Правила опису використаної літератури

Список використаної літератури оформляється за алфавітом, указується прізвище, ініціали автора; якщо книжка написана де­кількома авторами, то перераховуються або всі прізвища (за таким порядком, в якому вони вказані в книжці), або лише прізвище та ініціали першого автора, після чого роблять приписку «та ін.»; по­вна і точна назва роботи, яка не береться в лапки; підзаголовок, який уточнює назву (якщо він вказаний на титульному аркуші); дані про повторне видання; назва збірника, часопису (якщо це стаття), назва міста видання книжки в називному відмінку (для міст Києва, Харко­ва, Москви вживаються скорочення: К., Х., М.); назва видавництва (без лапок); рік видання (без слів «рік» або скорочення «р»); кіль­кість сторінок із скороченням «с». Наприклад:

Молдованов М. І., Сидорова Г. М. Сучасний діловий документ: Зразки найважливіших документів українською мовою. – К.: Техні­ка, 1992. – 399 с.

Пещак М. М. Стиль ділових документів ХІV ст.. – К.: Наукова думка, 1979. – 267 с.

Суторміна В. М., Федосов В. М., Рязанова М. С. Фінанси зарубіж­них корпорацій: Навчальний посібник. – К.: Либідь, 1993. – 247 с.

Томан І. Мистецтво говорити. – К.: Політвидав України, 1986. – 223 с.

Кожна група відомостей відокремлюється одна від одної знаком крапка і тире (. –)

Бібліографічний опис роблять мовою документа.

Документи, які мають більше трьох авторів, описують за назвою, а у відомостях про відповідальність наводять прізвища чотирьох ав­торів (якщо їх чотири) або трьох з припискою «та ін.» (якщо їх п’ять і більше). Наприклад:

Податкова система України: Підручник / В. М. Федосов, В. М. Опарін, Г.О. П’ятаченко та ін.; За ред. В. М. Федосова. – К.: Ли-бідь, 1994. – 464 с.

Финансовые расчеты предприятий: Справочник / В. Ф. Близнец, Т.И.Василевская, Т. И. Буколова и др.; Под общ. Ред. М. И. Ткачук. – Мн., Высшая школа, 1993. – 336 с.

У відомостях про твори, опубліковані в окремих збірниках праць,

198 Українська мова за професійним спрямуванням

Текст. Найтиповіші наукові тексти.

подаються такі дані: прізвище автора (якщо він вказаний); повний за­головок твору; найменування видання, в якому міститься цей твір; но­мер тому і номери сторінок, на яких надрукований твір. Наприклад:

Сухомлинський В. О. Біля джерел життєвого ідеалу. – Вибрані твори, т. 3. – К.: Вища школа, 1977. – С. 218–225.

Відомості про багатотомні видання:

Большой энциклопедический словарь: В 2-х т. – М.: Советская энциклопедия, 1991.

Російсько-український словник: У 3-х т. Вид. Друге, випр. / Ред. С.І.Головащук, Л.А. Коробчинська, М. М. Пилинський. – К.: Наукова думка, т. 1, 1980. – 846 с.; т. 2, 1981. – 924 с.; т. 3, 1981. – 884 с.

Відомості про збірки статей, матеріали конференцій слід пода­вати так:

Республіканська науково-практична конференція “До нової України – шляхом реформ”. Секція економіки. Доповіді. 14–16 бе­резня 1992 р. – К.: НМКВО, 1992. – 192 с.

Якщо на титульному аркушеві відсутнє прізвище автора (або ав­торів), то запис даних про книжку починають з назви книжки, після чого вказують прізвище редактора та його ініціали, які ставлять перед прізвищем, і всі інші елементи під прізвищем автора. Наприклад:

Словник-посібник економічних термінів: Рос.-укр.-англ. / За ред. Т.Р.Кияка. – К.: Видавничий дім “КМ “Academia”, 1997. – 264 с.

Український правопис / АН України, І-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Інститут української мови. – 4-е вид., випр. й доп. – К.: Наукова думка, 1993. – 236 с.

Відомості про статті, які опубліковані в збірниках, журналах та інших періодичних виданнях, повинні мати: прізвище та ініціали автора статті; заголовок статті, після якого йде повна назва джерела, в якому знаходиться стаття (книжки чи збірника), за викладеними вище правилами, а для періодичних видань – назва журналу або га­зети, рік випуску, номер журналу, сторінки, а для газет – число і місяць. Наприклад:

Іщук С. І. Географічні аспекти розвитку промислового комплексу Української РСР // Економічна географія. – К., 1991. – Вип. 43. – С. 3–9.

Панчишин А. Залежність від злиднів // Час. – 1999. – 19–26 лютого.

Миронюк О. М. Культура мови в Японії // Культура слова. – Вип.
27. – К.: Наукова думка, 1984. – С. 57–62.
Українська мова за професійним спрямуванням 199

Розділ IV

Якемчук Р. Україна і Європейський Союз // Сучасність. – 1997. – № 10. – С. 95–99.

Якщо у рефераті використано лише якусь главу, розділ чи пара­граф із книжки, то у списку літератури це слід записати так:

Формування і розвиток культури Української народності // Українська народність: Нариси соціально-економічної і етнополі-тичної історії / АН УРСР. Ін-т історії; Редкол.: Ю. Ю. Кондуфор (відп. Ред.) та ін. – К., 1990. – Розд. 8. – С. 235–302.

Список літератури розміщується після основного тексту роботи, на окремій сторінці, за алфавітом (прізвищ авторів чи назв книг) і біля кожної праці ставиться номер: 1, 2, 3 …

ПРиклАДи ОФОРмлЕннЯ