Види депозитарної діяльності та її суб'єкти

На сьогодні відповідно до чинного законодавства України депозитарієм вважається юридична особа, яка створюється у формі відкритого акціонерного товариства, учасниками якого є не менше ніж десять зберігачів, і яка здійснює виключно депозитарну діяль­ність. При цьому частка одного учасника в статутному фонді депо­зитарію не може перевищувати 25 відсотків цього фонду. При цьо­му є певні обмеження, оскільки ніхто не може мати в депозитарії блокуючого пакета акцій, і учасники повинні вирішувати питання з вищим рівнем узгодження інтересів. Засновниками депозитарію також можуть бути фондова біржа чи учасники організаційно оформ­леного позабіржового ринку.

Клієнтами депозитарію є зберігачі, які уклали з ним депозитар­ний договір, емітенти щодо рахунків власних емісій, відкритих на основі договорів про обслуговування емісії цінних паперів, а також інші депозитарії, з якими укладено договори про кореспондентські відносини. Юридичні особи, які є учасниками Національної депози­тарної системи, здійснюють:

— ведення реєстрів власників іменних цінних паперів;

— зберігання й обслуговування обігу цінних паперів на рахун­ках у цінних паперах та операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів;

— кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів.
Важливим моментом, який потребує уточнення, є оплата послуг, оскільки досить часто оплата послуг реєстраторів викликає претензії з боку їх клієнтів. Законодавчо встановлено, що оплата послуг депо­зитарію здійснюється за тарифами, які встановлює сам депозитарій. Максимальний розмір тарифів встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Антимонопольним комітетом України.

Зберігачами мають право бути торгівці цінними паперами за наявності відповідного дозволу, комерційні банки, які мають дозвіл на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів і ма­ють право бути зберігачами, провадити за дорученням власника опе­рації з депонованими цінними паперами і здійснювати іншу депозитарну діяльність, пов'язану з обігом цінних паперів. Таким суб'єк­там заборонено здійснювати діяльність з клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів.

Діяльність щодо ведення реєстрів власників іменних цінних па­перів здійснює емітент або реєстратор. Історично в Україні склалось так, що переважну кількість акцій обслуговують окремі реєстрато­ри, менша частина припадає на самих емітентів, у зберігачів у бездокументарній формі поки що не дуже багато акцій. Складається вра­ження, що емітенту зручніше здійснювати реєстр своїх цінних па­перів самостійно. Проте це призводить часто до монополізації реє­стру і відповідно до адміністративного контролю руху акцій. Деякі з емітентів не можуть правильно організувати ведення реєстру. Тому якщо кількість власників іменних цінних паперів емітента переви­щує кількість, визначену Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку як максимальну для організації самостійного ве­дення реєстру емітентом, емітент зобов'язаний доручити ведення реєстру реєстратору через укладання відповідного договору.

Договір на ведення реєстру емітент може укласти тільки з од­ним реєстратором.

Реєстратор веде реєстр власників іменних цінних паперів на умо­вах договору, що укладається з емітентом цінних паперів. Типова форма договору затверджується Державною комісією з цінних папе­рів та фондового ринку. Оплата послуг реєстратора здійснюється за тарифами, які встановлює сам реєстратор. Максимальний розмір тари­фів встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондово­го ринку за погодженням з Антимонопольним комітетом України.

Акціонерне товариство не може змінювати реєстратора дуже часто, оскільки це хоч і не заборонено, але має досить серйозні органі­заційні труднощі. Річ у тім, що рішення про передачу ведення реє­стру власників іменних цінних паперів приймається виключно на загальних зборах акціонерів, які можуть проводитись з виконан­ням обов'язкових приписів не дуже часто. Тому при виборі реєст­ратора або його заміні загальні збори акціонерів або спостережна рада акціонерного товариства затверджують умови договору на ве­дення реєстру власників іменних цінних паперів у порядку, визна­ченому статутом товариства. У разі неукладення договору протя­гом 30 календарних днів Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку надсилає товариству розпорядження про необхід­ність його укладення, а в разі невиконання такого розпорядження протягом 15 календарних днів притягує посадових осіб товариства до відповідальності

Для захисту прав власників корпоративних прав реєстратор зобов'язаний на вимогу власника цінних паперів або його представ­ника, а також номінального утримувача надати виписку з реєстру власників іменних цінних паперів. Проте інформація, яку надає реєстратор, є "дозованою", вона не повинна виходити за межі компе­тенції реєстратора. Тому власники не можуть вимагати, наприклад, інформацію про інших власників та кількість цінних паперів, які їм належать. Таку інформацію відповідно до нормативних доку­ментів отримує керівництво акціонерного товариства.

Зберігання й обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах та операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів мають певні особливості. Для цього розроблено і затверд­жено нормативно-законодавчі приписи.

