Регулювання господарсько-організаційних структур корпорації

Формування корпоративного сектору в Україні здійснювалось переважно через приватизацію — перетворення діючих підприємств у акціонерні товариства. Структура таких підприємств була не­оптимальною, у зв'язку з чим вони потребували реорганізації. Така діяльність отримала назву "реструктуризація" і являла собою бага­тогранну роботу, яка стосувалась різних сторін діяльності під­приємств. Проте в переважній більшості випадків під реструктуризацією розуміли процеси розукрупнення окремих підприємств, фор­мування на місці цілісних юридичних осіб кількох суб'єктів госпо­дарювання з визначеними функціями. Водночас відповідно до чин­ного законодавства створення дочірніх підприємств, філій та пред­ставництв мало затверджуватись загальними зборами 3/4 більшістю голосів. Водночас українська законодавча база тривалий період не давала чіткого визначення категорії "дочірнє", або "залежне" підпри­ємство, що змусило створювати такі підприємства на власний розсуд і обґрунтовувати його перед державними реєструючими органами.

Організаційні структури, які формувались на основі колишніх державних підприємств, досить різноманітні і залежать від масш­табів виробництва, мети розвитку корпорації, інших вагомих чин­ників. У рамках корпорації може бути створена ціла низка окре­мих підприємств, а може бути, навпаки, сформована жорстка систе­ма управління за принципом лінійно-штабної, де рівень прийняття усіх більш-менш важливих рішень замикається на першій особі. Слід зазначити, що в основному реорганізаційні заходи були спря­мовані на дроблення підприємств створенням окремих юридичних осіб. При цьому акціонерні товариства, втрачаючи реальне майно, практично ніколи не втрачали капітал, що існував у вигляді цінних паперів, оскільки застосування таких схем не передбачало розподі­лу акцій між новими суб'єктами господарювання. Хоча якщо суво­ро підходити до поділу акціонерних товариств, то він передбачає також поділ цінних паперів, що потребує окремих розрахунків і до­сить складних процедур.

Як свідчить практика, іноді українські корпорації створюють по­ложення, спрямовані на всеохоплююче регулювання взаємодії суб'єктів господарської діяльності, що утворюються на основі тако­го акціонерного товариства. Такі положення розробляються у вели­ких фірмах, які мали масштабне виробництво з майже замкнутими виробничими циклами. Воно може мати назву Про організаційну структуру акціонерного товариства й охоплювати всі аспекти, вклю­чаючи навіть положення про відділи.

Важливим елементом розробки положення щодо взаємодії учас­ників у багатьох випадках є формування розрахункових цін, які діють всередині корпорації, якщо це стосунки окремих юридичних осіб. Зрозуміло, що такі ціни мають відповідати так званим звичайним цінам, як того вимагають положення антимонопольного зако­нодавства, оскільки обмінюються товарами та послугами пов'язані особи. Якщо ціни є внутрішньогосподарськими, вони можуть засто­совуватися фінансовим менеджментом корпорації з урахуванням внутрішньоекономічних чинників.

Положення про взаємодію суб'єктів господарської діяльності певної корпорації має містити пункти щодо врегулювання супереч­ливих питань, які виникають між ними. Таким "суддею" може бути виробнича рада, яку створюють у корпорації, правління акціонерно­го товариства, рада товариства, а в окремих випадках — загальні збори.

 

ТЕМА 11. ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ РЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КОРПОРАЦІЇ

11.1. Внутрішньокорпоративне регулювання руху акціонерного капіталу

11.2. Управління працею в корпорації

11.3. Регулювання доходів