Управління працею в корпорації

Положення про персонал визначає основні вимоги кадрової полі­тики щодо формування персоналу акціонерного товариства, розроб­ки та здійснення програм розвитку персоналу, регулює порядок оплати, порядок найму, просування по службі, атестації, вивільнення персоналу, питання формування соціального партнерства персоналу та адміністрації. Корпорації, які мають такі положення, меншою мірою потерпають від конфліктів між власниками і персоналом, між менеджерами та виконавцями.

Складовою частиною програми розвитку персоналу є спеціальна її частина, що регулює виробниче, економічне і соціальне партнер­ство адміністрації і профспілкових об'єднань або інших представни­ків трудових колективів. Зараз багато положень включають також розділи щодо застосування контрактної форми найму персоналу.

Важливим напрямом внутрішньокорпоративного регулювання кадрового забезпечення є підвищення кваліфікації і перекваліфіка­ція персоналу. З одного боку, доцільною є вимога до працівника, який зобов'язаний постійно підвищувати свою кваліфікацію. З дру­гого, обов'язком адміністрації має бути забезпечення кожному пра­цівнику АТ необхідних умов для підтримання і підвищення рівня професійної кваліфікації. Заходи адміністрації мають бути чітко окреслені, оскільки такі дії потребують великих коштів.

Іноді в положення про персонал включають пункти про гарантованість зайнятості працівників з боку адміністрації, вибір структур­ними підрозділами і працівниками форм організації праці і її оп­лати. Такі розділи коригують з пунктами про соціальні гарантії працівникам з боку адміністрації або власників, які закладаються за умови перевищення соціальних гарантій з боку власників над законодавчо визначеними. Вони можуть включати додаткову відпуст­ку у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, виплату додаткових сум до встановленої законом допомоги по державному соціально­му страхуванню, медичне, санаторно-курортне і побутове обслугову­вання, додаткову компенсацію на відшкодування збитків, внаслідок пошкодження здоров'я працівника (сім'ї працівника — в разі смерті останнього), по підтриманню (збереженню) здоров'я працівників (проведення за рахунок АТ огляду й оцінка якості здоров'я і пра­цездатності працівника), участь персоналу в прибутках та ін.

Особлива увага при розробці правил внутрішнього трудового роз­порядку приділяється зобов'язанням працівників і адміністрації, які розробляються і приймаються для того, щоб було чітке юридичне оформлення їх стосунків. Такі пункти обов'язково вводяться, якщо не прийняте окремо положення про персонал. У цьому разі заклада­ють норми про те, що від працівників, як правило, вимагається пра­цювати чесно і сумлінно, дотримуватися дисципліни праці — основи порядку на виробництві, своєчасно і точно виконувати розпорядження адміністрації, використовувати робочий час для продуктивної праці, утримуватися від дій, що заважають іншим працівникам виконува­ти трудові обов'язки, підвищувати продуктивність праці, своєчасно і ретельно виконувати роботи по нарядах і завданнях, поліпшувати якість роботи і продукції, що випускається, не припускатися упу­щень і браку в роботі, дотримуватися технологічної дисципліни.

Крім цих пунктів часто закладаються обов'язкові вимоги щодо охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці та протипожежної охорони, передбачені відповідними правилами й інструкціями, та інші обов'язкові пункти для оптимізації роботи. Можуть прийматися окремі пункти, які стосуються поведінки на робочих місцях посадових осіб корпорації.

