (створення) необоротних активів. Вона складається з елементів витрат, наведених на схемі (табл. 6.1):

Таблиця 6.1 Визначення первісної вартості об'єкта основних виробничих фондів

Елементи витрат, що беруть участь у формуванні первісної вартості основних виробничих фондів, Ф_К

контрактна вартість придбання об'єкта основних виробничих фондів

+

суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків)

+

реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів

+

суми ввізного мита

+

суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству)

+

витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів

+

витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів

+

інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою

z

первісна вартість об'єкта основних виробничих фондів, Ф_П

Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частко-во за рахунок позикового капіталу.

Відновлювана вартість основних фондів – вартість їхнього відтворення в

сучасних умовах, при сучасному рівні сформованих цін, норм і розцінок (забезпечує більш реальне планування нових капітальних інвестицій).

ПРИКЛАД 6.1. Підприємством придбаний верстат з числовим програмним управлінням. Вар-тість верстата, сплачена постачальнику, склала 12000 грн (у тому числі податок на додану вар-тість ПДВ – 2000 грн). При його реєстрації на балансі підприємства були сплачені мито (оскільки верстат було придбано у російського постачальника) в сумі 300 грн, збір за реєстрацію – 50 грн. Витрати на транспортування, установку та монтаж верстата у виробничому цеху склали 120 грн. Необхідно обчислити первісну вартість такого верстата, за якою його візьмуть на баланс.

РІШЕННЯ. Об'єкт основних засобів за первісною вартістю буде оцінений у сумі 10890 грн (тобто 12000 грн – 2000 грн + 720 грн + 50 грн + 120 грн).

Залишкова вартість основних фондів характеризує їх реальну вартість, що

не переноситься на вартість виготовленої продукції. Вона визначається як різниця між повною первісною (відновлюваною) вартістю і сумою зносу на певну дату.

Ліквідаційна вартість основних фондів – це сума засобів чи вартість будь-

яких активів, що підприємство очікує одержати від реалізації (ліквідації) об'єкта осно-вних засобів (необоротного активу) після закінчення терміну її корисного використан-ня за винятком витрат, пов'язаних з таким продажем (ліквідацією), тобто ліквідаційна вартість представляє собою вартість можливої реалізації основних фондів після за-кінчення терміну їхньої служби. Визначення ліквідаційної вартості є винятково самос-тійним рішенням підприємства на основі прогнозної оцінки можливої вартості, за якою може бути проданий об'єкт основних фондів з урахуванням його працездатності по закінченні терміну експлуатації.

Під справедливою вартістю основних засобів розуміється сума, за якою

може бути здійснений обмін активами в результаті операції між обізнаними зацікав-леними і незалежними сторонами. Вона передбачає оцінку за ринковою вартістю для будинків і землі, для машин і устаткування, а також оцінку за відновлюваною вартістю (сучасною вартістю придбання) за винятком зносу для інших об'єктів основних засобів.

ПРИКЛАД 6.2. За договором підприємство передає комп'ютер в обмін на складальний верс-тат. Первісна вартість переданого комп'ютера складає 3600 грн. Сума нарахованого зносу – 540 грн. Вартість обміну, обговорена в договорі, складає 3000 грн (у тому числі податок на додану вар-тість – 500 грн). Необхідно визначити справедливу вартість комп'ютера.

РІШЕННЯ. Залишкова вартість переданого об'єкта основних фондів складе 3060 грн (тобто 3600 грн – 540 грн).

Справедлива вартість у даній ситуації дорівнює договірній вартості, що складає 2500 грн (без урахування ПДВ, тобто 3000 грн – 500 грн).

Одержуваний об'єкт основних засобів буде оцінений за первісною вартістю, яка дорівнює справедливій вартості (суму перевищення залишкової вартості комп'ютера над справедливою вар-тістю верстата в розмірі 560 грн слід віднести на витрати згідно з п.12 П(С)БО 7.

Для аналітичних розрахунків та оформлення аналітичної звітності використову-ється показник середньорічної вартості основних виробничих фондів.

Середньорічна вартість основних виробничих фондів передбачає оцінку

об'єктів основних виробничих фондів з урахуванням строку їх введення або вилучен-ня з виробництва. Її розраховують за формулою (6.1):

Фс_Р = ⁿ Фп_{Г i+}Фввi Т 12-Ф_{ВИБ i} Т 12, грн,

(6.1)

де Ф_ПГі – вартість основних виробничих фондів підприємства на початок року по групах, грн;

Ф_ВВі – вартість введених у виробництво протягом року основних виробничих фондів по групах, грн;

Ф_ВИБі – вартість вилучених з виробництва протягом року основних виробни-чих фондів по групах, грн;

Т_ВВі – строк залучення у виробництво (число повних місяців до кінця року) основних виробничих фондів по групах, місяців; Т_ВИБі – строк вилучення з виробництва (число повних місяців до кінця року) основних виробничих фондів по групах, місяців.

