Діагностика, природний плин і лікування

Визначення

ФП – це серцева аритмія, яку діагностують на підставі наступних критеріїв:

(1) Абсолютно нерегулярні інтервали RR (відповідно, ФП іноді називають «абсолютною» аритмією), тобто інтервали RR не повторюються.

(2) Відсутність зубців Р на ЕКГ. У деяких відведеннях, найчастіше V1, іноді визначається електрична активність передсердь.

(3) Тривалість передсердного циклу (якщо визначається), тобто інтервал між двома збудженнями передсердь, зазвичай варіабельний і становить <200 мс (> 300 за хвилину).

Диференційний діагноз

Деякі надшлуночкові аритмії, насамперед передсердна тахікардія і тріпотіння передсердь, а також часта передсердна ектопія і навіть подвійне антиградне проведення через атріовентрикулярний вузол можуть характеризуватися частими нерегулярними інтервалами RR та імітувати ФП. У більшості пацієнтів з передсердною тахікардією та тріпотінням передсердь спостерігається подовжений передсердний цикл ≥200 мс. При лікуванні антиаритмічними препаратами відзначається збільшення тривалості передсердного циклу на тлі ФП.

Для диференційної діагностики ФП від інших рідкісних надшлуночкових аритмій з нерегулярними інтервалами необхідно зареєструвати ЕКГ під час аритмії. Будь-який епізод передбачуваної ФП слід зафіксувати на ЕКГ у 12 відведеннях, тривалість і якість якої повинні бути достатніми для оцінки передсердної активності. Іноді при частому шлуночковому ритмі блокада атріовентрикулярного вузла на тлі проби Вальсальви, масажу каротидного синуса або внутрішньовенного введення аденозину [30] дозволяє виявити предсердну активність.

Виявлення

При нерегулярному пульсі слід завжди підозрювати ФП, однак для підтвердження діагнозу необхідно зареєструвати ЕКГ. Якщо аритмія має характерні для ФП ознаки і зберігається досить довго, щоб зареєструвати ЕКГ у 12 відведеннях або протягом принаймні 30 с, діагностують ФП [3,31]. ЧСС при ФП можна розрахувати на підставі стандартної ЕКГ у 12 відведеннях. Для цього множать число інтервалів RR протягом 10 с (при швидкості запису 25 мм/с) на 6.

Ризик ускладнень ФП не відрізняється при коротких епізодах аритмії і стійких її формах [12]. У зв'язку з цим важливо виявляти пароксизмальну ФП, щоб попередити несприятливі результати (наприклад, інсульт). Однак короткі епізоди передсердної тахікардії, виявлені за допомогою водія ритму, дефібрилятор або інші пристрої, що імплантуються, можуть не супроводжуватися підвищеним ризиком тромбоемболічних ускладнень, якщо їх тривалість не перевищує кілька годин (див. Розділ 3.4).

Першим проявом ФП можуть бути ішемічний інсульт або ТІА. Можна припустити, що у більшості пацієнтів розвитку явної ФП передують безсимптомні епізоди аритмії, які часто проходять самостійно.

Частота рецидивів ФП становить 10% протягом першого року після встановлення діагнозу і близько 5% на рік в подальшому. Супутні захворювання та вік значно прискорюють прогресування ФП і сприяють розвитку ускладнень [3,23].

Природний перебіг

ФП починається з коротких і рідкісних епізодів, які поступово стають більш тривалими і частими. З часом у багатьох пацієнтів розвиваються стійкі форми ФП (рис. 1). Пароксизмальна ФП зберігається протягом декількох десятиліть тільки у невеликої частини пацієнтів, у яких відсутні фактори, що сприяють прогресуванню ФП (див. Розділ 2.1.2) (2-3% пацієнтів) [32]. Рецидиви пароксизмальної ФП виникають групами [3]. Число епізодів аритмії може варіюватися в широких межах протягом місяців або навіть років [3]. У пацієнтів з клінічно явною ФП часто спостерігаються безсимптомні епізоди ФП незалежно від того, яким був перший епізод аритмії (персистуюча або пароксизмальна ФП). Це має важливе значення при обговоренні доцільності припинення або продовження терапії, спрямованої на профілактику ускладнень ФП.

Рис. 1. Природний перебіг ФП

Темно-сині прямокутники ілюструють прогресування ФП (прихована – пароксизмальна – персистуюча – тривала персистуюча – постійна). Вище перераховані можливі підходи до лікування (лікування супутніх захворювань – антикоагуляція – контроль ЧСС – антиаритмічні засоби – абляція – кардіоверсія). Блакитним кольором виділені втручання, які володіють доведеною ефективністю у профілактиці «твердих кінцевих точок», таких як інсульт або гостра СН, червоним кольором – методи лікування, які в даний час використовуються для купіювання симптомів, але можуть робити внесок у профілактику ускладнень ФП. Контроль ЧСС (виділений сірим кольором) має важливе значення для зменшення симптомів аритмії і може покращувати серцево-судинні наслідки.