Елементи розрахунку амортизації

Мета нараху-

вання амор-

тизації

Бухгалтерський облік

Систематичний розподіл

амортизованої вартості ос-

новних засобів підприємства

(ОЗ) протягом періоду їх

корисного використання

Податковий облік

Віднесення витрат платника податку на прибуток на прид-бання, виготовлення або по-ліпшення основних фондів (ОФ), на зменшення скориго- ваного прибутку

Збіг або розбіжність отриманих за податко-вим обліком відомос-тей для ведення бух- галтерського обліку

Цілі різні, але це суттє-

во не впливає на поря-

док розрахунку або на

кінцевий результат

Пр о довження табл. 6.8 Через відмінності у при-

Об'єкти нарахування амортизації

Включення суми аморти-зації до вало-

вих витрат

Термін корис-

ного викорис-

тання

Визначення

об'єкта нарахування амортизації

Норми нара-

хування амо-

ртизації

База нараху-вання амор-тизації, гру-пування об'є-кта аморти-зації для ці-лей обліку

Склад первіс-ної вартості

Є елементом витрат діяль-ності підприємства

Період часу, протягом якого ОЗ використовуються підп-

риємством.

Підприємство встановлює

термін використання при по-

ставленні об'єкта на облік

Основні засоби – матеріальні

активи, які підприємство утри-

мує з метою використання,

очікуваний термін використан-

ня більше року. Використову-

ється величина операційного

циклу, тобто періоду часу від

придбання запасів до отри-

мання коштів від реалізації

виготовленої з них продукції

ються норми у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів з роз-рахунку на календарний ква-ртал: група 1 – 2%; група 2 -10%; група 3 – 6%; група 4 – 15%. Підприємство самос-тійно обирає норму за подат-ковим обліком, але не вище встановленої

Підприємством застосову-

Підприємством база нараху-вання визначається за кож-ним інвентарним об'єктом ОЗ, передбачається наяв-ність аналітичного обліку за кожним об'єктом, для цілей бухгалтерського обліку осно-вні засоби класифікуються за такими групами: 9 груп осно-вних засобів і 7 груп необо-ротних матеріальних активів

Облікова вартість активу пі-дприємства за вирахуванням ліквідаційної вартості. Ви-значається ліквідаційна вар-тість об'єкта, тобто сума ко-штів, яку підприємство спо-дівається отримати після закінчення терміну корисного використання об'єкта

Застосовується для розраху-

нку величини оподатковува-

ного прибутку, не входить до

складу валових витрат

Показник для розрахунку по-

датку на прибуток не викори-

стовується

Основні фонди – матеріальні цінності, які використовують-ся в господарській діяльності платника податку понад 365 днів

Платником податків застосо-

вуються норми у відсотках до

балансової вартості кожної з

груп основних фондів з роз-

рахунку на податковий квар-

тал: група 1 – 2%; група 2 -

10%; група 3 – 6%; група 4 –

15%. Застосування цих норм

обов'язкове для платника

податку

У платника податків базою нарахування є балансова ва-ртість груп основних фондів;

відбувається поділ ОФ на 4 групи для розрахунку величи-ни податку на прибуток: за ОФ групи 1 облік ведеться за ко-

жним об'єктом і загалом за групою, за ОФ груп 2, 3, 4 – за сукупною балансовою вартіс-

тю групи, пооб'єктний облік ОФ цих груп не передбачений

У платника податків характе-

ристика відсутня, використо-

вується величина витрат

значенні два отримані результати розрахунків використовуються від-повідно або як елемент витрат, або для розра-хунку оподатковуваного прибутку

Ця відмінність може дати реальне відхилен-ня щодо суми нарахо-ваної амортизації, оскі-льки можлива ситуація, коли об'єкт списаний з

обліку за правилами бухгалтерського обліку, але на групову вартість ОФ за податковим облі-

ком це не впливає

Можливі незбіги в пе-

реліку і вартості майна,

що відноситься до ОЗ і

ОФ

Однакові за розмірами норми амортизації

Незважаючи на різне ставлення до ведення пооб'єктного обліку за ОЗ різних груп, потрібне ведення обліку за кож-ним інвентарним об'єк-том; зберігається необ-хідність ведення двох видів аналітичного об-ліку: 1) за різними гру-пами основних засобів і необоротних активів; 2) за чотирма групами ос- новних фондів