Тут слід також ураховувати, на яку частину місяця припадає залучення (чи ви-лучення) основних фондів у виробництво (з виробництва). Адже в практиці функціо-нування підприємств вкрай рідко зустрічається їх придбання чи списання чітко пер-шого числа поточного місяця. Отже, існує наступна домовленість: якщо об'єкт осно-

вних фондів був залучений (чи вилучений) у виробництво (з виробництва) до 15 чи-сла місяця (включно), то слід вважати, що його ввели (чи вилучили) до виробницт-ва (з виробництва) на початок поточного місяця (тобто як на 1 число), якщо ж він був залучений (чи вилучений) у виробництво (з виробництва) після 15 числа місяця, то слід вважати, що його ввели (чи вилучили) до виробництва (з виробництва) на початок наступного за звітним місяця (тобто як на 1 число наступного календар-ного місяця).

ПРИКЛАД 6.3. Необхідно визначити середньорічну вартість основних виробничих фондів під-приємства з урахуванням їх відновлення протягом звітного періоду згідно з наведеними у таблиці 6.2 даними, а також охарактеризувати їхню структуру. На початок поточного року вартість об'-єктів першої групи основних фондів склала 9356 тис грн, об'єктів другої групи – 7588 тис грн, об'є-ктів третьої групи – 6897 тис грн, об'єктів четвертої групи – 2235 тис грн. По закінченні розраху-нків слід зробити відповідні висновки і пояснення.

Таблиця 6.2 Рух основних фондів на підприємстві протягом звітного періоду

 

Найменування основних виробничих фондів	Вартість залуче- них основних фо- ндів, тис грн	Вартість вилуче- них основних фо- ндів, тис грн	Дата введення	Дата вибуття
будівля заводоуправління	2516		14.03
будівля обробного цеху		1364		16.07
будівля складу	896		20.02
конвеєрна стрічка	569		11.08
вантажний автомобіль		23		17.06
офісні меблі	367		01.01
програмне забезпечення	13		16.01
складальні верстати		59		16.03
верстати з числовим програмним управлінням	463		20.04
інструмент	25		12.01
конторські приналежності	3		18.02

РІШЕННЯ. Визначення середньорічної вартості основних виробничих фондів слід здійснювати по групах відповідно до існуючої класифікації. Для цього слід визначити, до якої з груп належить облад-нання, яке залучають (чи вилучають) у виробництво (з виробництва). Відповідно до наведеної класи-фікації будівля заводоуправління, будівля обробного цеху та будівля складу належать до І групи основ-них фондів; конвеєрна стрічка, вантажний автомобіль, офісні меблі, інструмент та конторські при-належності – до ІІ групи основних фондів; складальні верстати та верстати з числовим програмним управлінням – до ІІІ групи основних фондів; програмне забезпечення – до ІV групи основних фондів.

Отже, використовуючи формулу (6.1), отримаємо наступні результати:

Середньорічна вартість об'єктів І групи:

Ф_{СР І} = 9356 тис грн + 2516 тис грн х 10/12 + 896 тис грн х 10/12 – 1364 тис грн х 5/12 = 11631 тис грн.

Середньорічна вартість об'єктів ІІ групи:

Ф_{СР ІІ} = 7588 тис грн + 569 тис грн х 5/12 + 367 тис грн х 12/12 + 25 тис грн х 12/12 + 3 тис грн х 10/12 – 23 тис грн х 6/12 = 8208,08 тис грн.

Середньорічна вартість об'єктів ІІІ групи:

Ф_{СР ІІІ} = 6897 тис грн + 463 тис грн х 8/12 – 59 тис грн х 9/12 = 7161,42 тис грн.

Середньорічна вартість об'єктів ІV групи:

Ф_{СР ІV} = 2235 тис грн + 13 тис грн х 11/12 = 2246,92 тис грн.

Середньорічна вартість основних виробничих фондів в цілому по підприємству:

Ф_СР = Ф_{СР І} + Ф_{СР ІІ} + Ф_{СР ІІІ} + Ф_{СР ІV} = 11631 тис грн + 8208,08 тис грн + 7161,42 тис грн + 2246,92 тис грн = 29247,42 тис грн.

