Економічна роль фінансового посередництва

Світова практика свідчить про надзвичайно велику роль фінан­сових посередників у системі корпоративного управління. Значну роль у корпоративному секторі відіграють так звані інституційні інвестори, серед яких значна кількість фінансових посередників. У зовнішніх структурах корпоративного управління функціонують різні форми посередництва, які мають не тільки специфічні риси й особливості, зумовлені їх місцем та роллю в економічній системі, а й спільні риси.

Другою важливою функцією фінансового посередництва є залу­чення вільних інвестиційних ресурсів і спрямування їх у корпо­ративний сектор. При цьому фінансові посередники своєю діяль­ністю впливають на структурну перебудову і динаміку руху еконо­мічних процесів.

Третьою важливою функцією фінансових посередників є знижен­ня рівня ризиків при інвестиційній діяльності. Ця функція сто­сується приватного інвестора, який не завжди може оцінити об'єк­ти інвестування.

Четвертою важливою функцією фінансових посередників щодо кор­поративних структур є консультативна. Як правило, посередницькі структури впливають на підприємства консультативною роботою, яка стосується тих чи інших сторін корпоративного управління. Особли­во це стосується у вітчизняній практиці приватизованих підприємств, що набули форми акціонерних товариств, однак не мають досвіду управління такою організаційно-економічною формою бізнесу.

Світова практика вказує на існування кількох основних видів фінансових посередників, до яких відносять фінансових брокерів (посередників), торгівців цінними паперами (дилери), інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, інвестиційних консультантів, довірчі товариства.

Фінансове посередництво в Україні регулюється державними орга­нами, має певну законодавчо-нормативну базу своєї діяльності і роз­вивається, створюючи тим самим один із елементів зовнішньої сфе­ри корпоративного управління. Важливим моментом при цьому є те, що фінансовими посередниками згідно з діючою нормативною базою можуть виступати як громадяни, так і юридичні особи, в тому числі громадяни України й особи з іноземним громадянством.

Для України характерною формою фінансового посередництва є так звані торгівці цінними паперами, які обслуговують рух цінних паперів корпоративних підприємств. Такі фінансові посередники здійснюють діяльність по випуску та обігу цінних паперів, якою визнається посередницька діяльність по випуску та обігу цінних паперів, що здійснюється банками, а також акціонерними товари­ствами, статутний фонд яких сформовано за рахунок виключно імен­них акцій, та іншими товариствами, для яких операції з цінними паперами становлять виключний вид їх діяльності.

В Україні торгівці цінними паперами мають право здійснювати такі види діяльності по випуску та обігу цінних паперів:

а) діяльність по випуску цінних паперів;

б) комісійну діяльність по цінних паперах;

в) комерційну діяльність по цінних паперах.

Діяльністю з випуску цінних паперів визнається виконання торгівцем цінними паперами за дорученням, від імені і за рахунок емітента обов'язків щодо організації підписки на цінні папери або їх реалізації іншим способом. При цьому торгівець цінними папе­рами за домовленістю з емітентом може брати на себе зобов'язання у разі неповного розміщення цінних паперів викупити в емітента нереалізовані цінні папери.

Комісійною діяльністю з цінних паперів визнається купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торгівцем цінними папе­рами від свого імені, за дорученням і за рахунок іншої особи.

Комерційною діяльністю по цінних паперах визнається купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торгівцем цінними па­перами від свого імені та за свій рахунок.

Крім названих фінансових посередників в умовах приватизацій­ного процесу в Україні існували і деякі специфічні форми фінансо­вого посередництва, до яких з певною часткою умовності можна віднести товариства покупців. Водночас при цьому вони мали суттєві відмінності, оскільки не отримували ліцензії на проведення посе­редницьких операцій з інвестиційними ресурсами, майже не залу­чали кошти сторонніх інвесторів при здійсненні приватизаційних операцій. Крім того, деякі форми фінансового посередництва в су­часних умовах тісно переплетені і взаємодоповнюють одне одного. Наприклад, у реальному житті функції фінансових брокерів най­частіше виконують довірчі товариства, функції дилерів та інвести­ційних консультантів — інвестиційні фонди та інвестиційні ком­панії.

На фінансових посередників поширюються усі обмеження, які діють для господарських товариств. Крім того, існують певні особ­ливі обмеження, викликані специфічною роллю цих структур на фондовому ринку. Практично всі країни досить жорстко регулю­ють діяльність фінансових посередників, застосовуючи різні методи впливу.

Одним з важливих напрямів обмеження було положення, згідно з яким дозвіл на здійснення будь-якого виду діяльності з випуску та обігу цінних паперів не може отримати торгівець цінними папе­рами, який безпосередньо або побічно володіє майном іншого торгі­вця цінними паперами вартістю понад 10 відсотків статутного фон­ду, в тому числі безпосередньо вартістю понад 5 відсотків статутно­го фонду іншого торгівця.

Торгівець цінними паперами, який має дозвіл на здійснення будь-якого виду діяльності з випуску та обігу цінних паперів, не може безпосередньо або побічно володіти майном іншого торгівця цінними паперами вартістю понад 10 відсотків статутного фонду, в тому числі безпосередньо — вартістю понад 5 відсотків статутного фонду іншого торгівця. Якщо частка юридичної особи, що не має дозволу на здійснення діяльності по обігу цінних паперів, або гро­мадянина в статутному фонді кількох торгівців цінними паперами перевищує 5 відсотків по кожному торгівцю, то вони не можуть здійснювати торгівлю цінними паперами один з одним.

Крім того, торгівець цінними паперами не може здійснювати торгівлю:

а) цінними паперами власного випуску;

б) акціями того емітента, у якого він безпосередньо або побічно володіє майном у розмірі більш як 5 відсотків статутного фонду. На сьогодні діяльність фінансових посередників досить детально регламентується, хоча організаційна база їх функціонування потребує доопрацювання.

На початковій стадії формування недержавного корпоративного сектору більшу частину приватизаційних майнових сертифікатів було зібрано за рахунок масштабної рекламної кампанії фінансови­ми посередниками зі значним капіталом, який був малореальний, представлений цінними паперами з сумнівною ринковою вартістю.

У сучасних умовах практика показала, що такі відомі посеред­ники, як "ІФ "Київська Русь" МДС", "Олбі-Довіра", "Олександ­рія", "Перший український приватизаційний фонд", "Різно-експорт", "Нафтаенергоінвест", "Діком", "Вінко", які на почат­ку приватизаційних процесів були лідерами за кількістю зібраних майнових приватизаційних сертифікатів і вклали їх у ряд при­ватизованих підприємств, у сучасних умовах зіткнулись з над­звичайно гострою проблемою управління пакетами своїх акцій. Деякі з цих посередників навіть припинили свою діяльність на фондовому ринку.

Продажна або номінальна ціна цінних паперів, що є у власності (резерв) торгівця цінними паперами, який здійснює діяльність по випуску цінних паперів або комерційну діяльність по цінних папе­рах, а також вартість відкритих позицій, разом узятих, одночасно не можуть перевищувати 15-кратного розміру статутного фонду торгів­ця цінними паперами.

Незважаючи на дійсні недоліки у діяльності фінансових посе­редників на інвестиційному ринку, слід зазначити, що все-таки від їх існування користь для ринкових змін значно більша. Там, де існує достатня кількість інвестиційних компаній та довірчих това­риств, процеси інвестування (з погляду всього інвестиційного циклу) мають позитивну спрямованість в розвитку. Можна вважати, що фінансові посередники сьогодні вже досить рівномірно розташовані по території України.