Повинна визначатися

сума грошових коштів,

яку підприємство споді-

вається отримати від

реалізації, ліквідації

об'єкта після закінчення

терміну його корисного

використання

Пр о довження табл. 6.8

10 11

Амортизова-на вартість

Величина пе-

рвісної вар-

тості

Наявність

невиробничих

фондів

Витрати на ремонт об'єк-

та нараху-

вання амор-

тизації

Вибуття ос-

новних фон-

дів груп 2, 3 і

Безоплатне

отримання

основних за-

собів

Переоцінка

(дооцінка і

уцінка) об'єк-

та основних

засобів

Зменшення

корисності

основних за-

собів

Підприємством використову-ється величина амортизова-ної вартості, тобто первісна (переоцінена), за вирахуван-ням ліквідаційної вартості активів

Витрати підприємства на

сплату відсотків за користу-

вання кредитами не включа-

ються до первісної вартості

ОЗ

Входять до складу ОЗ підп-

риємства, відображаються

на рахунку «Інші основні за-

соби»

Поділ витрат підприємства

на 2 групи: 1) витрати, які

поліпшують стан ОЗ і відно-

сяться на підвищення їх вар-

тості; 2) витрати, які відно-

сяться на підтримку об'єкта в

робочому стані, відносяться

на витрати

Причини вибуття у підприєм-ства – продаж, безоплатна передача або невідповід-

ність визнання активом – при вибутті зменшується база нарахування амортизації

Обов'язкове визнання акти-вом підприємства й оцінка первісної вартості об'єкта

Проводиться підприємством

обов'язково за правилами

бухгалтерського обліку, умо-

ва переоцінки – залишкова

вартість об'єкта більш ніж на

10% відрізняється від його

первісної вартості на дату

балансу, переоцінка прово-

диться самостійно, викорис-

товується індекс переоцінки

Втрати від зменшення кори-

сності об'єкта включаються

підприємством до витрат,

відбувається збільшення су-

ми зносу

Витрати платника податків на придбання, виготовлення або поліпшення основних фондів

Витрати платника податків на

сплату відсотків за кредит

входять до вартості витрат на

придбання ОФ

Витрати платника податків на

придбання, ремонт, реконст-

рукцію, модернізацію та інші

поліпшення не підлягають

амортизації

Поділ витрат платника подат-

ку на 2 групи: 1) сума витрат

на ремонт у межах 5% сукуп-

ної балансової вартості на

початок року відноситься на

валові витрати; 2) сума ви-

трат понад 5% відноситься на

збільшення вартості основ-

них фондів груп 2,3 і 4

При виведенні з експлуатації окремих фондів у платника податків у зв'язку з їх ліквіда-цією, капітальним ремонтом, реконструкцією, модернізаці-єю і консервацією за рішен-ням власника балансова вар-

тість груп не змінюється

Відсутність вказівки вартості

отриманих засобів не дає

підстав платнику податків

включати їх вартість до скла-

ду ОФ

У платника податків така операція не передбачена

У платника податків викорис-тання не передбачене

Обов'язковість розра-

хунку амортизованої

вартості. Амортизована

вартість в бухгалтерсь-

кому і податковому об-

ліку за наявності лікві-

даційної вартості, що не

дорівнює нулю, також

відрізнятиметься, оскі-

льки ліквідаційна вар-

тість у податковому об-

ліку не враховується

Незбіг величини варто-

сті об'єкта амортизації

на величину відсотків

за кредит

Незбіг величини варто-

сті об'єкта амортизації

на вартість невиробни-

чих фондів

Відмінності у вартості

основних фондів на ве-

личину витрат на ре-

монт, що перевищують

5%. Необхідність ве-

дення окремого обліку

за трьома групами, що

не збігаються, витрат

на ремонт окремо для

податкового і бухгал-

терського обліку

Не збігаються причини

вибуття, формується

різна база оподатку-

вання

На вартість безоплатно отриманих засобів не збігається база обкла-дання оподаткування