На початок року вартість об'єктів основних фондів дорівнювала:

Ф_ПР = Ф_{ПР І} + Ф_{ПР ІІ} + Ф_{ПР ІІІ} + Ф_{ПР ІV} = 9356 тис грн + 7588 тис грн + 6897 тис грн + 2235 тис грн = 26076 тис грн.

Отже, порівняно з рівнем початку року вартість основних фондів збільшилась на 3 171,42 тис грн (тобто Ф_СР – Ф_ПР = 29247,42 тис грн – 26076 тис грн) чи на 12,2%.

Збільшення вартості основних виробничих фондів свідчить про збільшення реальних виробничих капіталовкладень. Що ж стосується характеристики структури основних виробничих фондів, то пасивна частина складає 39,77% (α_ПАС = Ф_{СР І}/Ф_СР х 100% = 11631 тис грн / 29247,42 тис грн х 100%). Відповідно, активна частина складає 60,23% (тобто 100% – α_ПАС = 100% – 39,77%).

6.4. Переоцінка ос­новних виробничих фондів

Згідно з п.16 П(С)БО 7 підприємство може переоцінити об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта сут-тєво відрізняється від його справедливої ва-ртості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить переоці-нюваний об'єкт.

Переоцінка основних засобів тієї групи, об'єкти якої вже зазнали переоцінки, на-далі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату ба-лансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.

Переоцінена вартість – вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Переоцінена первісна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визнача-ється множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартос-ті об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Якщо залишкова вартість об'єкта основних засобів дорівнює нулю, то його пе-реоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цьо-го об'єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об'єкта.

Переоцінка основних виробничих фондів може здійснюватися у двох формах:

1) дооцінка – збільшення залишкової вартості об'єкта основних фондів внаслі-док збільшення його корисності;

2) уцінка – зменшення залишкової вартості об'єкта основних фондів внаслідок зменшення його корисності.

При цьому під зменшенням корисності слід розуміти втрату економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.

Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки – до складу витрат.

ПРИКЛАД 6.4. Підприємство обмінює застарілий механічний вимірювальний прилад на сучас-ний, більш точний, електронний пристрій. Первісна вартість переданого приладу складає 500 грн. Сума нарахованого зносу – 125 грн. Вартість обміну, обговорена в договорі, складає 240 грн (у то-му числі податок на додану вартість – 40 грн). Яким чином буде здійснюватись переоцінка у цьому випадку?

РІШЕННЯ. Залишкова вартість переданого об'єкта основних фондів складе 375 грн (тобто 500 грн – 125 грн).

Справедлива вартість у цьому випадку дорівнює договірній вартості, що складає 200 грн (без урахування ПДВ, тобто 240 грн – 40 грн).

Індекс переоцінки згідно з п.17 П(С)БО 7 визначається діленням справедливої вартості на за-лишкову і дорівнюватиме в цьому випадку 200 грн / 375 грн = 0,5333.

Отже переоцінена первісна вартість визначатиметься як добуток первісної початкової ва-ртості на індекс переоцінки, тобто 500 грн х 0,5333 = 266,65 грн, а знос тоді дорівнюватиме 125 грн х 0,5333 = 66,65 грн. Відтак відбулась уцінка нашого механічного вимірювального приладу.

6.5. Поняття амор­тизації, методи на­рахування аморти­зації об'єкта основ­них засобів

Процес амортизації означає перене-сення частинами вартості основних фондів протягом терміну їх корисної служби на ви-роблену продукцію і наступне використання цієї вартості для відшкодування спожитих основних фондів.

Амортизаційні відрахування – це

грошова сума перенесеної вартості основного виробничого фонду на вироблену продукцію.

Об'єктом амортизації є вартість осно-

вних засобів (окрім вартості землі і незавер-

шених капітальних інвестицій).

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання

(експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єк-

та активом (при зарахуванні його на баланс), і призупиняється на період його реконс-

трукції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Під строком корисного використання (експлуатації) слід розуміти очікуваний

період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємс-твом або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати:

- очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

- передбачений фізичний та моральний знос;

- правові або інші обмеження щодо строків використання (експлуатації) об'єкта та інші фактори.

Нарахування амортизації здійснюється щомісяця. Ступінь, з яким повинна бути відновлена вартість основних фондів називається нормою амортизації (Н_А) і ви-значається за формулою (6.2):

де Ф_П - первісна вартість основних фондів певної групи, грн; ФЛ - ліквідаційна вартість основних фондів цієї ж групи, грн; Т_СЛ - термін корисної служби основних фондів, років.

Амортизованою вартістю необоротних активів (у тому числі основних фон­дів) (АВ) є первісна вартість таких активів чи переоцінена вартість, зменшена на лік­відаційну вартість, тобто вона враховує реальні витрати, пов'язані з придбанням об'­єкта основних засобів.

