Внутрішня ставка прибутковості інвестицій (IRR)

Синоніми: Внутрішня норма прибутку Внутрішня норма рентабельності.

Англійські еквіваленти: Internal Rate of Return (IRR). Discounted Cash Flow of Return (DCFOR).

Для використання методу чистої поточної вартості слід заздалегідь установити величину ставки дисконтування. Рішення подібного завдання може викликати певні труднощі. Тому значного поширення набув метод оцінки ефективності на основі ви­значення критичного рівня вартості капіталу, використовуваного в конкретному інвес­тиційному проекті. Оцінюваний показник одержав назву внутрішньої ставки прибу­тковості інвестицій.

Розрахунок внутрішньої ставки прибутковості (IRR) здійснюється методом ітера­тивного підбору такої величини ставки дисконтування, при якій чиста поточна вар­тість інвестиційного проекту дорівнює нулю. Цій умові відповідає формула (9.10):

NPV=^NCF _i ■=0. (9.10)

i=0

^RR)ⁱ

Розрахунок показника IRR передбачає повну капіталізацію всіх одержуваних до-ходів. Це означає, що всі генеровані кошти направляються на покриття поточних платежів або реінвестуються з прибутковістю, яка дорівнює IRR. Зазначене припу-щення є одним із самих істотних недоліків даного методу.

Інтерпретаційний зміст внутрішньої ставки прибутковості полягає у визначенні максимальної вартості капіталу, використовуваного для фінансування інвестиційних витрат, при якому власник проекту не несе збитків.

В практиці діяльності вітчизняних підп­
риємств економістам часто доводиться оці­
нювати ефективність виробничо-господарсь-
9.7. Поняття ризику \ кої системи. Залежно від особливостей підп-
при здійсненні інве- \ риємств (їх галузевої приналежності, форми
стиційної діяльно- \ власності, розміру тощо) економічний зміст
сті підприємством \ ефективності полягає у відношенні отрима-

~ ' них результатів до витрат. При цьому вважа­ється, що результат вже отриманий, а витра­ти - здійснені.

Такі оцінки представляють значну цінність для бухгалтерії, характеризуючи ро­боту підприємства за минулий період. Проте набагато важливіше для керівництва визначити ефективність роботи підприємства в перспективі. Але справа в тому, що

оцінка перспектив розвитку підприємства з вірогідністю 100% унеможливлюється че­рез виникнення проблем при інвестиційних розрахунках щодо визначення ефектив­ності інвестиційного проекту, коли інвестор змушений визначити для себе, на який ризик він готовий піти, щоб одержати бажаний результат. Тому критерій прийняття інвестиційних рішень можна сформулювати так: інвестиційний проект вважається ефективним, якщо його прибутковість і ризик збалансовані в прийнятній для уча­сника проекту пропорції.

Під «прибутковістю» слід розуміти економічну категорію, що характеризує спів­відношення результатів і витрат інвестиційного проекту, яке можна описати за допо­могою показників оцінки інвестиційного проекту, представлених формулою (9.11):

Прибутковість = {NPV, IRR, PI}. (9.11)

Разом з тим, у ситуації невизначеності неможливо з цілковитою впевненістю го­ворити про величину результатів і витрат, оскільки вони ще не отримані, а тільки очі­куються в майбутньому, тому з'являється необхідність внести відповідні коригування.

Відтак під ризиком слід розуміти можливість настання несприятливої події, що призводить до різних втрат (наприклад, втрата майна, одержання доходів нижче очі­куваного рівня тощо).

Існування ризику пов'язане з неможливістю прогнозувати майбутнє. Виходячи з цього, основними властивостями ризику є його приналежність до майбутньої неви­значеності та залежність від результатів прогнозування і планування, що істотно впливає на обґрунтованість і вмотивованість прийняття управлінських рішень.

Варто відзначити, що категорії ризик і невизначеність тісно пов'язані між собою і найчастіше вживаються як синоніми. Однак їх слід розрізняти.

По-перше, ризик має місце тільки в тих випадках, коли необхідно приймати рі­шення (в протилежному випадку немає рації ризикувати). Іншими словами, саме не­обхідність приймати рішення в умовах невизначеності спричиняє ризикову ситуацію.

По-друге, ризик - поняття суб'єктивне, а невизначеність - об'єктивне.

Наприклад, ризик, викликаний невизначеністю внаслідок відсутності маркетин­гового дослідження, обертається на кредитний ризик для інвестора (банку, що фі­нансує інвестиційний проект), а у випадку неповернення кредиту - на ризик втрати ліквідності, далі - на ризик банкрутства, а для реципієнта цей ризик трансформуєть­ся в ризик непередбачуваних коливань ринкової кон'юнктури.

Невизначеність може бути сформульована різними способами:

- у вигляді ймовірнісних розподілів (розподіл випадкової величини точно відо­мий, але невідомо яке конкретне значення приймає випадкова величина);

- у вигляді суб'єктивних ймовірностей (розподіл випадкової величини невідо­мий, але відомі ймовірності окремих подій, визначені експертним шляхом);

- у вигляді інтервальної невизначеності (розподіл випадкової величини невідо­мий, але відомо, що вона може приймати будь-яке значення у визначеному інтервалі).

Природа невизначеності формується під впливом різних факторів, а саме:

- тимчасової невизначеності, обумовленої неможливістю передбачити ступінь впливу того чи іншого фактора в майбутньому;

- невідомості точних значень параметрів ринкової системи, яку можна охарак­теризувати як невизначеність ринкової кон'юнктури;

- непередбачуваності поведінки учасників у ситуації конфлікту інтересів.

