Організаційно-функціональна структура управління акціонерним товариством у період між загальними зборами

Зрозуміло, що збори акціонерів не можуть засідати постійно, тоді як товариству потрібно здійснювати повсякденну господарську діяльність. Водночас мало реально, що збори можуть вирішувати складний комплекс проблем, які виникають перед кожним діючим підприємством, оскільки ці ситуації потребують знань, уміння і ча­сто одноосібності прийняття рішень та відповідальності за них. Тому в період між зборами учасників управління товариством здійсню­ють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких виз­начається відповідно до виду товариства. В акціонерних товари­ствах це одні функції і повноваження, в товариствах з обмеженою відповідальністю — інші. В державному корпоративному секторі існує специфіка, яка відрізняється такими особливостями: укладан­ням контракту з керівником та менеджментом, призначенням упов­новаженої особи, що управляє державними корпоративними права­ми, специфікою виборів керівників державних корпорацій.

В АТ у період між зборами функції управління здійснюють різні органи управління. В різних країнах вони мають різні назви, функції та права. Так, у США такі органи називаються радою директорів, і туди входять і виконавчі, і спостережні (невиконавчі) директори. Отже, в одних радах здійснюють свої різні повноваження ті, хто здійснює реальні функції менеджменту цього підприємства, і ті, що наглядають за таким здійсненням. Особливістю органів корпора­тивного управління у Німеччині в період між зборами є те, що керів­ництво провадять чітко визначені виконавчі директори й окремо існують наглядові органи. Законодавчо визначається кількість членів наглядової ради, яка залежить від величини статутного капіталу. Наприклад, у Німеччині члени наглядових рад вибираються на термін не більш як 4 роки. Як правило, чисельність членів наглядової ради — 3 чол. Проте у товариствах із статутним фондом до 3 млн. марок число членів наглядової ради може бути визначено статутом у кількості до 9 чол., більш як 3 млн. — 15, більш як 20 млн. — до 21 чол. Інколи регламентується кількість засідань наглядової ради, навіть визначаються випадки, за яких вона має обов'язково засіда­ти. Німецька система навіть містить положення про необхідність введення в наглядову раду не тільки осіб, які вибрані акціонерами, а й представників працівників товариства (за умови, що працівників на "сімейному" підприємстві не менш як 500). Щодо працівників, то у Франції корпорації з кількістю найманих працівників більше ніж 50 зобов'язані вводити робітничих представників до складу директорських рад. У Нідерландах не вимагається пряма участь робітників у наглядових радах, але важливі рішення мають затвер­джуватися робітничими радами.

У цілому рада директорів має відповідати кільком основним критеріям, до яких можна віднести пропорційне представництво всіх категорій власників корпоративних прав, можливості впливу на діяльність виконавчого директора (органу), доступ до внутрішньо-фірмової інформації і оцінок діяльності фірми, поточний контроль діяльності менеджерів.

Статутом акціонерного товариства або за рішенням загальних зборів акціонерів на раду акціонерного товариства може бути по­кладено виконання окремих функцій, що належать до компетенції загальних зборів, крім питань, віднесених законодавством до ви­ключної компетенції зборів.

Надзвичайно важливу роль відіграють виконавчі органи, оскіль­ки вони здійснюють оперативний менеджмент та виконують рішен­ня зборів у поточній діяльності. В Україні виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює управління його поточною діяльністю, є правління або інший орган, передбачений статутом. Як правило, таким органом найчастіше є правління, іноді його назива­ють радою директорів. На приватизованих підприємствах часто на­магаються зберегти посаду директора або генерального директора і тому іноді називають правління дирекцією. Особливістю виконав­чих органів є те, що в них можуть бути особи, які не є акціонерами, а перебувають з товариством у трудових стосунках. Друга важлива особливість полягає в тому, що виконавчий орган може обиратись не тільки зборами, а й призначатись спостережною радою.

