Господарчі товариства корпоративного й некорпоративного типу

Однієї з форм об'єднання капіталів і господарювання є створення й функціонування підприємств у вигляді товариств із обмеженою відповідальністю (ТОВ).

В Україні й за рубежем такі суспільства придбали велике поширення. Крім того, у регуляторних системах багатьох країн існує організаційно-правова норма "компанія з обмеженою відповідальністю", що має риси, загальні з українським закритим акціонерним товариством.

Характерною рисою й привабливістю таких суспільств є обмежена відповідальність їхніх учасників, оскільки вони несуть відповідальність лише в межах їхніх внесків. Ця риса є загальною для акціонерних товариств і для товариств із обмеженою відповідальністю, принципова відмінність полягає в тім, що ТОВ не випускають акції й мають специфічні риси в керуванні, поступці частки учасників, виході із суспільства й т.д.

Відмінною рисою ТОВ у порівнянні з акціонерним товариством є те, що у випадку реорганізації або смерті учасника товариства правонаступники (спадкоємці) мають виключне право вступу в це суспільства.

До суспільств, які можуть розглядатися двозначно, належать товариства з додатковою відповідальністю (ОДО).

До таких форм суспільств спостерігається неоднозначність підходів в аспекті визнання їхніми корпораціями або некорпораціями. Проте в порівнянні з акціонерним товариством і товариством з обмеженою відповідальністю вони є специфічними й мають відмінні риси.

Насамперед щодо відповідальності по зобов'язаннях. Справа в тому, що й у цих суспільствах статутний фонд розділений на частки певні установчими документами.

Однак учасники такого суспільства відповідають по його боргами не тільки своїми вкладами в статутний фонд, але й при недостатності цих сум - додатковим майном, що їм належить, в однаковому для всіх учасників кратному розмірі стосовно внесків кожного учасника.

Граничний розмір відповідальності учасників передбачений установчими документами.

Для створення такого суспільства учасники повинні мати майно, яким вони можуть відшкодувати додаткову відповідальність.

Діяльність й установчі документи ОДО носять загальні риси з ТОВ, але принциповим моментом є те, що учасники ОДО мають додаткову відповідальність.

Практика функціонування ОДО в Україні показала, що ця форма господарчих товариств використалася активно при роботі із приватизаційними майновими сертифікатами у формі т.зв. трастів, коли була можливість під заявлену додаткову відповідальність акумулювати значні суми приватизаційних майнових сертифікатів і вкладати в підприємства, які приватизуються.

Додаткова відповідальність передбачає наявність можливостей додатково "відповісти" по зобов'язаннях, які не були виявлені в багатьох трастах і стала основою афер із кримінальним відтінком.

Така форма господарчих товариств придбала значне поширення в Україні в середині 90-х років, проте в останні роки їхній розвиток притормозилось.

Отже, товариства з додатковою відповідальністю не мають істотної корпоративної риси - обмеженої відповідальності, і їхнє віднесення до корпорацій є надзвичайно сумнівним.

В організаційно-правовій базі України існує також кілька форм господарчих товариств, які однозначно не можуть уважатися суспільствами корпоративного типу.

У таких суспільствах не існує відокремленості функцій власності від функцій керування суспільствами.

Незважаючи на те, що ці суспільства не є об'єктами корпоративного керування, доцільно зупинитися на деяких характерних рисах їхнього функціонування.

До таких суспільств насамперед відносять повні товариства (ПО). З погляду виконання зобов'язань вони є найбільше "відповідальними".

В Україні повним зізнається таке суспільство, всі учасники якого займаються загальною підприємницькою діяльністю й несуть солідарну відповідальність по зобов'язаннях суспільства всім своїм майном.

Для створення повного товариства передбачені певні вимоги до його учасників (законодавчо не підкріплені):

· високий рівень довіри до всіх учасників з боку інших;

· схильність ризикувати своїм майном не тільки в розмірі внеску;

· нести повний ризик відшкодування збитку й втрат, які можуть нанести одні учасники товариства іншим ("страждати не зі своєї вини").

Практична необмежена відповідальність є важливим чинником того, що в Україні повні товариства не придбали широкий розвиток.

Відповідальність учасників по боргах повного товариства насамперед проявляється в тім, що якщо при ліквідації повного товариства виявиться, що наявного майна не вистачає для сплати всіх боргів, за суспільство несуть солідарну відповідальність його учасники всім своїм майном, на яке відповідно до діючому законодавству України, може бути звернене стягнення.