Проведення переоцінки у зв'язку з вимогами П(С)БО 7, після перео-цінки величина аморти-зації може не збігатися з податковою

База нарахування амо-

ртизації може не збіга-

тися

Пр о довження табл. 6.8

Т ерміни початку і закінч е ння нарахування аморт и зації

Індексація балансової вартості ос-новних фон-дів

Поліпшення

основних фо-

ндів

Початок на-рахування амортизації

Терміни на-рахування амортизації

Періодичність здійснення відрахувань

Період, на

який припи-

няється нара-

хування амо-

ртизації

Закінчення нарахування амортизації

У підприємства не передба-

чено індексацію об'єктів ос-

новних засобів

Поділ витрат підприємства на дві групи: 1) витрати, що за-безпечують збільшення май-бутніх економічних вигод, включаються до первісної вартості об'єкта; 2) витрати, пов'язані з підтриманням об'-єкта ОЗ у робочому стані, при яких не відбувається збіль-шення економічних вигод від-носяться на витрати, що не збільшують вартість ОЗ

Починається з місяця, насту-

пного за місяцем, в якому

об'єкт став придатним для

експлуатації

Протягом терміну корисного використання об'єкта ОЗ

Щомісяця, місячна сума для цього методу не визначена

Період реконструкції, модер-

нізації, добудови (дооблад-

нання), консервації основних

засобів підприємства

Закінчується з місяця, насту-пного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів

Платники податків мають

право провести індексацію

при перевищенні показника

коефіцієнта індексації більше

за 1, розраховується капіта-

льний дохід

Всі витрати платника подат-

ків на реконструкцію, модер-

нізацію й інші поліпшення

підлягають амортизації

Починається з початку насту-

пного кварталу після постав-

лення об'єкта на облік

За окремим об'єктом фондів групи 1 амортизація прово-диться до досягнення балан-совою вартістю об'єкта 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; амортиза-ція фондів груп 2, 3 і 4 прово-диться до досягнення балан-совою вартістю групи нульо- вого значення

Щокварталу за груповими нормами

При виведенні з експлуатації об'єкта групи 1 у зв'язку з ка-пітальним ремонтом, реконс-трукцією і консервацією вар-тість об'єкта прирівнюється до нуля

Закінчується у кварталі, в

якому об'єкт знімається

з обліку

Після проведення пода-

ткової індексації ОФ

величина амортизації

може не збігатися

Збіг з даними бухгал-терського обліку мож-ливий лише в окремих випадках. Необхідність окремого відображення витрат для бухгалтер-ського і податкового обліку

Можуть виникнути не-

відповідності щодо часу

відображення аморти-

зації в обліку

Не збігається за часом

величина нарахованої

амортизації

Відсутність розрахунку

місячної суми як 1/12

річної зближує дві ве-

личини амортизації

Внаслідок незбігу об'єк-тів, за якими припиня-ється нарахування амортизації, не виклю-чені невідповідності в складі об'єктів і величи- ни амортизації

Можуть виникнути не-

відповідності щодо часу

відображення аморти-

зації в обліку

6.6. Поняття зно­су, методи його розрахунку

В процесі використання основні вироб-ничі фонди підлягають спрацюванню. Розріз-няють фізичний, моральний та вартісний знос.

Фізичний знос (З_Ф) – втрата основними

виробничими фондами первісної споживчої вартості, через яку вони поступово втрача-ють свою дієздатність.

Всі види фізичного зносу та напрямки їх усунення наведені на рис. 6.3.

Види зносу і старіння засобів праці
і			"
Фізичне спрацювання		Техніко-економічне старіння
Усувне (тимчасове)	Неусувне (постійно на­копичуване)		Повне		Часткове
X		У		t
Ремонт Заміна Модернізація
гт тт тт
Форми усунення зносу і старіння засобів праці

Рис. 6.3. Види фізичного зносу і техніко-економічного старіння засобів праці

та форми їх усунення

Фізичний знос основних виробничих фондів визначають трьома способами:

1) в залежності від строку служби (формула 6.10);

2) за даними експертних оцінок їх технічного стану (формула 6.11);

3) в залежності від обсягів продукції належної якості (формула 6.12).