Для підвищення ролі виконавчих органів статутом та іншими документами товариства мають бути чітко окреслені повноваження правління (дирекції). Законодавчо визначено, що правління вирі­шує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів і ради акціонерного то­вариства (спостережної ради). Загальні збори можуть ухвалити рі­шення про передачу частини належних їм прав до компетенції прав­ління. Тому конкретні повноваження й обов'язки правління є над­звичайно важливим розділом статуту та внутрішньокорпоративних документів кожного АТ і потребують серйозного опрацювання.

Крім спостережної ради існує ще один наглядовий і контролюю­чий орган — ревізійна комісія акціонерного товариства. В зарубіжній практиці її іноді називають аудиторською комісією, хоча функції її подібні до функцій ревізійної комісії, яка створюється і діє в Україні. Головна функція ревізійної комісії полягає у здійсненні контролю за фінансово-господарською діяльністю правління акціо­нерного товариства.

Регуляторна база 1991 р. встановлює положення, згідно з яким до складу ревізійної комісії мають входити тільки акціонери цього АТ. Членами ревізійної комісії не можуть бути члени правління, ради акціонерного товариства (спостережної ради) та інші посадові особи.

Порядок діяльності ревізійної комісії та її кількісний склад за­тверджуються загальними зборами акціонерів згідно із статутом товариства. Як правило, в середньому за розмірами АТ створюється ревізійна комісія в складі трьох чоловік, хоча кількісний склад може бути й іншим. Не обирається в ревізійну комісію головний бухгал­тер та його заступники, оскільки ревізійна комісія перевіряє насам­перед їх звітність. Найбільш доцільним є обрання в ревізійну комі­сію бухгалтерських працівників акціонерів — юридичних осіб, в інших випадках — акціонерів, які обізнані з фінансово-економіч­ною роботою.

Перевірки фінансово-господарської діяльності правління прово­дяться ревізійною комісією за дорученням загальних зборів, ради акціонерного товариства (спостережної ради), з її власної ініціати­ви або на вимогу акціонерів, які володіють у сукупності більш як 10 відсотками голосів. Періодичність перевірок може бути чітко ви­значена в статуті, і тоді комісія виконує цю вимогу, незважаючи на те, чи були такі доручення з боку органів управління. При цьому ревізійній комісії акціонерного товариства мають бути подані всі матеріали, бухгалтерські або інші документи й особисті пояснення посадових осіб на її вимогу.

Як і в акціонерних товариствах, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) є збори учасників. Вони збира­ються учасниками товариства або призначеними ними представни­ками. Учасники мають кількість голосів, пропорційну до розміру їх часток у статутному фонді. Особливістю є те, що в ТОВ збори учас­ників товариства обирають голову товариства, а також те, що на зборах вирішуються специфічні питання, що стосуються тільки ТОВ. До таких питань належать:

а) встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками
додаткових внесків;

б) вирішення питання про придбання товариством частки учасника;

в) виключення учасника з товариства.

Однією з важливих характерних рис управління в ТОВ порівня­но з АТ є те, що тут вимагається одностайність щодо прийняття важливих для ТОВ питань. Так, з питань визначення планів підприє­мства та затвердження його звітів, внесення змін до статуту, а також при вирішенні питання про виключення учасника з товариства по­трібна одностайність у вищому органі — на зборах. З інших питань рішення приймається простою більшістю голосів.

Дирекція (директор) вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників. Збори учасників товариства можуть ухвалити рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна зборам учас­ників і організовує виконання їх рішень. Проте дирекція (дирек­тор) не має права приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства.

Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства, а інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом. Характерним є те, що генеральний директор (директор) не може бути одночасно головою зборів учасників това­риства.

Контроль за діяльністю дирекції (директора) товариства з обме­женою відповідальністю здійснюється ревізійною комісією, що ство­рюється зборами учасників товариства з їх числа, в кількості, перед­баченій установчими документами, але не менш як три особи. Чле­ни дирекції (директор) не можуть бути членами ревізійної комісії.