Крім вимог до працівників у положення про трудовий розпоря­док вводяться чітко визначені обов'язки. Як правило, обов'язки адміністрації зводяться в цілому до такого:

— правильно організувати роботу робітників і службовців, щоб кожен працював за своєю спеціальністю і кваліфікацією, мав закр­іплене за ним робоче місце, своєчасно до початку отримуваної робо­ти був ознайомлений з поставленим завданням і забезпечений ро­ботою протягом усього робочого дня;

— забезпечити здоров'я і безпечні умови праці, справний стан інструменту, машин, верстатів та іншого обладнання, а також норма­тивні запаси сировини, матеріалів та інших ресурсів, необхідних для безперервної і ритмічної роботи;

— створювати умови для зростання продуктивності праці через впровадження новітніх досягнень науки, техніки та наукової органі­зації праці, всебічно розвивати й удосконалювати форми організації та стимулювання праці, здійснювати заходи, спрямовані на підви­щення ефективності діяльності відділів, організувати вивчення, по­ширення і застосування передових прийомів та методів праці;

— своєчасно доводити до виробничих підрозділів програмні зав­дання, забезпечити їх виконання з найменшими витратами трудо­вих, матеріальних і фінансових ресурсів.

Для регулювання інформаційного поля в корпорації, визнання частини інформації комерційною таємницею рада АТ затверджує перелік інформації, відкритої для ознайомлення акціонерів. Іноді розробляються положення, які регулюють інформаційні потоки в корпорації. Вони часто мають назву " Про ознайомлення з інформа­цією в АТ", "Про комерційну таємницю в АТ". Практично в усіх товариствах документами, відкритими для ознайомлення акціонерів, є свідоцтво про реєстрацію АТ, статут із змінами та доповненнями; установчий договір, ліцензії, що дозволяють АТ займатися підприєм­ницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами, фінан­совий звіт та баланс з додатками по підсумках кварталів та року, внутрішні нормативні акти. Для регулювання цих відносин розроб­ляють і затверджують положення, яке встановлює право акціонера на отримання інформації про діяльність АТ, обов'язки правління та структурних підрозділів щодо надання такої інформації акціоне­рам, обмеження доступу до інформації.

Кожен акціонер повинен бути повідомлений про те, яка інформа­ція є відкритою для ознайомлення, а також де, коли і на яких умо­вах він може ознайомитися з нею. Крім того, слід ознайомити усіх акціонерів з переліком даних, які є комерційною таємницею.

Для поліпшення управління господарською діяльністю в акціо­нерному товаристві часто розробляють положення щодо порядку укладання і виконання договорів на рівні акціонерного товариства або структурних підрозділів, що входять до його складу, включаючи філії та представництва. Крім того, для посилення цієї частини корпоративного управління часто приймаються положення про пре­тензійно-позовну роботу в акціонерному товаристві, про значну май­нову угоду та деякі інші. Договірна робота в акціонерному това­ристві, зрозуміло, виходить за межі внутрішніх господарських відно­син, проте доцільно створити внутрішні нормативні акти, які регла­ментують укладання посадовими особами угод із зовнішніми суб'єк­тами підприємництва для забезпечення інтересів корпорації, а також запобігання помилок, а то й корисливих дій з боку менеджменту чи посадових осіб.

Положеннями визначається порядок оформлення і зберігання договорів, порядок їх контролю на відповідність умов договору чин­ному законодавству, порядок погодження із зацікавленими підрозді­лами і службами та посадовими особами. Регулюється ситуація за умов виникнення спорів і розбіжностей з партнерами. Особливою увагою має бути наділено контроль виконання договорів. Усім відо­мо, скільки угод, укладених українськими підприємствами, не вико­нуються. Тому для контролю виконання договорів доцільно визна­чати персонально особу з відповідних служб, яка стежить за ходом їх виконання.

Регулювання доходів

Для чіткої організації використання прибутків у корпораціях досить часто розробляють положення про порядок розподілу при­бутку. Воно є загальним і може конкретизуватись документами про участь персоналу в прибутках корпорації, про дивіденди, про оплату праці в акціонерному товаристві та ін.

Сплата дивідендів як форма розподілу прибутку також досить часто регулюється окремим положенням. Як правило, такі поло­ження включають блоки: загальні положення, джерела виплати дивідендів, особливості розрахунків дивідендів, розподіл фонду дивідендів, особливості нарахування та розподілу дивідендів по привілей­ованих акціях і облігаціях. Іноді в такі положення закладаються особливості сплати дивідендів фізичним та юридичним особам, опо­даткування доходів по дивідендах.

