Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Основні принципи організації виробничого процесу
Принципи – це вихідні положення, на основі яких здійснюється побудова, функ-ціонування і розвиток виробничого процесу. Дотримання принципів організації виро-бничого процесу є однією з основних умов ефективної діяльності підприємства. Основні принципи організації виробничого процесу наведений в табл. 12.1. Таблиця 12.1 Основні принципи організації виробничого процесу ПринципиЗміст принципів
Ще однією умовою ефективного протікання виробничих процесів є гнучкість їх організації, яка полягає у спроможності швидко пристосовуватися до змін зовнішнього середовища.
Економічна ефективність раціональної організації виробничого процесу виражається в скороченні тривалості виробничого циклу виробів, у зниженні витрат на виробництво продукції, поліпшенні використання основних виробничих фондів і збільшенні оборотності обігових коштів. Під типом виробництва слід розумі цтва та їх техніко- \ рівня підприємства, обумовлену ступенем теристика \ товарної номенклатури, розмірами і повто- — ' рюваністю випуску виробів, а також масштабами виробництва. На вибір типу виробництва впливають такі фактори: - номенклатура виробів, що випускаються; - обсяг випуску продукції; - ступінь сталості товарної номенклатури підприємства; - характер завантаження робочих місць. Залежно від рівня концентрації і спеціалізації розрізняють три типи виробництва: - одиничне; - серійне; - масове. Тип виробництва на підприємстві визначається типом виробництва провідного цеху, а тип виробництва цеху - характеристикою дільниці, де виконуються найвідповідальніші операції і зосереджена основна частина виробничих фондів. Віднесення підприємства до того чи іншого типу виробництва носить умовний характер, оскільки на підприємстві і навіть в окремих цехах може мати місце сполучення різних типів виробництва.
Одиничне виробництво характеризується широкою номенклатурою виготовлених виробів, малим обсягом їх випуску, виконанням на кожному робочому місці різнорідних операцій. У серійному виробництві виготовляється обмежена номенклатура виробів невеликими партіями. За одним робочим місцем, як правило, закріплено виконання кількох операцій. Масове виробництво характеризується вузькою номенклатурою і великим обсягом випуску виробів, безперервно виготовлюваних протягом тривалого часу на ву-зькоспеціалізованих робочих місцях. Тип виробництва впливає на особливості його організації, на економічні показники функціонування підприємства, на структуру собівартості виготовлюваної продукції, на рівень оснащеності виробництва тощо. Порівняння типів виробництв за різними характеристиками наведене в табл. 12.2. Ефективність і техніко-економічні показники виробничого процесу залежать від його організації в часі. Одним з таких показників є тривалість виробничого циклу, від якої залежить обсяг незавершеного виробництва та напівфабрикатів, вартість яких входить до обігових коштів. В той же час тривалість виробничого циклу впливає на оборотність обігових коштів: чим коротший цикл, тим менше потрібно оборотних коштів. Характеристики типів виробництв Таблиця 12.2
Виробничий цикл – це календарний період часу, протягом якого матеріал, заготі-вля чи інший оброблюваний предмет прохо-дить всі операції виробничого процесу чи ви-значеної його частини і перетворюється на готову продукцію. Він обчислюється в кален-дарних днях, а при низькій трудомісткості виробу – у годинах. Структура цеху, де здійснюється вироб-ничий цикл, представлена на рис. 12.3. ЦЕХ Допоміжні служби Група механіка Група енергетика Інструментальне господарства
потокові лінії, робочі місця Обслуговуючі підрозділи Комора Склад готових виробів Транспортний цех Цехова лабораторія