З_{Ф 1} = Т _Ф (100-п_Л), %,

(6.10)

де Т_Ф - фактичний строк служби основних виробничих фондів;

Т_Н - нормативний (паспортний) строк служби основних виробничих фондів; η_Л - ліквідаційна вартість основних виробничих фондів, у відсотках від його балансової вартості.

З_ф2=Фб—х100%, %,

(6.11)

де Фі - вартість певного конструктивного елемента в загальній вартості об'єкта основних виробничих фондів;

Ф_БАЛ - балансова вартість об'єкта основних виробничих фондів; δ_ЗН - відсоток фізичного зносу конструктивного елемента вартості об'єкта ос­новних виробничих фондів.

З_Ф=Т _Ф Q _{Ф х}100%, %,

де Qф - фактична кількість продукції, вироблена за підзвітний період; Q _Н - нормативна кількість продукції, вироблена за підзвітний період.

(6.12)

Факторами, які впливають на швидкість фізичного зносу, є:

1) вплив структури основних виробничих фондів (активна чи пасивна частина) на перебіг технологічних процесів;

2) якість застосовуваних фондів та їх відповідність міжнародним стандартам;

3) інтенсивність використання основних виробничих фондів (режим роботи, сту­пінь завантаження обладнання);

4) специфіка технологічних процесів в залежності від сфери та видів діяльності підприємства;

5) якість обслуговування основних виробничих фондів (здійснення капітальних та поточних ремонтів).

Моральний знос представляє собою передчасне знецінювання фондів (до за­кінчення строку їх фізичної служби).

Існує дві форми морального зносу:

1. Моральний знос першої форми (З_М І) передбачає знецінювання вже існуючих
серійно виготовлюваних основних виробничих фондів в результаті зниження витрат
на їх виробництво в сучасних умовах, він розраховується за формулою (6.13):

З_МІ=(1-Ф _В)х100%, %, (6.13)

де Ф_В - відновлювана вартість об'єкта основних виробничих фондів; ФП - первісна вартість об'єкта основних виробничих фондів.

2. Моральний знос другої форми (З_{М ІІ}) пов'язаний з втратою доцільності вико­
ристання застарілих основних виробничих фондів через появу більш удосконалених
предметів і засобів праці (з поліпшеними технічними і технологічними параметрами),
він розраховується за формулою (6.14):

З_мII=(1-П-)х100%, %, (6.14)

де П_СТ - продуктивність застарілого об'єкта основних виробничих фондів; П_НОВ - продуктивність нового об'єкта основних виробничих фондів.

Відповідно на засадах обчислення двох форм морального зносу стає можливим розрахувати загальний моральний знос (З_М) за формулою (6.15):

З_м=(1-Ф _в ;П _ст)х100%, %. (6.15)

Факторами, які впливають на швидкість морального зносу, є:

1) темпи розвитку науки в кожній галузі;

2) швидкість реалізації наукових здобутків в галузях промисловості та непроми-словій сфері;

3) швидкість науково-технічного прогресу в цілому в країні;

4) швидкість впровадження інноваційних технологічних розробок;

5) розвиток раціоналізаторської діяльності на кожному окремому підприємстві.

Вартісний знос (З_В) - це вид зносу, при якому балансова вартість визначеного виду основних виробничих фондів за роками експлуатації поступово переноситься на зменшення скоректованого прибутку в межах норм амортизаційних відрахувань. Таке поняття часто заміняється поняттям «амортизовані» основні виробничі фонди. Вартіс­ний знос визначається за формулою (6.16):

З_В=Ф_Бtх/3_З, грн, (6.16)

де Ф_{Б t} - балансова вартість об'єкта основних виробничих фондів на початок пі­дзвітного періоду;

β_З - ступінь зносу об'єкта основних виробничих фондів в межах норм амор­тизаційних відрахувань.

