Економічна природа корпоративного управління

Поняття "корпоративне управління" широко використається в західній економічній літературі й досить швидко вводиться в Україні. Це порозумівається розповсюдженою формою корпоративного господарювання й власності, необхідністю керування нею й стрімким розвитком такої власності в Україні.

У широкому розумінні корпоративні права являють собою право власності на частину (пай) у статутному фонді (капіталі) юридичної особи, включаючи права на керування, одержання відповідної частини прибутку такої особи, а також частини активів у випадку її ліквідації відповідно до діючому законодавству.

Світовий досвід указує на велику кількість власників тих або інших видів корпоративних прав. Наприклад, у США власниками акцій є значна кількість громадян (більш ніж 25 млн чіл.), у цілому більш ніж 50 млн американців володіють цінними паперами корпорацій, банків, муніципальних і державних органів. По даними вітчизняної "Економічної енциклопедії", тільки акціями у Швеції володіє кожен другий громадянин, у США й Англії - більш ніж кожен п'ятий, у Японії власником акцій є кожен сьомою.

Внаслідок приватизації в Україні й у зв'язку зі створенням нових господарчих товариств власниками корпоративних прав стали мільйони громадян. Так, в 2008р. було отримано більш ніж 90% емісії приватизаційних майнових сертифікатів загальною кількістю 46 млн шт. і близько 30% емісії компенсаційних сертифікатів. Навіть знаючи, що частина отриманих сертифікатів не було використано, загальна кількість громадян України, які мають корпоративні права, становлять більшу частину й представляє більш ніж 20 млн чіл. Крім того, власниками корпоративних прав виступають також юридичні особи й держава.

Отже, якщо брати корпоративні права як загальний об'єкт корпоративного керування, те його можна охарактеризувати так: корпоративне керування являє собою процессы регулювання власником руху його корпоративних прав з метою:

· одержання прибутку;

· керування корпоративним підприємством;

· відшкодування витрат через одержання частини майна при його ліквідації;

· можливих спекулятивних операцій з корпоративними правами.

Головною метою корпоративного управління є одержання частини прибутку, що називають дивідендами.

Дивіденд - це частина прибутку (платіж), що проводиться на користь власника (довірених осіб власника) корпоративних прав, емітованих юридичною особою внаслідок розподілу частини її прибутку.

Сутність корпоративного управління може бути більше конкретизована у випадку визначення його суб'єктів й об'єктів.

Якщо в системі корпоративного управління за базовий елемент прийняти всі корпоративні права, то доцільно виходячи із цього визначити також його суб'єкти. Насамперед суб'єктами корпоративного керування виступають безпосередні власники корпоративних прав (такими сьогодні є громадяни, юридичні особи, держава). Дані суб'єкти є власниками корпоративних прав і здійснюють регулювання їхнього руху.

Отже, корпоративне управління здійснюється окремими громадянами, державними органами, а також на рівні окремих підприємств - емітентів корпоративних прав.

Слід зазначити, що емітент цінних паперів - це юридична особа, що від свого імені випускає цінні папери й зобов'язується виконувати обов'язки, які випливають із умов їхнього випуску.

Права й обов'язки щодо цінних паперів виникають із моменту їхньої передачі емітентом або його уповноваженою особою одержувачеві (покупцеві) або його уповноваженій особі. При цьому одержувачами (покупцями) таких корпоративних прав стають громадяни, або інші юридичні особи (підприємства й організації), держава, які із цього моменту стають суб'єктами корпоративного управління.

Особливу роль у наведеному переліку суб'єктів корпоративного управління грає установа менеджерів. Як правило, у світовій економічній літературі категорія "корпоративне управління " використається в більше конкретному значенні - як управління корпораціями в інтересах власників. Тому важливим моментом, що впливає на вивчення корпоративного керування в загальному плані (як керування корпоративними правами), є те, що складно виділити таку особливість корпоративного управління, як відокремлення функцій управління від власності.

Тому корпоративне управління, що ми розглядаємо як регулювання власниками руху їхніх корпоративних прав, є досить загальним. Воно конкретизується за умови, коли здійснюється відокремлення функцій розпорядження від самої власності на корпоративні права. Крім того, варто конкретизувати таке відокремлення функцій. У світі існує розвитий інститут посередництва, завдяки якому власник корпоративних прав передає значну частину своїх прав у керування професіоналам. Це можуть бути дилерські й брокерські компанії, інші фінансові посередники, які регулюють рух корпоративних прав в інтересах їхніх власників.

Однак корпоративні права являють собою втілення частки (паю) у капіталі конкретних підприємств. Рух корпоративних цінних паперів або паїв залежить від ефективності діяльності підприємств-емітентів. Тому, досліджуючи особливості корпоративного управління, обов'язково варто враховувати специфіку управління цими підприємствами (корпораціями) з погляду узгодження інтересів власників і менеджменту.

Отже, вивчення проблематики корпоративного управління здійснюється з урахуванням інтересів власників корпоративних прав, які, у свою чергу, досліджуються через розвиток і функціонування підприємств - емітентів корпоративних прав.

Виходячи із цього, треба враховувати, що корпоративне управління не є відірваним від загального менеджменту, воно являє собою один з його базових елементів і визначає насамперед узгодження відносин власників і менеджерів.

Корпоративне управління виділилося на певному історичному етапі соціально-економічного розвитку, коли відбулося відокремлення функцій управління від власності й коли почали виникати організаційні форми господарювання, які одержали назву акціонерних товариств, або корпорацій.

З погляду стратегії корпоративне управління націлене на забезпечення постійного розвитку корпорацій через формування найбільш ефективної організаційної структури. Ця структура базується на оптимальному співвідношенні компетенції й відповідальності учасників корпоративного управління.

Різну роль у діяльності корпорації можуть грати різні органи управління:

· загальні збори;

· наглядацькі ради (ради директорів);

· правління (виконавчі директори);

· ревізійні органи.

Створення чіткої системи взаємодії цих органів є першочерговим завданням й об'єктом корпоративного управління.

Певну роль у корпоративному регулюванні грають так називані фінансові посередники.