Рис. 12.3. Виробнича структура цеху Визначення тривалості виробничого циклу з виготовлення продукції необхідне для розробки та обґрунтування виробничої програми підприємства, цехів, дільниць, а також для визначення основних техніко-економічних показників їх роботи. Тривалість виробничого циклу (ТЦ) обчислюється за формулою (12.1): ТЦ = ТРП + ТП, (12.1) де ТРП – час робочого процесу; ТП – час перерв. Протягом робочого періоду виконуються технологічні операції, зміст яких відт-ворено формулою (12.2): ТРП = ТШК + ТК + ТТР + ТПР, (12.2) де ТШК – штучно-калькуляційний час; ТК – час контрольних операцій; ТТР – час транспортування предметів праці; ТПР – час природних процесів (старіння, релаксації, природного сушіння, від-стою суспензій у рідинах тощо). Суму штучно-калькуляційного часу, контрольних операцій і транспортування предметів праці називають операційним часом (ТОП), її обчислюють за формулою (12.3): ТОП = ТШК + ТК + ТТР. (12.3) Час контрольних операцій і час транспортування предметів праці до операцій-ного циклу включені умовно, тому що в організаційному відношенні вони не відрізня-ються від технологічних операцій. До штучно-калькуляційного часу (ТШК) входять витрати часу, представлені у формулі (12.4): ТШК = ТОПЕР + ТПЗ + ТВ +ТОТО, (12.4) де ТОПЕР – оперативний час; ТПЗ – підготовчо-заключний час при обробці партії деталей; ТВ – час на відпочинок і природні потреби робітників; ТОТО – час організаційно-технічного обслуговування (одержання і здача ін-струмента, підготовка робочого місця, змащення устаткування тощо). Оперативний час (ТОПЕР), у свою чергу, складається з основного (ТОСН) і допо-міжного часу (ТД), що відтворено формулою (12.5): ТОПЕР = ТОСН + ТД. (12.5) Основний час – це безпосередній час обробки деталі чи виконання роботи. Допоміжний час, у свою чергу, складається з часу встановлення і зняття деталі (складальної одиниці) з устаткування (ТВСТ), часу закріплення і відкріплення деталі в устаткуванні (ТЗВ), часу операційного контролю робітника (із зупинкою устаткування) в ході операції (ТОК). Він обчислюється за формулою (12.6): ТД = ТВСТ + ТЗВ + ТОК. (12.6) Час перерв (ТП) обумовлений режимом праці (ТРЕЖ), межопераційним пролежу-ванням деталі (ТМО), часом перерв на міжремонтне обслуговування й огляд устатку-вання (ТОГ) і часом перерв, пов'язаних з недоліками організації виробництва (ТОРГ). Він обчислюється за формулою (12.7): Тп = Тмо + Треж + Тог + Торг.
(12.7) Час межопераційного пролежувания (ТМО) визначається часом перерв між ви-ходом партій товару (ТПАР), перерв очікування (ТОЧ) і перерв комплектування (ТКП). Він визначається за формулою (12.8): Тмо = Тпар + Точ + Ткп. (12.8) Перерви між виходом партій товару (ТПАР) виникають при виготовленні виробів партіями й обумовлені пролежуванням оброблених деталей до закінчення виготов-лення всіх деталей у партії на технологічній операції. Перерви очікування (ТОЧ) викликані неузгодженою тривалістю суміжних операцій технологічного процесу. Перерви комплектування (ТКП) виникають внаслідок переходу від однієї фази виробничого процесу до іншої.
Рис. 12.4. Елементний склад виробничого циклу В серійному виробництві вироби виготовляються партіями. Виробнича партія (n) – це група виробів однакового найменування і типорозмі-ру, що запускаються у виробництво протягом визначеного періоду часу при однако-вому підготовчо-заключному часі на операцію. Операційна партія – виробнича партія чи її частина, що надходить на робоче місце для виконання технологічної операції. Розрізняють простий і складний вироб розрахунку вироб- \ Тривалість виробничого циклу залежить ничого циклу \ від способу передачі деталі (виробу) з однієї Х операції на іншу.