При цьому балансова вартість групи основних фондів (в тому числі окре­мого об'єкта основних виробничих фондів групи І) на початок розрахункового періоду (Ф_{Б t}) визначається за формулою (6.17):

Фбt = Фб(t 1)+В^-Фвиб (t 1)-AB(t 1), грн, (6.17)

де Ф_{Б (t–1)} - балансова вартість об'єкта основних виробничих фондів на початок періоду, попереднього підзвітному;

В _(t–1) - сума витрат на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших удосконалень основних фондів, на які нараховується амортизація, протягом періоду, попереднього підзвітному; Фвиб _(t–1) - сума виведених з експлуатації об'єктів основних виробничих фон­дів (в тому числі окремого об'єкта основних виробничих фондів групи І) про­тягом періоду, попереднього підзвітному;

АВ _(t–1) - сума амортизаційних відрахувань, обчислених протягом періоду, попереднього підзвітному.

ПРИКЛАД 6.11. Необхідно обчислити всі види зносу на об'єкт основних виробничих фондів, яким є механічний транспортер, якщо його первісна вартість на початок звітного року складає 2456 тис грн, а його відновлювана вартість - 986 тис грн. За планом на механічному транспорте­рі передбачалось перемістити 286500 виробів, а фактично було транспортовано 236478 виробів. Строк служби механічного транспортера згідно з техпаспортом протягом року мав скласти 6240 годин, а фактично він відпрацював 5460 годин. На підприємстві також закуплено і змонтовано новий автоматичний транспортер з автономним управлінням, часова продуктивність якого складає 300 готових виробів на годину порівняно з продуктивністю механічного транспортера, яка становить 186 виробів на годину.

РІШЕННЯ. Знайдемо спочатку фізичний знос механічного транспортера за формулою (6.12): ((5460 годин х 236478 виробів) / (6240 годин х 286500 виробів)) х 100% = 72,22%. Моральний знос І форми обчислимо за формулою (6.13): (1 - (986 тис грн / 2456 тис грн)) х 100% = 59,85%. Мораль­ний знос ІІ форми визначимо за формулою (6.14): (1 - (186 виробів на годину / 300 виробів на годину)) х 100% = 38%. Відповідно загальний моральний знос становитиме згідно з формулою (6.15): (1 -(986 тис грн х 186 виробів на годину) / (2456 тис грн х 300 виробів на годину)) х 100% = 75,11%. Отже, і фізичний, і моральний знос майже збігаються. Механічний транспортер характеризується досить високим ступенем фізичного і морального спрацювання. У вартісному відтворенні знос, об­числений за підзвітний період становитиме суму: (2456 тис грн - 986 тис грн) х (72,22% / 100%) = 1061,634 тис грн враховуючи фізичний ступінь зносу даного об'єкта основних виробничих фондів.

При оцінці ефективності основних ви­робничих фондів підприємства розрізняють

6.7. Показники ефек- \ дві групи показників:

тивності викори- \ 1) узагальнюючі;

стання основних \ 2) конкретні.

фондів \ До узагальнюючих показників ефек-

^{Ф Х} тивності використання основних виробничих

фондів відносять:

- фондовіддачу;

- фондомісткість;

- фондоозброєність праці;

- рентабельність основних фондів;

- коефіцієнт введення основних виробничих фондів;

- коефіцієнт вибуття основних виробничих фондів.

Під фондовіддачею (f_B) розуміють показник ефективності використання основ­них виробничих фондів, який характеризує обсяг виробленої підприємством продук­ції (послуг) у вартісних вимірниках (ВП) одиницею основних виробничих фондів (Ф_СР). Її можна розрахувати за формулою (6.18):

f_B=ВП, грн / грн. (6.18)

Фондомісткість (f_М) представляє собою показник, зворотний показнику фон­довіддачі, тобто він показує, на яку суму потрібно придбати основні виробничі фонди підприємству для випуску необхідних обсягів продукції (послуг). Його можна обчис­лити за формулою (6.19):

f _М=1 = Ф _ср, грн / грн. (6.19)

Під фондоозброєністю праці (f_П) розуміють показник ефективності викорис­тання основних виробничих фондів працівниками підприємства, який розраховується як співвідношення вартості активної частки основних виробничих фондів Ф (ІІ, ІІІ, ІV) (тобто ІІ, ІІІ та ІV груп основних виробничих фондів за наведеною в п.6.2 класифікацією) і чисельності промислово-виробничого персоналу в максимально завантажену робо­чу зміну підприємства (ч_ПВП), тобто за формулою (6.20):

f_П = Ф(чП^lll,IV), грн / людину. (6.20)

