Рекомендації щодо лікування ФП у хворих з гострим коронарним синдромом

Рекомендації	Клас	Рівень	Джерело
Пацієнтам з ГКС і ФП слід провести дефібриляцію, якщо відзначаються тяжке порушення гемодинаміки або рефрактерна ішемія чи не вдається домогтися адекватного контролю ЧСС за допомогою лікарських засобів	I	C
Для уповільнення частого шлуночкового ритму у пацієнтів з ФП і ГКС рекомендується внутрішньовенне введення аміодарону	I	C
Для уповільнення частого желудочкового ритму у пацієнтів з ФП і ГКС рекомендується внутрішньовенне введення бета-блокаторів	I	C
Для уповільнення частого шлуночкового ритму у пацієнтів з ФП і ГКС можливо внутрішньовенне введення недигідропіридинових антагоністів кальцію (верапамілу, дилтіазему), якщо відсутні клінічні ознаки СН	IIa	C
Для уповільнення частого шлуночкового ритму у пацієнтів з ГКС і ФП, що супроводжується СН, можливо внутрішньовенне введення дигоксину	IIb	C
Застосування флекаініду або пропафенону у пацієнтів з ФП на тлі ГКС не рекомендується	III	B

Цукровий діабет

ЦД і ФП часто поєднуються один з одним, так як вони асоціюються з коронарною хворобою серця, АГ і дисфункцією ЛШ, а також дисфункцією вегетативної нервової системи та порушенням функції іонних каналів. За даними популяційних досліджень, частота ЦД у хворих з ФП становить 13%. ЦД – це незалежний фактор ризику розвитку ФП (відносний ризик 1,4-1,8). Наявність ЦД погіршує прогноз і збільшує ризик смерті і серцево-судинних захворювань. Доцільно забезпечувати контроль різних факторів ризику, в тому числі призначати антигіпертензивні засоби, статини і т.д. Важливе значення ЦД відзначається в усіх схемах стратифікації ризику інсульту, а хворим на діабет рекомендується антитромботична терапія (див. Розділ 4.1).

Рекомендації з лікування ФП у хворих на діабет

Рекомендації	Клас	Рівень	Джерело
Пацієнтам з ФП і ЦД рекомендується контроль всіх серцево-судинних факторів ризику, включаючи АТ, ліпіди та ін.	I	C

Літні люди

Поширеність ФП у пацієнтів у віці 80 років становить близько 10%, а у віці ≥85 років досягає 18%. У дослідженні SAFE, що проводилося в загальній практиці [43], було показано, що ефективними методами скринінгу ФП є огляд лікаря і виконання ЕКГ за наявності нерегулярного пульсу. У всіх пацієнтів у віці > 75 років щорічний ризик тромбоемболій перевищує 4%. У цьому випадку бажано призначати антагоністи вітаміну К, якщо ризик геморагічних ускладнень не надто високий. Серед окремих компонентів індексу CHADS2 вік ≥75 років асоціюється з більш високим ризиком інсульту і смерті в порівнянні з АГ, ЦД або СН (див. Індекс CHA2DS2-VASc в розділі 4.1.1). В цілому переносимість антагоністів вітаміну К у літніх людей прийнятна [56]. У рандомізованих контрольованих дослідженнях застосування цих препаратів у хворих з ФП призводило до зниження частоти ішемічного інсульту і серцево-судинних ускладнень і супроводжувалося невеликим збільшенням ризику серйозних кровотеч. У зв'язку з цим антагоністи вітаміну К у літніх людей мали чіткі переваги перед АСК. Навпаки, ефективність антитромбоцитарних засобів у профілактиці ішемічного інсульту з віком знижується і у віці 77 років відсутній (див. Розділ 4.1). Літнім людям рідко проводять електричну кардіоверсію, так як утримати синусовий ритм часто буває важко [183]. Для контролю ЧСС використовують бета-блокатори і недигідропіридинові антагоністи кальцію. Бета-блокатори слід застосовувати обережно у літніх пацієнтів із хронічним обструктивним захворюванням легень.

Літні пацієнти з ФП значно відрізняються від пацієнтів молодшого віку:

- Різні супутні захворювання, у тому числі серцево-судинної системи та інших органів.

- Висока захворюваність та поширеність ФП.

- Більш високий ризик тромбоемболічних ускладнень і кровотеч.

- ФП частіше постійна, а не рецидивируюча (пароксизмальна та/або персистуюча).

- Симптоми і скарги часто атипові.

- ЧШР менш чутлива до дії симпатичної системи.

- Вища ймовірність аритмогенної дії ліків (зниження функції нирок і печінки).

- ФП частіше залишається недіагностованою.