Лінійно-функціональний тип організаційної структури управління підп-риємством

Лінійно-функціональний (комбінований) тип організаційної структури повинен усувати недоліки окремого лінійного та функціонального типів структур управління, зокрема таких: функціональні ланки позбавлені права безпосереднього впливу на виконавців; вони готують рішення для лінійного керівника, який здійснює прямий ад-міністративний вплив на виконавців. Передбачається, що першому (лінійному) керів-нику в опрацюванні конкретних питань і підготовці відповідних рішень, програм, пла-нів допомагає спеціальний апарат, який складається з функціональних підрозділів (відділів, груп, бюро).

Роль функціональних органів (служб) залежить від масштабів господарської ді-яльності та структури управління підприємством. При лінійно-функціональній струк-турі управління має переваги лінійна організація, але чим вищий рівень управління, тим більшу роль відіграє функціональне управління. Якщо в межах управління діль-ницею його роль незначна, то в масштабах управління підприємством роль функціо-нальних органів зростає. Функціональні служби здійснюють всю технічну підготовку виробництва, готують варіанти вирішення питань, пов'язаних з керівництвом проце-сом виробництва, звільняють лінійних керівників від планування, фінансових розра-хунків тощо (рис. 3.5).

Комбіновані структури забезпечують такий поділ праці, при якому лінійні ланки управління повинні приймати рішення та контролювати, а функціональні – консульту-вати, інформувати, організовувати, планувати (табл. 3.5).

ГЕНЕРАЛЬНИЙ КЕРІВНИК

І р і в е н ь

 

ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ КЕРІВНИК 1

ЛІНІЙНИЙ КЕРІВНИК 1

ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ КЕРІВНИК 2

ІІ р і в е н ь '

ІІІ р і в е н ь

В11

В12

В13

В14

В15

В16

_^>

в и к о н а в ц і

в и к о н а в ц і

Рис. 3.5. Лінійно-функціональний (комбінований) тип організаційної структури управління

Таблиця 3.5 Переваги та недоліки комбінованих органічних структур управління

Переваги

1. Висока компетентність спеціалістів, які відповідають за здійснення конкрет-них функцій.

2. Відповідність структури обраній стра-тегії діяльності підприємства.

3. Поєднання принципу спеціалізації управління з принципом єдності керів-ництва.

Недоліки

1. Недостатня гнучкість при вирішенні но-вих завдань.

2. Ускладнена координація діяльності фун-кціональних підрозділів з упровадження нових програм.

3. Ускладнена реалізація внутрішньовиро-бничих конструкторських і технологічних новацій без залучення керівників вищої ланки.

4. Надмірний розвиток вертикальної скла- дової системи управління.