Договори про відкриття рахунку у цінних паперах, депозитарні договори і договори про обслуговування емісії цінних паперів ма­ють відповідати вимогам типових договорів, затверджених Держав­ною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Причому у до­говорі про відкриття рахунку у цінних паперах, випущених у доку­ментарній формі, має бути визначений спосіб зберігання цінних па­перів (колективний чи відокремлений).

Іменні цінні папери, що перебувають у колективному зберіганні на рахунках власників у зберігана і не обліковані на рахунках збе­рігана в депозитарії, підлягають обов'язковому занесенню до реєст­ру власників іменних цінних паперів на ім'я зберігана як номінального утримувача. Іменні цінні папери в колективному зберіганні на рахунках у цінних паперах зберігачів у депозитарії підлягають обо­в'язковому занесенню до реєстру власників іменних цінних паперів на ім'я депозитарію як номінального утримувача.

У договорі про відкриття рахунку у цінних паперах визнача­ються умови ведення рахунку власника цінних паперів, порядок проведення операцій емітента, порядок надання облікової та фінан­сової інформації зберігачем, а також умови оплати його послуг тощо. У депозитарному договорі встановлюється право зберігана пере­давати до депозитарію виключно цінні папери, які перебувають у колективному зберіганні, порядок здійснення операцій депозитарієм, умови ведення рахунків, порядок проведення операцій емітента, по­рядок надання облікової та фінансової інформації депозитарієм, а також умови оплати його послуг тощо.

У договорі про обслуговування емісії цінних паперів між емі­тентом чи його представником та обраним ним депозитарієм ви­значається порядок прийняття на обслуговування та обслуговуван­ня емісії цінних паперів, операцій емітента в депозитарії щодо ви­пущених ним цінних паперів, порядок переведення цінних паперів з документарної форми у бездокументарну тощо.

У разі розміщення на зберігання цінних паперів, випущених у документарній формі згідно з договором про обслуговування емісії цінних паперів, передбачається надання емітентом або зберігачем, що передає цей випуск на зберігання депозитарію, сертифіката якості цінних паперів у документарній формі.

Зберігач не має права користуватися послугами іншого зберіга­на для виконання своїх зобов'язань щодо зберігання сертифікатів та обліку прав власності на цінні папери своїх депонентів. У разі отримання депозитарієм від зберігана цінних паперів, щодо яких він не укладав з емітентом договору про обслуговування емісії цінних паперів, депозитарій зобов'язаний передати їх тому депози­тарію, з яким емітент уклав такий договір, якщо між депозитарія­ми не встановлено кореспондентські відносини щодо цінних паперів.

Для обліку цінних паперів, депонованих власником згідно з договором про відкриття рахунку у цінних паперах, зберігач відкри­ває на його ім'я рахунок у цінних паперах, на якому обліковуються права власності на цінні папери, що належать депоненту, а також обмеження щодо цих цінних паперів депонента.

Для обліку цінних паперів, переданих зберігачем депозитарію на основі депозитарного договору, депозитарій відкриває на ім'я зберігача рахунок у цінних паперах, на якому здійснює облік депонова­них цінних паперів. Цінні папери, депоновані емітентом на основі договорів про обслуговування емісії цінних паперів, зараховуються на його рахунок у цінних паперах. Для цінних паперів, депонова­них іншими депозитаріями через кореспондентські відносини щодо цінних паперів, оформлені на основі відповідного договору, кожний депозитарій відкриває спеціальні рахунки у цінних паперах.

В сучасних умовах порядок обміну інформацією на умовах га­рантованої конфіденційності між учасниками Національної депо­зитарної системи і формування стандартизованих процедур здійснен­ня ними операцій із цінними паперами, випущеними в бездокумен­тарній формі, та знерухомленими цінними паперами встановлюєть­ся Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку згідно з вимогами міжнародних стандартів і на основі використання міжна­родних систем нумерації цінних паперів. Важлива роль належить збереженню конфіденційності. Тому всі учасники Національної де­позитарної системи повинні гарантувати конфіденційність інфор­мації щодо рахунків у цінних паперах та обігу цінних паперів. їхні працівники зобов'язані додержуватися вимог конфіденційності інформації щодо рахунків у цінних паперах та обігу цінних па­перів. Щодо норм технічного захисту інформації, то вони встановлю­ються відповідно до законодавства України та нормативно-право­вих актів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, погоджених з Державним комітетом України з питань державних секретів та технічного захисту інформації.

Облік цінних паперів у Національній депозитарній системі здійснюється відповідно до норм та правил обліку цінних паперів, за­тверджених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України, а для ко­мерційних банків — Державною комісією з цінних паперів та фон­дового ринку спільно з Національним банком України, зареєстро­ваних у Міністерстві юстиції України.