Існують три види руху деталей (виробів) у процесі їх виготовлення: - послідовний; - паралельний; - змішаний (паралельно-послідовний). При послідовному виді руху кожна наступна операція починається тільки після закінчення обробки всієї партії деталей на попередній операції. Тривалість операційного циклу партії оброблюваних послідовно деталей визначається за формулою (12.9): ТПОСЛ=n k ШТі, (12.9) де n - кількість деталей в оброблюваній партії, штук; k - число операцій технологічного процесу; t ШТ i - норма часу на виконання i-ої операції, хвилин. Якщо при виконанні окремих послідовних операцій наявні паралельні робочі місця, то тривалість операційного циклу визначатиметься за формулою (12.10): ТПОСЛ = n 1 ШТі, (12.10)
Мі де Мi - кількість робочих місць, зайнятих виготовленням партії деталей на кожній операції. При послідовному виді руху деталей (виробів) відсутні перерви в роботі устаткування і робітника на кожній операції, можливе високе завантаження устаткування протягом зміни, але виробничий цикл має найбільшу величину, що зменшує оборотність обігових коштів. Паралельний вид руху характеризується передачею деталей (виробів) на наступну операцію негайно після виконання попередньої операції незалежно від готовності інших деталей (виробів) у партії. Деталі передаються з операції на операцію чи поштучно операційними партіями. Процес відбувається безперервно, якщо досягнута кратність виконання операцій у часі. Це характерно для потокових ліній, такт яких обчислюється і підпорядковано правилу (12.11):
М 1 = М 2 = ... = Мі = r, (12.11) де r - такт потокової лінії, хвилин. Паралельний вид руху деталей (виробів) є найбільш ефективним, але можливості його застосування обмежені, тому що обов'язковою умовою такого руху є, як уже зазначалося, кратність тривалості виконання операцій. У протилежному випадку неминучими є втрати (перерви) у роботі устаткування і робітника. Операційний цикл партії оброблюваних паралельно деталей визначається за формулою (12.12): ТПАР = k ШТі+(n-1).t ШТmax, (12.12) де t ШТ max - час виконання найбільш тривалої у технологічному процесі операції, хвилин. При передачі деталей (виробів) операційними партіями розрахунок операційного циклу здійснюється за формулою (12.13): t ШТі t ШТ ТПАР=р і 1 Мі4n-р)-t М m n ™, (12.13) де р - розмір операційної партії, у штуках. Паралельно-послідовний (змішаний) вид руху полягає в тому, що виготовлення деталей (виробів) на наступній операції починається до закінчення виготовлення всієї партії на попередній операції з таким розрахунком, щоб робота на кожній операції з обробки партії деталей (виробів) здійснювалась без перерв. На відміну від паралельного виду руху тут відбувається лише часткове сполучення в часі виконання суміжних операцій. На практиці існує два види сполучення суміжних операцій за умов, коли: - час виконання наступної операції більше часу виконання попередньої операції; - час виконання наступної операції менше часу виконання попередньої операції. В другому випадку прийнятним є паралельно-послідовний вид руху з максимально можливим сполученням у часі виконання обох операцій. Максимально сполучені операції при цьому відрізняються на час виготовлення останньої деталі (чи останньої операційної партії) на наступній операції. Таким чином, тривалість операційного циклу партії оброблюваних паралельно-послідовним (змішаним) способом деталей визначається за формулою (12.14): ТПП =ТЗМ =ТПОСЛ-(n-1) k 1 ШТКОРі = n k ШТі-(n-1) kYtШТКОРі, (12.14) де tШТ КОР І - час виконання найкоротшої із суміжних у технологічному процесі операцій, хвилин. При передачі деталей операційними партіями (р) розрахунок тривалості операційного циклу здійснюється за формулою (12.15): k = 1 k t _____ k ТПП=ТЗМ=ТПОСЛ-(n-р k1 tШТКОРі = n kt ШТі -(n-p) kj1 1 ШТ КОРі , (12.15) Паралельно-послідовний вид руху деталей (виробів) забезпечує роботу устаткування і робітника без перерв. Тривалість виробничого циклу при цьому виді руху довша в порівнянні з паралельним, але менша, ніж при послідовному. Виробничий цикл виробу (ТЦВ) може бути розрахований за формулою (12.16): ТЦВ = ТЦД + ТЦР, (12.16) де ТЦД - виробничий цикл виготовлення провідної деталі; ТЦР - виробничий цикл складальних робіт. При визначенні тривалості виробничих циклів для різних видів руху оброблюваних деталей (виробів) не були враховані перерви. Отже, з урахуванням перерв формула для визначення тривалості операційного циклу видозмінюється. Наприклад, при послідовному русі (в календарних днях) вона приймає вигляд (12.17):
n^(t ШТі) + TМО.k] + 1 TПР, (12.17) де ТЗМ - тривалість зміни, хвилин; n ЗМ - кількість змін; k ПЕР – перевідний коефіцієнт (спосіб переведення робочих днів в календарні); ТМО - час межопераційних перерв, хвилин; Тпр - час природних процесів, хвилин.
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-21; просмотров: 346; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 13.59.113.226 (0.075 с.) |