ПРИКЛАД 6.5. Підприємством придбаний комп'ютер вартістю 3600 грн (у тому числі ПДВ 600 грн). З урахуванням морального зносу й інтенсивності експлуатації підприємством установле-ний термін його корисної служби – 4 роки. За таких умов прийнято, що по закінченні корисного строку служби цей комп'ютер можна буде продати за ціною 300 грн. Необхідно визначити аморти-зовану вартість та середню норму амортизації такого комп'ютера.

РІШЕННЯ. Об'єктом для нарахування амортизації буде величина реальних витрат, яка дорів-нює первісній вартості за мінусом його ліквідаційної вартості (амортизована вартість), тобто АВ = Ф_П – Ф_Л = 3600 грн – 600 грн (ПДВ) – 300 грн (Ф_Л) = 2700 грн. Середня норма амортизації комп'ю-тера згідно з формулою (6.2) становитиме 25% (тобто Н_А = 1/4 х 100%).

Ухвалення рішення про вибір методу нарахування амортизації основних засобів належить засновникам, інвесторам, акціонерам тощо, тобто залежить від облікової політики держави.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання (п.29 П(С)БО 7). Амортизація нараховується щомісячно протягом всього терміну корисного викорис-тання об'єкту (п.23 П(С)Б0 7). Разом з тим, нарахування амортизації призупиняється на період реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації об'єкта (п.23 П(С)БО 7) або припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибут-тя об'єкта основних засобів (п.29 П(С)БО 7).

Визначаючи строк корисного використання об'єкта основних засобів, слід керу-ватися нормами п.24 П(С)БО 7 і враховувати:

- очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

- фізичний та приблизний моральний знос;

- правові чи інші обмеження щодо строків використання об'єкта.

При цьому строк корисного використання об'єкта основних засобів не обов'язко-во повинен збігатися з нормативним строком його використання. Підприємство має право здійснити заміну такого об'єкта значно раніше, ніж закінчиться нормативний (паспортний) строк його використання.

Відповідно до п.28 П(С)БО 7 підприємство самостійно обирає метод амортизації з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його викорис-тання. Якщо очікуваний спосіб одержання економічних вигод змінюється, то може бу-ти обраний інший метод нарахування амортизації. Нарахування амортизації за новим методом дає можливість зробити висновок, що до вартості різних об'єктів основних засобів можуть застосовуватись різні методи нарахування амортизації. Разом з тим, в п.36.2 П(С)БО 7 передбачено, що підприємство повинне у примітках до фінансової звітності вказати методи амортизації, які ним використовуються (це вказує на можли-вість застосування різних методів до різних об'єктів амортизації).

Підприємства, які мають сезонний характер виробництва, річну суму амортиза-ції нараховують протягом періоду роботи підприємства у звітному році.

Місячна сума амортизації при застосуванні прямолінійного методу визначається діленням річної суми амортизації на 12. Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вар-тості та кумулятивного визначається діленням суми амортизації за повний рік корис-ного використання на 12.

Амортизація нараховується із застосуванням таких методів (п.26 П(С)БО 7):

1) прямолінійного методу, за яким річна сума амортизації (А_Р) визначається діленням амортизованої вартості (АВ) на строк корисного використання об'єкта основ-них засобів (Т_СЛ), тобто за формулою (6.3):

А_р-АВ-Ф _п Ф _л, грн.

(6.3)

ПРИКЛАД 6.6. Необхідно нарахувати амортизацію за допомогою прямолінійного методу на об'єкт ІІІ групи основних фондів підприємства – складальний верстат, якщо його первісна вар-тість складає 20000 грн, строк корисної експлуатації – 4 роки, очікується, що він матиме ліквіда-ційну вартість 2000 грн.

РІШЕННЯ. Амортизована вартість верстата складе суму 18000 грн (тобто АВ = Ф_П – Ф_Л = 20000 грн – 2000 грн). Отже, згідно із формулою розрахунку (6.3) щорічні амортизаційні відрахуван-ня становитимуть суму 4500 грн (тобто 18000 / 4). Відтак норма амортизації такого верстата складе 25%.

Проілюструємо процес перенесення вартості верстата в табл. 6.3:

Таблиця 6.3 Розрахунок амортизаційних відрахувань прямолінійним методом

Рік

1 2 3 4

Норма амор- тизації, %

25 25 25 25

Вартість на початок року, грн

Ф_П

20 000

15 500

11 000

6 500

 

Вартість на кі-

Амортизаційні