Привілейовані акції можуть випускатися із фіксованим у відсот­ках до їх номінальної вартості дивідендом, який виплачується що­року. Виплата дивідендів провадиться у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від розміру одержаного товариством прибутку у відповід­ному році. У тому разі, коли прибуток відповідного року є недо­статнім, виплата дивідендів по привілейованих акціях провадиться за рахунок резервного фонду. Якщо розмір дивідендів, що виплачу­ються акціонерам, по простих акціях перевищує розмір дивідендів по привілейованих акціях, власникам останніх може бути здійсне­на доплата до розміру дивідендів, виплачених іншим акціонерам. Усі ці пункти зазначаються у внутрішніх документах і служать основою для управління дивідендами.

Для підвищення ролі найманих працівників у справах корпо­рацій часто формується фонд участі персоналу в прибутках відповід­но до умов колективного договору і правил, передбачених чинним законодавством та внутрішніми документами акціонерного това­риства. Такий фонд формується за рахунок чистого прибутку, і його кошти обліковуються на особистих рахунках, що відкриваються кожному члену персоналу. Іноді такі фонди формуються за раху­нок внесків самого акціонерного товариства і працівників, які бе­руть участь у розподілі прибутків.

Методом регулювання оплати праці в корпораціях, що отримав найширше застосування, є розробка і затвердження єдиного для кор­порації положення про оплату праці. Як правило, воно впрова­джується з метою встановлення єдиного порядку витрати коштів на оплату праці усіх працівників акціонерного товариства.

Важливими моментами управління оплатою праці є визначення джерел коштів на оплату праці, якими є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок господарської діяльності акціонерного товариства відповідно до чинного законодавства. Оплата праці в акціонерному товаристві залежить від кінцевих результатів госпо­дарської діяльності його структурних підрозділів і АТ у цілому.

Для підвищення стимулювання результативності праці в акціо­нерних товариствах України часто використовується відрядна сис­тема оплати праці з прив'язкою оплати до кінцевих результатів господарської діяльності АТ і його структурних підрозділів. На ро­бочих місцях, де використання відрядної системи є неможливим чи неефективним, використовується почасово-преміальна система оплати праці. Часто в положеннях визначають частку тарифної оплати, а також премії залежно від кінцевих результатів роботи структурного підрозділу та акціонерного товариства в цілому.

В положенні слід враховувати особливості оплати за роботу в понаднормовий час, компенсації, оплату роботи у святкові та вихідні дні. Крім того, можуть визначатись премії за кінцеві виробничі результати діяльності структурних підрозділів. Особливо важливою є необхідність визначити осіб, у компетенції яких має бути система преміювання. Як правило, встановлення показників, що врахову­ються при визначенні розміру преміювання працівників, є компе­тенцією правління. З метою розв'язання завдань оперативного, так­тичного та стратегічного характеру правлінню дають право додат­ково розробляти спеціальні умови для преміювання працівників окремих структурних підрозділів.

Про контрактну систему і стимулювання посадових осіб, а також організацію винагород за результатами діяльності йшлося в попе­редній темі посібника, тому тут доцільно зупинитися на особливос­тях деяких інших внутрішніх документів корпорації. Наприклад, іноді приймається положення про надання позик і забезпечення житлом. Воно визначає умови надання позик і сприяння забезпе­ченню житлом працівників акціонерного товариства. В положенні визначаються джерела витрат (в основному власні кошти АТ) та органи управління, які ухвалюють рішення про надання позики. Як правило, це робить правління або рада товариства з урахуван­ням думки керівників структурних підрозділів. При цьому виходять з фінансового стану АТ і доцільності соціального забезпечення кон­кретного працівника. Іноді в положення закладається норма, що таке рішення правління чи ради товариства має бути обов'язково схвалене загальними зборами.