Під рентабельністю основних фондів (R_Ф) розуміють показник ефективності використання основних фондів підприємства, який розраховується як відношення прибутку від основної виробничої та невиробничої діяльності підприємства (П) до се­редньорічної вартості основних виробничих фондів (Фср), тобто за формулою (6.21):

RФ Ф*100%, %. (6.21)

Коефіцієнт введення основних виробничих фондів у виробництво (кое­фіцієнт оновлення) (k_ВВ) показує, на яку суму було введено фондів (Ф_ВВ) порівняно з їх вартістю на кінець підзвітного періоду (Ф_КП) і розраховується за формулою (6.22):

k_BB=Ф, частка одиниці. (6.22)

Коефіцієнт вибуття основних виробничих фондів з виробництва (k_ВИБ) показує, на яку суму були вилучені фонди (Ф_ВИБ) порівняно з їх вартістю на початок підзвітного періоду (Ф_ПП). Він розраховується за формулою (6.23):

k_ВИБ=Ф-, частка одиниці. (6.23)

ПРИКЛАД 6.12. Необхідно визначити узагальнюючі показники ефективності використання основних виробничих фондів підприємства, якщо середньорічна вартість об'єктів І групи склала 2628 тис грн, об'єктів ІІ групи - 1563 тис грн, об'єктів ІІІ групи - 2564 тис грн, об'єктів ІV групи -896 тис грн. Підприємством виготовлено товарної продукції на суму 52300 тис грн. Промислово-виробничий персонал підприємства налічує 1212 осіб. Загальні виробничі витрати на виробництво товарної продукції склали суму в 48600 тис грн. Як зміниться ситуація на підприємстві, якщо до­датково залучать до виробництва ще 10 осіб, при цьому обсяги товарної продукції зростуть на 2%? Охарактеризуйте отримані показники.

РІШЕННЯ. До узагальнюючих показників ефективності використання основних виробничих фондів, які можна обчислити відповідно до умов задачі, відносяться: фондовіддача, фондомісткість, фондоозброєність праці та рентабельність активів.

Розрахуємо показник фондовіддачі до передбачуваних змін за формулою (6.18):

f_B = ВП / Фср = 52300 / (2628 + 1563 + 2564 + 896) = 6,84 грн /грн.

Розрахуємо показник фондовіддачі після здійснених змін за формулою (6.18):

f_B = ВП / Ф_СР = 52300 х 1,02 / (2628 + 1563 + 2564 + 896) = 6,97 грн /грн.

Отже, фондовіддача зростає пропорційно зростанню обсягів товарної продукції підприємст­ва на 2% (6,97 грн /грн / 6,84 грн /грн = 1,02).

Розрахуємо показник фондомісткості до передбачуваних змін за формулою (6.19):

f_М = 1 / f_B = 1 / 6,84 грн /грн = 0,15 грн /грн.

Після вжитих заходів фондомісткість складе:

f_М = 1 / f_B = 1 / 6,97 грн /грн = 0,14 грн /грн, тобто зменшиться на 2% пропорційно зростанню обсягів товарної продукції підприємства.

Фондоозброєність праці до здійснених перетворень розрахуємо за формулою (6.20): fП = Ф_СР (ІІ, ІІІ, ІV) / ч_ПВП = (1563 + 2564 + 896) х 1000 / 1212 = 4144,39 грн / людину. Після залучення до вироб­ництва нових працівників фондоозброєність праці зменшується до fП = Ф (ІІ, ІІІ, ІV) / ч_ПВП = (1563 + 2564 + 896) х 1000 / (1212 + 10) = 4110,47 грн / людину, тобто на 0,81%.

Рентабельність основних фондів підприємства до змін розрахуємо за формулою (6.21): R_Ф = П / Фср х 100% = (ВП - В_ЗАГ) / Фср х 100% = (52300 - 48600) / (2628 + 1563 + 2564 + 896) = 48,36%. Після збі­льшення обсягів товарної продукції на 2% рентабельність основних виробничих фондів зростає до R_Ф = П / Ф_СР х 100% = (ВП - В_ЗАГ) / Ф_СР х 100% = (52300 х 1,02 - 48600) / (2628 + 1563 + 2564 + 896) = 62,03%.