Сполучення цих факторів на практиці створює великий спектр різних видів не­визначеності. Оскільки невизначеність виступає джерелом ризику, її варто мінімізу­вати за допомогою отримання повної інформації (якісної, достовірної, вичерпної), намагаючись звести невизначеність до нуля, тобто до повної визначеності. Однак на практиці це здійснити вкрай складно.

Ризик присутній практично у всіх сферах діяльності, тому точно й однозначно його сформулювати неможливо.

Так, з точки зору періоду здійснення інвестиційного проекту, ризик представляє собою невизначеність, пов'язану з вартістю інвестицій наприкінці періоду.

Як економічне явище, ризик – імовірність отримання несприятливого результа-ту, або можлива втрата, викликана випадковими несприятливими подіями.

Як несприятливий феномен, ризик – можлива небезпека втрат, викликана спе-цифікою тих чи інших явищ природи і видів діяльності суспільства.

Ризики інвестиційного проекту підпадають під вплив надзвичайно широкого кола факторів, зокрема економічних, політичних, технічних, юридичних, природних, соціа-льних, виробничих тощо. Навіть якщо розглядати ризики, пов'язані з реалізацією тільки економічної складової проекту, перелік їх буде дуже великим: фінансові ризи-ки; ризики, викликані коливаннями ринкової кон'юнктури; ризики коливання ділових циклів.

Найвпливовішими з точки зору можливих втрат підприємства є фінансові ризи-ки, оскільки вони пов'язані з реальними грошовими потоками.

Фінансові ризики – ризики, обумовлені ймовірністю втрат внаслідок здійснення підприємством фінансової діяльності в умовах невизначеності. До фінансових ризи-ків відносять ризики коливань купівельної спроможності (інфляційний, валютний).

Інфляційний ризик інвестиційного проекту обумовлений непередбачуваністю інфляції, оскільки помилковий темп інфляції, закладений у ставку дисконтування мо-же істотно спотворити значення показника його ефективності.

Валютний ризик – ризик втрат фінансових ресурсів внаслідок непередбачених коливань валютних курсів. Валютний ризик може суттєво вплинути на результати проектів, грошові потоки в яких розраховані у вільно конвертованій валюті, тому що навіть самій твердій валюті властива внутрішня інфляція, а динаміка її купівельної спроможності в окремій країні може бути дуже нестабільною.

Не можна не відзначити взаємозв'язку різних ризиків. Так, наприклад, валютний ризик може трансформуватися в інфляційний або навпаки. У свою чергу визначені типи ризику залежать від цінового ризику, що відноситися до ризиків коливань ринко-вої кон'юнктури, а ризик коливання ділових циклів пов'язаний з інвестиційними ризи-ками, ризиком зміни процентної ставки.

В зв'язку з цим, під ризиком варто розуміти рівень фінансових втрат, що вира-жається у можливості недосягнення поставленої мети, у невизначеності і суб'єктив-ності оцінки прогнозованого результату.

Існуючі сьогодні підходи до оцінки ризи­
ку можна звести до трьох груп.
9 8 Методи оцінки \ Перший підхід полягає в тому, що ризик

ризикованості інве- \ оцінюється як сума добутків можливих збит-
стиційних проектів \ ків, зважених з урахуванням їх імовірності.
їх переваги та не- \ За другим підходом ризик оцінюється

доліки \ як сума ризиків від ухвалення рішення і ри-

^^ ' зиків зовнішнього середовища (незалежних від внутрішніх рішень).

Третій підхід визначає ризик як добуток імовірності настання негативної події та ступеня негативних наслідків.

Усі ці підходи мають як переваги, так і недоліки. Так, вказані підходи до оцінки ризиків не відтворюють взаємозв'язку і розбіжностей між поняттями «ризик» і «неви­значеність»; не визначають індивідуальність ризику, суб'єктивність його прояву; об-

межують спектр критеріїв оцінки ризику, як правило, одним показником. Крім того, включення до показників оцінки ризику таких елементів, як альтернативні витрати, упущена вигода є недоцільним, тому що вони здебільшого характеризують прибутко-вість. Ризик слід розглядати як можливість втрат, що виникають внаслідок необхідно-сті прийняття інвестиційних рішень в умовах невизначеності. А ступінь цієї можливо-сті можна охарактеризувати за допомогою різних критеріїв, як-то імовірність настання події; величина відхилення від прогнозованого значення (розмах варіації); дисперсія; математичне очікування; середньоквадратичне відхилення; коефіцієнт асиметрії; ек-сцес, інші математичні і статистичні критерії.

Оскільки невизначеність може бути задана різними способами (імовірнісні роз-поділи, інтервальна невизначеність, суб'єктивні імовірності тощо), що спричиняє різні прояви ризику, на практиці доводиться використовувати всі вказані критерії. Крім то-го, при оцінці ризику варто враховувати індивідуальний підхід, що описується криви-ми індиферентності чи корисності.

При аналізі ризиків використовуються різні методи їх оцінки.

До найбільш розповсюджених відносять:

- метод коригування норми дисконту;

- метод достовірних еквівалентів (коефіцієнтів вірогідності);

- аналіз чутливості критеріїв ефективності (NPV, IRR);

- метод сценаріїв;

- аналіз імовірнісних розподілів потоків платежів;

- метод дерева рішень;

- метод Монте-Карло (імітаційне моделювання) тощо.

Розглянемо переваги, недоліки і проблеми їх практичного застосування, а також удосконалені алгоритми кількісного аналізу ризиків інвестиційних проектів.