Органи державного регулювання корпоративного сектору

Державне регулювання корпоративного сектору та контроль за діяльністю учасників корпоративного сектору здійснюють Держав­на комісія з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольний комітет. Фонд державного майна та ін. у межах своїх повноважень.

В Україні існує координаційний орган діяльності державних органів з питань функціонування ринку цінних паперів — Коорди­наційна рада, до якої входять керівники державних органів, що у межах своєї компетенції здійснюють контроль або інші функції управління щодо фондового ринку та інвестиційної діяльності в Україні. Очолює Координаційну раду Голова Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Основним органом спеціальної компетенції є Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку — державний орган, що має центральний апарат і територіальні органи. Цей орган має законо­давчо визначену структуру і напрями діяльності. Загальними на­прямами його діяльності є формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування рин­ку цінних паперів та їх похідних в Україні, сприяння адаптації національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів, координація діяльності державних органів з питань функціонуван­ня в Україні ринку цінних паперів та їх похідних, здійснення дер­жавного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, дотримання вимог за­конодавства у цій сфері, захист прав інвесторів через застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законо­давства у межах своїх повноважень, сприяння розвитку ринку цінних паперів, узагальнення практики застосування законодавства Украї­ни з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розробка пропозицій щодо його вдосконалення.

Цей орган має досить широкі повноваження у сфері регулювання акціонерного капіталу. Комісія розробляє і затверджує нормативні акти, обов'язкові для виконання усіма учасниками ринку цінних паперів, і контролює їх виконання. Для здійснення реальних і дієвих управлінських функцій Державна комісія з цінних паперів та фон­дового ринку виконує ряд завдань.

Основними з них є: встановлення вимог щодо випуску (емісії) і обігу цінних паперів та їх похідних, інформації про випуск і розміщення цінних паперів, у тому числі іноземних емітентів (з ура­хуванням вимог валютного законодавства України), які здійснюють випуск і розміщення цінних паперів на території України, а також встановлення порядку реєстрації випуску цінних паперів та інфор­мації про їх випуск, висування за погодженням з Національним банком України додаткових вимог щодо випуску цінних паперів комерційними банками.

Важливу роль у регулюванні корпоративного сектору відіграє Антимонопольний комітет. Такі органи існують також в інших країнах і мають різні назви, проте мета у них одна — недопущення монополізації ринків, розробка відповідних приписів і контроль. Наприклад, у Польщі акціонер, який бажає придбати акції, повинен повідомити про це Комісію з цінних паперів і назвати компанію, якщо пакет акцій перевищуватиме певні встановлені відсотки від пакета акцій компанії (10,20,33, 50, 66 або 75). Наміри придбати 33 відсотки акцій компанії мають бути відкритими, особа — претен­дент на придбання повинна повідомляти фондову біржу і Комісію з цінних паперів про пропозицію придбати акції, намічену дату продажу-купівлі і запропоновані ціни.

Антимонопольному комітету надані досить широкі права, оскіль­ки створення, злиття, приєднання, ліквідація господарюючих суб'єктів (у тому числі господарського товариства, асоціації, кон­церну та іншого об'єднання підприємств), придбання, набуття в інший спосіб у власність, одержання в управління (користування) часток (акцій, паїв), а також активів (майна) у вигляді цілісних майнових комплексів господарюючих суб'єктів чи структурних під­розділів господарюючих суб'єктів, оренда цілісних майнових ком­плексів господарюючих суб'єктів чи структурних підрозділів гос­подарюючих суб'єктів провадиться тільки за його згодою або його органів. Це стосується не всіх підприємств, оскільки охопити усі господарюючі суб'єкти практично неможливо, а тільки таких ви­падків, коли:

— створення господарюючого суб'єкта двома та більше заснов­никами (учасниками), якщо сумарна вартість активів або сумарний обсяг реалізації товарів, робіт, послуг (далі — товари) цих заснов­ників (учасників) за підсумками останнього фінансового року пере­вищує суму у валюті України, еквівалентну 12 млн дол. США за офіційним валютним курсом, який діяв на кінець останнього фінан­сового року, і при цьому не менш як у двох засновників (учасників) вартість активів або обсягів реалізації товарів перевищує суму гро­шового еквівалента, що дорівнює 600 тис. дол. США у кожного;

— створення господарюючого суб'єкта двома та більше заснов­никами (учасниками), які діють на певному товарному ринку, якщо хоч один із них займає монопольне становище на ринку або якщо загальна частка засновників (учасників) на цьому ринку перевищує 35 відсотків, а також створення господарюючого суб'єкта, частка якого на певному товарному ринку явно перевищуватиме 35 відсотків;

— вступ одного або кількох господарюючих суб'єктів у об'єднання, якщо сумарна вартість активів або сумарний обсяг реалізації то­варів цих господарюючих суб'єктів та об'єднання разом з його зас­новниками (учасниками) перевищує суму грошового еквівалента, що дорівнює 12 млн дол. США, або якщо хоч один із суб'єктів чи об'єд­нання займає монопольне становище на певному товарному ринку, або загальна частка засновників (учасників) об'єднання після всту­пу до нього цих господарюючих суб'єктів на певному ринку переви­щуватиме 35 відсотків;

— злиття господарюючих суб'єктів або приєднання одного гос­подарюючого суб'єкта до іншого, якщо хоч один із них займає моно­польне становище на певному товарному ринку, в тому числі злиття або приєднання господарюючих суб'єктів, які діють на певному то­варному ринку, якщо їх загальна частка на цьому ринку перевищує 35 відсотків.

Особливості щодо антимонопольного регулювання мають установчі документи, на основі яких створюються господарські товариства. Насамперед зміни, пов'язані із зміною предмета і цілей діяльності, порядку розподілу прибутків і збитків, складу та компетенції орга­ну управління, порядку прийняття органом управління рішень, або інші зміни, що посилюють узгодженість дій на ринку засновників (учасників) господарського товариства чи об'єднання підприємств, або призводять в інший спосіб до погіршення умов конкуренції між засновниками (учасниками), слід погоджувати з Антимонопольним комітетом або його органами.