Досліджуване виробництво можна назвати надзвичайно ефективним, керуючись в своїх ви­сновках високими показниками фондовіддачі, фондоозброєності та рентабельності основних фон­дів та низьким показником фондомісткості. Запропоновані заходи підвищують ефективність ви­робництва в межах вказаних змін.

До конкретних показників ефективності використання основних виробничих фондів відносять:

- коефіцієнт інтенсивного використання обладнання;

- коефіцієнт екстенсивного використання обладнання;

- коефіцієнт інтегрального використання обладнання;

- резерв виробничої потужності;

- коефіцієнт змінності роботи устаткування;

- напруженість використання устаткування;

- напруженість використання виробничих площ.

Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (k_ІНТ) показує, яку кіль­кість продукції було виготовлено за одиницю часу (Р_ФАКТ) відповідно до технічної (па­спортної) продуктивності (Р_ПАСП) визначеної одиниці обладнання. Його можна обчис­лити за формулою (6.24):

k_ІНТ=РШ-, частка одиниці. (6.24)

Коефіцієнт екстенсивного використання обладнання (k_ЕКСТ) показує, який час було витрачено для здійснення виробничих процесів (Т_ФАКТ) в календарному фонді робочого часу (Т_КАЛЕНД) визначеної одиниці обладнання. Його можна обчислити за формулою (6.25):

k_екст = Т факт частка одиниці

Ткаленд

При цьому ефективний фонд робочого часу (Т_ФАКТ) можна розрахувати відповід­но до технічних умов експлуатації виробничого обладнання та режиму роботи підп­риємства за формулою (6.26):

Т_факт = n_ЗМ ■ Т_д ■ Т_зм ■ k _Т - Т_тнп - Т_пзр, годин, (6.26)

де Т_Д - кількість робочих днів одиниці обладнання, яке бере участь у виготов­ленні цільової продукції, днів на тиждень;

Т_ЗМ - тривалість робочої зміни, обумовлена графіком роботи підприємства, годин на день;

n _ЗМ - кількість робочих змін, встановлена графіком роботи підприємства; k _Т - кількість робочих тижнів на рік (k _Т = 52);

Т_ТНП - технологічно неминучі перерви в роботі основного обладнання, годин; Тпзр - планово-запобіжні ремонти основного обладнання (передбачені пла­ном капітальні та поточні ремонти обладнання), годин.

Коефіцієнт інтегрального використання обладнання (k_ІНТЕГР) характери­зує ступінь завантаження виробничого обладнання за його продуктивністю і часом роботи. Він розраховується як добуток індексів інтенсивного (k_ІНТ) та екстенсивного (k_ЕКСТ) використання обладнання, тобто за формулою (6.27):

k _ІНТЕГР = k_ІНТ xk_ЕКСТ = Р_хТ, частка одиниці. (6.27)

Резерв виробничої потужності (R_П) показує, на скільки можна підвищити ефективність використання виробничого обладнання згідно з умовами його викорис­тання за продуктивністю і часом. Його обчислюють за формулою (6.28):

R_П = 1 _ k _ІНТЕГР, частка одиниці. (6.28)

Коефіцієнт змінності роботи устаткування (k _ЗМ) показує, як використову­ється парк наявного на підприємстві обладнання протягом доби, він розраховується як відношення загальної кількості відпрацьованих машино-змін всіма одиницями об­ладнання (ΣN_МЗМ) до кількості працюючих одиниць обладнання в максимально заван­тажену зміну (N_МAX), тобто за формулою (6.29):

k _ЗМ =^N, частка одиниці. (6.29)

Напруженість використання устаткування (μ_У) показує, яку кількість про­дукції в натуральному відтворенні можна виготовити на одиниці виробничого облад­нання, він розраховується як відношення загальної кількості виготовленої за підзвіт-

ний період продукції (Q) в натуральному вираженні до парку виробничого обладнан-ня на підприємстві (N), тобто за формулою (6.30):

М у = Q, шт. з одиниці обладнання.

(6.30)

Напруженість використання виробничих площ (μ_ПЛ) показує, яку кількість продукції в натуральному відтворенні можна виготовити на одиниці загальної або ви­робничої площі, він розраховується як відношення загальної кількості виготовленої за підзвітний період продукції (Q) до виробничої (загальної) площі на підприємстві (S), тобто за формулою (6.31):

_МПЛ=Q, шт. /м 2.

(6.31)

ПРИКЛАД 6.13. На баланс підприємства придбали новий верстат з числовим програмним управлінням. Відповідно до регламенту роботи устаткування має бути завантажене в 2 зміни три-валістю 8 годин протягом 5-денного робочого тижня. Перерви в роботі верстата в поточному році обумовлені планово-попереджувальними ремонтами (200 годин) і технологічно неминучими зупинками (24 години). Паспортна продуктивність верстата складає 3 деталі на годину, а фактична – 2 дета-лі на годину. Керуючись наведеними даними, необхідно зробити висновок про ефективність роботи верстата, спираючись у своїх розрахунках на конкретні показники ефективності використання осно-вних виробничих фондів. При здійсненні розрахунків календарний фонд часу прийняти рівним 365 дням.

РІШЕННЯ. До конкретних показників ефективності використання основних виробничих фондів, які можна обчислити відповідно до умов задачі, відносяться: коефіцієнти інтенсивності, екстенсив-ності, інтегрального використання обладнання та резерв виробничої потужності. Розрахуємо послі-довно кожний з них.

Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання обчислимо за формулою (6.24):

k_ІНТ = 2 деталі на годину / 3 деталі на годину = 0,6667.

Коефіцієнт екстенсивного використання обладнання обчислимо за формулою (6.25), попере-дньо обчисливши режим робочого часу обладнання протягом підзвітного періоду за формулою (6.26): Т_ФАКТ = (2 зміни х 8 годин х 5 днів х 52 тижні) – 24 години – 200 годин = 3936 годин. Календар-ний фонд часу складає за умовами задачі 365 днів х 24 години = 8760 годин. Тоді коефіцієнт екстен-сивного використання обладнання становитиме 3936 годин / 8760 годин = 0,4493.

Коефіцієнт інтегрального використання обладнання обчислимо за формулою (6.27). Він ста-новитиме 0,6667 х 0,4493 = 0,2995.

Відтак резерв потужності можна визначити за формулою (6.28): R_П = 1 – 0,2995 = 0,7005 (70,05%). Отримані показники свідчать про те, що придбаний верстат використовується далеко не на повну потужність (а тільки приблизно на 30%), ще може пояснюватися або бережливим ста-вленням до тільки-но придбаного верстата, або обмеженістю виробничої програми через насиче-ність ринку виготовлюваною продукцією. Однак, якщо з'явиться потреба в більш повному заван-таженні існуючих на підприємстві потужностей, це можна буде зробити або за рахунок організації графіку роботи в трьохзмінному режимі, або в підвищенні продуктивності верстата до рівня його паспортних технічних характеристик, або за умов оптимального поєднання вказаних способів ін-тенсифікації роботи обладнання.

щення ефективно - чих фондів підпри-

Основними напрямками підвищення ефективності використання основних ви-робничих фондів підприємством є такі:

1. Установка, монтаж та введення в експлуатацію основних виробничих фондів по можливості одночасно.

2. Збільшення капітальних вкладень в активну частину основних виробничих фондів підприємства.

3. Максимально можливе використання продуктивності та потужності наявного на підприємстві парку обладнання.

4. Максимально можливе використання календарного фонду часу згідно з тех­нічними характеристиками обладнання.

5. Забезпечення належного обслуговування та дотримання необхідних умов експлуатації обладнання.

6. Своєчасне оновлення основних виробничих фондів підприємства.

7. Застосування комбінованого способу організації виробничих процесів на під­приємстві.

8. Включення до виробництва незадіяних виробничих фондів.

9. Рівномірне завантаження основних виробничих фондів протягом робочого дня.

10. Підвищення професійно-кваліфікаційного рівня обслуговуючого основні ви­робничі фонди персоналу.

Оґ ВПРАВИ ДЛЯ РОЗПІЗНАННЯ ТЕРМІНІВ